Рішення

від 03.05.2022 по справі 624/769/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/769/21

№ провадження 2/624/8/22

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 04 травня 2022 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Махової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/769/21,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

представник відповідача: ОСОБА_4 ,

третя особа: Кегичівська нотаріальна контора Харківської області,

вимоги позивача: про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути від спадкування за законом відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із ухиленням відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік, тяжку хворобу була у безпорадному стані.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: с. Власівка, Кегичівського району Харківської області разом з сином ОСОБА_3 . Позивач разом із сім`єю зареєстрована та фактично мешкає у АДРЕСА_1 .

08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Кегичівської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , так як не змогла підтвердити факт родинних відносин з померлою будь-якими оригіналами документів.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 03 серпня 2021 року, справа №639/3125/20, встановлено родинні відносини ОСОБА_1 із померлою бабусею по лінії батька - ОСОБА_5 та визнано спадкоємцем першої черги по представництву після смерті ОСОБА_5 .

Про смерть бабусі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не повідомляв, про її смерть позивач дізналася пізніше від сусідів. Ще за життя стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були не зразкові, відповідач дозволяв собі розпускати руки по відношенню до бабусі. Одного разу відповідач притягався до кримінальної відповідальності, у зв`язку із тим, що спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5 .

При спілкуванні із сусідами, позивач дізналася про те, що за життя бабусі, ОСОБА_3 ухилявся від надання їй допомоги, так як остання хворіла, більш того відповідач дозволяв собі знущатися над нею, дуже часто закривав її вдома на замок та залишав у такому стані на тривалий час, окрім цього, відповідач неодноразово наносив бабусі тілесні ушкодження, в результаті чого остання неодноразово залишала місце проживання та йшла або до сусідів, або сестри.

Як зазначає позивач, ОСОБА_5 поховали відразу після смерті, в той же день, навіть не відвозили до моргу та не робили розтин, задля встановлення причини смерті, не дивлячись на те, що були наявні ознаки тілесних ушкоджень на тілі.

19 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою, щодо протиправних дій відповідача відносно бабусі до органів прокуратури.

21 червня 2018 року відомості було внесено до ЄРДР за №120182207200000181 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

20 вересня 2019 року по провадженню було призначено ексгумацію трупу ОСОБА_5 .

За результатами проведеної судової медичної експертизи трупу, було встановлено наступне:

«точна причина смерті не встановлена. На трупі виявлено: перелом правих 5,6,7,8 ребер по передньо-паховій лінії, лівих 3,4,5,6, 7,8 ребер по середньо-ключичній лінії та додатково 3 ребро по передньо-паховій лінії з крововиливами в оточуючи м`які тканини; в лобній ділянці по центру виявлено ділянку шкіри темно коричного кольору; виявлені переломи ребер могли виникнути від ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися в пошкодженнях, що не дозволяє ідентифікувати предмет, яким вони могли бути причинені: встановити характер виявленої ділянки шкіри на лобі не має можливості, у зв`язку із гнильними змінами; виявлені крововиливи в ділянці переломів ребер є прижиттєвими, на що вказує зміна їх кольору при проведення проби а також наявність гімоглобінного пігменту, виявленого при судового-гістологічній експертизі» (висновок експертизи № 12-17/209 КРт/19 від 10 січня 2020 року - знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 120182207200000181, за ч. 1 ст. 115 КК України.

У зв`язку із необхідністю встановлення причини смерті бабусі ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню №120182207200000181, за ч. 1 ст. 115 КК України, була призначена та проведена комісійна судово - медична експертиза; за результатами її проведення було складено висновок експерта № 08-187/2020; вказаним висновком причина смерті ОСОБА_5 достеменно встановлена не була, але було підтверджено прижиттєве отримання тілесних ушкоджень померлою, які (ушкодження) були віднесені до середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я.

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, яке складається із: земельна ділянка - кадастровий номер 6323180800:01:001:0200, площею 4.5332 га, яка розташована на території Власівської сільської ради; земельна ділянка - кадастровий номер 6323180800:01:003:0202, площею 4,5326 га яка розташована на території Власівської сільської ради; об`єкт нерухомого майна - домоволодіння із надвірними прибудовами, загальною площею 47,6 м2; житловою площею 19,2 м2, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

28 вересня 2021 року позивач звернулася до суду з позовом.

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено нотаріусу Кегичівської нотаріальної контори Харківської області видавати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16 листопада 2021 року, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 07 грудня 2022 року клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 12 квітня 2022 року клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 28 квітня 2022 року клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час повідомлені належним чином, через канцелярію суду надали заяви в яких просили провести розгляд справи без їх участі (дебати), крім того надали письмові позиції судових дебатів в яких зазначили:

Представник позивача - позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, також вказав, що ОСОБА_5 , потребували сторонньої допомоги та знаходилася в безпорадному стані, в силу стану здоров`я та похило віку, вказана обставина визнана сторонами. Свідки з боку відповідача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у своїх показаннях, вказували на наявність захворювання у ОСОБА_5 , яке обумовлювало її поведінку: вона уходила з дому та самостійно не поверталася, її часто приводили сусіди, зустрічаючи то на краю села, то майже за його межами. Вона часто ходила на кладовище де похований її чоловік, носячи із собою одіяло та говорячи, що потрібно його укривати, так як йому холодно. Вказану обставину підтверджував й відповідач, повідомляючи суд про те, що боровся із уходами та блуканням матері, шляхом її запирання в хаті. Зі слів свідків ОСОБА_3 з приводу захворювання матері звертався до сільського фельдшера, але коли, який діагноз було виставлено, які ліки прописано, що саме купував відповідач, яка саме медична документація була про захворювання матері відповідача не було зазначено.

Відповідач не надав суду доказів того, що він не мав фактичної можливості доглядати свою матір та надавати їй відповідну допомогу. Останній є дієздатною особою, не є інвалідом, не потребує сторонньої допомоги, мав певний дохід.

Все наведене вказує про те, що матір відповідача знаходилася в безпорадному стані та потребувала певного догляду, а відповідач мав можливість піклуватися про матір та надавати їй допомогу, але навмисно цього не робив.

Свідок ОСОБА_8 не спростувала той факт, що на дослідженому в суді аудіо запису не її голос, навпаки, вона підтвердила факт достовірності наданої розмови, але вказала, що оговорила відповідача, при цьому повідомила, що про ведення запису розмови між нею та позивачкою не знала. Проте вказана обставина навпаки надає певної цінності даному доказу - не знання того, що ведеться запис, вказує про неупередженість вказаної розмови.

Представник відповідача - просила відмовити в задоволенні позовних вимог оскілки, позивач не довела жодними належними та допустимими доказами те, що відповідач причетний до смерті своєї матері ОСОБА_5 (висновки судово-медичної експертизи за результатами проведеної ексгумації трупу ОСОБА_11 не встановили причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача ОСОБА_3 та смертю його матері ОСОБА_5 ). Позивач обмовила його, вказавши у позовній заяві «... мені відомо, про те, що відповідач притягався до кримінальної відповідальності у зв`язку із тим, що спричинив тілесні ушкодження своїй матері - моїй бабусі ОСОБА_5 », хоча факт притягнення відповідача до кримінальної відповідальності з цього приводу під час розгляду справи свого підтвердження не знайшов. Позивач надала до суду у якості доказів записи телефонних розмов з мешканцями с. Власівка Красноградського району Харківської області, а саме: з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та безпосередньо ОСОБА_3 , які були отримані позивачкою в порушення всіх відомих законів і норм (що ставить під сумнів їх належність і допустимість), оскільки вона записувала ці телефонні розмови, не попереджуючи співрозмовників про те, що ведеться аудіо запис розмови, і не маючи на те передбачених законом повноважень. Більше того, ОСОБА_8 (одна із співрозмовниць) повністю спростувала ті відомості, які містилися в аудіо записі і повідомила суду про те, що вона свідомо обмовила відповідача, оскільки напередодні посварилася з ним і була на нього дуже ображена, а вся викладена в розмові інформація не відповідає дійсності. Також позивачка не запросила до суду жодного свідка, який би дав свідчення на її користь і повідомив хоч якісь відомості щодо підтвердження позиції позивача. Наведені вище телефонні розмови ґрунтуються на чутках і плітках мешканців с. Власівка, оскільки жоден із співрозмовників не був присутнім під час огляду трупа ОСОБА_5 , одразу після її смерті. Більше того, в матеріалах судово-медичної експертизи за результатами проведеної ексгумації трупу ОСОБА_5 , містяться відомості з протоколу допиту осіб, які оглядали труп ОСОБА_5 , і які вказали, що на трупі немає видимих ознак насильницької смерті (синців, крововиливів тощо), що повністю спростовує інформацію з наведених телефонних розмов. Позивач спілкувалася з покійною ОСОБА_5 лише кілька разів, участі в її утриманні і догляді не брала, умовами життя не цікавилася, за могилою бабусі не доглядала і не доглядає і в теперішній час. Свої родинні відносини з покійною ОСОБА_5 стала доводити тільки тоді, коли після смерті останньої відкрилася спадщина, а до того часу встановленням факту родинних відносин позивач не переймалася.

Представник Кегичівської нотаріальної контори Харківської області - з позовними вимогами ознайомлена, просила слухати справу за її відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 03 серпня 2021 року (справа №639/3125/20) встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та яка на день смерті була зареєстрована та фактично проживала за адресою: с. Власівка Кегичівського району Харківської області, яка була позивачці ОСОБА_1 бабцею по лінії батька. Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги по представництву після смерті її бабці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія, а.с. 31-42).

Відповідно до висновку експерта №08-187/2020 комісійної судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, проведеної в рамках кримінального провадження №12018220720000181 від 25 червня 2018 року за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за фактом смерті ОСОБА_5 вказано, що на трупі ОСОБА_5 на тлі виражених посмертних змін тканин (муміфікації) були встановлені конструкційні (непрямі, згинальні) переломи 5, 6, 7, 8 правих ребер по передній пахвовій лінії, 3 лівого ребра по передній пахвовій лінії та 3, 4, 5, 6, 7, 8 лівих ребер по середньоключичній лінії, які утворились від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів) на віддаленні від безпосереднього місця локалізації вказаних переломів, тому індивідуальні особливості контактної частини цього предмета (предметів) в ушкодженнях не відобразилась. Для більш детального визначення механізму утворення цих переломів (напрямок дії травмуючої сили, кількість травматичних впливів та їх послідовність, можливість утворення всієї сукупності переломів внаслідок падіння з висоти власного зросту, зокрема з прискоренням) відсутні відповідні судово-медичні дані. При експертизі трупа була встановлена наявність крововиливів в м`яких тканинах навколо переломів, які виявлені пробою з 15% розчином їдкого калію та підтверджені мікроскопічним дослідженням (при забарвленні по Лепене виявлений гемоглобіновий пігмент). Наявність крововиливів в ділянках переломів дозволяє стверджувати, що переломи ребер були спричинені ОСОБА_5 за життя, але встановити конкретний час їх утворення не є можливим у зв`язку зі спотворенням морфологічної структури тканин вираженими посмертними змінами (муміфікацією). Отже, враховуючи зажиттєве спричинення переломів ребер, ці ушкодження мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я (керуючись п. 4.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що на затверджені наказом № 6 МОЗ України 17.01.1995 та згідно п. 2,2 та 2.2.1 «в» «Правил...»). Слід зазначити, що чисельні двосторонні переломи ребер зазвичай призводять до порушення екскурсії грудної клітки, яка тягне за собою порушення функції дихання і розвиток дихальної недостатності. Про те, не виключено, що після спричинення вказаних переломів ребер, ОСОБА_5 була здатна до активних дій, зокрема пересуватися. Також при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 встановлені морфологічні ознаки хронічного захворювання серцево-судинної системи у вигляді атеросклерозу аорти та вінцевих артерій серця. З огляду на викладе вище, за наявними судово-медичними даними експертна комісія не вбачає можливим достовірно встановити причину смерті ОСОБА_5 , оскільки немає переконливих макро- та мікроскопічних даних, які б дозволяли підтвердити розвиток ускладнень, зокрема дихальної недостатності, викликаних множинними переломами ребер, визначити причиною смерті хронічне захворювання серцево-судинної системи, внаслідок ускладнень його перебігу на тлі травми, отриманої постраждалою. За означених обставин, також немає можливості відповісти на питання «В якому стані для життя (небезпечному чи безпечному) перебувала ОСОБА_5 станом 07.04.2018?», «Від яких саме травмуючих дій настала смерть ОСОБА_5 .?», «Чи можливо було б уникнути настання смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих тілесних ушкоджень при наданні останній ІНФОРМАЦІЯ_3 (або за декілька днів до того) своєчасної, належної та кваліфікаційної медичної допомоги ?». 4 (16). В матеріалах кримінального провадження, а також наданій медичній документації, не міститься будь-яких медичних даних про фізичний стан ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія, а.с. 8-30).

Відповідно до постанови Кегичівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року (справа №624/886/13-п) ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства у сім`ї у вигляді сварки з матір`ю ОСОБА_5 (копія, а.с. 163).

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2013 року (справа №624/871/13-к) відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості між ОСОБА_3 та прокурором прокуратури Кегичівського району Харківської області Григелем А.А., кримінальне провадження повернуто для продовження досудового розслідування (копія, а.с. 162).

В судовому засіданні було досліджено цифровий носій із записом телефонних розмов в яких ОСОБА_1 спілкувалася з ОСОБА_13 , в якій остання повідомила, що ОСОБА_5 на день смерті мала синці на всьому тілі, розповіла, що одного разу ОСОБА_3 сильно побив бабцю і померла приходила до неї і вона протягом декількох днів обробляла їй рани. Під час розмови з ОСОБА_12 , останній розповів, що ОСОБА_5 на день смерті дійсно була побита.

З записаної розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_3 бив її та ОСОБА_5 та систематично замикав її саму вдома, залишаючи в безпорадному стані. Бабця була дуже побита на обличчі та всьому тілі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 попередньо вказала, що ОСОБА_3 систематично знущався над її бабусею, одного разу побив так, що ОСОБА_5 зашивали брову. Зазначає, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, з 2016 року часто закривав бабусю дома у холодній хаті, продукти бабуся ховала під подушкою, у неї забирали пенсію. 20 березня 2018 року ОСОБА_3 побив бабусю та свою співмешканку, поштарка бачила їх битими.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 попередньо вказав, що матір доглядав, не бив, вона хворіла, часом погано розуміла що робила та блукала по селу. Коли матір померла, то приїжджали працівники поліції разом з старостою та медсестрою. Дозвіл на захоронення надала районний лікар. Не знає чого у ОСОБА_5 були зламані ребра. ОСОБА_1 ніякої допомоги його матері не надавала, приїжджала раз на рік. Крім нього про матір піклувалася ще його співмешканка, готувала їжу та дбала про матір.

В судовому засіданні попередньо допитані свідки, які показали:

ОСОБА_8 про запис розмови ОСОБА_1 не знала. Зазначила, що тоді була сердита на ОСОБА_3 і звела наклеп щодо нього, оскільки вони сильно посварилися, хотіла зробити йому цим боляче. Вказує, що з ОСОБА_3 прожила п`ять років, до смерті бабці жили два роки, останній матір не ображав, не бив. Її купали, готували їй їжу, вона могла блукати по селу, ходила щодня на цвинтар, могла там прилягти, була глухою, нікуди не мішалась, вона часто падала, одного разу пішла до лісу та обдерла там все обличчя. ОСОБА_1 бачила всього два рази, один раз після смерті бабусі.

ОСОБА_19 повідомила, що ОСОБА_1 не бачила ніколи. Щодо бабусі вказала, що її ніхто не ображав, ОСОБА_3 її не бив, лише кричав коли розмовляв з нею, оскільки ОСОБА_5 була глухою. Зазначає, що бабуся сама часто падала, коли блукала по селу.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця-відповідача, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 676/6852/17 (провадження № 61-17477св19), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 205/5168/18 (провадження № 61-18878св19), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 убачається, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Позивач не надала доказів та не підтверджено матеріалами справи того, що ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, крім того не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_5 потребувала саме його допомоги. Також не було встановлено чи мав відповідач матеріальну та фізичну змогу надавати допомогу та чи перебувала ОСОБА_5 у безпорадному стані.

Відповідно до частини першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно принципу диспозитивності, визначеному у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У статті 83 ЦПК України передбачено:

1. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.<……>

8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, з огляду на зміст згаданих норм ст. 12, 13, 81 ЦПК України, саме на позивача, покладається обов`язок доведення наявності підстав для усунення від спадкування.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то підстав для розподілу судових витрат суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 12,13,258, 263-265 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Полтавському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Харків, паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_4 ,

представник позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса для листування: АДРЕСА_4 ,

відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 ,

представник відповідача: ОСОБА_4 , адреса для листування: АДРЕСА_7 ,

третя особа: Кегичівська нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка вул. Волошина, 93/г, код ЄДРПОУ 02893663.

Суддя Н.М. Куст