Постанова

від 16.11.2022 по справі 911/1838/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. Справа№ 911/1838/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Стовбчатий А.Ю.,

від відповідача 1 - не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

від відповідача 3 - Ігнатенко О.О., Святюк С.П.,

розглянувши апеляційну скаргу

Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 (повний текст рішення складено 27.04.2022 р.)

у справі № 911/1838/20 (суддя Бацуца В.М.)

За позовом Прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Територіальної громади міста Буча Київської області

до:

1. Бучанської міської ради

2. Комунального підприємства „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Дістріктбуд"

про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Прокурор Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради, КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради, ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" про:

- визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII "Про затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування";

- визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 року №4652-74-VII "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник";

- визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 року №369 щодо земельної ділянки площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (далі - спірна земельна ділянка), укладеного між КП "Бучабудзамовник" та ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд", зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 (далі - Договір суперфіцію).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення ради прийняті всупереч інтересам територіальної громади міста, а також з порушенням вимог законодавства, оскільки КП "Бучабудзамовник", як постійний користувач спірної земельної ділянки не мало наміру її використовувати за цільовим призначенням, а мало намір передати її в користування юридичній особі, що призведе до вибуття земель із комунальної власності в приватну. Водночас Договір суперфіцію укладений з порушенням вимог статей 1021, 134 Земельного кодексу України та статті 413 Цивільного кодексу України без проведення торгів та за відсутності в постійного користувача повноважень на його укладання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2020 року (суддя Заєць Д. Г.) у справі № 911/1838/20 за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області до Бучанської міської ради, КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради, ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 року у справі № 911/1838/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.08.2021 року скасовано рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року у справі № 911/1838/20, а справу № 911/1838/20 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення № 4402-71-VII від 19.12.2019 року Бучанської міської ради було прийнято Бучанською міською радою із дотриманням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - за наявності відповідних підстав та повноважень. Також місцевий господарський суд встановив, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Київська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Одночасно з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, не надавши належну оцінку спірним правовідносинам. Зокрема скаржник вважає, що направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на необхідності дослідження обставин (з урахуванням змісту договору суперфіцію, наданого рішенням №4652-74-VII від 27.02.2020 року дозволу тощо) стосовно дійсних правовідносин, які склались між учасниками цього спору, зокрема щодо особи, яка передала спірну земельну ділянку в користування. Також прокурор зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції вказано, що обраний спосіб захисту не відповідає суті спірних правовідносин. Однак, на думку скаржника вказане твердження суперечить вимогам ст.ст. 215, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник посилається на не врахування місцевим господарським судом висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16, від 18.12.2019 року у справі №522/1029/18, від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17 та в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі №916/1666/18 та від 19.01.2022 року у справі №923/494/20.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 9 459 грн. 00 коп.

09.08.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської обласної прокуратури надійшла заява на виконання ухвали з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1838/20.

18.08.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1838/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі №911/1838/20 та призначено розгляд справи на 28.09.2022 року.

12.09.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Дістріктбуд", відповідача-3 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Судове засідання, призначене на 28.09.2022 року не відбулось у зв`язку з перебуванням суді Чорногуза М.Г. на лікарняному з 22.09.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 року розгляд справи призначено на 16.11.2022 року.

В судовому засіданні 16.11.2022 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 3 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засіданні не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в постійне користування для будівництва і обслуговування будівель торгівлі та передано її в постійне користування КП "Бучабудзамовник", про що внесено запис до Реєстру речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 50452415 від 24.12.2019 року. (т.1, а.с. 20).

ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд" відповідно до об`яви в газеті "Бучанські новини" №1 (773) від 09.01.2020 року (т.1, а.с. 130) звернулось до КП "Бучабудзамовник" листом №123-Л/0220 від 03.02.2020 року з проханням розглянути його пропозицію щодо використання спірної земельної ділянки для будівництва торгівельного центру та просило укласти договір суперфіцію. (т.1, а.с. 131).

КП "Бучабудзамовник" звернулось до Бучанської міської ради з листом №19 від 12.02.2020 року, в якому повідомило про звернення ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд" з пропозицією щодо використання спірної земельної ділянки під будівництво торгівельного центру та просило розглянути подані документи та надати дозвіл на укладення з ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд" договору суперфіцію. (т.1, а.с. 129).

Рішенням Бучанської міської ради від 27.02.2020 року №4652-74-VII "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник" надано дозвіл КП "Бучабудзамовник" на укладення договору суперфіцію на спірну земельну ділянку з ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд" терміном на 5 років для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі. (т.1, а.с. 21).

05.03.2020 року між Бучанською міською радою (за договором - власник), від імені якої на підставі рішення №4652-74-VII від 27.02.2020 року, діяло КП "Бучабудзамовник" "правокористувач" (за договором - суперфіціар) та ТОВ "Будівельна компанія "Дістріктбуд" (за договором - суперфіціарій) укладено Договір суперфіцію. (т.1, а.с. 22-27).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Договору суперфіцію суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку. Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва будівель торгівлі, згідно із затвердженим проектом будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно з пунктом 3.1 Договору суперфіцію він укладений строком на 5 років.

Передача земельної ділянки в користування здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється протягом 5-тиденного строку після державної реєстрації права за Договором суперфіцію. Право на використання земельної ділянки відповідно до Договору суперфіцію виникає після державної реєстрації права за ним в установленому законодавством порядку (Розділ 5 Договору суперфіцію).

Укладення відносно земельної ділянки Договору суперфіцію не припиняє права власності та права постійного користування нею. Суперфіціар вправі реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою у повному обсязі, але при цьому він повинен попередити суперфіціарія про права третіх осіб на неї (п. 7.2 Договору суперфіцію).

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1, пункту 8.4. Договору суперфіцію суперфіціар має право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, наданою під забудову в обсязі, який не перешкоджатиме здійсненню будівельних робіт та вводу об`єкта в експлуатацію суперфіціарієм. Суперфіціарій зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені Договором суперфіцію, та після підписання акту приймання-передачі земельної ділянки; своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою в порядку та строки, передбачені розділом 4 Договору суперфіцію; повернути земельну ділянку суперфіціару в стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії Договору суперфіцію, на умовах і в порядку, встановлених Договором суперфіцію; відшкодувати понесені суперфіціаром збитки відповідно до законодавства України у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов`язаного із зміною її стану, окрім змін внесених внаслідок будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці, та втратою земельних насаджень.

Право власності на зведені суперфіціарієм об`єкти нерухомості на земельній ділянці, відповідно до Договору суперфіцію належить суперфіціарію. Суперфіціарій має право володіти, користуватись і розпоряджатись зведеними ним будівлями та спорудами. В разі продажу суперфіціарієм об`єктів нерухомості до його покупця - нового власника переходить право користування земельною ділянкою відповідно до законодавства (п.п. 9.1, 9.2 Договору суперфіцію).

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки за Договором суперфіцію від 05.03.2020 року суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв спірну земельну ділянку. (т.1, а.с. 28).

В подальшому ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд" отримало містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - нове будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів у межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької в м. Буча Київської області, затверджені начальником відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради №13 від 07.04.2020 року. (т.1, а.с. 43-44).

Також, в подальшому рішенням № 1985-18-VIIІ від 30.09.2021 року Бучанської міської ради вирішено надати дозвіл КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на припинення договору суперфіцію, зареєстрованого в реєстрі за № 369 від 05.02.2020 року щодо земельної ділянки, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021 укладеного з ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд"; припинити право користування за КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на земельну ділянку, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021. (т.3, а.с. 169).

05.10.2021 року між Бучанською міською радою від імені якої діє КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" було укладено договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки, посвідченого Луб?яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, 05.03.2020 р. за реєстровим номером 369, згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.4. якого даним договором розривається договір суперфіцію земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, (надалі - Земельна ділянка), що укладений між Суперфіціаром та Суперфіціарієм та посвідчений Луб`яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 05.03.2020 року за реєстровим номером 369, надалі за текстом - Договір суперфіцію; у зв`язку з розірванням Договору суперфіцію Суперфіціарій передає, а Суперфіціар приймає Земельну ділянку площею 0,5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької (надалі - Земельна ділянка); з моменту укладення даного договору Суперфіціар та Суперфіціарій втрачають всі свої обов`язки та права, що передбачені Договором суперфіцію; даний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. (т.3, а.с. 170).

Вказаний договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб?яніченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1613.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі земельної ділянки за від 05.10.2021 року відповідно до якого на підставі договору про розірвання договору суперфіцію від 05.03.2020 року, суперфіціарій (ТОВ «БК Дістріктбуд») передав (повернув), а суперфіціар (КП «Бучабудзамовник») прийняв земельну ділянку. (т.3, а.с. 171).

Рішенням № 1986-18-VIIІ від 30.09.2021 року Бучанської міської ради вирішено передати гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 в користування на умовах оренди, терміном на 10 років, земельну ділянку 0,5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, цільове призначення (код КВЦПЗ 03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (т.3, а.с. 173).

05.10.2021 року між гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 та Бучанською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Бучанської міської ради. (т.3, а.с. 174-176).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.10.2021 року Бучанська міська рада (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 (орендар) прийняли в користування на умовах оренди до 05.10.2031 року земельну ділянку площею 5713 кв.м., кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Бучанської міської ради від 30.09.2021 року №1986-18-VIIІ. (т.3, а.с. 177).

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що прокурор вважає, що спірними рішеннями та договором, в порушення вимог земельного законодавства передано земельну ділянку для забудови КП "Бучабудзамовник", яке не мало наміру її використовувати за цільовим призначенням, а мало за мету передати її у користування конкретній юридичній особі, в порушення встановленої процедури передачі - без проведення земельних торгів.

Враховуючи викладене, прокурор просив суд визнати недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII "Про затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування"; визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 року №4652-74-VII "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник"; визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 року №369 щодо земельної ділянки площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (далі - спірна земельна ділянка), укладеного між КП "Бучабудзамовник" та ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд", зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 (далі - Договір суперфіцію).

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі було обрання позивачем неефективного способу захисту. Таким чином, колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання про ефективність обраного позивачем способу захисту, суд визначає наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Як вбачається з позову, предметом спору у даній справі є:

- визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 19.12.2019 року №4402-71-VII "Про затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 в постійне користування";

- визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 27.02.2020 року №4652-74-VII "Про розгляд звернення комунального підприємства "Бучабудзамовник";

- визнання недійсним договору суперфіцію земельної ділянки від 05.03.2020 року №369 щодо земельної ділянки площею 0,5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (далі - спірна земельна ділянка), укладеного між КП "Бучабудзамовник" та ТОВ "Будівельна компанія Дістріктбуд", зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно - індексний номер рішення 51490356 від 05.05.2020 (далі - Договір суперфіцію).

Отже, прокурором заявлено позовні вимоги з підстав порушення вимог земельного законодавства, а саме у зв`язку з тим, що передано земельну ділянку для забудови КП "Бучабудзамовник", яке не мало наміру її використовувати за цільовим призначенням, а мало за мету передати її у користування конкретній юридичній особі, в порушення встановленої процедури передачі - без проведення земельних торгів.

Колегія суддів також зазначає, що звертаючись з позовом у даній справі прокурор зазначив, що внаслідок прийняття Бучанською міською радою оспорюваних рішень відбулось протиправне вибуття земель із комунальної власності, тобто на думку прокурора ТОВ «Будівельна компанія Дістріктбуд» за наслідками спірних рішень отримає у власність земельну ділянку поза встановленої для юридичної особи процедури її отримання та всупереч вимогам чинного законодавства.

На думку прокуратури в даному випадку порушення матеріальних інтересів держави в особі територіальної громади відбулось шляхом вибуття спірної земельної ділянки поза волею власника з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку надання земельних ділянок у користування, а тому існують всі правові підстави для відновлення становища, яке існувало до порушення на підставі вимог Цивільного кодексу України шляхом повернення спірної земельної ділянки на користь територіальної громади міста Буча в особі Бучанської міської ради. (т.1, а.с. 15, абз. 3).

Окрім того, прокурор зазначає, що ухилення від проведення конкурсу при отриманні земельної ділянки в користування порушує інтереси громади та негативно впливає на економічний та соціальний розвиток міста.

Втім, колегія суддів вважає, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію недійсними не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення територіальній громаді у володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди (враховуючи обґрунтування прокурора щодо вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади, а також щодо порушення економічного стану міста).

Таким чином, колегія суддів підкреслює, що позовна вимога про визнання недійсним договору, який розірваний без вирішення питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, адже заявлення такої вимоги є також належним способом захисту.

Водночас такий спосіб захисту має бути ефективним способом, тобто призвести до відновлення прав територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором ані в позові, ані в апеляційній скарзі не зазначається яким чином визнання рішення ради та відповідного договору, призведе до поновлення порушеного права територіальної громади.

Також колегія суддів зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Колегія суддів також звертає увагу, що під час розгляду спору у даній справі, рішенням № 1985-18-VIIІ від 30.09.2021 року Бучанської міської ради вирішено надати дозвіл КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на припинення договору суперфіцію, зареєстрованого в реєстрі за № 369 від 05.02.2020 року щодо земельної ділянки, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021 укладеного з ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд"; припинити право користування за КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради на земельну ділянку, площею 0, 5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021. (т.3, а.с. 169).

05.10.2021 року між Бучанською міською радою від імені якої діє КП „Бучабудзамовник" Бучанської міської ради та ТОВ „Будівельна компанія Дістріктбуд" було укладено договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки, посвідченого Луб?яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, 05.03.2020 р. за реєстровим номером 369, згідно з умовами пунктів 1.1. - 1.4. якого даним договором розривається договір суперфіцію земельної ділянки площею 0, 5713 га з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької, (надалі - Земельна ділянка), що укладений між Суперфіціаром та Суперфіціарієм та посвідчений Луб`яніченко А. В., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 05.03.2020 року за реєстровим номером 369, надалі за текстом - Договір суперфіцію; у зв`язку з розірванням Договору суперфіцію Суперфіщарій передає, а Суперфіціар приймає Земельну ділянку площею 0,5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: Київська область, місто Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н. Яремчука та С. Крушельницької (надалі - Земельна ділянка); з моменту укладення даного договору Суперфіціар та Суперфіціарій втрачають всі свої обов`язки та права, що передбачені Договором суперфіцію; даний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. (т.3, а.с. 170).

Вказаний договір про розірвання договору суперфіцію земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Луб?яніченко А. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1613.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі земельної ділянки від 05.10.2021 року відповідно до якого на підставі договору про розірвання договору суперфіцію від 05.03.2020 року, суперфіціарій (ТОВ «БК Дістріктбуд») передав (повернув), а суперфіціар (КП «Бучабудзамовник») прийняв земельну ділянку. (т.3, а.с. 171).

Також, рішенням № 1986-18-VIIІ від 30.09.2021 року Бучанської міської ради вирішено передати гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 в користування на умовах оренди, терміном на 10 років, земельну ділянку 0,5713 га, кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, цільове призначення (код КВЦПЗ 03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (т.3, а.с. 173).

05.10.2021 року між гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 та Бучанською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Бучанської міської ради. (т.3, а.с. 174-176). Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.10.2021 року Бучанська міська рада (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 (орендар) прийняли в користування на умовах оренди до 05.10.2031 року земельну ділянку площею 5713 кв.м., кадастровий номер 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Бучанської міської ради від 30.09.2021 року №1986-18-VIIІ. (т.3, а.с. 177).

Отже, у даній справі, задоволення позовних вимог прокуратури про визнання рішень Бучанської міської ради та договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не призведе до поновлення прав територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі №925/642/19. (п. 54).

Щодо посилання скаржник в апеляційній скарзі на не врахування місцевим господарським судом висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16, від 18.12.2019 року у справі №522/1029/18, від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17 та в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі №916/1666/18 та від 19.01.2022 року у справі №923/494/20 колегія суддів зазначає наступне.

При дослідженні доводів скаржника у наведеній частині, колегія суддів враховує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проте постанови Верховного Суду, висновками у яких прокурор обґрунтував наявність підстав оскарження судового рішення, прийнято у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі №359/3373/16 предметом позовних вимог було зокрема витребування на користь держави та ДП з незаконного володіння земельні ділянки.

Також, у справі №522/1029/18 предметом позовних вимог було витребування із чужого незаконного володіння майна (квартири).

У справі №916/1666/18 також була позовна вимога про усунення перешкоди Міністерству у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4958 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ «Промтоварний ринок» за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Авангард, вул. Базова, 20.

У справі №923/494/20 заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області (правонаступником якої є Новотроїцька селищна рада Генічеського району Херсонської області) просив суд зобов`язати ПП «Арм-Агро» повернути до комунальної власності меліоративну систему.

Й наостанок у справі №905/1227/17 позовними вимогами було зокрема зобов`язання ТОВ «Фірма Технотрон» протягом 14 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили звільнити та повернути балансоутримувачу Маріупольському професійному ліцею за актом приймання-передачі передані в оренду згідно договору від 31 травня 2011 року спірні нежитлові приміщення.

Натомість у даній справі №911/1838/20, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, встановивши обставини припинення оспорюваного договору суперфіцію, припинення КП "Бучабудзамовник" права постійного користування спірною земельною ділянкою та надання цієї земельної ділянки в оренду на підставі договору оренди від 05.10.2021 року, колегія суддів зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом визнання рішень Бучанської міськради та договору суперфіцію недійсними, які вже було реалізовано і вичерпали свою дію, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення територіальній громаді у володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди, тому такий спосіб захисту є неефективним та у подальшому потребуватиме додаткових засобів захисту, що не відповідає, між іншим принципу процесуальної економії, висновки щодо дотримання якого було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваному рішенні, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, оскільки зміст правовідносин предмет спору у вказаних справах, не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі №911/1838/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі № 911/1838/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1838/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.11.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз