Постанова

від 10.10.2007 по справі 18/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/313

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "10" жовтня 2007 р.                                                  Справа № 18/313

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фіш Трейд”

14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 63

Відповідач: Державна податкова інспекція у м. Чернігові

14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Майборода О.М. –юриск-т, дов. від 08.08.2007р. № 1, Шовкун С.А. –гол. бухг., дов. від 19.09.2007р. № 2

Від відповідача: Машко О.П. –гол. держподатінспектор, дов. від 16.05.2007р. № 3128/9/10-010

Постанова виноситься після перерв, оголошених в судововому засіданні з 25.09.2007р. по 02.10.2007р. та з 02.10.2007р. по 10.10.2007р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 10.10.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Фіш трейд” (надалі –Позивач, ТОВ) заявлено адміністративний позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (надалі –Відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.06.2007р. № 0002312320/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 99451,00 грн. (в т.ч. 77625,00 грн. основного платежу та 21826,00 грн. штрафних санкцій).

Позивач, на підставі ст. ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, частково змінив предмет позову і в доповнення до раніше заявлених позовних вимог просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.04.2006р. № 0002312320/0 та від 06.08.2007р. № 0002312320/2, які були прийняті Відповідачем за результатами проведення перевірки та розгляду скарги в порядку адміністративного оскарження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує на неправомірність висновків податкового органу про неможливість віднесення до складу валових витрат грошових сум, сплачених за надання транспортно –експедиційних послуг по транспортуванню продукції з м. Одеси до м. Чернігова, адже саме у м. Чернігові ТОВ здійснює господарську діяльність по зберіганню, сортуванню та реалізації риби та морепродуктів. Всі відповідні витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. За поясненнями представника Позивача, в контрактах від 07.11.2005р. та від 05.05.2006р., укладених з Morey Trade Ltd., помилково було вказано умови поставки CFR, CIF, CIP чи CPT Чернігів (Інкотермс 2000). Проте, сторони контрактів однозначно розуміли, що за їх умовами, перевезення товару за рахунок продавця мало здійснюватися лише до м. Одеси. Ціна контракту не включала вартість перевезення з м. Одеси до м. Чернігова і фактично товар був переданий ТОВ в м. Одеса (що підтверджують коносаменти).

Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення правомірністю донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій, оскільки під час проведення перевірки було встановлено завищення суми валових витрат на загальну суму 310499,00 грн. Даний висновок ґрунтується на тому, що продукція поставлялася Позивачу на умовах CFR-Чернігів та CPT-Чернігів (Інкотермс 2000), про що свідчать умови контрактів, інвойси, вантажно –митні декларації. Умови поставки товару CFR-Чернігів та CPT-Чернігів передбачають, що сплата транспортно-експедиційних послуг до м. Чернігова по вищезазначених контрактах здійснюється продавцем –фірмою Morey Trade Ltd. Таким чином, ТОВ включило до складу валових витрат витрати по наданню транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу від м. Одеси до м. Чернігова безпідставно, оскільки ці послуги вже були сплачені продавцем –фірмою Morey Trade Ltd.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фіш Трейд” зареєстровано рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 14.11.2005р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 064 102 0000 002882 і взято на облік ДПІ у м. Чернігова в якості платника податків 15.11.2005р. за № 8221.

Основним видом діяльності ТОВ „Фіш Трейд”, згідно п. 3.1 його статуту, є оптова торгівля рибою, морепродуктами і молюсками.

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові було проведено планову документальну перевірку фінансово –господарської діяльності з питань дотримання Позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2005р. по 31.12.2006р.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 27.03.2007р. № 811, виданого ДПІ у м. Чернігові. Письмове повідомлення про дату початку та закінчення перевірки було отримане Позивачем 19.03.2007р.

          За результатами перевірки складено акт від 20.04.2007р. № 394/23-33903942.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 15 – 16 Акту), в ході перевірки встановлено, що ТОВ зайво включило до складу валових витрат суми транспортно-експедиційних послуг від фірми Kraftmar Company Ltd. (Кіпр) та ТОВ „Експрес” (м. Одеса), оскільки згідно умов контрактів від 07.11.2005р. № 1105-UA та від 05.05.2006р. № 0505-UK, укладених з Morey Trade Ltd., ВМД та інвойсів транспортно-експедиційні послуги до м. Чернігова здійснює фірма Morey Trade Ltd., згідно умов поставки товару CFR-Чернігів та CPT-Чернігів.

Крім того, податковим органом зроблено висновок про невідповідність актів виконаних робіт і рахунків-фактур, виданих фірмою Kraftmar Company Ltd. та ТОВ „Експрес”, вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

У зв'язку з цим, встановлено заниження податку на прибуток за 2006 рік на загальну суму 77625,00 грн.

На підставі акту перевірки від 20.04.2007р. № 394/23-33903942, Відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 27.04.2006р. № 0002312320/0, яким визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 99451,00 грн. (в т.ч. 77625,00 грн. основного платежу та 21826,00 грн. штрафних санкцій).

В результаті здійснення Позивачем процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, рішеннями про результати розгляду скарг ДПІ у м. Чернігові від 14.06.2007р. № 1268/10/25-008, ДПА в Чернігівській області від 05.07.2007р. № 1328/10/25-020 було залишено без змін податкове повідомлення –рішення від 27.04.2006р. № 0002312320/0, а також прийняті нові податкові повідомлення –рішення від 16.06.2007р. № 0002312320/1 та від 06.08.2007р. № 0002312320/2.

Проте, суд вважає, що дані висновки були зроблені податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, виходячи з наступного:

Між Позивачем та фірмою Morey Trade Ltd. (Великобританія) були укладені контракти від 07.11.2005р. № 1105-UA та від 05.05.2006р. № 0505-UK (надалі –Контракти), згідно умов яких фірма Morey Trade Ltd. (Продавець) зобов'язалася поставити, а Позивач (Покупець) прийняти та оплатити товари в асортименті, по цінам та в кількості, вказаним в інвойсах на кожну поставку.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Відповідно до п. 2.1 Контрактів, товар поставляється на умовах поставки CFR, CІF, СІР або CPT Чернігів (Інкотермс 2000).

Ціна та кількість товару вказуються в інвойсах на кожну поставку. Інвойс являється специфікацією та невід'ємною частиною контракту (п. 1.2 контракту від 05.05.2006р. № 0505-UK).

Пунктом 2.7 Контрактів визначено, що сторони домовились про те, що відправниками товара на адресу Покупця можуть бути треті особи за дорученням Продавця.

На виконання умов Контрактів фірмою Morey Trade Ltd. здійснювалися поставки Позивачу рибної продукції, про що свідчать імпортні вантажні митні декларації, інвойси та коносаменти (Bill of Lading).

У графі 20 „Умови поставки” імпортних вантажних митних декларацій та у інвойсах зазначено, що товар поставляється на умовах CFR-Чернігів та CPT-Чернігів.

У відповідності з Інкотермс –офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакції 2000 року), умови поставки CFR означають: ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення).

Термін «вартість і фрахт»означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CPT.

А. Обов'язки продавця

А.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

А.4. Поставка

Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду.

А.6. Розподіл витрат

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

А.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Продавець зобов'язаний, за власний рахунок, негайно надати покупцю звичайний транспортний документ, виписаний для узгодженого порту призначення.

Цей документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротна морська накладна, документ перевезення внутрішнім водним транспортом) повинний поширюватися на товар, що продається, бути датованим у межах строків, узгоджених для відвантаження товару, давати покупцю можливість вимагати товар від перевізника в порту призначення та, за відсутності іншої домовленості, давати покупцю можливість продати товар у дорозі третій особі шляхом виконання передавального напису на документі на користь наступного покупця (оборотний коносамент) або шляхом повідомлення перевізника.

Б. Обов'язки покупця

Б.1 Сплата ціни

Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Б.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Немає зобов'язань.

Б.4. Прийняття поставки

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому порту призначення.

Б.6. Розподіл витрат

Покупець зобов'язаний, з урахуванням положень статті А.3 "а", сплатити:

- всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- всі витрати і збори, пов'язані з товаром під час його перевезення до прибуття в порт призначення, за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця;

- витрати щодо розвантаження товару, включаючи сплату ліхтерних і причальних зборів, за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця;

- у випадках, де це належить, - усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та, в разі необхідності, при його транзитному перевезенні через будь-яку країну, якщо вони не покладаються на продавця у складі витрат за договором перевезення.

Б.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ у відповідності із статтею А.8, якщо він відповідає умовам договору.

У відповідності з Інкотермс –офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакції 2000 року), умови поставки CPT означають: ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення).

Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом «перевізник»розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

А.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

А.4. Поставка

Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників –першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

А.6. Розподіл витрат

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

А.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).

Б. Обов'язки покупця

Б.1. Сплата ціни

Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Б.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Немає зобов'язань.

Б.4. Прийняття поставки

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Б.6. Розподіл витрат

Покупець зобов'язаний, з урахуванням положень статті А.3 "а", сплатити:

- всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- всі витрати і збори, пов'язані з товаром під час його перевезення до прибуття в узгоджене місце призначення, за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця;

- витрати щодо розвантаження товару, за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця;

- у випадках, де це належить, - усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та його транзитному перевезенні через будь-яку країну, якщо вони не покладаються на продавця у складі витрат за договором перевезення.

Б.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ у відповідності із статтею А.8, якщо він відповідає умовам договору.

Як зазначено у вступній частині Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, було виявлено два найпоширеніших напрями неправильного розуміння Інкотермс. Перший –це часте помилкове сприйняття Інкотермс як правил, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. По-друге, іноді їм приписують охоплення всіх зобов'язань, які сторони могли б воліти включити до контракту. Проте, як завжди підкреслювала МТП, Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу, більш того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.

В той час, як експортерам і імпортерам необхідно враховувати практичні зв'язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди –де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування –Інкотермс відносяться тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу. Тим не менш, домовленість сторін про застосування певного терміна Інкотермс обов'язково має значення й для інших договорів. Наведемо лише кілька прикладів: продавець, погодившись на договірні умови CFR або CIF, не може виконати такий договір з використанням іншого виду транспорту, крім водного, оскільки за цими умовами він повинен надати покупцю коносамент чи інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більш того, документ, що вимагається згідно документарного акредитиву, обов'язково залежатиме від засобів перевезення, що використовуватимуться.

Дане тлумачення Інкотермс Міжнародною торговою палатою узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України, якою встановлена необхідність викладення сторонами умов саме договорів поставки відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Таким чином, за умовами поставки CFR на продавця покладається обов'язок по укладенню на звичайних умовах договору перевезення товару до названого порту призначення морським або внутрішнім водним судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу, а за умовами поставки CPT на продавця покладається обов'язок по укладенню на звичайних умовах договору перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб.

За умовами поставки CFR продавець зобов'язаний, за власний рахунок, негайно надати покупцю звичайний транспортний документ, виписаний для узгодженого порту призначення, а за умовами поставки CPT продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення.

Як вбачається із матеріалів справи, фірмою Morey Trade Ltd. (Продавцем) укладалися тільки договори перевезення товару морським судном, а в якості транспортних документів Позивачу надавалися лише коносаменти (Bill of Lading).

В цих коносаментах портом призначення визначено Одеський морський торговий порт, а одержувачем вантажу –ТОВ „Фіш Трейд”.

У відповідності з ст. ст. 133 –135 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер –якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент –якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

За змістом ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України, після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу.

Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

Реквізити коносамента визначені в ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України.

У коносаменті зазначаються:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;

2) найменування перевізника;

3) місце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування відправника;

5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано „наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано „наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках –дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;

8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено;

9) час і місце видачі коносамента;

10) кількість складених примірників коносамента;

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

Згідно ст. 162 Кодексу торговельного мореплавства України, вантаж видається в порту призначення:

1) за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;

2) за ордерним коносаментом –відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент „наказу відправника” або „наказу одержувача”, а в разі наявності у коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред'явникові коносамента з останнім бланковим написом;

3) за коносаментом на пред'явника - пред'явнику коносамента.

Зважаючи на укладення фірмою Morey Trade Ltd. (Продавцем) тільки договорів перевезення товару морським судном, надання Позивачеві в якості транспортних документів лише коносаментів (Bill of Lading), зазначення в цих коносаментах портом призначення Одеський морський торговий порт, а одержувачем вантажу –ТОВ „Фіш Трейд”, а також на фактичне отримання товару Позивачем в порту м. Одеси, суд доходить висновку, що сторони Контрактів мали на меті і досягли згоди про те, що умовами поставки товару є CFR- Одеса та CPT-Одеса. Зазначення ж у графі 20 „Умови поставки” імпортних вантажних митних декларацій та у інвойсах умов поставки товару CFR-Чернігів та CPT-Чернігів є помилкою.

Даний висновок підтверджується також умовами Контрактів, в п. 3.1 яких чітко зазначено, що ціна на товар включає в себе вартість тари, маркування, пакування товару, фрахт, вивантаження з боргу судна та страхування (при умові СІF). Тобто, вартість перевезення товару іншими видами транспорту, крім морського, не входить до ціни товару.

Крім того, фірма Morey Trade Ltd. листом від 12.04.2007р. підтвердила, що при поставці продукції морським транспортом вона помилково вказувала в інвойсах умови поставки CFR-Чернігів та CPT-Чернігів та просить Позивача вважати умовами поставки CFR- Одеса та CPT-Одеса, згідно змісту коносаментів, в яких чітко вказувалося місце поставки продукції. Даний лист був доданий ТОВ до заперечень на акт перевірки від 25.04.2007р. № 25/04-1 (стор. 2), однак не був врахований податковим органом при прийнятті первісного податкового повідомлення –рішення.

Згідно ст. 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує, що річковий порт м. Чернігів на річці Десна не є портом, який може прийняти судно такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у Контрактах. За таких обставин, умови поставки CFR-Чернігів є неможливі для фактичних відносин між сторонами Контрактів.

Оскільки Позивач отримував товар в м. Одеса у нього виникала необхідність транспортування товару до м. Чернігова, де він здійснює свою підприємницьку діяльність по оптовій торгівлі рибою, морепродуктами і молюсками.

03 січня 2006 року Позивач уклав з ТОВ „Експрес” договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 2006/48/7, згідно умов якого Замовник (Позивач) доручає, а Агент (ТОВ „Експрес”) приймає на себе зобов'язання по наданю Замовнику комплексу транспортно-експедиційних та організаційних послуг, пов'язаних з супроводжуванням та перевезенням вантажів Замовника за плату та рахунок Замовника.

06 лютого 2006 року Позивач уклав з компанією Kraftmar Company Ltd. (Кіпр) договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 0602/2006, згідно умов якого Замовник (Позивач) доручає, а Експедитор (Kraftmar Company Ltd.) приймає на себе зобов'язання щодо надання Замовнику послуг з забезпечення автоперевезення вантажів Замовника власним або найманим автотранспортом, а також надання комплексу експедиційних та організаційних послуг пов'язаних з супроводжуванням та транспортуванням вантажів Замовника, а Замовник зобов'язується оплачувати Експедитору узгоджену винагороду.

Фактичне надання транспортно-експедиційних послуг на підставі договорів, укладених Позивачем з компанією Kraftmar Company Ltd. та ТОВ „Експрес”, по перевезенню належного Позивачеві вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками –фактурами та актами виконаних робіт.

Суд вважає, що дані документи відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704. Доречі, в акті перевірки не наведено обґрунтування в чому саме полягає невідповідність документів вищевказаним нормативно –правовим актам.

Зазначення в товарно-транспортних накладних компанії Kraftmar Company Ltd. як „Автопідприємства”, а ТОВ „Експрес” як „Замовника” не суперечить ст. 932 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” та п. 2.1.2 Договорів про транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість транспортно –експедиційних послуг, наданих компанією Kraftmar Company Ltd. та ТОВ „Експрес”, а висновок податкового органу про завищення валових витрат на загальну суму 310499,00 грн. є помилковим.

Як наслідок неправомірного донарахування податкового зобов'язання –неправомірне застосування штрафних санкцій.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 27.04.2006р. № 0002312320/0, від 16.06.2007р. № 0002312320/1, від 06.08.2007р. № 0002312320/2, якими товариству з обмеженою відповідальністю „Фіш Трейд” (код 33903942) визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 99451,00 грн. (в т.ч. 77625,00 грн. основного платежу та 21826,00 грн. штрафних санкцій).

Стягнути з Державного бюджету України (Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фіш Трейд”, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 63 (р/р 26005022581 в ЗАТ „Полікомбанк”, МФО 353100, код 33903942) 03 грн. 40 коп. судового збору.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 15 жовтня 2007 року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко