Рішення

від 12.01.2022 по справі 911/1838/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2022 р. Справа № 911/1838/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Михайлішині В. В.

за участю представників учасників справи:

від прокурора: Підяш О. С. (посвідчення № 064797 від 08.06.2021 р.);

від відповідача-1: Тужиліна К. М. (самопредставництво - відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

від відповідача-2: не з`явились;

від відповідача-3: Святюк С. П. (адвокат - ордер серії АІ № 1154562 від 21.09.2021 р.), Ігнатенко О. О. (адвокат - ордер серії ВВ № 1017237 від 05.10.2021 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Київської області, м. Київ

в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області, м. Буча

до:

1) Бучанської міської ради, м. Буча;

2) Комунального підприємства „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради, м. Буча;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Дістріктбуд", м. Київ;

про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до Бучанської міської ради, КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради, ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" про визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 р. № 4402-71-VII „Про затвердження проекту землеустрою Про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування", визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 р. № 4652-74- VII „Про розгляд звернення комунального підприємства „Бучабудзамовник", визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 р. № 369 щодо земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, укладеного між КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд", який зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 р.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача тим, що рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 р. № 4402-71-VII „Про затвердження проекту землеустрою Про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування" та рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 р. № 4652-74- VII „Про розгляд звернення комунального підприємства „Бучабудзамовник" були прийняті, а на їх підставі договір суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 р. між КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних правових підстав для їх прийняття та укладення, без проведення відповідних земельних торгів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2020 р. (суддя Заєць Д. Г.) у справі № 911/1838/20 за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області до Бучанської міської ради, КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради, ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 р. рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 р. у справі № 911/1838/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.08.2021 р. скасовано рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 р. у справі № 911/1838/20, а справу № 911/1838/20 передано на новий розгляд до суду першої інстранції.

При цьому, скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 р. у справі № 911/1838/20, Верховний Суд у своїй постанові від 18.08.2021 р. зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора, заявлених з підстав порушення статті 134 Земельного кодексу України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність порушення вимог зазначеної норми законодавства, оскільки в даному випадку наявний інший суб`єкт речового права - КП "Бучабудзамовник", який визначає необхідність надання такої земельної ділянки під забудову і на якого не поширюються норми частини 1 вказаної статті Кодексу щодо обов`язковості проведення земельних торгів.

Такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли без належного дослідження та надання правової оцінки змісту Договору суперфіцію, із якого вбачається, що він укладений КП „Бучабудзамовник" від імені Бучанської міської ради як власника на підставі рішення №4652-74-VII від 27.02.2020.

Верховний Суд у постанові від 09.02.2018 р. у справі № 910/4528/15-г звернув увагу на те, що наведеними нормами законодавства (статтями 124, 134 Земельного кодексу України) визначено порядок та підстави набуття права на земельні ділянки. Так, згідно з вимогами статті 134 Земельного кодексу України відповідні права на земельні ділянки державної чи комунальної власності набуваються лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

З огляду на таке при вирішенні спору щодо законності передання прав на земельну ділянку державної чи комунальної власності в позаконкурентному порядку необхідно дослідити наявність чи відсутність обставин, які визначені законом винятками із загального правила продажу прав на відповідні земельні ділянки виключно на земельних торгах.

Однак, не зважаючи на те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи дійшли передчасного висновку про непоширення норм частини 1 статті 134 Земельного кодексу України на спірні правовідносини без встановлення обставин, з якими частини 2 і 3 зазначеної норми пов`язують можливість передання прав на таку земельну ділянку без проведення земельних торгів. Наведене свідчить про неправильне застосування судами як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини (зокрема статті 134 Земельного кодексу України), без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Разом з тим зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що твердження судів попередніх інстанцій про непоширення на спірні правовідносини частини 1 статті 134 Земельного кодексу України ґрунтується на помилкових висновках, які не відповідають встановленим судами обставинам, положенням земельного законодавства, що регулюють правовідносини щодо постійного користування земельними ділянками та права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а також висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 р. у справі № 914/2298/17.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора, заявлених з підстав відсутності у КП „Бучабудзамовник" права на розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом укладення Договору суперфіцію, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Договір суперфіцію укладений на підставі рішення Бучанської міської ради № 4652-74-VII від 27.02.2020 р. про надання дозволу КП „Бучабудзабудовник" на укладення цього договору та у відповідності до Порядку заключення договорів суперфіцію в місті Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради від 25.09.2008 р. № 962-39-V. При цьому суді дійшли висновку про відповідність оспорюваних прокурором рішень Бучанської міської ради вимогам закону та про прийняття цих рішень в межах наданих їй повноважень.

Однак не врахувавши наведене, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно зазначили про те, що КП „Бучабудзамовник" (як постійний користувач спірної земельної ділянки) визначає необхідність надання такої земельної ділянки під забудову. Такий висновок суперечить викладеним вище правовим нормам щодо повноважень власника та постійного користувача земельної ділянки, які передбачають вирішення питання щодо розпорядження земельною ділянкою, зокрема шляхом укладення договору суперфіцію, її власником та не надають такого права постійному користувачеві (зокрема, статті 92, 1021, 127 Земельного кодексу України, статті 413-415 Цивільного кодексу України, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні").

При цьому суди попередніх інстанцій під час розгляду позовних вимог прокурора, заявлених з підстав порушення статті 1021 Земельного кодексу України, статті 413 Цивільного кодексу України, також не надали правової оцінки змісту Договору суперфіцію, що укладений КП „Бучабудзамовник" від імені Бучанської міської ради як власника на підставі рішення № 4652-74-VII від 27.02.2020 р. та передбачає передання спірної земельної ділянки в користування суперфіціаром.

Враховуючи наведене, Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставини (з урахуванням змісту Договору суперфіцію, наданого рішенням № 4652-74-VII від 27.02.2020 р. дозволу тощо) стосовно дійсних правовідносин, які склались між учасниками цього спору, зокрема щодо особи, яка передала спірну земельну ділянку в користування ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" на умовах суперфіцію, прав і обов`язків такої особи та, відповідно, не з`ясували дотримання встановленого законом порядку їх реалізації.

Одночасно Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним Договору суперфіцію з підстав порушення положень статті 134 Земельного кодексу України та з підстав порушення положень статті 1021 зазначеного Кодексу та статті 413 Цивільного кодексу України, свої висновки обґрунтували суперечливим тлумаченням змісту Договору суперфіцію щодо особи, яка передала ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" земельну ділянку для користування з метою будівництва будівель торгівлі.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Бучанської міської ради від 19.12.2019 р. №4402-71-VII та від 27.02.2020 р. №4652-74- VII, суди зазначили, що рада при прийнятті оспорюваних рішень діяла в межах наданих їй повноважень та з дотриманням положень законодавства.

Такого висновку суди дійшли без надання правової оцінки діям Бучанської міської ради з урахуванням положень частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, згідно з якою сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, та тієї обставини, що Бучанська міська рада надала дозвіл на укладення Договору суперфіцію щодо земельної ділянки, яка вже перебувала в постійному користуванні КП „Бучабудзамовник", без припинення права постійного користування зазначеної особи на цю земельну ділянку відповідно до статті 141 Земельного кодексу України.

За відсутності встановлення наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що Договір суперфіцію відповідає вимогам, передбаченим Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України для даного виду договорів, та укладений в межах повноважень, наданих відповідачем пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".

У відповідності до ст. ст. 6, 32 Господарського процесуального кодексу України справу № 911/1838/20 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2021 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/1838/20 за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області до Бучанської міської ради, КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради, ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 06.10.2021 р.

05.10.2021 р. до канцелярії суду від відповідача-3 надійшли письмові пояснення б/н від 05.10.2021 р., що долучені судом до матеріалів справи.

06.10.2021 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення № 04-08/2/4737 від 05.10.2021 р., що долучені судом до матеріалів справи.

06.10.2021 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача-3 надійшло клопотання б/н від 05.10.2021 р. про залишення позову без розгляду, у якому він просив суд залишити позовну заяву прокурора без розгляду.

06.10.2021 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.10.2021 р.

11.10.2021 р. до канцелярії суду від відповідача-3 надійшов відзив б/н від 08.10.2021 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити прокурору у задоволенні позову повністю.

27.10.2021 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 10.11.2021 р.

08.11.2021 р. до канцелярії суду від відповідача-3 надійшли письмові пояснення б/н від 08.11.2021 р. на клопотання про залишення позову у справі № 911/1838/20 без розгляду, що долучені судом до матеріалів справи.

10.11.2021 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшли письмові пояснення б/н б/д, що долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2021 р. постановлено, що 10.11.2021 р. підготовче засідання у призначений судом час відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 27.10.2021 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді у відпустці (за станом здоров?я), і призначено проведення підготовчого засідання із викликом та за участю представників учасників справи на 08.12.2021 р.

08.12.2021 р. у підготовчому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача-3 про залишення позову без розгляду судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки у відповідності до положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України „Про прокуратуру" прокурор звернувся із даним позовом в суд за захистом прав та інтересів держави, а саме прав та інтересів Територіальної громади міста Буча Київської області, порушення яких було допущено Бучанською міською радою при здійсненні своїх повноважень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2021 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 22.12.2021 р.

22.12.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.01.2022 р.

13.01.2022 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники відповідача-3 у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 2465-45-VII від 25.09.2018 року Бучанської міської ради вирішено відвести земельну ділянку, що розташована в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької на КП „Бучабудзамовник", для будівництва будівель торгівлі; дати дозвіл КП „Бучабудзамовник" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 1, 2 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, що розташована в межах вулиць Тарасівська, Н.Яремчука та С.Крушельницької в м. Буча.

Рішенням № 4402-71-VII від 19.12.2019 року Бучанської міської ради вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в постійне користування для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької в м. Буча; передати в постійне користування КП „Бучабудзамовник" земельну ділянку за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" відповідно до об`яви в газеті „Бучанські новини" №1 (773) від 09.01.2020 р. звернулось до КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради листом №123-Л/0220 від 03.02.2020 р. з проханням розглянути його пропозицію щодо використання спірної земельної ділянки для будівництва торгівельного центру та просило укласти договір суперфіцію.

КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради звернулось до Бучанської міської ради з листом № 19 від 12.02.2020 р., в якому повідомило про звернення ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" з пропозицією щодо використання спірної земельної ділянки під будівництво торгівельного центру та просило розглянути подані документи та надати дозвіл на укладення з ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" договору суперфіцію.

Рішенням № 4652-74-VII від 27.02.2020 року Бучанської міської ради вирішено дати дозвіл КП „Бучабудзамовник" на укдажання договору суперфіцію на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, площею 0, 5713 га з ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд", терміном на 5 років, для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

05.03.2020 р. між Бучанською міською радою від імені якої діє КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" було укладено договір суперфіцію земельної ділянки, згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.3. Суперфіціар надає, а Суперфіціарій приймає в строкове платне користування Земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької.

1.2. Метою надання в користування Земельної ділянки є здійснення Суперфіціарієм будівництва будівель торгівлі, згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.

1.3. Цільове призначення Земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно з пунктами 2.1., 2.3. договору загальна площа наданої в користування Земельної ділянки 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021.

2.3. Земельна ділянка не вилучається з постійного користування КП „Бучабудзамовник", Суперфіціарій отримує лише право на користування нею для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування Об?єктів нерухомості.

Відповідно до п. 5.1. договору договір укладено строком на 5 років.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що укладення відносно Земельної ділянки Договору суперфіцію не припиняє права власності та права постійного користування нею. Суперфіціар вправі реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження Земельною ділянкою у повному обсязі, але при цьому він повинен попередити Суперфіціарія про права третіх осіб на неї.

Пунктом 8.1.1. договору передбачено, що суперфіціар має право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, наданою під забудову обсязі, який не перешкоджатиме здійсненню будівельних робіт та вводу об?єкта в експлуатацію Суперфіціарієм.

Пунктами 9.1. - 9.3. договору передбачено, що право власності на зведені Суперфіціарієм Об`єкти нерухомості на Земельній ділянці відповідно до цього Договору, належить Суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними ним будівлями та спорудами.

9.2. В разі продажу Суперфіціарієм об?єктів нерухомості, до його покупця - нового власника переходить право користування земельною ділянкою відповідно до законодавства України.

9.3. Ризик випадкового знищення або пошкодження Земельної ділянки, наданої в користування Суперфіціарію чи її частини несе Суперфіцарій.

Вказаний договір суперфіцію земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб?яніченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 369.

05.03.2020 р. між Бучанською міською радою від імені якої діє КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким на підставі договору суперфіцію від 05.03.2020 р. суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв земельну ділянку кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, загальною площею 0, 5713 га, цільове призначення Земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна власність, мізцерозташування: Київська область, Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької.

Після укладання договору суперфіцію земельної ділянки ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" отримало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів у межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької в м. Буча Київської області, затверджені начальником Відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради № 13 від 07.04.2020 р.

Рішенням № 1985-18-VII від 30.09.2021 року Бучанської міської ради вирішено надати дозвіл КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на припинення договору суперфіцію, зареєстрованого в реєстрі за № 369 від 05.02.2020 р. щодо земельної ділянки, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021 укладеного з ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд"; припинити право користування за КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на земельну ділянку, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021.

05.10.2021 р. між Бучанською міською радою від імені якої діє КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" було укладено договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки, посвідченого Луб?яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, 05.03.2020 р. за реєстровим номером 369, згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.4. якого даним договором розривається договір суперфіцію земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, (надалі - Земельна ділянка), що укладений між Суперфіціаром та Суперфіціарієм та посвідчений Луб`яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 05.03.2020 року за реєстровим номером 369, надалі за текстом - Договір суперфіцію; у зв`язку з розірванням Договору суперфіцію Суперфіщарій передає, а Суперфіціар приймає Земельну ділянку площею 0,5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької (надалі - Земельна ділянка); з моменту укладення даного договору Суперфіціар та Суперфіціарій втрачають всі свої обов`язки та права, що передбачені Договором суперфіцію; даний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Вказаний договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб?яніченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1613.

05.10.2020 р. між Бучанською міською радою від імені якої діє КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким на підставі договору про розірвання договору суперфіцію від 05.03.2020 р., посвідченого Луб?яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, 05.10.2021 р. за реєстровим номером 1613, суперфіціар передав (повернув), а суперфіціар прийняв земельну ділянку кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, загальною площею 0, 5713 га, цільове призначення Земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна власність, мізцерозташування: Київська область, Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької.

Як було зазначено вище, прокурор у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить визнати недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 р. № 4402-71-VII „Про затвердження проекту землеустрою Про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування".

З приводу вказаної позовної вимоги прокурора суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно з ст. 92 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

3. Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

2. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 123 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У разі звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України "Про державно-приватне партнерство", "Про концесію" та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до клопотання додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії.

3. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або формування земельної ділянки, необхідної для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії), замовником документації із землеустрою є державний партнер (концесієдавець), а також за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.

4. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

5. У разі якщо місце розташування об`єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

6. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

7. Якщо земельна ділянка надається у користування за погодженням з Верховною Радою України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які із своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації подають зазначений проект до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали та подає їх до Верховної Ради України для прийняття відповідного рішення.

8. Якщо земельна ділянка надається у користування за рішенням Кабінету Міністрів України або за погодженням з Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (крім проектів землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект зі своїми пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації до Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Проекти землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, подаються до Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення, разом із пропозиціями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації.

9. Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку державної експертизи) подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

10. Якщо земельна ділянка надається в оренду для здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого був державний партнер, концесієдавць або за його дорученням державне або комунальне підприємство, установа, організація чи господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку державної експертизи), подається приватним партнером, концесіонером до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У разі якщо земельна ділянка державної або комунальної власності формується до проведення конкурсу з визначення приватного партнера, концесійного конкурсу, передача її в оренду здійснюється після укладення концесійного договору або іншого договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Якщо така земельна ділянка перебуває у постійному користуванні, рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про передачу її в оренду приватному партнеру, концесіонеру для здійснення державно-приватного партнерства, концесії є одночасно рішенням про припинення права постійного користування такою земельною ділянкою.

Поділ земельної ділянки державної або комунальної власності, яка перебуває у постійному користуванні, здійснений до проведення конкурсу з визначення приватного партнера, концесійного конкурсу з метою подальшої передачі однієї чи декількох земельних ділянок, сформованих внаслідок такого поділу, в оренду приватному партнеру, концесіонеру для здійснення державно-приватного партнерства, концесії, не припиняє права постійного користування до прийняття рішення про передачу її в оренду приватному партнеру, концесіонеру.

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства, зокрема концесії, підлягають передачі в оренду приватному партнеру, концесіонеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, або концесійного договору.

11. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

12. У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

13. На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна державної власності у комунальну власність приймається рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт передачі.

На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна комунальної власності у державну власність, також передається у державну власність земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт передачі.

14. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

15. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Статтею 152 цього ж кодексу передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорюване рішення було прийнято Бучанською міською радою в інтересах відповідача-2 - Комунального підприємства „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради щодо земельної ділянки - кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, загальною площею 0, 5713 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна власність, мізцерозташування: Київська область, Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, із дотриманням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - за наявності відповідних підстав та повноважень, оскільки вказану земельну ділянку було надано міською радою із земель комунальної власності на праві постійного користування підприємству, що належить до комунальної власності.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, рішення № 4402-71-VII від 19.12.2019 року Бучанської міської ради було прийнято Бучанською міською радою із дотриманням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - за наявності відповідних підстав та повноважень, а тому позовна вимога прокурора до відповідача-1 про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, прокурор у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 р. № 4652-74- VII „Про розгляд звернення комунального підприємства „Бучабудзамовник" та визнати недійсним договір суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 р. № 369 щодо земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, укладений між КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд", який зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 р.

Що стосується вказаних позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 102-1 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.

2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

4. Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років.

5. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

6. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

31) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб;

4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років;

5) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства).

7. Припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки державної чи комунальної власності з підстав, визначених у пункті 31 частини шостої цієї статті, здійснюється за правилами, встановленими статтею 321 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 127 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

2. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

поновлення договорів оренди землі;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 371 цього Кодексу;

надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

3. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Частинами 1, 2 ст. 135 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

2. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

На земельних торгах не може бути використане переважне право купівлі.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів.

Звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 413 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

2. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

5. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 4 цього ж кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Стаття 53 цього ж кодексу встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 цього ж кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з?ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із позовної заяви, предметом позову і спору у даній справі є вимоги прокурора до відповідачів про:

- визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 р. № 4402-71-VII „Про затвердження проекту землеустрою Про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування";

- визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 р. № 4652-74- VII „Про розгляд звернення комунального підприємства „Бучабудзамовник";

- визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 р. № 369 щодо земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, укладеного між КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд", який зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 р.

Отже, прокурором заявлено позовні вимоги з підстав порушення вимог земельного законодавства, а саме у зв`язку з тим, що передано земельну ділянку для забудови КП „Бучабудзамовник", яке не мало наміру її використовувати за цільовим призначенням, а мало за мету передати її у користування конкретній юридичній особі, в порушення встановленої процедури передачі - без проведення земельних торгів.

Суд також зазначає, що звертаючись з позовом у даній справі прокурор зазначив, що внаслідок прийняття Бучанською міською радою оспорюваних рішень відбулось протиправне вибуття земель із комунальної власності, тобто на думку прокурора ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" за наслідками спірних рішень отримає у власність земельну ділянку поза встановленої для юридичної особи процедури її отримання та всупереч вимогам чинного законодавства.

На думку прокурора в даному випадку порушення матеріальних інтересів держави в особі територіальної громади відбулось шляхом вибуття спірної земельної ділянки поза волею власника з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку надання земельних ділянок у користування, а тому існують всі правові підстави для відновлення становища, яке існувало до порушення на підставі вимог Цивільного кодексу України шляхом повернення спірної земельної ділянки на користь територіальної громади міста Буча в особі Бучанської міської ради.

Окрім того, прокурор зазначає, що ухилення від проведення конкурсу при отриманні земельної ділянки в користування порушує інтереси громади та негативно впливає на економічний та соціальний розвиток міста.

Втім, суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію недійсними не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення територіальній громаді у володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди (враховуючи обґрунтування прокурора щодо вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади, а також щодо порушення економічного стану міста).

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справ №925/642/19 (пункт 49).

Також суд зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Суд також звертає увагу, що під час розгляду спору у даній справі, рішенням № 1985-18-VII від 30.09.2021 року Бучанської міської ради вирішено надати дозвіл КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на припинення договору суперфіцію, зареєстрованого в реєстрі за № 369 від 05.02.2020 р. щодо земельної ділянки, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021 укладеного з ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд"; припинити право користування за КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на земельну ділянку, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021.

05.10.2021 р. між Бучанською міською радою від імені якої діє КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" було укладено договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки, посвідченого Луб?яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, 05.03.2020 р. за реєстровим номером 369, згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.4. якого даним договором розривається договір суперфіцію земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, (надалі - Земельна ділянка), що укладений між Суперфіціаром та Суперфіціарієм та посвідчений Луб`яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 05.03.2020 року за реєстровим номером 369, надалі за текстом - Договір суперфіцію; у зв`язку з розірванням Договору суперфіцію Суперфіщарій передає, а Суперфіціар приймає Земельну ділянку площею 0,5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької (надалі - Земельна ділянка); з моменту укладення даного договору Суперфіціар та Суперфіціарій втрачають всі свої обов`язки та права, що передбачені Договором суперфіцію; даний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Вказаний договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб?яніченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1613.

Отже, у даній справі, задоволення позовних вимог прокурора про визнання рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо територіальна громада була позбавлена права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо територіальній громаді чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі №925/642/19. (п. 54).

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Північного апеляційного господарського суду, викладеною у його постанові від 31.03.2021 р. у справі № 911/2447/20 за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області до Бучанської міської ради, КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради, ТОВ „Добрий володар" про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки, що було подано про подібний предмет (інша земельна ділянка) та з тих самих підстав.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, прокурором при зверненні до відповідачів із даним позовом в суд не вірно обрано спосіб захисту прав та інтересів у спірних відносинах, а тому позовні вимоги прокурора до відповідачів про визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 р. № 4402-71-VII „Про затвердження проекту землеустрою Про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування", визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 р. № 4652-74- VII „Про розгляд звернення комунального підприємства „Бучабудзамовник", визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 р. № 369 щодо земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, укладеного між КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд", який зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 р. є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (прокурора).

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача (прокурора).

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

27 квітня 2022 р.