Постанова

від 25.04.2022 по справі 469/228/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 469/228/15-ц

провадження № 61-17674св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , Миколаївська районна державна адміністрація (правонаступник Березанської районної державної адміністрації), прокурор Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (правонаступника Березанської районної державної адміністрації),

відповідачі: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: Миколаївська районна державна адміністрація (за позовом ОСОБА_1 ), Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Медюком Олегом Олександровичем, на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року у складі судді Тавлуя В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень суду першої інстанції

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними, недійсними рішень, свідоцтв про право власності (справа № 469/228/15-ц).

Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2013 року він уклав з Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області як землекористувач угоду № 49 «Про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування та оформлення правовстановлюючих документів на землю».

Вказану угоду було укладено на підставі рішення Коблівської сільської ради від 18 вересня 2013 року № 12 «Про дозвіл на укладення угоди про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування та оформлення правовстановлюючих документів на землю», згідно з якою рада вирішила надати йому дозвіл на укладення угоди про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування із земель не наданих у власність та постійне користування, у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для рекреаційного призначення у с. Коблево, біля території бази відпочинку «Тетяна».

У подальшому, Коблівською сільською радою йому було видано довідку від 13 лютого 2014 року про те, що громадський будинок «Готельний комплекс» дійсно розташований на АДРЕСА_1 .

Після цього, Коблівською сільською радою було прийнято рішення від 25 квітня 2014 року № 4 «Про привласнення юридичної адреси об`єктам нерухомого майна, земельним ділянкам - привласнено юридичну адресу земельній ділянці за розташуванням готельного комплексу, який розташований в АДРЕСА_1 .

Вказував, що він є власником нерухомого майна - «Готельного комплексу», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 липня 2014 року № 24950478, видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області.

Також, ним отримано рішення Коблівської сільської ради від 01 липня 2014 року № 15 про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,25 га у довгострокову оренду для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури (існуюча будівля «Готельний комплекс»), на підставі чого було розроблено відповідний проект.

Однак, йому стало відомо про рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року № 16 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким затверджено проект із землеустрою та надано дозвіл ОСОБА_2 на земельну ділянку 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , тобто ту ж саму земельну ділянку на якій розташовано належне йому нерухоме майно.

Ця обставина з`ясована після звернення із заявою про погодження проекту землеустрою до районного відділу Держземагенства України, у відповідь на яку було надано висновок про неможливість погодження проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду вказаної вище земельної ділянки, через те, що дана земельна ділянка площею 0,25 га була погоджена для відведення іншому землекористувачу.

Крім того, йому стало відомо, що ОСОБА_2 було оформлено свідоцтво про право власності на будівлю на вказаній земельній ділянці від 01 листопада 2014 року 28925419, видане Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: - визнати недійсним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року № 16 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та надання із земель не наданих у власність та постійне користування земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,25 га (забудовані землі, землі під забудовою), кадастровий номер 4820982200:12:043:0020 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 28925419 від 03 листопада 2014 року, видане ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Морозова С. А. Берзанського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16911999 від 03 листопада 2014 року, за яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:12:043:0020, площею 0,25 га, адреса: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 47703067 від 16 листопада 2015 року, видане ОСОБА_2 про право власності на житловий будинок загальна площа 1 899,5 кв. м, житлова площа 1 341,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 4820982200:12:043:0020;

- визнати протиправним та скасувати рішення держаного реєстратора Алієвої Ю. А. Березанського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26177493 від 16 листопада 2015 року, за яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок загальна площа 1 899,5 кв. м, житлова площа 1 341,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалами Березанського районного суду Миколаївської області від 28 травня 2015 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору Відділ Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області та реєстраційну службу Березанського районного управління юстиції (далі - РУЮ) Миколаївської області.

У квітні 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , третя особа - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Очаківське лісомисливське господарство»), про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним, скасування свідоцтв про право власності (справа № 469/625/17).

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Коблівської сільської ради від 17 жовтня 2014 року № 16 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі цього рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво № 28925419 про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020.

У подальшому, реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 16 листопада 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво № 47703067 про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор вважав, що вказане вище рішення Коблівської сільської ради та набуття права власності на індивідуальний житловий будинок вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка належала до земель державної власності (державного лісового фонду), перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та була вилучена у постійного користувача на підставі скасованого господарським судом Миколаївської області рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19 вересня 2012 року за № 19.

Вказував, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей, до яких не входить будівництво та обслуговування жилого будинку.

Розміщення індивідуального житлового будинку в межах трикілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреаційних закладів с. Коблево забороняється існуючими будівельними нормами та містобудівною документацією.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради від 17 жовтня 2014 року № 16 у частині затвердження проекту із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 28925419 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 4820982200:12:043:0020, видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 03 листопада 2014 року;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 47703067 про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 16 листопада 2015 року;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020, вартістю 471 200 грн у с. Коблево у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_1 та позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації, об`єднано в одне провадження для спільного розгляду, присвоєно єдиний номер 469/228/15-ц.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2017 року про виправлення описки, прийнято відмови Генеральної прокуратури України та Миколаївської місцевої прокуратури № 1 від позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , третя особа - ДП «Очаківське лісомисливське господарство», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на землю, житловий будинок, витребування земельної ділянки у власність держави та приведення її у первісний стан.

Провадження у справі в частині позовних вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , третя особа - ДП «Очаківське лісомисливське господарство», про «визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на землю, житловий будинок, витребування держави та приведення її у первісний стан закрито».

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Визнано Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 такою, що вибула з числа осіб, які беруть участь у справі.

Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року замінено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Відділ з питань державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області на Березанську районну державну адміністрацію Миколаївської області; Відділ Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на його правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2021 року залучено до участі у справі прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2021 року залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі у якості правонаступника Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та надання із земель не наданих у власність та постійне користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га (забудовані землі, землі під забудовою), кадастровий номер 4820982200:12:043:0020 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1 .

Визнано протиправним та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 1 899,5 кв. м, житловою площею 1 341,1 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути у державну власність в особі Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 4820982200:12:043:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт житлової нерухомості та використання спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги для обслуговування житлового будинку суперечить цільовому використанню земельної ділянки, не відповідає потребам земель прибережної захисної смуги. При цьому, Коблівською сільською радою оспорюваним рішенням від 17 жовтня 2014 року № 16 було передано у приватну власність ОСОБА_2 забудовану земельну ділянку, на якій з 2009 року розташований об`єкт нерухомого майна будівля «Готельний комплекс». Розпорядження забудованою земельною ділянкою не могло бути здійснено до вирішення питання про майнові права на розташовану на ній будівлю.

При цьому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки Коблівською сільською радою йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у довгострокову оренду для обслуговування існуючого «Готельного комплексу» із земель комунальної власності. Проте, спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної форми власності. Водночас, з урахуванням відновлення прав власника на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 має право та не позбавлений можливості звернутися до органу, що уповноважений здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, з метою оформлення прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомості існуюча будівля «Готельний комплекс», що розташований на такій земельній ділянці.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку щодо протиправності рішення Коблівської сільської ради від 17 жовтня 2014 року № 16, яким надано земельну ділянку віднесену до земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги у приватну власність ОСОБА_2 всупереч містобудівній документації для потреб не передбачених актами цивільного законодавства поза волею належного власника, повноваження щодо розпорядження якою належали Березанській районній державній адміністрації, правонаступником якої є Миколаївська районна державна адміністрація, у зв`язку із чим, суд обґрунтовано задовольнив ці та похідні вимоги щодо скасування державної реєстрації речових прав на спірне майно та повернення земельної ділянки законному власнику.

При цьому, апеляційний суд відхилив доводи заявника про те, що позови були об`єднані районним судом неправильно та про помилковість повторного залучення до участі у справі прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Медюк О. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 рокускасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно прийняв уточнені позовні вимоги, як ОСОБА_1 , так і Миколаївської районної державної адміністрації, які були подані після початку розгляду справи по суті та якими, фактично, одночасно були змінені предмет та підстави позовів, оскільки вони були доповнені новими позовними вимогами, які не заявлялися позивачами спочатку.

Вважає, що районний суд помилково об`єднав в одне провадження позови ОСОБА_1 та прокурора, поданого в інтересах держави, оскільки підстави цих позовів є різними, а відповідно до статті 126 ЦПК України (у редакції 2004 року, чинній на час об`єднання позовів) об`єднати в одне провадження можливо було тільки однорідні позови.

Вказує, про безпідставність повторного залучення до участі у справі прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2021 року.

Зазначає, що судами попередніх інстанції не забезпечено повного та всебічного розгляду справи, не досліджені всі матеріали справи та не надано правової оцінки поданим сторонами доказам.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Авраменко Ю. М., та заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на безпідставність викладених у ній доводів, які не спростовують законних та обґрунтованих судових рішень по суті спору, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

29 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року № 16 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 (забудовані землі) на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 03 листопада 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Березанського РУЮ у Миколаївській області видано свідоцтво про право власності серія та номер 28925419 , на підставі чого проведена реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 за ОСОБА_2 .

За інформацією, наданою Відділом Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області, за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка розташована на відстані 380-390 м від південного краю земельної ділянки до урізу води Чорного моря та 510-520 м до північного. Також, відповідно до висновку експертного земельно-технічного дослідження від 14 червня 2016 року № 1777, земельна ділянка знаходиться на відстані 386 м від узрізу води Чорного моря.

З огляду на повідомленням ВО «Укрдержліспроект», спірна земельна ділянка кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 частково входить до земель державного лісового фонду, квартал 39 виділ 9, 11, тобто знаходиться на території, що віднесена до земель державного лісового фонду.

Відповідно до фрагментів накладки картографічної бази даних лісового господарства на ортофотоплан публічної кадастрової карти України земельна ділянка була вилучена зі складу земель державного лісового фонду у ДП «Очаківське ЛМГ» рішенням Коблівської сільської ради від 19 вересня 2012 року № 19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року у справі № 915/518/16, ухваленим за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства до Коблівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог ДП «Очаківське лісомисливське господарство», позовні вимоги прокурора задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району від 19 вересня 2012 року № 19 «Про вилучення земельної ділянки та переведення до земель запасу» про вилучення у ДП «Очаківський ЛМГ» земельних ділянок загальною площею 17,2 га та переведення до земель запасу Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в межах населеного пункту с. Коблево.

З огляду на вказане рішення, у якому перелічено нумерацію виділів та кварталів вилучених земельних ділянок, із земель кварталу 39 ДП «Очаківський ЛМГ» вилучено виділ 11.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 914/2191/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 902/434/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 12 жовтня 2020 року у справі № 638/5565/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/7186/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Медюка О. О. , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України; частина 1 статті 17 ЛК України).

Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі лісогосподарського призначення відносяться до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, за виключенням замкнених ділянок у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (стаття 56 ЗК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Судом першої інстанції було встановлено, що спірна земельна ділянка належала до складу земель державного лісового фонду, незаконно вилучених Коблівською сільською радою у землекористувача - ДП «Очаківське ЛМГ». Земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_2 надано поза волею належного власника та постійного землекористувача.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що рішенням Коблівської сільської ради від 17 жовтня 2014 року № 16 спірну земельну ділянку надано у приватну власність ОСОБА_2 поза волею належного власника, повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, правонаступником якої є Миколаївська районна державна адміністрація.

Крім того, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України). До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України).

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

До земель державної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункти «ґ», «д» частини четвертої статті 84 цього Кодексу). А частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

Статтею 1 ВК України прибережна захисна смуга визначена як частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Відповідно до пункту 11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (пункт 10).

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене статтею 88 ВК України, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні правові висновки у спірних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 469/350/16-ц.

Задовольняючи частково позов, поданий прокурором в інтересах держави та, в подальшому, підтриманий Березанською районною державною адміністрацією, правонаступником якої є Миколаївська районна державна адміністрація, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно вказав, що земельну ділянку, зайняту прибережною захисною смугою, не можна отримати у приватну власність для житлового (дачного) будівництва, тому Коблівською сільською радою передано у приватну власність спірну земельну ділянку ОСОБА_2 всупереч зазначеним нормам законодавства, для потреб, не передбачених законом, оскільки вона знаходиться у межах прибережної захисної смуги та віднесено до земель лісогосподарського призначення.

При цьому, ОСОБА_2 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки (розташування на відстані 380-390 м від південного краю земельної ділянки до урізу води Чорного моря та 510-520 м до північного), проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, тому вибула з володіння власника з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідача, під час набуття її у власність під сумнів.

Всі доводи касаційної скарги зводяться виключно до порушень судами норм процесуального права при розгляді справи, що не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

При цьому, доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення по суті, касаційна скарга не містить.

Посилання заявника на неналежне вирішення позовної заяви ОСОБА_1 , Верховний Суд до уваги не бере, оскільки у задоволенні позову останнього було відмовлено та він судові рішення у справі не оскаржує.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів, переглянувши справи у межах доводів касаційної скарги, вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Медюком Олегом Олександровичем - залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк