Постанова

від 11.07.2022 по справі 420/4262/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4262/22Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі, в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі Управління соціального захисту населення в Суворовському районі встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення інваліда війни відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни II групи та видачі нового посвідчення у зв`язку з тим, що тим, що згідно з довідки МСЕК серії 12ААВ №521068 від 31.01.2022 року позивача визнано особою з інвалідністю, травма якої пов`язана з виконанням службових обов`язків та з цього приводу права на продовження статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» не має. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у ст.7 Закону №3551-XII та відповідно до п.2 ч.2 ст.7 цього Закону до них відносяться особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року в Національній поліції України, та 31.12.2020 року позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Відповідно до свідоцтва про хворобу №518/2 від 22.12.2020 року медичної комісії ДУ ТМО МВС України по Одеській області, 31.10.2014 року при виконанні службових обов`язків позивач отримав ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, лікувався у стаціонарі, та встановлено, що захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Матеріалами справи підтверджено, що за фактом отримання 31.10.2014 року тілесних ушкоджень капітаном міліції ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято висновок від 15.12.2014 року про те, що отримані ушкодження слід вважати такими, що трапився у період проходження служби, обставин, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьби зі злочинністю.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач пройшов огляд комісії № 1 Обласної медико-соціальної експертизи, та відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки МСЕК серії 12ААВ №167758 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, де зазначено про необхідність проведення огляду 20.01.2022 року.

Суворовським УСЗН ДП та СП ОМР видане посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи» терміном до 01.02.2022 року.

Також суд встановив, що 31.01.2022 року позивач пройшов повторний огляд комісії Обласної медико-соціальної експертизи, та згідно з довідки від 31.01.2022 року до акту огляду МСЕК серії 12ААВ №521068, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, дата чергового переогляду 31.01.2024 року.

Позивач звернувся 01.02.2022 року до Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м.Одеси із заявою про продовження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та видачі нового посвідчення, але листом від 07.02.2022 року отримав відмову, у зв`язку з тим, що згідно з довідки МСЕК серії 12ААВ №521068 від 31.01.2022 року позивача визнано особою з інвалідністю, травма якої пов`язана з виконанням службових обов`язків та з цього приводу права на продовження статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» не має.

Не погодившись з відмовою у продовженні статусу особи з інвалідністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом отримання 31.10.2014 року тілесних ушкоджень капітаном міліції ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято висновок від 15.12.2014 року про те, що отримані ушкодження слід вважати такими, що трапились у період проходження служби, обставин, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьби зі злочинністю.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №518/2 від 22.12.2020 року медичної комісії ДУ ТМО МВС України по Одеській області, 31.10.2014 року при виконанні службових обов`язків позивач отримав ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, лікувався у стаціонарі, та встановлено, що захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції.

31.01.2022 року позивач пройшов повторний огляд комісії Обласної медико-соціальної експертизи, та згідно з довідки від 31.01.2022 року до акту огляду МСЕК серії 12ААВ №521068, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, дата чергового переогляду 31.01.2024 року.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Зокрема, п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Віднесення особи до категорії «особа з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до ст.7 Закону №3551 безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 вказаного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщина чи в бойових діях на території інших держав.

Порядок та умови встановлення інвалідності особам, які звернулися для встановлення інвалідності визначені Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської комісії) МВС, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 року №285 (далі Положення №285).

Відповідно до пп.пп.1, 5 п.9 Розділу VIII Положення №285 постанови ВЛК про причинний зв`язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються з такими формулюваннями:

«Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, отримане під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане за зазначених обставин;

«Захворювання, поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання діагностовано, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах на території інших держав, які вели бойові дії, згідно з Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63.

За відсутності такого зв`язку, Постанова ВЛК приймається з формулюванням, передбаченим пп.2 п.9 Розділу VIII: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції».

Отже, особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів, до яких відносився позивач, можуть бути визнані особами з інвалідністю внаслідок війни, якщо вони отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання безпосередньо під час участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, в тому числі під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами, участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.

Однак, як слідує з матеріалів справи, інвалідність позивача не пов`язана із переліченими вище обставами, а обумовлена травмою, одержаною під час виконання своїх поточних службових обов`язків у мирний час, що в свою чергу виключає підстави для віднесення позивача до осіб з інвалідністю внаслідок війни та для видачі позивачу посвідчення інваліда війни.

Таким чином, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа автоматично належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання посвідчення інваліда війни.

Виходячи з цього, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.315, ст.317 КАС України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022 року відстрочено Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі, судовий збір у розмірі 3721,50 грн. підлягає стягненню з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять один) грн. 50 (п`ятдесят) коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.