Постанова

від 03.05.2022 по справі 129/2098/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/2098/19

Провадження № 22-ц/801/760/2022

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 рокуСправа № 129/2098/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Кузьменко Б. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Краснопільської сільської ради Гайсинського району, про встановлення факту батьківства,

Рішення ухвалила суддя Бондар О. В.

Рішення ухвалено об 11:48 год в м. Гайсині Вінницької області

Дата складення повного тесту судового рішення 04 листопада 2019 року,

Встановив:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 до суду подано заяву про встановлення факту що має юридичне значення. В заяві заявник вказала, що вона є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживав до дня своєї смерті по АДРЕСА_1 .

В свідоцтві про її народження в графі «батько» записаний ОСОБА_4 , тобто інша особа. Даний запис був внесений в її свідоцтво про народження зі слів її матері ОСОБА_5 . Про те, що ОСОБА_3 є її батьком мати не говорила їй і про це вона не знала по теперішній час.

Після смерті батька ОСОБА_3 вона є спадкоємцем першої черги. Із відповіді відділу Держгеокадастру у Гайсинському районі від 15 квітня 2019 року вона дізналася, що батькові видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) ВН № 0286008. З метою прийняття спадщини після смерті батька вона звернулася в нотаріальну контору. У зв`язку з тим, що неї відсутнє свідоцтво про смерть батька, вона звернулася до Гайсинського районного відділу ДРАЦС для отримання повторного свідоцтва про його смерть, в чому їй відмовили, оскільки вона не підтвердила свої родинні відносини із спадкодавцем ОСОБА_3 .

Враховуючи те, що іншого передбаченого законом порядку, відповідно до якого можна було б встановити факт родинних відносин не має, тому вона звернулася в суд із даною заявою, в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її батьком. Такий факт можуть підтвердити свідки: її мати ОСОБА_5 і дядько ОСОБА_6 . В даному випадку спір про право відсутній, так як відсутні інші спадкоємці у спадкодавця ОСОБА_3 .

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року заяву задоволено.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нараївка Гайсинського району Вінницької області, є рідним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду і роз`яснити їй, що вона має право звернутися до суду із позовом на загальних підставах.

Зазначив, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки при його ухваленні були порушені норми процесуального права, судом вирішено справу по суті в порядку окремого провадження за наявності спору про право на майно, який виник між заявником ОСОБА_2 і ним та який підлягає вирішенню судом лише в порядку позовного провадження.

В скарзі вказав, що про дане рішення суду він дізнався із наявного в Гайсинському районному суді Вінницької області відкритого провадження по іншій цивільній справі № 129/3714/21 за позовом ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, по якій позивач свої вимоги обґрунтовує саме даним оскаржуваним ним рішенням Гайсинського районного суду від 04 листопада 2019 року по справі № 129/2098/19 про встановлення факту батьківства, в якій він участі не приймав і не був залучений до її розгляду. Проте суд по цій справі встановив обставини, які прямо стосуються його законних прав та інтересів, оскільки ухвалою суду від 06 січня 2022 року накладено заборону на належну йому земельну ділянку кадастровим № 052088500:01:004:0077, яка з 18 березня 2019 року перебуває у його приватній власності, відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 160199358 від 20 березня 2019 року, що набута ним у спосіб, визначений ЗК України на підставі рішення Краснопільської сільської ради від 14 березня 2019 року.

Таким чином судом першої інстанції не врахована наявність очевидного спору про право, оскільки ОСОБА_2 звернулася із даною заявою про встановлення факту батьківства, посилаючись на те, що вона є рідною донькою спадкодавця, з метою оформлення прав власності на земельну ділянку, яка уже передана та зареєстрована за іншою особою, яка не брала участі у справі. Отже встановлення даного факту впливатиме на права та обов`язки інших заінтересованих осіб, що свідчить про наявність спору про право, який має вирішуватися виключно в порядку позовного провадження.

Також вказав, що суд не врахував того факту, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Судом першої інстанції не враховано, що заявник не надала належних та допустимих доказів на підставі яких можна дійти до категоричного висновку щодо походження ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заявника ОСОБА_2 адвокат Катрич П. С. надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а ОСОБА_1 в межах доводів апеляційної скарги не довів його незаконності, тому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заінтересована особа відзив на апеляційну скаргу не надала.

У судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвокат Таганцов Б. А. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник заявника ОСОБА_2 адвокат Катрич П. С., надав клопотання, у якому просив закрити апеляційне провадження у справі та розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі заявника і її представника.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Як вбачається із поданої до суду ОСОБА_2 заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, вона просила суд встановити факт родинних відносин: що ОСОБА_3 є її батьком (а. с .1).

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 06 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення (а. с. 18).

Жодних заяв про зміну вимог ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Проте цього ж 06 серпня 2019 року Гайсинським районним судом Вінницької області постановлено ухвалу про витребування доказів по справі, в якій зазначено, що суд розглянув клопотання заявника ОСОБА_2 про витребування доказів на підтвердження її заяви про встановлення факту батьківства (а. с. 17).

В оскаржуваному рішенні суд зазначив також про розгляд ним заяви ОСОБА_8 про встановлення факту батьківства (а. с. 46).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції виходив з пояснень заявника та її представника і допитаних свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_9 , із досліджених письмових доказів, та прийшов до висновку про доведеність того, що ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нараївка Гайсинського району Вінницької області, та спадкоємцем першої черги за законом спадкового майна; через не зазначення його в свідоцтві про народження ОСОБА_10 в графі «батько» його дочка ОСОБА_7 не може реалізувати своє право на спадщину; встановлення цього факту необхідно заявнику для оформлення спадщини в нотаріальній конторі, іншого порядку встановлення цього факту законом не передбачено, то на підставі ч. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України факт родинних відносин необхідно встановити рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 265 ЦПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення тощо.

Вимоги до змісту рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, викладені у статті 319 ЦПК України, згідно якої у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Із оскаржуваного судового рішення не вбачається встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та не зазначені докази, на підставі яких суд такий факт встановив.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, щодо актового запису про смерть № 00023670355 від 14 серпня 2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нараївка Гайсинського району Вінницької області, актовий запис № 25 від 29 листопада 2000 року (а. с. 20).

На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав в с. Нараївка Гайсинського району Вінницької області. За даною адресою він проживав один; пережилої дружини, а також особи, з якою він проживав, але не перебував у зареєстрованому шлюбі, немає, що підтверджується довідкою від 26 вересня 2019 року за № 567, виданою виконавчим комітетом Краснопільської сільської ради (а. с. 31).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_1 , виданого Нараївською сільською радою Гайсинського району Вінницької області 27 квітня 1985 року, вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані: батько ОСОБА_4 , українець; мати ОСОБА_5 , українка (а. с. 2).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 15 травня 2005 року виконкомом Нараївської сільської ради Гайсинського району, актовий запис № 1, ОСОБА_10 уклала шлюб 15 травня 2005 року із ОСОБА_11 , після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище: ОСОБА_12 (а. с. 3).

У відповідь на адвокатський запит відділ у Гайсинському районі міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило, що ОСОБА_3 включений до списку осіб членів КСП «Україна» Нараївської сільської ради, що мають право на земельну частку (пай) розміром 2,37 умовних кадастрових гектарів, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю серії ВН № 000001. На ім`я ОСОБА_3 виписаний та виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008, про що свідчить підпис в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Сертифікат на право на земельну частку (пай) зареєстрований 30 квітня 1997 року за № 8.

Згідно технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовлення державних актів на право приватної власності на землю, власникам сертифікатів СВК «України» на території Нараївської сільської ради, розроблену інститутом землеустрою Вінницький філіал, ОСОБА_3 належить земельна ділянка АДРЕСА_2 .

Відомості щодо видачі ОСОБА_3 взамін сертифіката на право на земельну ділянку (пай) серії ВН № 0286008 державного акта на право власності на земельну ділянку, присвоєння кадастрового номера не виявлено. Відомості щодо звернення Нараївською чи Краснопільською сільськими радами до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою відсутні (а. с. 8).

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року, яка узгоджується із Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів визначено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

Тому до правовідносин про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту батьківства, що померлий ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , підлягають застосуванню норми Кодексу про шлюб та сім`ю України, тобто норми, що діяли на час народження заявника.

Згідно статті 51 КпШС України взаємні права та обов`язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей, засвідченому у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану (ч. 1).

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття (ч. 2).

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства (ч. 3).

Статтею 55 КпШС України визначено, що якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, роз`яснив, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених статтею 53 КпШС України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 55 КпШС України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 зроблено висновок, що: «Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем».

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статей 12 і 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Із поданої до суду заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, вбачається, що ОСОБА_2 просить встановити факт родинних відносин що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її батьком (а. с. 1).

Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт (частина 1). До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина 2).

Доказами, згідно вимог статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (статті 77-80 ЦПК України).

Проте подана ОСОБА_2 до суду заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не містить зазначення доказів, що підтверджують такий юридичний факт і до заяви не додано жодного такого доказу на підтвердження обставин про які заявник зазначила у своїй заяві. Зазначення в заяві, що той факт, що вона є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , може бути підтверджений поясненнями свідків, не може бути доказом у розумінні вимог статей 76 і 77-80 ЦПК України, оскільки такий єдиний доказ, як пояснення свідків, у даній справі не можна визнати достатнім в силу вимог статей 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України у поєднанні із вимогами статті 89 ЦПК України згідно яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, у своїй заяві про встановлення факту заявник ОСОБА_2 , на виконання вимог пункту 1 частини 1 статті 318 ЦПК України, вказала мету встановлення такого факту, а саме, що встановлення такого факту їй необхідно для оформлення спадкових прав на земельний сертифікат після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що він вважає недоведеними вимоги заявника ОСОБА_2 та оспорює її право на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 .

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити мотивувальну частину із зазначенням в ній, у тому числі обставин, встановлених судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 надав докази в обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказавши, що їх він не мав змоги подати до суду першої інстанції, оскільки не був залучений до участі у справі.

З урахуванням наданих ОСОБА_1 таких доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН № 001179, виданого на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Нараївської сільської ради від 11 жовтня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 321, ОСОБА_3 належала земельна ділянка загальною площею 3,72 га, що складалася із двох земельних ділянок: площею 2,01 га і 1,71 га, розташованих на території Нараївської сільської ради Гайсинського району.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року задоволено заяву Нараївської сільської ради Гайсинського району про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою.

Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,72 га, розташованої на території Нараївської сільської ради Гайсинського району, цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН № 001179, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 321.

Рішення суду набрало законної сили 02 жовтня 2017 року і було виконане. Проте постановою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року скасоване і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви Краснопільської сільської ради Гайсинського району, як процесуального правонаступника Нараївської сільської ради, про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою, відмовлено.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 (справа № 129/3714/21), поданої до Гайсинського районного суду 21 грудня 2021 року, із заявленими вимогами до Краснопільської сільської ради і ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, вбачається, що ОСОБА_1 була передана земельна ділянка, місце розташування якої та межі входили в земельну ділянку 1 розміром 2,0084 га за № 179, яка згідно Державного акта належала спадкодавцю ОСОБА_3 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 грудня 2020 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку розміром 2 га, кадастровий номер 0520885000:01:004:0077, згідно запису про право власності 30770478 від 18 березня 2019 року.

Таким чином, із встановлених фактичних обставин справи, слідує висновок про те, що у даному випадку існує спір про право на спадкове майно, до складу якого, як зазначила заявник ОСОБА_2 у своїй заяві від 01 серпня 2019 року про встановлення фактів, що мають юридичне значення, по цій справі № 129/2098/19, входить і право на земельну частку (пай), визначене земельним сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008 виданим на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 , на підставі якого у послідуючому виданий Державний акт на право приватної власності на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 , та у послідуючому спірна земельна ділянка рішенням суду була визнана відумерлою спадщиною і згодом передана у власність ОСОБА_1 , оскільки встановлення такого факту потрібно заявнику ОСОБА_2 для отримання нею спадкового майна, яким є земельна ділянка, у власність, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно вимог частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Враховуючи викладене і те, що має місце спір про право на спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку (пай), і такий спір повинен вирішуватися у порядку позовного провадження, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 6 статті 294 та частини 4 статті 315 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315, ст. 367, 374, 377, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Краснопільської сільської ради Гайсинського району, про встановлення факту батьківства, залишити без розгляду.

Роз`яснити заявникові, що вона має право подати до суду позов на загальних підставах.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 04 травня 2022 року