Рішення

від 20.04.2022 по справі 902/1033/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2022 р. Cправа № 902/1033/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватної фірми "Гвоздиковас", м.Хмельницький

до Вінницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, м.Вінниця,

до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, м.Вінниця

про стягнення 47404,15 грн майнової шкоди

за участю:

представника відповідача 1 (Вінницької митниці ДФС): Македонського О.В.

Представники позивача та відповідача 2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області) в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

18.10.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватної фірми "Гвоздиковас" до Подільської митниці Держмитслужби та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення 47404,15 грн майнової шкоди, що завдана позивачу внаслідок прийняття неправомірного рішення "про визначення коду товару" №КТ-UA401000-0013-2021 від 23.02.2021.

Ухвалою суду від 23.10.2021 за вказаним позовом відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.11.2021.

09.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Подільської митниці Держмитслужби. Остання заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову Приватної фірми "Гвоздиковас" з огляду на таке.

18.02.2021 на Подільську митницю Держмитслужби для виконання митних формальностей позивачем було подано митну декларацію №UA401160/2021/004569. Під час виконання митних формальностей за даною декларацією виникло складне питання щодо правильності/однозначності класифікації товару в заявленій товарній підкатегорії, що унеможливлювало однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей.

У зв`язку з цим відповідно до вимог абз.2 п.14 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2021 №650, посадовою особою митниці письмово повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД.

З урахуванням вимог Пункту 6 розділу III Порядку, а також враховуючи ненадання уповноваженою особою додаткових документів для підтвердження класифікації задекларованого товару, спеціалізованим підрозділом Подільської митниці Держмитслужби 23.02.2021 було винесено класифікаційне рішення №KT-UA401000-0013-2021 з встановленим кодом 8705100000 згідно УКТ ЗЕД за наявними документами та відомостями.

07.04.2021 року позивач звернувся до Подільської митниці держмитслужби зі скаргою №01 від 07.04.2021 на рішення №KT-UA401000-0013-2021 до якої було додано висновок експерта Стасюка О.В., а також повторно експертний висновок №В-129 від 17.03.2021.

За твердженням відповідача 1, правовою підставою відкликання класифікаційного рішення №KT-UA401000-0013-2021 від 23.02.2021 стало те, що вказане рішення прийнято на підставі неповної інформації наданої заявником (п.п. 20-22 р. III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2021 року № 650).

Як зазначає відповідач, саме невиконання Приватною фірмою "Гвоздиковас" обов`язку, передбаченого п.3 ст.69 МК України щодо зобов`язання декларанта на вимогу митного органу надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого ним коду товару, поданого до митного оформлення, зумовило тривале перебування транспортного засобу на зберіганні.

Відповідач 1 вважає безпідставним включення до загальної суми для відшкодування витрат на оплату послуг Вінницької ТПП щодо визначення коду УКТ ЗЕД товару у сумі 2730,00 грн, витрат на оплату послуг Хмельницької ТПП щодо визначення коду УКТ ЗЕД товару у сумі 1038,00 грн, оскільки вказані документи виготовлені замовником з власної ініціативи, їх виготовлення митницею не вимагалось.

При цьому включення позивачем до суми для відшкодування витрат на оплату послуг проведення випробувань для оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин у сумі 3753,38 грн є безпідставним, оскільки зазначений документ не стосується питання підтвердження коду товару за УКТ ЗЕД, а відтак немає жодного відношення до спірних правовідносин.

За наслідками судового слухання, 09.11.2021, за клопотанням учасників справи, з метою надання їм можливості подати усі наявні документи в обґрунтування вимог і заперечень, судом постановлена ухвала про перерву до 07.12.2021.

06.12.2021 на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2021 відповідачем 2 подано витребувані документи.

За результатами судового засідання (07.12.2021) судом постановлено ухвалу про продовження строку здійснення підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладення підготовчого судового засіданні у справі до 24.01.2022.

13.12.2021 до суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області. Згідно змісту поданого відзиву відповідач 2 заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у позові.

Як зазначає відповідач 2 вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області майнової шкоди є безпідставною і необґрунтованою, оскільки законодавством не передбачено, що органи Державної казначейської служби України несе відповідальність за дії інших органів державної влади.

При цьому до повноважень органів Державної казначейської служби України не відноситься питання визначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, а відтак Головне управління не вчиняло жодних дій щодо предмету спору і не порушувало та не могло порушити будь-яким чином права та охоронювані законом інтереси позивача.

Ухвалою суду від 24.01.2022 задоволено заяву Подільської митниці Держмитслужби про заміну відповідача 1 у справі №902/1033/21, замінено відповідача 1 у справі Подільську митницю Держмитслужби на його правонаступника - Вінницьку митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.02.2022.

Ухвалою суду від 24.02.2022 розгляд справи по суті відкладено до 31.03.2022.

31.03.2022 з метою забезпечення відповідачу 2 - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області можливості реалізувати право на участь в судовому засіданні, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті до 20.04.2022.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник відповідача 1 (Вінницької митниці). Представники позивача та відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області в судове засідання не з`явилися. При цьому 15.04.2022 до суду надійшла заява представника відповідача 2 про розгляд справи без його участі.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 05.04.2022 задоволено клопотання представника Приватної фірми "Гвоздиковас" про проведення судового засідання у справі №902/1033/21, призначеного на 05.04.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon".

Разом з тим як слідує з службової записки секретаря судового засідання №102/2022 від 20.04.20222: "... 20 квітня 2022 року не було можливості здійснити фіксування судового засідання у справі №902/1033/21 в режимі відеоконференцзв`язку з використанням системи "EаsyCon" за допомогою звукозаписуючої техніки, оскільки представник позивача не забезпечив проведення судового засідання в режимі відеоконференції. При цьому, представник позивача Горобчишен С.В., в телефонному режимі повідомив про неможливість забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції".

Під час судового засідання, 20.04.2022, представник Вінницької митниці заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення - 21.04.2021 о 10:00 год.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Між Приватною фірмою "Гвоздиковас" та Фірмою Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe "BUNCYS" було укладено Контракт №23-12 від 07.12.2020, відповідно до умов якого Постачальник поставляє, а Одержувач отримує та оплачує товар, а саме: самохідний кран марки Bendini, модель - 12 Delta, за ціною 32000 PLN (Польських злотих), код УКТ ЗЕД 84264100.

Згідно умов Контракту, Постачальник здійснює поставку на умовах EXW - Radom, Польща.

На виконання умов Контракту, по факту придбання товару, ПФ "Гвоздиковас" 18.02.2021 на для виконання митних формальностей було подано на Подільську митницю Держмитслужби митну декларацію №UA401160/2021/004569 в митному режимі імпорту з пакетом документів на товар "підіймальний кран, на колісному ходу, бувший у використанні..." та визначено код УКТ ЗЕД 842644100.

З метою підтвердження правомірності дій щодо визначення коду УКТ ЗЕД 84264100, ПФ "Гвоздиковас" звернулося із відповідними запитами, щодо визначення коду УКТ ЗЕД для товару - самохідний кран марки Bendini, модель 12 Delta до ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ" та Хмельницької торгово-промислової палати.

У відповідь ПФ "Гвоздиковас" було отримано Висновок № С-3 від 12 лютого 2021 Хмельницької ТПП, відповідно до якого підіймальний кран на колісному ходу марки Bendini 12 Delta відповідає коду УКТ ЗЕД 8426410000.

Враховуючи вищезазначені документи, в яких було підтверджено відповідність заявленого ПФ "Гвоздиковас" коду УКТ ЗЕД для поданого до митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA401160/2021/004569 від 18.02.2021, згідно якої підприємством було задекларувало товар: підіймальний кран на колісному ходу Bendini 12 Delta - код УКТ ЗЕД 8426410000.

24.02.2021 Приватною фірмою "Гвоздиковас" було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2021/00125 від 23.02.2021. Підставою для винесення вказаної картки-відмови у графі "з таких причин: "зазначено - винесення спеціалізованим підрозділом митниці класифікаційного рішення від 23.02.2021 №KT-UA401000-0013-2021.

Рішення про визначення коду товару від 23.02.2021 №КТ-UA401000-0013-2021 було прийнято Начальником УАМП МВ та МТР Подільської митниці Гольовською Г., виконавець - головний державний інспектор В.Підвисоцький.

Згідно змісту вказаного Рішення, вищевказаними посадовими особами було прийнято рішення про те, що код УКТЗЕД задекларованого товару 8426410000 підлягає зміні на 8705100000 у зв`язку з тим, що інспектором В.Підвисоцьким під час митного огляду було встановлено, що: "автокран має кабіну, яка є місцем управління краном в робочому та транспортному режимах роботи, проте не є частиною підіймального пристрою та дизельний двигун, що не є частиною підіймального пристрою. Кран приводиться в рух дизельним двигуном з`єднаним з розподільчою коробкою карданною передачею. Дизельний двигун не становить частину підіймального пристрою" (а.с.23).

Не погоджуючись із Рішенням про визначення коду товару, позивачем було направлено до Подільської митниці Дермитслужби Висновок Хмельницької ТПП №С-3 від 12 лютого 2021.

Згідно відповіді Подільської митниці Дермитслужби за вих. №7.12-1/15/13/2295 від 01.04.2021, митний орган не прийняв до уваги додатково подані позивачем документи та вказує про те, що Рішення про визначення коду товару від 23.02.2021 №КТ-UA401000-0013-2021 є таким, що прийняте Подільською митницею відповідно до вимог УКТ ЗЕД, воно не може бути відкликаним і тому є дійсним і обов`язковим до виконання у відповідності з вимогами ч.7 ст.69 МКУ (а.с.25-27).

Вважаючи дії митного органу неправомірними ПФ "Гвоздиковас" звернулося до Вінницької торгово-промислової палати із запитом щодо визначення коду УКТ ЗЕД, а також до незалежного автотоварознавчого експерта для проведення експертизи щодо визначення технічних характеристик товару та спростування тверджень митного органу, наведених у Рішенні про визначення коду товару від 23.02.2021 №KT-UA401000-0013-2021.

17.03.2022 ПФ "Гвоздиковас" було отримано Експертний висновок Вінницької ТПП №В-129 від 17 березня 2021 року, відповідно до якого підіймальний кран Bendini 12 Delta відповідає коду УКТ ЗЕД 84264100 (а.с. 34).

Також, позивачем було отримано висновок судового експерта №784 від 07.04.2021.

Згідно висновку судового експерта Стасюка О.В. за результатами автотоварознавчого дослідження було підтверджено наступні відомості щодо задекларованого товару:

"1. Самохідний підіймальний кран Bendini 12 Delta, серійний номер 120256, рік випуску 1987, приводиться в рух єдиним дизельним двигуном, який є невід`ємною складовою як шасі так і підіймального пристрою.

2. Робоче місце оператора складається з єдиної кабіни, в якій зосереджені як органи керування підіймальним пристроєм так і органи керування колісним рухом.

3. Досліджуваний самохідний підіймальний гідравлічний кран Bendini 12 Delta, серійний номер 120256, не призначений для експлуатації по дорогах загального користування, та переміщення вантажу завдяки колісному руху. В функції досліджуваного крану входить лише робота з підіймання та переміщення вантажу крановою установкою.

4. Вузли та агрегати досліджуваного самохідного підіймального гідравлічного крана Bendini 12 Delta, спроектовані та виготовлені з врахуванням специфіки технологічного процесу їх використання, спеціально підігнані один до одного та утворюють єдиний механічний агрегат, в якому устаткування не просто встановлене на шасі, а повністю інтегроване з ним. Рама колісного шасі спроектована виключно для монтажу кранової установки і не передбачає встановлення будь-якого іншого обладнання чи виконання будь-яких інших функцій" (а.с. 46).

На підставі вказаного, ПФ "Гвоздиковас" було направлено до Подільської митниці Держмитслужби скаргу про скасування рішення про визначення коду УКТЗЕД від 23.02.2021 №KT-UA401000-0013-2021, до якої було додано копію висновку Вінницької ТТП №В-129 від 17 березня 2021 року та копію висновку судового експерта №784 від 07.04.2021.

За фактом розгляду скарги, ПФ "Гвоздиковас" було отримано рішення Подільської митниці Держмитслужби №7.12-1/15/13/2575 від 12.04.2021, відповідно до якого Подільською митницею Держмитслужби було відкликано Рішення про визначення коду товару від 23.02.2021 №KT-UA401000- 0013-2021 (а.с. 28).

23 квітня 2021 згідно Митної декларації №UA 401160/2021/011977 підіймальний кран Bendini 12 Delta було випущено у вільний обіг та розмитнено (а.с.29).

За твердженням позивача в зв`язку з неправомірними діями Подільської митниці йому було завдано збитки у вигляді:

- оплати послуг перебування на території для підготовки АТЗ для проведення митних процедур на суму 20196,00 грн. Вказане підтверджується актом надання послуг №1303 від 09.04.2021 на загальну суму 20196,00 грн (а.с.66) та платіжним дорученням №1117 від 23.04.2021 (а.с. 68).

- оплати послуг Вінницької ТПП щодо визначення коду УКТ ЗЕД товару у сумі 2730,00 грн, що підтверджується актом №01-0129_ВК від 17 березня 2021 (а.с. 61) та платіжним дорученням №1019 від 15 березня 2021 (а.с.63);

- оплати послуг Хмельницької ТПП щодо визначення коду УКТ ЗЕД у сумі 1038,00 грн, що підтверджується актом №45/328 від 11.02.2021 (а.с.64) та платіжним дорученням №941 від 12.02.2021 (а.с.65);

- оплати послуг незалежного експерта у загальній сумі 11841,09 грн, що підтверджується актом №784 від 07.04.2021 (а.с.40) та платіжним дорученням №1070 від 01.01.2021 (а.с. 41), платіжним дорученням №1085 від 07.04.2021 (а.с.42);

- плати за зберігання транспортного засобу на території митного посту у сумі 7845,68 грн, що підтверджується уніфікованою митною квитанцією МД-1 №510328 від 23.04.2021 (а.с. 53) та платіжним дорученням №1121 від 23.04.2021 (а.с. 54);

- оплати послуг проведення випробувань для оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин у сумі 3753,38 грн, що підтверджується рахунком на оплату №423 від 24 березня 2021 (а.с.59) та платіжним дорученням №1042 від 24 березня 2021 (а.с. 60);

Таким чином, як зазначає позивач, внаслідок протиправної поведінки Подільської митниці Держмитслужби, яка полягає у відмові в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару за заявленим декларантом кодом УКТ ЗЕД, та прийнятті протиправного Рішення про визначення коду товару від 23.02.2021 № KT-UA401000-0013-2021, яке в подальшому було скасовано, ПФ "Гвоздиковас" було завдано майнову шкоду у загальній сумі 47404,15 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України наведено загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Згідно зі ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Відповідно до приписів статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як зазначалось судом вище, 24.02.2021 Приватною фірмою "Гвоздиковас" було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2021/00125 від 23.02.2021. Підставою для винесення вказаної картки-відмови у графі "з таких причин: "зазначено - винесення спеціалізованим підрозділом митниці класифікаційного рішення від 23.02.2021 №KT-UA401000-0013-2021.

Згідно змісту вказаного Рішення, вищевказаними посадовими особами було прийнято рішення про те, що код УКТЗЕД задекларованого товару 8426410000 підлягає зміні на 8705100000.

Позивач з зазначеним рішенням від 23.02.2021 №KT-UA401000-0013-2021 не погодився та звернувся до Подільської митниці Держмитслужби зі скаргою про скасування рішення про визначення коду УКТЗЕД від 23.02.2021 №KT-UA401000-0013-2021, до якої було додано копію висновку Вінницької ТТП №В-129 від 17.03.2021 та копію висновку експерта №784 від 07.04.2021.

За фактом розгляду скарги ПФ "Гвоздиковас" було отримано рішення Подільської митниці Держмитслужби №7.12-1/15/13/2575 від 12.04.2021, відповідно до якого Подільською митницею Держмитслужби було відкликано Рішення про визначення коду товару від 23.02.2021 №KT-UA401000- 0013-2021.

23 квітня 2021 згідно Митної декларації №UA 401160/2021/011977 підіймальний кран Bendini 12 Delta було випущено у вільний обіг та розмитнено.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приймаючи до уваги факт відкликання відповідачем 1 Рішення про визначення коду товару від 23.02.2021 №KT-UA401000-0013-2021, суд дійшов до висновку щодо достатньої доказової обґрунтованості позивачем такої складової правопорушення, як протиправна винна поведінка заподіювача - Подільської митниці Держмитслужби, правонаступником якої є Вінницька митниця як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

При цьому шкода полягає у понесенні позивачем витрат, у зв`язку із прийняттям незаконного Рішення Подільської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 23.02.2021 №КТ-UA401000-0013-2021, та у зв`язку із необхідністю доведення факту протиправності такого рішення.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, завданої позивачу, полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком протиправної поведінки відповідача 1.

Судом встановлено, що висновком експерта №784 від 07.04.2021 (а.с.43-52) було підтверджено достовірність задекларованих ПФ "Гвоздиковас" відомостей щодо опису та класифікації товару та спростовано твердження митного органу щодо класифікації вказаного товару за кодом УКТЗЕД 8705100000.

Отже, вимога позивача про відшкодування понесених витрат на оплату послуг незалежного експерта у загальній сумі 11841,09 грн, що підтверджується актом №784 від 07.04.2021 (а.с.40) та платіжним дорученням №1070 від 01.01.2021 (а.с. 41), платіжним дорученням №1085 від 07.04.2021 (а.с.42) є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, судом встановлено, що у період з дати подання товару до митного оформлення і до дати відкликання відповідачем оскаржуваного рішення товар знаходився на зберіганні на території для підготовки АТЗ для проведення митних процедур. Так згідно акту №1303 від 09.04.20221 позивачу були надані послуги на загальну суму 20196,00 грн. Вказані послуги оплачені позивачем згідно платіжного доручення №1117 від 23.04.2021 (а.с. 68).

Крім того, позивачем здійснено плату за зберігання товарів - транспортного засобу на території митного посту у сумі 7845,68 грн, що підтверджується уніфікованою митною квитанцією МД-1 №510328 від 23.04.2021 (а.с. 53) та платіжним дорученням №1121 від 23.04.2021 (а.с. 54).

При цьому, суд погоджується із доводами позивача, що сплачені ним кошти є шкодою, оскільки сплачені саме у зв`язку з неправомірною відмовою митного органу в митному оформлені товару, що і спричинило необхідність передання його на зберігання.

Разом з цим, суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що позивач як декларант або уповноважена ним особа мав право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, які декларуються, за тимчасовою декларацією. Однак, з такою заявою декларант або уповноважена ним особа до митного органу не звертались.

Відповідно до ч.1 ст.260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Згідно з п.29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій", декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли: точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження; у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснено митним органом відповідно до частини 21 ст.356 Митного кодексу.

Суд звертає увагу на те, що хоча чинним законодавством і передбачено для декларанта певні варіанти дій у випадку проведення митним органом дослідження з метою встановлення коду товару згідно з УКТЗЕД, як і у випадку оскарження рішень митного органу, однак вибір таких дій є виключно правом самої особи. При цьому, витрати особи, які вона додатково понесе при застосуванні того чи іншого способу дій, у будь-якому випадку є її шкодою, оскільки таких витрат вона не зазнала, якби в даному випадку митницею не було прийнято протиправного рішення про відмову в митному оформленні товару.

Крім того, після визначення відповідачем 1 коду товару згідно з УКТЗЕД, позивач вже не міг подати тимчасову митну декларацію.

Таким чином, вимоги позивача про відшкодування плати за зберігання товарів - транспортного засобу на території митного посту у сумі 7845,68 грн та оплати послуг перебування на території для підготовки АТЗ для проведення митних процедур на суму 20196,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, заявлена позивачем шкода у вигляді оплати послуг Вінницької ТПП щодо визначення коду УКТ ЗЕД товару у сумі 2730,00 грн, оплати послуг Хмельницької ТПП щодо визначення коду УКТ ЗЕД у сумі 1038,00 грн, не підлягає відшкодуванню оскільки відповідно до п.1 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата має право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних), їх вартості.

Вказана норма не передбачає права торгово-промислової палати визначати коди УКТ ЗЕД при здійсненні експортно-імпортних операцій та приймати рішення про визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД.

Відповідно п.2, 8 ст.69 МКУ, питання правильності класифікації товарів відноситься виключно до компетенції митних органів".

При цьому, довідка ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ" від 09.02.2021 №09.02.2021-87 містить тільки вимоги до транспортних засобів щодо екологічних норм під час митного оформлення з метою вільного обігу та першої державної реєстрації в Україні, відтак не відповідає вимогам п.12, ст.356 МКУ, а експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-129 від 17.03.2021 та експертний висновок Хмельницької торгово-промислової палати №С-3 від 12.02.2021 для цілей класифікації носить довідковий характер, а їх виготовлення митницею не вимагалось.

Також, суд прийшов до висновку про безпідставність вимоги позивача про відшкодування витрат на оплату послуг проведення випробувань для оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин у сумі 3753,38 грн (а.с.60), що сплачені позивачем на виконання умов Договору №ЕЦ-00000423 про надання послуг від 24.03.2021 (а.с. 55-57) згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.03.2021 (а.с. 58), оскільки зазначені послуги не стосуються питання підтвердження коду товару за УКТ ЗЕД, а відтак не мають відношення до спірних правовідносин.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 року у справі №1-22/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави.

При цьому вибір того чи іншого варіанту дій та понесених під час їх здійснення витрат, не можуть спростувати факт, що такі витрати стали наслідком саме неправомірної видачі митницею картки відмови в митному оформленні товару, та які (додаткові витрати) позивач не поніс би, у випадку прийняття митним органом декларації, яка була оформлена позивачем у відповідності до вимог законодавства.

З огляду на викладене, сплачені позивачем грошові кошти в загальній сумі 39882,77 грн слід вважати шкодою, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави відповідно до ст.1173 ЦК України.

При цьому в позові в частині стягнення 7521,38 грн майнової шкоди слід відмовити.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, №29979/04, §70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

ЄСПЛ також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, №28342/95, §61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, §123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, №20166/92, §36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії" ("CG. and Others v. BULGARIA"), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції" ("CANTONI v. FRANCE), заява №17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява "№ 20372/11).

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

Таким чином, позивач вірно визначив порядок стягнення, оскільки у спірних правовідносинах відповідальною є держава.

Відповідно до ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач 1 не надав суду доказів, які б спростовували твердження позивача.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що враховуючи положення частину 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Дане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Згідно із статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Приватної фірми "Гвоздиковас" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Разом з тим, як встановлено судом, при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн (а.с.13).

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн підлягають стягненню з відповідача 1 - Вінницької митниці, оскільки саме неправомірними діями відповідача 1 позивачу було завдано шкоду.

На підставі викладеного та керуючись ст.7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 37979858) на користь Приватної фірми "Гвоздиковас" (вул.Чорновола 159/2, м.Хмельницький, 29006, код ЄДРПОУ 21314949) 39882,77 грн відшкодування майнової шкоди.

3. Стягнути з Вінницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул.Лебединського, 17, м.Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) на користь Приватної фірми "Гвоздиковас" (вул.Чорновола 159/2, м.Хмельницький, 29006, код ЄДРПОУ 21314949) 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. В позові в частині стягнення 7521,38 грн майнової шкоди відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Повне судове рішення надіслати на наступні електронні адреси: позивача - (audit61awyer@gmail.com), відповідача 1 - Вінницької митниці ДФС (vin@customs.sfs.gov.ua), відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (office@vn.treasury.gov.ua).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 03 травня 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. 1 прим. - до справи