Постанова

від 02.05.2022 по справі 143/1261/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/1261/21

Провадження № 22-ц/801/774/2022

Провадження № 22-ц/801/772/2022

Категорія: 79

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 рокуСправа № 143/1261/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Олійник Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області та ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року, додаткове рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 09 березня 2022 року, ухвалені суддею Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С.М.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 08.11.2021 ОСОБА_1 отримала повідомлення директора КП «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1», в якому її було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

ОСОБА_1 вказує,що 08.11.2021 відповідачем видано наказ №756-к/№2-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким позивача, головного бухгалтера опорного закладу, відсторонено від роботи з 09.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Цей наказ позивач вважає незаконним з огляду на те, що було грубо порушено її трудові права.

Зазначає, що підстави відсторонення працівника від роботи, як відмова виконувати розпорядження державного органу, нормами ст.46 КЗпП не передбачено. Крім того, сам пацієнт вирішує, чи потрібно йому вакцинуватися, оскільки це є його право, а не обов`язок. Відмова працівника від вакцинації не дає права роботодавцеві застосовувати будь-які заходи впливу.

Позивач вказує, що головним державним санітарним лікарем України не приймалося рішення про проведення на території України обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показниками відповідно до приписів ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Разом з тим, в Україні не введено надзвичайного стану, а тому обмеження конституційних прав громадян, в тому числі на працю, в порушення ст. 64 Конституції України, є незаконними.

Як на підставу позову вказувала на те, що вакцинація від COVID-19 не відноситься до переліку обов`язкових щеплень, а тому відсторонення її від роботи є незаконним. В даному випадку має місце зміна її істотних умов праці, а відтак відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП її мали попередити про можливе відсторонення від роботи не пізніше ніж за два місяці.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Відповідач на позовну заяву подав відзив, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові. Вказував, що рішення про відсторонення від роботи позивача було прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області № 756-к/№2-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 09 березня 2022 року стягнуто із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

З вказаним рішенням суду позивач та відповідач не погодились та оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову в повному обсязі. Також просить скасувати додаткове рішення в частині відмови витрат на професійну правничу допомогу.

В якостіосновного доводускаржник зазначаєте,що суд безпідставно відмовив у стягненні середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу. Оскільки помилковими є висновки суду, що до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 235 КЗпП та щодо можливості пройти обстеження у лікаря на протипоказання проти щеплення на COVID-19 та недоведеності, що щеплення не є обов`язковим. Вказує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю, а тому в силу положень п.1 ст. 92 КУ таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і наказ МОЗ.

В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було повністю досліджено всіх наявних доказів та не враховані всі істотні обставини справи. Зокрема суд не взяв до уваги, що позивача про необхідність проведення обов`язкового щеплення було повідомлено листом, в якому вона власноручно відмовилась вакцинуватись. Відтак, на момент видання наказу відповідач діяв в межах чинного законодавства. Зазначає, що суд дійшов неправильного висновку про недостатність встановленого відповідачем у повідомлені часу для проходження вакцинації або надання запропонованих документів, так як така тривалість нормативно не врегульована, та позивач не заперечувала щодо тривалості такого строку.

Правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась.

На апеляційну скаргу КЗ «Погребищенськийопорний закладзагальної середньоїосвіти І-ІІІступенів №1»Погребищенської міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представник КЗ«Погребищенський опорнийзаклад загальноїсередньої освітиІ-ІІІступенів №1»Погребищенської міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та вказав, що заявлені вимоги скарги підтримує.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.05.2022 призначено судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні перервався відеоконферензв`язок через програму Easycon з представником позивача - адвокатом Пересоляком О.С. у зв`язку із зникненням підключення до мережі Інтернет. Відновити зв`язок не вдалося.

Про що було складено акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

Суд вирішив розглянути справу у його відсутність.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, суд зазначає наступне.

За змістомст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогамрішення судуне відповідає.

ОСОБА_1 працює в КЗ «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області головним бухгалтером.

Судом встановлено,що позивач отримує заробітну плату, з 01.09.2021 по 31.10.2021 їй нараховано 111053,55 грн (а.с.8).

08.11.2021 відповідачем позивача під особистий підпис повідомлено про необхідність пред`явлення до кінця дня 08.11.2021 року документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Попереджено, що якщо позивач не надасть одного із зазначених документів, то 09.11.2021 її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпПУ та ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с.6).

З даним повідомленням позивач була ознайомлена , але не погодилась виконувати вимоги, які були в ньому зазначені.

Наказом 756-к/№2-к від 08.11.2021 Комунального закладу «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. З цим наказом позивач була ознайомлена під особистий підпис (а.с.7).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, так як відповідачем порушено ч.ч. 6,7 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.2 ст. 27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» порядок відмови особи від здійснення щеплень та відсторонення від роботи. Також, судом зазначено, що навчальним закладом встановлено позивачу недостатній строк для проходження вакцинації або надання запропонованих документів, а тому порушено права на працю, закріпленого в ст.43 Конституції України.

Відмовляючи взадоволенні вимогпро стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулу,суд мотивувавтим,що ст.235КЗпП непоширюється направовідносини,пов`язані ізтимчасовим відстороненнямпрацівника відроботи,так як даною статтею унормовано виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу при винесенні рішення про поновлення на роботі або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, а також у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.46 КЗпП України, за якою відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти, як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільнені працівника від обов`язків виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільнені роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою, створювати умови для її виконання.

Вінницький апеляційний суд звертає увагу, що звертаючись до суду з позовом позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що на її переконання вакцинація від COVID-19 не відноситься до переліку обов`язкових щеплень, має експериментальний характер, її відмова від вакцинації не є підставою для прийняття відповідачем оспорюваного наказу, а тому відсторонення її від роботи є незаконним. При цьому позивач не посилалася на те, що вона має абсолютні протипоказання до проведення такого щеплення та має відповідний медичний висновок про наявність протипоказань до такої вакцинації.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив із того , що відповідачем порушено ч.ч. 6,7 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.2 ст. 27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» порядок відмови особи від здійснення щеплень та відсторонення від роботи. Також, судом зазначено, що навчальним закладом встановлено позивачу недостатній строк для проходження вакцинації або надання запропонованих документів.

Такий висновок є помилковим і зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права до виниклих правовідносин, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового у відповідності ч.2 ст.376 ЦПК.

Відповідно до статті 12Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»визначені хвороби, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими: дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Міністерство охорони здоров`я, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я,може встановити перелік професій,виробництв та організацій,працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, який набув чинності 8.11.2021,затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Це працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

При цьому вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом. Виняткомє працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. Протипоказання до вакцинаціївстановлюються лікарем.

З 8 листопада 2021 року набули чинності зміни до постанови КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, внесені постановою КМУвід 20 жовтня 2021 р. № 1096.Зокрема, пункт 41-6доповнено нормоющодо відсторонення працівників: «Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щеплення, затвердженим наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» (мінімальна зарплата); відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

Згідно зістаттею 46 КЗпПУкраїни відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно дочастини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щепленьпрацівників, які підпадають під обов`язкове щеплення,ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Наказ МОЗ №2153 від 4 жовтня 2021 року, по суті, визнав обов`язковим щеплення від COVID-19 для певних професій, зокрема і для професії позивача.

Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числіі власне нещепленого працівника.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про освіту»керівник закладуосвітиздійснюєбезпосереднє управліннязакладомінесе відповідальністьзаосвітню,фінансово-господарськутаіншудіяльність закладуосвіти.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою від ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відсторонення від роботи у випадку не проходження повного або часткового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 прямо передбачено діючим законодавством.

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачем ані КЗ «Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, ані суду надано не було.

Позивача заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти COVID-19. Таке попереждення було оформлене у вигляді листа-ознайомлення та доведено до позивача 08.11.2021. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення на час відсутності щеплення проти COVID-19. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов неправильного висновку про недостатність встановленого відповідачем у повідомлені часу для проходження вакцинації або надання запропонованих документів, оскільки така тривалість нормативно не врегульована. При цьому позивач, звертаючись до суду з позовом, не заперечувала щодо тривалості такого строку, не заявляла клопотання про необхідність продовження строку роботодавцю.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу діяв у межах своїх повноважень і відповідно до вимогст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153та ст.46КЗпП правомірноприйняв рішенняпро тимчасовевідсторонення позивачавід роботибез збереженнязаробітної плати з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Слід зазначити, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Апеляційний суд прийшов до висновку , що відсторонення від роботи було прямим наслідком відмови позивача від виконання юридичного покладеного на неї обов`язку.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст.43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Враховуючи викладені обставини, Вінницький апеляційний суд вважає, що відсторонення від роботи позивача було здійснено відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача є вагомими, а тому приймаються судом до уваги, оскільки вони спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України та ч.3ст.12ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач в супереч ст.ст.12,81 ЦПК України не довела обставин, на які вона посилалася у позові, обґрунтовуючи позовні вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову, в зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що маютьзначення длясправи, порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з залишенням апеляційної скарги позивача без задоволення.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18 грудня 2009 року,у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи зазначене, додаткове рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 09 березня 2022 року у даній справі також підлягає скасуванню.

Згідно з ч.ч.1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз ОСОБА_1 на користь Комунального закладу«Погребищенський опорнийзаклад загальноїсередньої освітиІ-ІІІступенів №1»Погребищенської міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1362,00гривень за вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яку поніс відповідач, звертаючись до Вінницького апеляційного суду з апеляційною скаргою, від сплати якої позивач не звільнена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367,374,376,382-384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунальногозакладу «Погребищенськийопорний закладзагальної середньоїосвіти І-ІІІступенів №1»Погребищенської міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті - задовольнити.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року та додаткове рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 09 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенніпозову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Комунальногозакладу «Погребищенськийопорний закладзагальної середньоїосвіти І-ІІІступенів №1»Погребищенської міськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті судовий збір в розмірі 1362,00 гривень, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 травня 2022 року.

ГоловуючийМ.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало