Рішення

від 26.04.2022 по справі 914/3203/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2022 Справа № 914/3203/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджі, м. Одеса,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер, м.Львів,

про стягнення 2'998'174,47 грн заборгованості,

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: Лук`янова А.О.,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області 26.10.2021 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджі до Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер про стягнення 2'998'174,47 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021, з яких: 2'790'665,20 грн основний борг, 155'525,00 грн пеня, 29'855,00 грн 3% річних, 22'129,27 грн інфляційні нарахування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26 жовтня 2021 року справу № 914/3203/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 01.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив строк для реалізації учасниками своїх процесуальних прав та обов`язків. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

19.11.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№27743/22) з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому зазначає, що він до звернення із позовною заявою до суду здійснив часткову оплату основного боргу у розмірі 500'000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1180 від 02.09.2021, а після відкриття провадження ще на 300'000,00 грн. Тому основана заборгованість перед позивачем становить 2'290'1665,20 грн. Окрім того, відзначив про те, що розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснено без урахування сплаченої заборгованості, просить відмовити у задоволенні позову в частині нарахування штрафних санкцій

01.12.2021 відповідач подав клопотання про долучення доказів (вх.№ 28838/21).

29.12.2021 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 5349/21), у якій інформує про сплату відповідачем основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача лише пеню, 3% річних, інфляційні втрати та повернути позивачу надмірно сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 39'384,99 грн.

01.02.2022 відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% (вх.№2650/22). Заява обґрунтована сезонною діяльністю відповідача, заборгованістю контрагентів перед товариством та добровільним погашенням позивачу основної заборгованості. До поданої заяви долучено акт звіряння розрахунків, інформацію з ЄДРЮО та оборотно-сальдову відомість по рахунку за період 01.01-28.01.2022 року.

Протокольною ухвалою від 02.02.2022 Господарський суд Львівської області постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.02.2022, про що у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача.

Ухвалою від 23.02.2022 судове засідання було відкладено на 09.03.2022.

Ухвалою від 09.03.2022, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання суд відклав розгляд справи на 27.04.2022.

05.04.2022 позивач подав заперечення на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№7309/22).

12.04.2022 позивач подав клопотання про долучення доказів (вх.№7699/22).

Представник позивача у судове засідання з`явився, просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог, задоволити позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції підтримав, та повернути надмірно сплачений судовий збір.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи у судовому засіданні (12.04.2022), що підтверджується інформацієї з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий індентифікатор 7901414456610), а також відповідними доказами інформування відповідача засобами електронного зв`язку.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 ГПК України).

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Також суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 27.04.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01 квітня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджі (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вест Філлер (покупець) укладено договір купівлі-продажу №010421П, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передавати (продавати) у власність покупця щебінь гранітний, камінь бутовий, пісок, цемент, мінеральний порошок (надалі товар) в асортименті, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість. Загальна кількість товару, що є предметом цього договору не обмежена, а її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1. 2.2 та п.2.4 загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма специфікаціями до даного договору. Ціна на товар визначається на підставі специфікацій та у встановлених рахунках. Оплата проводиться покупцем грошовими коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок продавця. Оплатою визнається надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця. Оплата вартості товару проводиться на наступних умовах: 100% вартості кожної партії товару попередня оплата.

За умовами п.3.2 договору датою поставки товару вважається дата оформлення документів на відвантаження продукції (товаро-транспортна накладна, квитанція про приймання вантажу до перевезення станцією відправлення).

Сторони у п.4.2 погодили, що у разі порушення покупцем передбачених договором термінів оплати товару та транспортних витрат (згідно п.2.3, п.2.4 даного договору) покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в кожний період, за який стягується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно п.3.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2021, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмового припинення дії цього договору до дати такого припинення він вважається продовжений на той же строк та на тих самих умовах.

21 квітня 2021 року сторонами підписано додаток №2 до договору купівлі-продажу.

На виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2'790'665,20 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: №50 від 02.04.2021 продаж/поставка товару на суму 111'129,6 грн; №67 від 09.04.2021 на суму 34'124,8 грн; №68 від 10.04.2021 на суму 69'094,4 грн; №69 від 12.04.2021 на суму 107'673,6 грн; №93 від 15.04.2021 на суму 39'731,2 грн; №81 від 17.04.2021 на суму 103'347,2 грн; №91 від 20.04.2021 на суму 37'760 грн; №103 від 23.04.2021 на суму 42'310,8 грн; №118 від 28.04.2021 на суму 37'177,2 грн; №119 від 30.04.2021 на суму 41'952 грн; №122 від 03.05.2021 на суму 37'425,6 грн; №145 від 12.05.2021 на суму 164'137,2 грн; №153 від 13.05.2021 на суму 87'906 грн; №154 від 15.05.2021 на суму 41'041,2 грн; №155 від 16.05.2021 на суму 42'255,6 грн; №160 від 16.05.2021 на суму 45'788,4 грн; №172 від 19.05.2021 на суму 157'071,6 грн; №173 від 20.05.2021 на суму 43'387,2 грн; №174 від 21.05.2021 на суму 28'069,2 грн; №177 від 23.05.2021 на суму 42'090 грн; №183 від 24.05.2021 на суму 40'130,4 грн; №184 від 25.05.2021 на суму 85'063,2 грн; №203 від 26.05.2021 на суму 202'970,4 грн; №204 від 27.05.2021 на суму 87'050,4 грн; №205 від 28.05.2021 на суму 202'473,6 грн; №206 від 29.05.2021 на суму 296'451,6 грн; №207 від 30.05.2021 на суму 168'332,4 грн; №219 від 04.06.2021 на суму 122'847,6 грн; №220 від 05.06.2021 на суму 117'879,6 грн; №222 від 09.06.2021 на суму 76'590 грн; №223 від 10.06.2021 на суму 119'673,6 грн; №228 від 11.06.2021 на суму 81'502,8 грн; №229 від 13.06.2021 на суму 216'577,2 грн; №232 від 14.06.2021 на суму 152'103,6 грн; №237 від 15.06.2021 на суму 29'476,8 грн; №238 від 16.06.2021 року на суму 112'828,8 грн; №252 від 18.06.2021 на суму 70'435,2 грн; №253 від 19.06.2021 на суму 108'109,2 грн; №254 від 20.06.2021 року на суму 115'423,2 грн; №273 від 20.06.2021 на суму 72'505,2 грн; №255 від 22.06.2021 на суму 163'640,4 грн; №274 від 23.06.2021 на суму 95'965,2 грн; №275 від 24.06.2021 на суму 35'990,4 грн; №302 від 25.06.2021 на суму 38'088 грн; №285 від 25.06.2021 на суму 36'597,6 грн; №304 від 25.06.2021 на суму 73'388,4 грн; №305 від 26.06.2021 на суму 33'920,4 грн; №306 від 28.06.2021 на суму 41'400 грн; №286 від 29.06.2021 на суму 40'516,8 грн; №307 від 29.06.2021 на суму 44'546,4 грн; №325 від 02.07.2021 на суму 42'504 грн; №303 від 02.07.2021 на суму 70'269,6 грн; №342 від 04.07.2021 на суму 83'545,2 грн; №318 від 05.07.2021 на суму 39'716,4 грн; №326 від 06.07.2021 на суму 81'061,2 грн; №327 від 07.07.2021 на суму 42'228 грн; №360 від 18.07.2021 на суму 86'802 грн; №381 від 19.07.2021 на суму 42'724,8 грн; №382 від 20.07.2021 на суму 160'825,2 грн; №425 від 22.07.2021 на суму 40'820,4 грн; №426 від 25.07.2021 на суму 36'956,4 грн; №514 від 03.08.2021 на суму 39'357,6 грн та №477 від 03.08.2021 на суму 40'903,2 грн. Видаткові накладні підписані сторонами без зауважень. Відповідач визнав вказану заборгованість та оплатив її у повному обсязі (500'000,00 грн до звернення із позовною заявою, а 2'290'655,20 грн - після відкриття провадження у справі), що підтверджується копіями виписок з особового рахунку позивача та відповідними платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що на даний час заборгованість відповідача складає 233'200,01 грн пені, 43'565,00 грн 3% річних, 95'744,52 грн інфляційних нарахувань, які просить стягнути з відповідача.

Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021. Відповідно до ст. 712 ЦК України з врахуванням змісту договору, відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами законодавства, передбаченими для врегулювання договорів поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у повному обсязі виконано зобов`язання за укладеним договором, а відповідач 02.09.2021 (до звернення з позовом) оплатив 500'000,00 грн і після звернення позивача з позовом здійснив решта оплати за отримай товар, тому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

Щодо поданої заяви суд відзначає наступне.

Згідно ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Положення п.2 ч.2 ст.46 ГПК України надають позивачу процесуальну можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також право до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яка була заявлена у позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Позивачем у позові було заявлено чотири самостійні майнові вимоги, серед яких 2'790'665,20 грн - основна заборгованість, тому мова про зменшення позовних вимог в частині основної заборгованості може йти тоді, коли зменшуються лише кількісні показники, а предмет позову продовжує існувати і кожна з вимог залишається. У випадку, коли позивач під зменшенням розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу розуміє їх зменшення до 0 грн, то такі дії не є зменшенням вимог, адже мають ознаки відмови від позову в частині вимог про стягнення основного боргу і приймати заяву про зменшення позовних вимог немає підстав.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі (абз.3 п.4.4 вказаної Постанови). Оскільки предмет спору припинив своє існування до відкриття провадження у справі, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору необхідно відмовити.

Разом з тим, виходячи із приписів ст.5 ГПК України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного захищуваного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Таким чином, встановивши те, що відповідач сплатив суму боргу до відкриття провадження по справі у розмірі 500'000,00 грн, а 2'290'665,20 грн - після відкриття, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення 500'000,00 грн у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача відповідачем на момент відкриття провадження у справі, а у частині стягнення 2'290'665,20 основного боргу - закриває провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору. Щодо збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то суд відзначає, що на таке збільшення позивач має право.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Положенням п.2.4 договору сторони погодили попередню оплату товару.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати за отриманий товар, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

За умовами п.4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем передбачених договором термінів оплати товару та транспортних витрат (згідно п.2.3, п.2.4 даного договору) покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в кожний період, за який стягується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, суд відзначає, що позивачем при визначенні початку періоду прострочення заборгованості не враховано що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9 ПП ВГСУ №14 від 17.12.2013). Здійснивши власний перерахунок пені за несвоєчасну оплату за отриманий товар, суд дійшов висновку, що правомірною до стягнення з відповідача є пеня у розмірі 229'286,12 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України та п.9.1 договору).

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, із врахуванням дат прострочених оплат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 42'789,66 грн 3% річних та 91'089,35 грн інфляційних втрат. У задоволення решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Щодо заяви позивача про зменшення штрафних санкцій на 99% суд зазначає таке.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання за договором, а несвоєчасна оплата вартості отриманого товару обумовлена заборгованістю контрагентів перед ТзОВ «Вест Філлер» та сезонною діяльністю товариства.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (докази скрутного фінансового становища відповідача (фінансові звіти та баланси, рахунки), обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання тощо відсутні), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 4902 від 27.09.2021 на суму 44'972,63 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 500'000,00 грн основного боргу, а у решти таких вимог закрив провадження у справі за відсутністю предмета спору, тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5'447,48 грн.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 231 ГПК України суд також вирішує питання про повернення позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України сплаченого ним судового збору у розмірі 34'359,98 грн пропорційно розміру вимог, щодо яких було закрито провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 46, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі про стягнення 2'290'665,20 грн основного боргу закрити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Філлер» (49045, м.Львів, вул.Карла Мікльоша, 27; код ЄДРПОУ 41830366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджі» (65005, м.Одеса, вул.Средяя, 83/1, оф.32) 229'286,12 грн пені, 42'789,66 грн 3% річних, 91'089,35 грн інфляційних втрат та 5'447,48 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Босс Технолоджі» (65005, м.Одеса, вул.Средяя, 83/1, оф.32) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34'359,98 грн, сплачений за платіжним дорученням № 4902 від 27.09.2021.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2022.

Суддя Яворський Б.І.