Рішення

від 28.05.2021 по справі 469/228/15-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.05.2021 Справа № 469/228/15-ц

2/469/3/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи:

прокурор - Косик Д.С.,

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представник відповідача Коблівської сільської ради - не з`явився,

відповідач ОСОБА_3 - не з`явився,

представник Миколаївської РДА - не з`явився,

представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області - не з`явилась,

представник третьої особи ДП Очаківське ЛМГ» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Миколаївська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, та його скасування, та за позовом Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 25 лютого 2015 року звернувся до Березанського районного суду із вказаним позовом (а.с.2-4, Т.1), у якому, з урахуванням уточнень та доповнень (а.с.21-26, Т.1, 176-177, Т.2, 21-23, Т.5), зазначав, що він в 2009 році в курортній зоні Коблеве здійснив будівництво об`єкту нерухомості, громадський будинок Готельний комплекс , адреса: АДРЕСА_1 . Рішенням Коблівської сільради №4 від 25.04.2014 Готельному комплексу було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.33 Т.1). Рішенням Коблівської сільради за № 15 від 01.07.2014,позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га в довгострокову оренду для обслуговування існуючого Готельного комплексу (а.с.34, Т.1). Відділом Держземагенства у Березанському район надано висновок від 08.10.2014 № 01-36-392 про відмову ОСОБА_1 в погодженні проекту землеустрою оскільки земельна ділянка площею 0,25 га була погоджена іншому землекористувачу на підставі рішення № 7 від 26.12.2012 Коблівської сільради (а.с.76, Т.1).

Вищевказаним рішенням № 7 від 26.12.2012 Коблівської сільради (а.с.70, 113, 157, Т.1) надано дозвіл відповідачу, ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площа 0,25 га, в с.Коблеве, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Позивач, ОСОБА_1 вказував, що в даному рішенні Коблівської сільської ради не зазначено конкретну адресу місцезнаходження земельної ділянки на яку надано дозвіл розробити проект землеустрою.

В подальшому, вже оспорюваним рішенням Коблівської сільради № 16 від 17.10.2014 (а.с.29, Т.1) затверджено проект землеустрою, надано у приватну власність відповідачу, ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,25 га (забудовані землі, землі під забудовою) для житлового будівництва, адреса: АДРЕСА_1 (без номера), кадастровий № 4820982200:12:043:0020.Позивач, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Коблівської сільради № 16 від 17.10.2014 оскільки об`єктом виділення обом громадянам, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 була одна земельна ділянка. Оспорюваним рішенням відповідачу, ОСОБА_3 виділено у власність забудовану земельну ділянку на якій фактично знаходиться об`єкт нерухомості Готельний комплекс ОСОБА_1 , якийзбудованийним з 2009 року та належав йому на праві приватної власності.

Також, позивач, ОСОБА_1 вказує, що рішенням Коблівської сільради від 16.12.2014 №3 було присвоєно спірній земельній ділянці адресу: АДРЕСА_2 (а.с.57 Т.1). Після цього, 16.11.2015 ОСОБА_3 оформлено право власності на Готельний комплекс, який розташований на спірній земельній ділянці як на індивідуальний житловий будинок з адресою: АДРЕСА_2 .Позивач, ОСОБА_1 оспорює правомірність набуття права власності ОСОБА_3 на житловий будинок, оскільки на земельній ділянці розташований лише один об`єкт нерухомості громадський будинок Готельний комплекс. Після присвоєння адреси спірній земельній ділянці АДРЕСА_2 ОСОБА_3 зареєстрував право власності на розташовану на цій земельній ділянці існуючу будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , як на житловий будинок під новою адресою.

Також ОСОБА_1 посилався на те що, земельна ділянка має цільове призначення землі водного та лісового фонду. Реєстрація права ОСОБА_4 на житловий будинок, який фактично є громадським будинком Готельний комплекс, суперечить цільовому призначенню земельної ділянки, не може бути об`єктом права власності. Право власності та будинок та земельну ділянку за ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

В уточнених позовних вимогах у редакції від 26.01.2021 року (а.с.21-23, Т.5) позивач ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року за № 16 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та надання із земель не наданих у власність та постійне користування земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0,25 га (забудовані землі, землі під забудовою), кадастровий номер 4820982200:12:043:0020 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво №28925419 від 03.11.2014 року, видане ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Морозова С. А. Берзанського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16911999 від 03.11.2014 року за яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:12:043:0020, площею 0,25 га, адреса: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним і скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 від 16.11.2015 року видане ОСОБА_3 про право власності на житловий будинок загальна площа 1899,5 кв.м., житлова площа 1341,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 4820982200:12:043:0020;

- визнати протиправним та скасувати рішення держваного реєстратора Алієвої Ю.А. Березанського районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26177493 від 16.11.2015 за яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок загальна площа 1899,5 кв.м., житлова площа 1341,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

У поданих до суду письмових поясненнях від 26.01.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Авраменко Ю.М. уточнила обставини, якими обґрунтовується позов та попросила задовольнити первинні та уточнені позовні вимоги (а.с.33-36, Т.5).

26.04.2017 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Березанського районного суду в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації із позовом (а.с.51-60, Т.3) у якому з урахуванням наданих до суду уточнень (а.с.98-108 Т.3), та уточнень поданих Березанською районного державною адміністрацією (а.с.42-44, Т.5) зазначено, що рішенням Коблівської сільської ради №16 від 17.10.2014, затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020.

В подальшому реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 16.11.2015 ОСОБА_3 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Прокурор вважає, що вказане вище рішення Коблівської сільської ради та набуття права власності на індивідуальний житловий будинок вчинено з порушенням вимог законодавства, так як спірна земельна ділянка належала до земель державної власності (державного лісового фонду), перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ" та була вилучена у постійного користувача на підставі скасованого господарським судом Миколаївської області рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 19 вересня 2012 року за №19.

Прокурор вказує, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей, до яких не входить будівництво та обслуговування жилого будинку.

Розміщення індивідуального житлового будинку в межах трикілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря та в зоні рекреаційних закладів с.Коблеве забороняється існуючими будівельними нормами та містобудівною документацією.

Посилаючись на наведені порушення вимог закону, прокурор просив визнати незаконними та скасувати рішення Коблівської сільської ради №16 від 17.10.2014, про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У зв`язку з незаконністю оскаржуваного рішення Коблівської сільської ради прокурор просив визнати недійсним та скасувати видане державною реєстраційною службою свідоцтво №28925419 видане ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020. У зв`язку з незаконність оформлення прав власності на нерухоме майно прокурор просив визнати незаконним і скасувати видане державною реєстраційною службою свідоцтво №47703067 видане Лисенку М.І. про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - Березанської районної державної адміністрації, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, способом захисту є поверненняспірної земельної ділянки від ОСОБА_3 у власність держави.

27 березня 2015 року ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області, суддею Дорошенко А.В. відкрито провадження у справі №469/228/15-ц (2/469/5/17) за позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , треті особи: Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про захист права власності, визнання незаконним правового акту, що порушує право власності, та його скасування (а.с.41, Т.1).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2015 року справу передано для розгляду судді Старчеус О.П. (а.с.51, Т.2).

11 травня 2017 року ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області, суддею Старчеус О.П. відкрито провадження у справі № 469/625/17 за позовною заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП Очаківське ЛМГ про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності (а.с.89, Т.3).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 року цивільну справу №469/228/15-ц (2/469/5/17) за позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Відділ з питань державної реєстрації Березанської РДА Миколаївської області, Відділ Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, та його скасування та цивільну справу № 469/625/17 (2/469/441/17) за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП Очаківське ЛМГ про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності об`єднано в одне провадження за єдиним номером 469/228/15-ц (2/469/5/17) (а.с.92, Т.3).

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року визнано Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 такою, що вибула з числа осіб, які беруть участь у даній справі, у зв`язку з заявою заступника Генерального прокурора України про відмову від позову (а.с.208-211, Т.3).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Старчеус О.П. справа прийнята до свого провадження суддею Гапоненко Н.О. (а.с.221, Т.3).

17 листопада 2020 року ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області Гапоненко Н.О. задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Авраменко Ю.М. про відвід судді та відведено суддю Гапоненко Н.О. від участі у розгляді вказаної справи (а.с.236, Т.4).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2020 року головуючим суддею у цивільній справі № 469/228/15-ц визначено суддю ОСОБА_5 (номер провадження 2/469/4/20) (а.с.241, Т.4).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2020 року у зв`язку із з ухвалою про самовідвід судді Гапоненко Н.О. справа прийнята до свого провадження суддею Тавлуй В.В. (а.с.242, Т.4).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 17.03.2021 задоволено клопотання заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 та залучено до участі у справі прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (а.с.60, Т.5).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 31.03.2021 у зв`язку з реорганізацією та переходом повноважень Березанської РДА шляхом приєднання до Миколаївської РДА, залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості правонаступника позивача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (а.с.78, Т.5).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про дату, місце і час судового засідання, не з`явився. Представник позивача адвокат Авраменко Ю.М. вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивач ОСОБА_1 , оскільки його інтереси в достатній мірі представлені у її особі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Авраменко Ю.М. та прокурор заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовних заявах та у письмових поясненнях позивача.

Позивач, Миколаївська районна державна адміністрація - правонаступник Березанської державної районної адміністрації у Миколаївській області, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, у якій просив розглядати справу без участі представника (а.с.78, Т.5).

У заяві про уточнення позовних вимог від 28.01.2021 року (а.с.42-44, Т.5) первісний позивач - Березанська державна районна адміністрації у Миколаївській області позов підтримав, і просив:

В уточнених позовних вимогах у редакції від 26.01.2021 року (а.с.21-23, Т.5) позивач ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року за № 16 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво №28925419 від 03.11.2014 року, видане ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 4820982200:12:043:0020;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво №47703067 від 16.11.2015 року видане ОСОБА_3 про право власності на житловий будинок загальна площа 1899,5 кв.м., житлова площа 1341,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 4820982200:12:043:0020;

- зобов`язати ОСОБА_3 повернути у державну власність в особі Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 4820982200:12:043:0020, вартістю 471200 грн. в с.Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Представники відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, у судові засідання неодноразово не з`являлись, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.85, Т.5), надали письмове заперечення проти позову з підстав що рішенням Коблівської сільської ради №16 від 17.10.2014, в частині затвердження проекту із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_3 у земельної ділянки площею 0,25 га прийняте з дотриманням вимог закону (а.с.1-2, Т.3).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Медюк О.О., у судове засідання не з`явилися, хоч їх було належним чином повідомлено про дату, місце і час судового засідання (а.с.49, 53, 55, 64, 66, 81, 82, 88, Т.5), і по причині їх неявки у судове засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі, за клопотаннями представника Відповідача ОСОБА_3 - адвоката Медюка О.О. (а.с.57, 75, Т.5). Посилаючись на зазначені обставини представник позивача ОСОБА_1 - адовакт Авраменко Ю.М. та прокурор заперечили проти чергового відкладення розгляду справи, у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача ОСОБА_3 та його представника.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Медюк О.О. надав відзив, відповідно до якого вважав, що подані ОСОБА_6 документи та рішення Коблівської сільради за № 15 від 01.07.2014 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площа 0,25 га по АДРЕСА_2 не стосуються об`єкту, який знаходиться на спірній земельній ділянці, що належить ОСОБА_3 (а.с.18-22, Т.4).

Представники третіх осіб без самостійних вимог - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» , у судові засідання неодноразово не з`являлись, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.64, 67, 81, 86, 87, Т.5).

За таких обставин, суд, з`ясувавши думку представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Ю.М. та прокурора, ухвалив розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Ю.М. та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшлв наступних висновків.

З матеріалів справи судом установлено, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17.10.2014 року №16 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 (забудовані землі)по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.29, 128, Т.1).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 03 листопада 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Березанського РУЮ у Миколаївській області видано свідоцтво про право власності серія та номер 28925419, на підставі чого проведена реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 за ОСОБА_3 (а.с.58, Т.1).

За інформацією, наданою Відділом Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області, за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка розташована на відстані 380-390 м від південного краю земельної ділянки до урізу води Чорного моря та 510-520 м до північного (а.с.68, Т.3). Також, відповідно до висновку експертного земельно-технічного дослідження за № 1777 від 14.06.2016 року (а.с.148-166, Т.2), земельна ділянка знаходиться на відстані 386 м від узрізу води Чорного моря.

Також, матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 частково входить до земель державного лісового фонду, квартал 39 виділ 9, 11, тобто знаходиться на території, що віднесена до земель державного лісового фонду. Повідомленням ВО "Укрдержліспроект" (а.с.76, Т.3).

З фрагментів накладки картографічної бази даних лісового господарства на ортофотоплан публічної кадастрової карти України (а.с.77-78, Т.3) вбачається, що земельна ділянка була вилучена зі складу земель державного лісового фонду у ДП "Очаківське ЛМГ" рішенням Коблівської сільської ради №19 від 19 вересня 2012 року (а.с.76).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року у справі №915/518/16, ухваленим за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства до Коблівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог ДП "Очаківське лісомисливське господарство", позовні вимоги прокурора задоволено, визнано незаконним та скасовано п.1 рішення Коблівської сільської ради Березанського району від 19 вересня 2012 року № 19 "Про вилучення земельної ділянки та переведення до земель запасу" про вилучення у ДП "Очаківський ЛМГ" земельних ділянок загальною площею 17,2 га та переведення до земель запасу Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в межах населеного пункту с.Коблеве (а.с.69-75, Т.3). Як вбачається з вказаного рішення, у якому перелічено нумерацію виділів та кварталів вилучених земельних ділянок, із земель кварталу 39 ДП Очаківський ЛМГ вилучено виділ 11.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України; частина 1 статті 17 ЛК України).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі лісогосподарського призначення відносяться до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, за виключенням замкнених ділянок у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ст. 56 ЗК України).

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Тобто, спірна земельна ділянка належала до складу земель державного лісового фонду, незаконно вилучених Коблівською сільською радою у землекористувача ДП Очаківське ЛМГ . Земельну ділянку у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 надано поза волею належного власника та постійного землекористувача.

Відповідачами не надано також належних і допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка вибула з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ та перейшла з державної у комунальну власність у законний спосіб.

Таким чином, Коблівською сільською радою рішенням №16 від 17.10.2014 року надано земельну ділянку у приватну власність відповідача ОСОБА_3 поза волею належного власника, повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, правонаступником якої є Миколаївська районна державна адміністрація відповідно до постанови Верховної Ради України №807 від 11.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів , постанови Кабінету Міністрів №1321 від 16.12.2020 Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються .

Також, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт є частини першої статті 19 ЗК України). До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 Водного кодексу України).

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

До земель державної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт ґ , д ч. 4 ст. 84 цього Кодексу). А частина друга статті 59 ЗК України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

Статтею 1 ВК України прибережна захисна смуга визначена як частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови (п.10).

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене ст.88 ВК України, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні правові висновки у спірних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 469/350/16-ц.

Тобто, якщо земельна ділянка зайнята прибережною захисною смугою, таку ділянку можна було отримати в оренду для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, а не у приватну власність для житлового (дачного) будівництва.

Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_3 , що знаходиться у межах прибережної захисної смуги та віднесено до земель лісогосподарського призначення, для потреб, не передбачених законом.

При цьому, ОСОБА_3 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки (розташування на відстані 380-390 м від південного краю земельної ділянки до урізу води Чорного моря та 510-520 м до північного), проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, тому вибула з володіння власника з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідача, під час набуття її у власність під сумнів.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки оскаржуване рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області суперечить зазначеним вище нормам законодавства, воно підлягає визнанню незаконними та скасуванню, що є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки, відновлює права власника на землю.

Також на землі прибережних захисних смугводного фонду України, розповсюджується особливий порядок їх використання.

Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.10.2016 року (а.с.79, Т.3), земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:043:0020 відповідно до проекту планування розташована в зоні рекреації. Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття Коблівською сільською радою оспорюваного рішення № 16 від 17.10.2014 року, яка регулює забудову території на якій розташована зазначена земельна ділянка, був проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.11.1985 №11. Зазначеним проектом планування в зонах рекреації планувалося розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників, пам`яток культури.

У висновку відділу Держземагенства Березанського району від 11.07.2013 року (а.с.126, 165, Т.1) вказано, що загальна площа земельної ділянки: 0,25 га забудованих земель змішаного використання, якісна характеристика ґрунтів: забудовані землі.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться Висновок експертного земельно-технічного дослідження за № 1777 від 14.06.2016 (а.с.148-166, Т.2) наданий за результатами земельно-технічного експертного дослідження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 в оренду позивачу, ОСОБА_1 для будівництва закладів туристичної інфраструктури (існуюча будівля ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 у власність відповідачу, ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За Висновком експерта, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана у власність Відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення Коблівської сільської ради від 17.10.2014 №16 накладається в цілому на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на підставі рішення Коблівської сільської ради від 01.07.2014 року за №15 (а.с.165, Т.2).

Об`єктом відведення позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_3 є одна й таж земельна ділянка загальною площею 0,25 га., на яку присвоєно кадастровий номер 4820982200:12:043:0020.

Станом на дату обстеження (11.06.2016 року), на земельній ділянці ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4820982200:12:043:0020 та/або АДРЕСА_1 знаходиться будівля невизначеного призначення (а.с.166, Т.2).

Згідно з довідкою Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 13.07.2015 №644 (а.с.5, Т.2) будівництво об`єкту нерухомого майна Готельний комплекс розпочалося в 2009 році, на землях рекреаційного призначення.

Оспорюваним рішенням Коблівської сільради №16 від 17.10.2014 року (а.с.29, 128, 216, Т.1) відповідачу ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку для житлового будівництва, адреса: АДРЕСА_2 (без номера), кадастровий № 4820982200:12:043:0020, та зазначено забудовані землі, землі під забудовою .

В матеріалах справи знаходиться повідомлення Березанського ВП Очаківського ВП ГУ НП у Миколаївській області про те, що в межах кримінальної справи здійснено огляду будівлі, яка розташована на земельній ділянці кадастровий № 4820982200:12:043:0020 та встановлено, що розташована триповерхова капітальна споруда в недобудованому стані (а.с.90 Т.4).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття Коблівською сільською радою рішення № 16 від 17.10.2014 року, був "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво (а.с.79, 80, Т.3).

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

При цьому відповідно до підрозділу 4 розділу V проекту планування та забудови Березанськогго району Миколаївської області, постанови Ради Міністрів РВСР № 272 від 22.04.1969 року в трикілометровій зоні Чорноморського узбережжя забороняється будівництво об`єктів, не пов`язаних з розвитком та обслуговуванням курортів, а також індивідуальне будівництво.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд (частина перша статті 90 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності. Використання земельної ділянки водного фонду та рекреаційного призначення шляхом розміщення на ній об`єктів житлового будівництва порушує вимоги земельного та водного законодавства, а також майнові права власника.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частинами 1, 3, 4 ст. 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Як зазначено, статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт "б").

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних (ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе власником нерухомого майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру прав відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.

Державна реєстрація права власності за відповідачем, ОСОБА_3 на об`єкт житлової нерухомості та використання спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги для обслуговування житлового будинку суперечить цільовому використанню земельної ділянки, не відповідає потребам земель прибережної захисної смуги. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що Коблівською сільською радою оспорюваним рішенням №16 від 17.10.2014 було передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 забудовану земельну ділянку на якій з 2009 року розташований об`єкт нерухомого майна будівля Готельний комплекс . Розпорядження забудованою земельною ділянкою не могло бути здійснено до вирішення питання про майнові права на розташовану на ній будівлю.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, суд при здійсненні правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, розглядаючи дану справу суд доходить висновку, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених є скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок за відповідачем ОСОБА_3 , як таку, що порушує права чи охоронювані законом інтереси власника земельної ділянки вільно здійснювати свої права на земельну ділянку.

Водночас, за змістом ч.1 ст.18 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17 жовтня 2013 р. № 868, який діяв на час держаної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3 , у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Отже, підставою набуття майна у власність є відповідне рішення уповноваженого органу чи особи, а не свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином або підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку та права власності на житловий будинок, та втрачає свою юридичну силу у зв`язку зі скасуванням рішення на підставі якого виникло таке право.

Тому позовні вимоги в частині визнання недійсним і скасування свідоцтв про право власності на земельну ділянку та житловий будинок задоволенню не підлягають.

Також за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ст. ст. 16, 21 ЦК України, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відновлення становища, яке існувало до порушення, застосування інших, передбачених законом, способів. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий відповідним органом, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи зазначене, вимоги щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.

При, цьому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню,так як позивачу ОСОБА_1 Коблівською сільською радою надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га в довгострокову оренду для обслуговування існуючого Готельного комплексу із земель комунальної власності. Проте, як підтверджується матеріалами справи дана спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

Водночас, з урахуванням відновлення прав власника на спірну земельну ділянку, позивач, ОСОБА_1 має право та не позбавлений можливості звернутися до органу, що уповноважений здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, з метою оформлення прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомості існуюча будівля ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований на такій земельній ділянці.

За правилами ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 17 жовтня 2014 року за № 16 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та надання із земель не наданих у власність та постійне користування земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0,25 га (забудовані землі, землі під забудовою), кадастровий номер 4820982200:12:043:0020 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Визнати протиправним та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок, загальна площа (кв.м): 1899.5, житлова площа (кв.м): 1341.1, адреса: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути у державну власність в особі Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 4820982200:12:043:0020, адреса: АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 травня 2021 року.

Суддя: