Постанова

від 04.09.2022 по справі 914/3203/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. Справа №914/3203/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> б/н та дати (вх. № 01-05/1108/22 від 24.05.2022 року; №01-05/1174/22 від 31.05.2022 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2022 року (суддя Б.І. Яворський; повний текст рішення складено 05.05.2022 року)

у справі № 914/3203/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджи</a> (надалі ТзОВ Босс Технолоджи)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> (надалі ТзОВ Вест Філлер)

про стягнення 2998174,47 грн. заборгованості,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Лук`янова А.О. адвокат (ордер серії ВН №1158513 від 05.07.2022 року);

від відповідача: Цехмейструк І.Я. керівник,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

22.10.2021 року ТзОВ Босс Технолоджі звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Вест Філлер про стягнення 2998174,47 грн., з яких 2790665,20 грн. основного боргу, 155525,00 грн. пені, 29855,00 грн. 3% річних, 22129,27 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року щодо оплати вартості товару, отриманого в період з 02.04.2021 року по 03.08.2021 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 27743/21 від 19.11.2021 року) заперечив проти задоволення позову. Звертає увагу на те, що 02.09.2021 року перерахував позивачу 500000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1180 від 02.09.2021 року. Відповідно на час заявлення даного позову сума основного боргу складає 2290665,20 грн. Зазначив, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій позивач не врахував вказаної проплати основного боргу. Також просить врахувати, що в період з 02.11.2021 року по 10.11.2020 року Товариство здійснило сплату основного боргу в загальній сумі 300000,00 грн. Отже, станом на 18.11.2021 року сума основного боргу становить 1990665,20 грн.

29.12.2021 року позивач подав до суду першої інстанції заяву (вх. № 5349/21 від 29.12.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог, в якій повідомив, що станом на 29.11.2021 року відповідач сплатив основний борг. Однак, зважаючи на те, що відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням строків, передбачених договором №010421П від 01.04.2021 року, до стягнення заявлено 233200,01 грн. пені, 43565,00 грн. 3% річних та 95744,52 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.04.2022 року у справі №914/3203/21 (суддя Б.І. Яворський) закрито провадження у справі про стягнення 2290665,20 грн. основного боргу. Стягнуто з ТзОВ Вест Філлер на користь ТзОВ Босс Технолоджі 229286,12 грн. пені, 42789,66 грн. 3% річних, 91089,35 грн інфляційних втрат та 5447,48 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Повернуто ТзОВ Босс Технолоджі зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34359,98 грн, сплачений за платіжним дорученням № 4902 від 27.09.2021 року.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач несвоєчасно оплатив отриманий від позивача в період з 02.04.2021 року по 03.08.2021 року товар згідно договору №010421П від 01.04.2021 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 2790665,20 грн. Відповідач сплатив вказану заборгованість у повному обсязі (500000,00 грн. до звернення із позовною заявою та 2290655,20 грн. - після відкриття провадження у справі). Встановивши зазначене, суд відмовив у задоволенні позову про стягнення 500000,00 грн. у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача на момент відкриття провадження у справі, а у частині стягнення 2290665,20 грн. основного боргу - закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Щодо збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то суд відзначив, що позивач має право на таке збільшення. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд встановив, що позивач при визначенні початку періоду прострочення заборгованості не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що правомірною до стягнення з відповідача є пеня в сумі 229286,12 грн., 42789,66 грн. 3% річних та 91089,35 грн. інфляційних втрат. Суд відмовив в задоволенні заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99%, встановивши відсутність доказів скрутного фінансового становища Товариства та обставин, які перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського Львівської області від 27.04.2022 року у справі №914/3203/21, в якій просить зазначене судове рішення скасувати в частині стягнення з ТзОВ Вест Філлер на користь ТзОВ Босс Технолоджі 229286,12 грн. пені, 42789,66 грн. 3% річних, 91089,35 грн. інфляційних втрат, прийняти нове рішення, яким зменшити стягнуті штрафні санкції на 99%. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що в позовній заяві позивач здійснював розрахунок штрафних санкцій по 27.09.2021 року та не врахував проведеної Товариством оплати в сумі 500000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1180 від 02.09.2021 року. В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач збільшив суми заявлених до стягнення штрафних санкцій. Вважає, що суд помилково залишив без задоволення його заяву про зменшення штрафних санкцій та не врахував, що відповідач добровільно сплатив основний борг, перерахував позивачу 2790665,20 грн. Зазначає, що стягнення такої суми штрафних санкцій спричинить заборгованість по заробітній платі, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Стверджує, що всі грошові суми, перераховані відповідачем, було враховано при здійсненні розрахунку штрафних санкцій, що встановив суд першої інстанції. Відповідач не підтвердив своєї вимоги про зменшення штрафних санкцій на 99%. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2022 року у справі №914/3203/21, апеляційну скаргу ТзОВ Вест Філлер без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 01 квітня 2021 року між ТзОВ Босс Технолоджі (продавець) та ТзОВ Вест Філлер (покупець) укладено договір купівлі-продажу №010421П, відповідно до якого продавець зобов`язується передавати (продавати) у власність покупця щебінь гранітний, камінь бутовий, пісок, цемент, мінеральний порошок (надалі товар) в асортименті, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість (а.с.79-80, т.1).

Загальна кількість товару, що є предметом цього договору не обмежена, а її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, які є додатками до цього договору і становлять його невід`ємну частину (п.1.1 договору).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2, 2.4 загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма специфікаціями до даного договору. Ціна на товар визначається на підставі специфікацій та у виставлених рахунках. Оплата проводиться покупцем грошовими коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок продавця. Оплатою визнається надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця. Оплатою визнається надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця. Оплата вартості товару проводиться на наступних умовах: 100% вартості кожної партії товару попередня оплата.

У пункті 3.2 договору сторони обумовили, що датою поставки товару рахується дата оформлення документів на відвантаження продукції (товаротранспортна накладна, квитанція про приймання вантажу до перевезення станцією відправлення).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані їй збитки (п. 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору, у разі порушення покупцем передбачених договором термінів оплати товару та транспортних витрат (згідно п.2.3, п.2.4 даного договору) покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в кожний період, за який стягується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з пунктом 8.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2021 року, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмового припинення дії цього договору до дати такого припинення він вважається продовжений на той же строк та на тих самих умовах.

Договір купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року підписаний і скріплений печатками сторін.

В специфікації № 2, яка є його невід`ємною частиною договору№010421П від 01.04.2021 року, сторони обумовили найменування та вартість товару (мінеральний порошок, ціна за 1 тонну 1380,00 грн.), умови оплати (сплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника) (а.с.13, т.1).

На виконання умов договору №010421П від 01.04.2021 року позивач в період з 02.04.2021 року по 03.08.2021 року передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5203665,20 грн. по специфікації № 2, що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень (а.с. 14-76, т.1).

В порушення своїх договірних зобов`язань відповідач частково оплатив отриманий товар. Згідно акта звірки взаємних розрахунків станом на 15.08.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем за договору №010421П від 01.04.2021 року становить 2790665,20 грн. (а.с.77, т.1).

27.08.2021 року позивач надіслав відповідачу претензію, в якій просив впродовж 5 днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року в сумі 2950621,40 грн., з яких: 2790665,20 грн. основного боргу, 116168,01 грн. пені, 22360,00 грн. 3% річних та 21428,19 грн. інфляційних втрат. Попередив, що у разі несплати у встановлений термін вказаної заборгованості, буде змушений звернутись до господарського суду з відповідними позовними вимогами (а.с.81-86, т.1).

Згідно з платіжним дорученням № 1180 від 02.09.2021 року відповідач перерахував позивачу 500000,00 грн. в якості оплати за отриманий товар (а.с.98, т.). Несплаченим залишився основний борг в сумі 2290665,20 грн.

22.10.2022 року позивач надіслав на адресу місцевого господарського суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача 2790665,20 грн. основного боргу, 155525,00 грн. пені, 29855,00 грн. 3% річних, 22129,27 грн. інфляційних втрат.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив позивачу основний борг в сумі 2290655,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1298 від 02.11.2021 року на суму 60000,00 грн., № 1303 від 03.11.2021 року на суму 50000,0 грн., № 1307 від 04.11.2021 року та суму 40000,0 грн., №1316 від 09.11.2021 року на суму 90000,00 грн., №1321 від 10.11.2021 року на суму 60000,00 грн. та копією акта звіряння взаємних розрахунків, в якому зазначено, що станом на 30.11.2021 року у ТзОВ «Вест Філлер» відсутня заборгованість перед ТзОВ Босс Технолоджі (а.с.99-103, 154, т.1).

В заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 5349/21 від 29.12.2021 року) позивач просив стягнути з відповідача 233200,01 грн. пені, 43565,00 грн. 3% річних та 95744,52 грн. інфляційних втрат.

01.02.2022 року відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою (вх. №2650/22 від 01.02.2022 року) про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% (а.с.160-164, т.1).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року відповідач в період з 02.04.2021 року по 03.08.2021 року отримав від позивача товар на загальну суму 5203665,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

З урахуванням часткової оплати вартості отриманого товару, станом на дату заявлення даного позову заборгованість відповідача складала 2290665,20 грн. Позивач в позовній заяві безпідставно зазначив, що основний борг становить 2790665,20 грн. При цьому, не врахував сплати відповідачем 500000,00 грн. основного боргу згідно з платіжним дорученням № 1180 від 02.09.2021 року (до відкриття провадження по справі).

Суд встановив, що після відкриття провадження у даній справі відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року в сумі 2290665,20 грн., що сторони підтвердили шляхом підписання акта звіряння взаємних розрахунків за листопад 2021 року (а.с.154, т.1).

Проаналізувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача 500000,00 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача на момент відкриття провадження у справі. Також суд першої інстанції обгрунтовано та підставно закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 2290665,20 грн. основного боргу відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Апелянт не оскаржує рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2022 року у справі №914/3203/21 у зазначеній вище частині.

В силу приписів ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що відповідач вчасно не оплатив отриманий товар, позивач нарахував 43565,00 грн. 3% річних та 95744,52 грн. інфляційних втрат за період з 03.04.2021 року по 29.11.2021 року (з врахуванням заяви за вх. №5349/21 від 29.12.2021 року).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, при здійсненні розрахунку штрафних санкцій позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Заперечення відповідача проти цих позовних вимог зводяться, зокрема, до того, що позивач не звертався до суду із заявою про збільшення позовних вимог, а тому суд повинен був перевірити розрахунок штрафних санкцій, що міститься в позовній заяві, відповідно до якого штрафні санкції нараховано за період з 03.04.2021 року по 27.19.2021 року.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки відповідач прострочив оплату товару і виконав своє зобов`язання за договором лише в ході судового розгляду даної справи, а саме 29.11.2021 року.

При цьому, колегія суддів не погоджується з присудженими судом першої інстанції до стягнення з відповідача 42789,66 грн. 3% річних, 91089,35 грн інфляційних втрат, оскільки суд помилково не врахував, що у здійсненому позивачем розрахунку даних позовних вимог (з врахуванням заяви за вх. №5349/21 від 29.12.2021 року) не відображено проведеної відповідачем 02.09.2021 року оплати в сумі 500000,00 грн. (платіжне доручення № 1180 від 02.09.2021 року).

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд констатує наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 38657,42 грн. 3% річних та 75628,00 грн. інфляційних втрат за період з 03.04.2021 року по 28.11.2021 року.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 233200,01 грн. пені за порушення строків оплати товару.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2 договору, у разі порушення покупцем передбачених договором термінів оплати товару та транспортних витрат (згідно п.2.3, п.2.4 даного договору) покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в кожний період, за який стягується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми.

Присудивши до стягнення з відповідача 229286,12 грн. пені, суд першої інстанції помилково не врахував, що в наданому позивачем розрахунку цих позовних вимог не враховано проведеної відповідачем 02.09.2021 року оплати в сумі 500000,00 грн. (платіжне доручення № 1180 від 02.09.2021 року).

Здійснивши власний розрахунок пені за порушення відповідачем строків оплати товару, апеляційний суд констатує наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 204455,37 грн. пені за період з 03.04.2021 року по 28.11.2021 року.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що позивач в порушення вимог чинного законодавства здійснив нарахування пені за період 7 місяців та 26 днів, враховуючи те, що нарахування пені по кожному періоду прострочення виконання зобов`язання здійснено позивачем на підставі ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, положень п.4.2 договору купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року.

При цьому, місцевий господарський суд обгрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача (вх. № 2650/22 від 01.02.2022 року) про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% (вх. №18372/20 від 25.05.2020 року), враховуючи таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як видно з матеріалів справи, відповідач в заяві (вх. №18372/20 від 25.05.2020 року) просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%, покликаючись на повну сплату основного боргу за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року, зазначаючи, що несвоєчасна оплата отриманого товару обумовлена заборгованістю контрагентів перед ТзОВ Вест Філлер та сезонною діяльністю товариства.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу наведених норм права вбачається, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Суд не встановив обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного фінансового становища Товариства та обставин, які перешкоджали вчасно виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 року.

Таким чином, колегія суддів частково визнає правомірними вимоги апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржене судове рішення підлягає частковому скасуванню відповідно до п.3 ч.1 ст.277 ГПК України.

Судові витрати

З огляду на те, що суд частково задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> б/н та дати (вх. № 01-05/1108/22 від 24.05.2022 року; №01-05/1174/22 від 31.05.2022 року) задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2022 року у справі №914/3203/21 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> (49045, м. Львів, вул. Карла Мікльоша, 27; код ЄДРПОУ 41830366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджи</a> (65005, м. Одеса, вул.Середня, 83/1, оф.32) 229286,12 грн пені, 42789,66 грн 3% річних, 91089,35 грн інфляційних втрат та 5447,48 грн судового збору. У цій частині прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> (49045, м.Львів, вул. Карла Мікльоша, 27; код ЄДРПОУ 41830366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджи</a> (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83/1, оф.32) 204455,37 грн пені, 38657,42 грн 3% річних, 75628,00 грн інфляційних втрат.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> (49045, м. Львів, вул. Карла Мікльоша, 27; код ЄДРПОУ 41830366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджи</a> (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83/1, оф.32) 24830,75 грн пені, 4132,24 грн 3% річних, 15461,35 грн інфляційних втрат.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> (49045, м.Львів, вул. Карла Мікльоша, 27; код ЄДРПОУ 41830366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджи</a> (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83/1, оф.32) 4794,20 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Босс Технолоджи</a> (65005, м.Одеса, вул. Середня, 83/1, оф.32) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Філлер</a> (49045, м. Львів, вул. Карла Мікльоша, 27; код ЄДРПОУ 41830366) 1160,31 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2022 року у справі №914/3203/21 залишити без змін.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех