Ухвала

від 02.05.2022 по справі 910/13976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.05.2022Справа № 910/13976/13 (910/3155/22)

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код 22924957) доТовариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ» (ідентифікаційний код 35084807) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Акціонерного товариства «Артем-Банк» (ідентифікаційний код 26253023) про відшкодування збитків

у межах справи № 910/13976/13

за заявоюПриватного підприємства «Євротерм-Львів» (ідентифікаційний код: 33532913)до проПриватного підприємства «Вібур» (ідентифікаційний код: 33416549) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код: 22924957) банкрутствосуддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код 22924957) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ» (ідентифікаційний код 35084807) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Акціонерного товариства «Артем-Банк» (ідентифікаційний код 26253023) про відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорст» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» Договору відповідального зберігання майна від 10.05.2013 (далі за текстом - Договір 1), а також укладеного між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЗ» Договору відповідального зберігання (далі за текстом - Договір 2) Позивачеві завдано збитки шляхом пошкодження речі у розмірі 1 626 941,93 грн.

За результатами автоматизованого розподілу позовну заяву було передано на розгляд судді Омельченку Л.В. для розгляду у межах справи № 910/13976/13 за заявою Приватного підприємства «Євротерм-Львів» (ідентифікаційний код: 33532913) та Приватного підприємства «Вібур» (ідентифікаційний код: 33416549) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код: 22924957) про банкрутство.

Суд заначає, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Зокрема, частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з частиною 9 статті 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини 1 статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.13 порушено провадження у справі № 910/13976/13 за заявою Приватного підприємства «Євротерм-Львів» (ідентифікаційний код: 33532913) та Приватного підприємства «Вібур» (ідентифікаційний код: 33416549) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код: 22924957) про банкрутство.

Отже, враховуючи викладене вище, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код 22924957) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ» (ідентифікаційний код 35084807) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Акціонерного товариства «Артем-Банк» (ідентифікаційний код 26253023) про відшкодування збитків, підлягає розгляду у межах справи № 910/13976/13 за заявою Приватного підприємства «Євротерм-Львів» (ідентифікаційний код: 33532913) та Приватного підприємства «Вібур» (ідентифікаційний код: 33416549) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код: 22924957) про банкрутство.

За приписами ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

У частині 3 зазначеної статті вказано, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи ціну позову, вказану у позовній заяві, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку про те, що справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код 22924957) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ» (ідентифікаційний код 35084807) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Акціонерного товариства «Артем-Банк» (ідентифікаційний код 26253023) про відшкодування збитків підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Звертаючись з позовною заявою до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорст» заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення суду у цій справі. Розглянувши це клопотання Позивача у справі, суд дійшов висновку про його задоволенн, зважаючи на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони суд, за певних умов, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду. При цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Однак, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору (Постанова ВП ВС від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

У п. п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини "Станков проти Болгарії" ("ЗТАИКОУу. ВШЛАКІА") від 12.07.2007 (заява N 68490/01) вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.;

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Кпіаі у. РоїапсГ від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Іесіатзкі апсі Іесіатзка у.РоІапсГ від 26 липня 2005 року).

Судом враховано, що постановою Господарського суду м. Києва від 02.12.2014 у справі № 910/13976/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРСТ» визнано банкрутом, тобто факт неплатоспроможності Позивача встановлений рішенням суду. Враховуючи, що ТОВ «ХОРСТ» уже більше семи років перебуває в ліквідаційній процедурі, господарська діяльність банкрутом не здійснюється, грошові кошти на рахунках банкрута відсутні, а всі його рахунки закрито, що також підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи, будь-які майнові активи у банкрута відсутні, що підтверджується його ліквідаційним балансом 13.02.2019, наявним у матеріалах справи, ліквідатор банкрута позбавлена можливості станом на поточний час сплатити судовий збір у розмірі 24 404,11 грн за подання цієї позовної заяви.

Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити учасникам справи строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в спорі.

Поряд із цим, судом зазначається, що в Україні у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

З огляду на викладене вище, повний текст ухвали суду про прийняття справи до провадження, було складено та підписано негайно, зважаючи на обставини, які свідчать про появу можливості більш безпечного здійснення правосуддя у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою його місцезнаходження.

Під час оформлення справи судом установлено, що при друкуванні тексту зазначеної ухвали було допущено технічну описку, а саме: у п. 18 помилково зазначено «розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» арбітражному керуючому Булаху Олександру Івановичу», замість вірного: «ліквідатору банкрута арбітражній керуючій Карауш Ю.В.».

Відповідно до ч. 1 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені у рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до ч. 2 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що суд постановляє ухвалу.

Виявивши вказану описку, суд вважає за доцільне її виправити.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 243, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Виправити описку, допущену в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 у справі № 910/13976/13 (910/3155/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (ідентифікаційний код 22924957) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ» (ідентифікаційний код 35084807) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Акціонерного товариства «Артем-Банк» (ідентифікаційний код 26253023) про відшкодування збитків, виклавши п. 18 резолютивної частини ухвали суду у наступній редакції:

« 18. Ухвалу направити позивачу, відповідачу та ліквідатору банкрута арбітражній керуючій Карауш Ю.В.».

2. Ухвала набирає законної сили у відповідності до положень ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.05.2022.

Суддя Л.В. Омельченко