Рішення

від 05.05.2022 по справі 420/4262/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4262/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2д) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2д), в якій позивач просив:

визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі щодо відмови позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;

зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою від 10 березня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року в Національній поліції України, та 31.12.2020 року позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Під час проходження служби у 2014 році при виконанні службових обов`язків позивач отримав ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, лікувався у стаціонарі, що підтверджено свідоцтвом про хворобу № 518/2 від 22.12.2020 року медичної комісії ДУ ТМО МВС України по Одеській області.

Позивач зазначив, що цього приводу він пройшов огляд комісії № 1 Обласної медико-соціальної експертизи, де згідно з виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки МСЕК серії 12ААВ № 167758 встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, де зазначено про необхідність проведення огляду 20.01.2022 року.

Суворовським УСЗН ДП та СП ОМР видане посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи» терміном до 01 лютого 2022 року.

Позивач зазначив, що 31 січня 2022 року він пройшов повторний огляд комісії Обласної медико-соціальної експертизи, та згідно з довідки від 31.01.2022 року до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 521068, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надає право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач звернувся 01.02.2021 року до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси із заявою про продовження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачі нового посвідчення, але листом від 07.02.2022 отримав відмову, у зв`язку з тим, що згідно з довідки МСЕК серії 12ААВ № 521068 від 31.01.2022 позивача визнано особою з інвалідністю, травма якої пов`язана з виконанням службових обов`язків та з цього приводу права на продовження статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» не має.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними, оскільки перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у ст. 7 Закону № 3551-ХІІ та відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 цього Закону до них відносяться особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

Позивач звернув увагу, що саме довідкою до акта огляду МСЕК Серії 12ААВ № 167758 підтверджено, що позивачу вперше 20.01.2021 року було встановлено другу групу інвалідності згідно з якої травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків, а отже на позивача поширюється положення п. 2 ч. 2 ст. 7 № 3551-ХІІ.

До суду не надійшов відзив на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 .

У позовній заяві зазначено, що позивач з 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року в Національній поліції України, та 31.12.2020 року позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 518/2 від 22.12.2020 року медичної комісії ДУ ТМО МВС України по Одеській області, 31.10.2014 року при виконанні службових обов`язків позивач отримав ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, лікувався у стаціонарі, та встановлено, що захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Матеріалами справи підтверджено, що за фактом отримання 31.10.2014 тілесних ушкоджень капітаном міліції ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято висновок від 15.12.2014 року про те, що отримані ушкодження слід вважати такими, що трапився у період проходження служби, обставин, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьби зі злочинністю.

Суд встановив, що позивач пройшов огляд комісії № 1 Обласної медико-соціальної експертизи, та відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки МСЕК серії 12ААВ № 167758 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, де зазначено про необхідність проведення огляду 20.01.2022 року.

Суворовським УСЗН ДП та СП ОМР видане посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи» терміном до 01 лютого 2022 року.

Також суд встановив, що 31 січня 2022 року позивач пройшов повторний огляд комісії Обласної медико-соціальної експертизи, та згідно з довідки від 31.01.2022 року до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 521068, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, дата чергового переогляду 31.01.2024 року.

Позивач звернувся 01.02.2022 року до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси із заявою про продовження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачі нового посвідчення, але листом від 07.02.2022 отримав відмову, у зв`язку з тим, що згідно з довідки МСЕК серії 12ААВ № 521068 від 31.01.2022 позивача визнано особою з інвалідністю, травма якої пов`язана з виконанням службових обов`язків та з цього приводу права на продовження статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» не має.

Не погодившись з відмовою у продовженні статусу особи з інвалідністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону №3551-XII.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1346 від 27.12.2002 р. (далі - Порядок № 1346), врегульовано питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Відповідно до 3.9 Порядку № 1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

За змістом п. 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Нещасний випадок, що стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування має визнавати таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України в рішенні від 08 квітня 2014 року у справі № 21-45а14 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстру судових рішень 38475027).

Так, матеріалами справи підтверджено, що за фактом отримання 31.10.2014 тілесних ушкоджень капітаном міліції ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято висновок від 15.12.2014 року про те, що отримані ушкодження слід вважати такими, що трапився у період проходження служби, обставин, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьби зі злочинністю.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 518/2 від 22.12.2020 року медичної комісії ДУ ТМО МВС України по Одеській області, 31.10.2014 року при виконанні службових обов`язків позивач отримав ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, лікувався у стаціонарі, та встановлено, що захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Також суд встановив, що 31 січня 2022 року позивач пройшов повторний огляд комісії Обласної медико-соціальної експертизи, та згідно з довідки від 31.01.2022 року до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 521068, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, дата чергового переогляду 31.01.2024 року.

Отже, наявні підстави, передбачені п. 2 ч.2 ст. 7 Закону № 3551-XII для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009р. «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Постанова № 1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до п. 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 3.12.2009 р., причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 р. (далі - Порядок № 302).

Пунктом 2 Порядку № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з п. 7 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п. 10 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни у розумінні п. 2 ч. 2 ст.7 Закону № 3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв`язок яких пов`язаний з виконанням службових обов`язків встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 р., передбачено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

У довідці до акту огляду МСЕК зазначено, що виявлена у позивача травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків, а тому суд не погоджується з позицією відповідача, про те що позивач не має права на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Саме поняття "службових обов`язків" в Законі № 3551-XII тлумачиться як "обов`язків військової служби", що невід`ємно пов`язані з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону № 3551 -XII.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси щодо відмови позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

З огляду на те, що суд встановив протиправність дій відповідача та судом не встановлено необхідність виконання інших умов, що входить до дискреційних повноважень відповідача, суд доходить висновку, що решт позовних вимог про зобов`язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є правомірними та належать задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши у встановлені статусу особи з інвалідністю діяв протиправно, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2д) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2д) щодо відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2д) встановити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу IV Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко