Постанова

від 26.04.2022 по справі 902/750/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року Справа № 902/750/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

відповідача 3: Огородник В.В. (адвокат)

прокурор: Ковальчук І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний експертний центр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року у справі №902/750/21 (повний текст складено 15 грудня 2021 року, суддя Нешик О.С.)

за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі - Вінницької районної державної адміністрації

до Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", м.Київ

до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний експертний центр", м.Вінниця

про скасування рішення селищної ради; визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року у справі №902/750/21 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" від 22 березня 2006 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05 травня 2006 року, укладений між Стрижавською селищною радою Вінницького району та ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. 05 травня 2006 року, реєстровий номер 2863. Витребувано у ТОВ "Земельний експертний центр" (вул. М. Оводова, 63, офіс 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40332342) земельні ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:010:0283 площею 10,6282 га та з кадастровим номером 0520655900:02:010:0284 площею 1,815 га на користь держави в особі Вінницької районної державної адміністрації (Хмельницьке шосе, 17, м.Вінниця). Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (вул.Прирічна, буд.13, м.Київ, 04213, код ЄДРПОУ 31176312) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2270,00 грн відшкодування судового збору; з Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул.40-річчя Перемоги, 7, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька обл., 23210, код ЄДРПОУ 04330007) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 4540,00 грн відшкодування судового збору; з Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (вул.Прирічна, буд.13, м.Київ, 04213, код ЄДРПОУ 31176312) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 8197,40 грн.; з Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул.40-річчя Перемоги, 7, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька обл., 23210, код ЄДРПОУ 04330007) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 8197,40 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що враховуючи факт визнання рішенням Господарського суду Вінницької області від 01 червня 2017 року у справі №902/405/17 частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" від 15 грудня 2004 року, до ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" не може перейти будь-яке право на земельну ділянку відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України внаслідок відсутності такого права у попереднього фактичного користувача. Враховуючи невідповідність оспорюваного рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області вимогам закону та доведеність факту порушення рішенням законних прав та інтересів позивача, а також держави у частині користування земельною ділянкою, місцевий суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову у частині визнання незаконним та скасування рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району від 22 березня 2006 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1". Враховуючи, що судом визнано недійсним та скасовано рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району від 22 березня 2006 року, на підставі якого укладено Договір купівлі - продажу від 22 березня 2006 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позову у частині визнання вказаного правочину недійсним з моменту його укладення.

Також, Господарський суд Вінницької області прийшов до висновку, що враховуючи те, що Стрижавська селищна рада розпорядилася належною державі земельною ділянкою рекреаційного призначення з порушенням вимог закону, звернення прокурора із зазначеним позовом відповідає суспільним інтересам та є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки полягає у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - повернення земель рекреаційного призначення у власність держави для задоволення потреб народу України у користуванні природними властивостями землі для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. А тому вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Земельний експертний центр" спірних земельних ділянок є правомірними та обґрунтованими.

Щодо застосування позовної давності суд першої інстанції зазначив, що Вінницька районна державна адміністрація набула повноваження щодо передачі спірної земельної ділянки державної власності, які належали Кабінету Міністрів України, лише з 27 травня 2021 року, отже строк позовної давності не пропущено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Земельний експертний центр" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року у справі №902/750/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що позивач послався на те, що з 27 травня 2021 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким внесені зміни у Земельний кодекс України та позбавлено повноважень на вилучення і передачу вилучених земель Кабінет міністрів України. Таким чином, суд першої інстанції погодився з тим, що права позивача порушені з 27 травня 2021 року і, відповідно, задовольнив його позовні вимоги до відносин, які виникли у 2006 році. Під час розгляду справи судом надана оцінка питанню закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки предмет і підстави позову, поданого прокурором, є тотожними предмету і підставам позову, розглянутого в межах справи №902/194/18.

Апелянт звертає увагу колегії суддів, що місцевим судом не взято до уваги посилань апелянта про незворотність дії закону в часі, а саме на статтю 58 Конституції України, якою закріплений принцип незворотності дії закону в часі: "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи". Судом першої інстанції не взято до уваги, що станом на 2006 рік, коли приймалось спірне рішення Стрижавської селищної ради та укладався спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки, жодні права Вінницької районної державної адміністрації не порушувались, так як вона не мала права розпорядження даними земельними ділянками згідно норм чинного Земельного кодексу України.

Листом №902/750/21/162/22 від 13 січня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

25 січня 2022 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/750/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 січня 2022 року залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний експертний центр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року у справі №902/750/21. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати колегії суддів протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху докази сплати судового збору на суму 34807,2 грн.

15 лютого 2022 року ТОВ "Земельний експертний центр" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору на суму 34807,2 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний експертний центр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року у справі №902/750/21 та призначено дату судового засідання на 16 березня 2022 року.

Судове засідання 16 березня 2022 року не відбулося у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Бучинської Г.Б.

21 березня 2022 року від Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Прокурор зазначає, що нова редакція диспозиції статті 122 Земельного кодексу України замінює у юридичному складі спірних правовідносин одного з учасників. Відповідно, оновлений юридичний склад правовідносин з новим учасником, при реалізації останнім своїх суб`єктивних прав та юридичних обов`язків породжує новий, раніше неіснуючий судовий спір. А тому посилання відповідача на наявність рішення у справі № 902/194/18, як підставу для закриття провадження у справі, в контексті як матеріального так і процесуального права є невірним.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 квітня 2022 року розгляд апеляційної скарги призначено на 27 квітня 2022 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 27 квітня 2022 року представник відповідача 3 та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача 3 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 жовтня 2002 року Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради прийнято рішення "Про видачу свідоцтва про право колективної власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" №190 (далі по тексту також - ВОЗАТТЕ "Вінницятурист") на нерухоме майно по вул.Туристичній, №№ 2, 4 у смт Стрижавка Вінницького району.

05 листопада 2002 року на підставі цього рішення ВОЗАТТЕ "Вінницятурист" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно пансіонату - 66 об`єктів загальною площею 10494,8 кв.м.

18 листопада 2002 року Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" видано ВОЗАТТЕ "Вінницятурист" реєстраційне посвідчення про реєстрацію зазначених об`єктів нерухомого майна.

У подальшому частину майна ВОЗАТТЕ "Вінницятурист" продало ЗАТ "Трест Київміськбуд-1".

Згідно реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого комунальним підприємством "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", 47/50 частин будинковолодіння по вулиці Туристичній, 2, 4 у смт Стрижавка Вінницького району загальною площею 9086,9 кв.м. зареєстровано на праві приватної власності за Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2004 року.

Пунктом 1.1. вказаного договору купівлі-продажу визначено, що продавець (ВОЗАТТЕ "Вінницятурист") передав у власність (продав), а покупець (ЗАТ "Трест Київміськбуд-1") набув у власність (купив) частину будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул. Туристичній, №№ 2, 4, смт Стрижавка Вінницького району, що становить 47/50 частин будинковолодіння загальною площею 9086,9 кв.м.

Відповідно до пункту 1.3 договору, земельна ділянка, на якій розташовані частина будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка", що відчужувались за договором, знаходились у продавця в користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого 09 березня 2000 року на підставі рішення Стрижавської селищної ради народних депутатів 10 сесії 23 скликання 22 липня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13 вересня 2004 року за №28.

В травні 2017 року заступником прокурора Вінницької області подано до Господарського суду Вінницької області позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради, Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та до Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради №190 від 31 жовтня 2002 року "Про видачу свідоцтва на право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка", визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 05 листопада 2002 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 грудня 2004 року та визнання права власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" за державою Україна.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01 червня 2017 року у справі №902/405/17, яке набрало законної сили 20 червня 2017 року, позов заступника прокурора Вінницької області задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради №190 від 31 жовтня 2002 року "Про видачу свідоцтва на право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" та скасовано свідоцтво про право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" від 05 листопада 2002 року в частині оформлення права власності на спальний корпус з адмінкорпусом літ "2" площею 3593,9 кв. м; будиночок №40 літ "22" площею 146,0 кв. м; будиночок №41 літ "21" площею 139,1 кв. м; будиночок №42 літ "19" площею 75,6 кв. м; будиночок № 43 літ "20" площею 157,2 кв. м; будиночок №44 літ "23" площею 161,4 кв. м; їдальню з господарським корпусом літ "16" площею 1141,8 кв.м; прохідну з прибудовами літ "1" площею 20,8 кв. м; бар-сауну літ "28" площею 294,3 кв. м; свинарники літ "30", літ "41", літ "42"; котельню з прибудовами літ "35" площею 394,5 кв. м; склад літ "33" площею 206,3 кв. м; склад літ "40" площею 338,4 кв. м; столярну майстерню літ "44" площею 136,4 кв. м; огорожу ж/б №48-51; пожежну ємність літ "47"; свердловину літ "46-1"; водонапірну башту літ "46", які знаходяться у смт Стрижавка по вул. Туристичній, №№ 2, 4, видані Стрижавською селищною радою. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" від 15 грудня 2004 року, в частині купівлі-продажу спального корпусу з адмінкорпусом літ "2" площею 3593,9 кв. м; будиночок №40 літ "22" площею 146,0 кв. м; будиночок №41 літ "21" площею 139,1 кв. м; будиночок №42 літ "19" площею 75,6 кв. м; будиночок №43 літ "20" площею 157,2 кв. м; будиночок №44 літ "23" площею 161,4 кв. м; їдальню з господарським корпусом літ "16" площею 1141,8 кв.м; прохідну з прибудовами літ "1" площею 20,8 кв. м; бар-сауну літ "28" площею 294,3 кв. м; свинарники літ "30", літ "41", літ "42"; котельню з прибудовами літ "35" площею 394,5 кв. м; склад літ "33" площею 206,3 кв. м; склад літ "40" площею 338,4 кв. м; столярну майстерню літ "44" площею 136,4 кв. м; огорожу ж/б №48-51; пожежну ємність літ "47"; свердловину літ "46-1"; водонапірну башту літ "46". Визнано право власності держави Україна на будівлі пансіонату з лікуванням "Ластівка", які знаходяться у смт Стрижавка Вінницького: району по вул. Туристичній, № 2, 4, зокрема на: спальний корпус з адмінкорпусом літ "2" площею 3593,9 кв. м; будиночок №40 літ "22" площею 146,0 кв. м; будиночок №41 літ "21" площею 139,1 кв. м; будиночок №42 літ "19" площею 75,6 кв. м; будиночок № 43 літ "20" площею 157,2 кв. м; будиночок №44 літ "23" площею 161,4 кв. м; їдальню з господарським корпусом літ "16" площею 1141,8 кв.м; прохідну з прибудовами літ "1" площею 20,8 кв. м; бар-сауну літ "28" площею 294,3 кв. м; свинарники літ "30", літ "41", літ "42"; котельню з прибудовами літ "35" площею 394,5 кв. м; склад літ "33" площею 206,3 кв. м; склад літ "40" площею 338,4 кв. м; столярну майстерню літ "44" площею 136,4 кв. м; огорожу ж/б №48-51; пожежну ємність літ "47"; свердловину літ "46-1"; водонапірну башту літ "46".

Задовольняючи позовні вимоги у справі №902/405/17 місцевий господарський суд виходив з того, що виконавчим комітетом відповідача 2 та Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не надано доказів на підтвердження права власності вказаного товариства на об`єкти нерухомого майна, або будь-яких правовстановчих документів, на підставі яких прийнято рішення виконавчого комітету відповідача 2 №190 від 31 жовтня 2002 року.

Між тим, на виконання постанови Ради Міністрів охорони здоров`я УРСР №606 від 23 квітня 1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР", усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров`я зобов`язано було передати у строк до 01 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Згідно з пунктом 2 постанови Ради Міністрів охорони здоров`я УРСР № 606, майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10 квітня 1992 року № 2268-ХП майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна.

Постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04 лютого 1994 року встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" №311 від 05 листопада 1991 року, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" від 08 грудня 1990 року, "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26 березня 1991 року, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Аналіз вищевказаного призвело суд до висновку, що усе майно, що перебувало на балансі загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, в тому числі й на рахунку профспілок України, на час розмежування державної та комунальної власності, на даний час є загальнодержавною власністю незалежно від часу його створення (забудови нерухомого майна).

Таким чином, рішення виконавчого комітету відповідача 2 №190 від 31 жовтня 2002 року "Про видачу свідоцтва на право власності на пансіонат з лікуванням "Ластівка" від 05 листопада 2002 року, видане відповідачем 2, суперечать вищезазначеним нормативно-правовим акти та законодавству щодо права власності держави Україна після розпаду СРСР, оскільки прийняті за відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджували б право власності Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на вказане майно.

З огляду на що, право власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна та створення ПАТ "Укрпрофтур", з проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року право власності на майно набула держава, тому відповідно до постанови Верховної ради України №2268ХІІ від 10 квітня 1992 року та №3943-ХІІ від 01 лютого 1994 року орган, якому надані повноваження прийняти та розпоряджатись спірним об`єктом до визначення суб`єктів його права, є Фонд державного майна України.

Відтак, майно не могло перейти у власність Федерації незалежних профспілок України, яке згодом остання передала до статутного фонду Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур", оскільки майно перейшло у державну власність відповідно до вищезазначених положень нормативно-правових актів.

Докази, які б вказували на наявність згоди державних органів, уповноважених управляти державним майном, на передачу у власність Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" спірного нерухомого майна, як і доказів, які б вказували про належність означеного майна до майна профспілкових організацій, відсутні.

Отже, усе майно, передане до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", зокрема і пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул.Туристичній, №2, №4, смт Стрижавка Вінницького району, є державною власністю.

За змістом частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначені приписи, безспірними є обставини щодо протиправного оформлення права власності на державне нерухоме майно, оскільки вони встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Поряд з цим, рішенням 25 сесії 4 скликання від 20 січня 2005 року Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області "Про погодження надання у власність ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" земельної ділянки шляхом викупу на території селищної ради" погоджено надання дозволу ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" на виготовлення проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку шляхом викупу загальною площею 12,2868 га по вул. Туристична 2/4 для реконструкції готельного комплексу за рахунок земель Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - пансіонату з лікування "Ластівка" в межах населеного пункту. Включено земельну ділянку площею 12,2868 по вул. Туристична, 2/4 до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2005 році.

Рішенням виконавчого комітету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області "Про присвоєння поштової адреси ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" №404 від 24 листопада 2005 року присвоєно поштову адресу ЗАТ "Трест Київміськбуд-1": вул.Туристична, 4, смт Стрижавка.

Рішенням 32 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з подальшим правом викупу ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" №09 від 21 грудня 2005 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" з подальшим правом викупу загальною площею 12,4432 га, в т.ч.: 0,8695 га - під будівлями; 1,73 га - під проїздами, проходами та площадками; 9,4656га - під зеленими насадженнями загального користування; 0,3778га- під спортивними майданчиками, за рахунок земель Вінницького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - пансіонату з лікуванням "Ластівка" для рекреаційних потреб - реконструкції та будівництва туристично-готельного комплексу по вул. Туристична №4, в межах населеного пункту. Включено земельну ділянку загальною площею 12,4432 по вул. Туристична, №4 до переліку земельних ділянок що підлягають продажу в 2006 році, та надано дозвіл ЗАТ "Трест Київміськбуд -1" на проведення експертної оцінки даної земельної ділянки для подальшого оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки в межах населеного пункту.

Рішенням 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" від 22 березня 2006 року погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована по вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Затверджено вартість земельної ділянки в розмірі 1 244 320,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок землевпорядної експертизи від 02 лютого 2006 року №143-06). Вирішено продати ЗАТ "Трест Київмісьбуд-1" земельну ділянку загальною площею 12,4432 га за 1 244 320,00 грн для рекреаційного використання обслуговування пансіонату з лікування "Ластівка", що розташована за адресою: вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, в межах населеного пункту.

На підставі зазначеного рішення 05 травня 2006 року між Стрижавською селищною радою (Продавець) за Закритим акціонерним товариством "Трест Київмісьбуд-1" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку площею 12,4432 га несільськогосподарського призначення, з яких під будівлями - 0,8695 га; під проїздами, площадками, проходами - 1,7303 га; під зеленими насадженнями - 9,4645 га; під спортивними майданчиками - 0,3778 га. (Договір)

Кадастровий номер земельної ділянки - 0520655900:02:010:0067.

Місце розташування земельної ділянки: смт Стрижавка, вул.Туристична, 4, територія Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області в межах населеного пункту (пункт 1.2. Договору)

Призначення земельної ділянки - для рекреаційних потреб - реконструкція туристично-готельного комплексу (пункт 1.3. Договору)

Право власності на земельну ділянку виникає у Покупця після одержання ним державного акта на право власності на земельну ділянку (пункт 1.5. Договору)

На земельній ділянці розташовані будівлі та споруди пансіонату з лікуванням "Ластівка", які належать Покупцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Надольською Т.П. 15 грудня 2004 року в реєстрі за №7047, та зареєстрованого у КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 31 січня 2005 року за реєстровим №24 реєстрової справи №50 (пункт 1.6. Договору)

Продаж земельної ділянки проводиться за 1 244 320,00 грн, які Покупець повністю сплатив Продавцеві до підписання цього Договору (пункт 2.1. Договору).

На підставі договору ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 0804444 від 12 липня 2006 року з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067, площею 12,4432 га.

Судами також встановлено, що у 2011 році проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" та змінено організаційно - правову форму товариства - ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" на ПрАТ "Трест Київміськбуд-1".

У подальшому, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655900:02:010:0283 площею 10,6282 га та 0520655900:02:010:0284 площею 1,815 га.

Відповідно до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:010:0283 площею 10,6282 га та кадастровим номером 0520655900:02:010:0284 площею 1,815 га зареєстровані за ТОВ "Земельний експертний центр" на праві приватної власності. Підставою для державної реєстрації права власності зазначено договори купівлі-продажу №1562 та №1563 від 10 липня 2020 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення Вінницької обласної прокуратури з даним позовом, оскільки прокурор вважає, що продаж земельних ділянок рекреаційного призначення до приватної власності, що розташовані в межах смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області є незаконним.

Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

При цьому, як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Так, в даній справі, прокурор обґрунтовуючи підстави свого звернення до суду з даним позовом зазначає про неналежний захист інтересів держави уповноваженим на те органом (Вінницькою районною державною адміністрацією). При цьому, прокурор визначає Вінницьку районну державну адміністрацію, як орган державної влади до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки з 27 травня 2021 року повноваження щодо передачі спірних земельних ділянок державної власності, які належали Кабінету Міністрів України, перейшли до Вінницької районної державної адміністрації.

Вінницькою обласною прокуратурою, листом від 18 червня 2021 року за №15/1-576вих-21 повідомлено Вінницьку районну державну адміністрацію про факт незаконного продажу земельної ділянки рекреаційного призначення до приватної власності, що розташована в межах смт Стрижавка Вінницького району, про зміни у законодавстві щодо розпорядження земельними ділянками держаної власності та запропоновано надати інформацію про звернення (або намір звернутися) з позовом до суду щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави.

У відповідь на вказаний лист Вінницька районна державна адміністрація, листом №01-51/1167 від 29 червня 2021 року, повідомила, що з позовом до суду про повернення земельної ділянки у власність держави з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, що розташована з адресою: смт Стрижавка, вул.Туристична, 4, Вінницького району, Вінницької області, не зверталась.

01 липня 2021 року Вінницькою обласною прокуратурою повторно направлено листа до Вінницької районної державної адміністрації листа №15/1-1206-21 від 30 червня 2021 року з метою з`ясування питання щодо наявності намірів звернутися до суду з позовом про повернення спірних земельних ділянок у власність держави.

Листом № 01-51/1215 від 05 липня 2021 року Вінницька районна державна адміністрація повідомила про те, що не має можливості звертатись з позовом до суду щодо повернення у власність держави земельних ділянок з кадастровими номерами 050655900:02:010:0283 площею 10,6282 га та 0520655900:02:010:0284 площею 1,815 га у зв`язку з недостатнім фінансуванням.

Враховуючи зазначені обставини, прокурор довів належними та допустимими доказами нездійснення захисту інтересів держави державним органом (Вінницькою районною державною адміністрацією), до компетенції якого віднесено відповідні повноваження та відповідно наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.

Щодо обраного прокурором способу захисту.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу). Аналогічні за змістом положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 90)).

Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що судам необхідно досліджувати та перевіряти, чи зможуть такі способи захисту в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже чи неспроможні надати особі ефективний захист її прав, тобто чи призведе задоволення вимог заявленого позову до відновлення володіння земельною ділянкою без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обраний прокурором у наведеному випадку спосіб захисту порушених прав (визнання незаконними та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки) не є належним та ефективним, оскільки такі способи захисту в практичному аспекті не забезпечать позивачу відновлення порушеного права, а отже вони не спроможні надати ефективний захист прав, задоволення вимог заявленого позову не призведе до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 погодилась з таким висновком Верховного Суду України, посилаючись на те, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Також в постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю наведено у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 52 постанови від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначила, що належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Враховуючи наведене, а також те, що прокурор обґрунтовував позовні вимоги у даній справі, зокрема, незаконним вибуттям з власності держави земельних ділянок, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку має бути звернення з віндикаційним позовом.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішення селищної ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки не підлягають задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911 /3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або із протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Відтак, колегією суддів буде надана оцінка оскаржуваному рішенню селищної ради та спірному договору купівлі-продажу земельної ділянки під час розгляду позовної вимоги про витребування земельних ділянок.

Колегією суддів встановлено, що рішенням 10 сесії 23 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 22 липня 1999 року затверджено технічну документацію по встановленню меж землекористування Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", пансіонату з лікуванням "Ластівка" з уточненням площ. Вирішено видати державний акт на право постійного користування землею Вінницькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", пансіонату з лікуванням "Ластівка" загальною площею 14,3724 га земель, в тому числі по угіддях: лісові площі - 9,0516 га; під дорогами - 0,3480 га; під будівлями і дворами - 4,9728 га.

09 березня 2000 року Приватному Вінницькому обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", пансіонату з лікування "Ластівка" с.м.т. Стрижавка на підставі рішення Стрижавської селищної ради від 22.07.1999 року, видано Державний акт на право постійного користування землею оздоровчого призначення площею 14,3724 га, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №28.

Дана земельна ділянка перебувала у межах населеного пункту, що підтверджено Довідкою Вінницького районного відділу земельних ресурсів №07-1271 від 14 червня 2006 року.

На момент видачі державного акта діяв Земельний кодекс України, введений у дію 15 березня 1991 року, в редакції від 06 квітня 1999 року.

Згідно частини 1 статті 4 Земельного кодексу України (в редакції чинній на дату видачі державного акта на право користування), у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (частина 2 статті 4 вказаного ЗК України).

Згідно пункту 1 статті 9 Земельного кодексу України (в редакції чинній на дату винесення рішення про видачу державного акта на право користування) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Здійснивши аналіз вищевказаних положень Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (на момент видачі державного акта на право постійного користування землею №28 від 09 березня 2000 року) колегія суддів встановила відсутність повноважень в даному випадку у Вінницької районної державної адміністрації щодо передачі земельних ділянок державної власності у власність або надання їх у користування.

Таким чином, надаючи 22 липня 1999 року Приватному Вінницькому обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" земельну ділянку у постійне користування без переходу права власності, Стрижавська селищна рада діяла у межах повноважень передбачених чинним законодавством на дату винесення рішення про видачу державного акта на право користування.

01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (далі за текстом - ЗК України №2768-ІІІ).

Згідно статті 51 Земельного кодексу України №2768-ІІІ, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до статті 52 ЗК України №2768-ІІІ, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01 червня 2017 року у справі №902/405/17 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації до 1) Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", 2) Стрижавської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації, встановлено наступне: "Згідно реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого комунальним підприємством "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації", 47/50 частин будинковолодіння по Туристичній, 2, 4 у смт Стрижавка Вінницького району загальною площею 9086,9 кв. м зареєстровано на праві приватної власності за Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2004 (а.с.33-34).

Згідно пункту 1.1. договору купівлі-продажу продавець (Вінницьке обласне Закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист") передав у власність (продав), а покупець (закрите акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1") набув у власність (купив) частину будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка" по вул.Туристичній, №№2,4, смт Стрижавка Вінницького району, що становить 47/50 частин будинковолодіння загальною площею 9086,9 кв. м.

В пункті 1.2. договору зазначено, що нерухомість, яка відчужується, належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності пансіонату з лікуванням "Ластівка" від 05.11.2002 року, виданого на підставі рішення виконкому Стрижавської селищної ради за №190 від 31.10.2002, зареєстрованого в КП Вінницьке обласне об`єднань бюро технічної інвентаризації 18.11.2002 року за номером №24.

Відповідно до п.1.3 договору, земельна ділянка, на якій розташовані частина будівель та споруд пансіонату з лікуванням "Ластівка", що відчужуються за цим договором знаходиться у продавця в користуванні згідно Державного акта на право постійного користування землею, виданого 09.03.2000 року на підставі рішення Стрижавської селищної ради народних депутатів 10 сесії 23 скликання 22.07.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.09.2004 року №28."

В подальшому ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" звернулося до Стрижавської селищної ради з клопотанням про погодження надання у власність земельної ділянки в зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди.

Так, рішенням 25 сесії 4 скликання від 20 січня 2005 року Стрижавської селищної ради "Про погодження надання у власність ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" земельної ділянки шляхом викупу на території селищної ради" за результатами розгляду клопотання ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" про погодження надання у власність земельної ділянки в зв`язку з переходом права власності погоджено надання дозволу ЗАТ "Трест Київміськбуд" на виготовлення проекту землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку шляхом викупу загальною площею 12,2868 га. по вул. Туристична 2; 4 для реконструкції готельного комплексу за рахунок земель Вінницького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - пансіонату з лікування "Ластівка" в межах населеного пункту. Включено земельну ділянку площею 12,2868 га. по вул. Туристична, 2; 4 до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2005 році.

Рішенням 32 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради №29 від 21 грудня 2005 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з подальшим правом викупу ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу 1 з подальшим правом викупу загальною площею 12,4432 га, в тому числі: 0,8695 га - під будівлями; 1,73 га - під проїздами, проходами та площадками; 9,4656га - під зеленими насадженнями загального користування; 0,3778га - під спортивними майданчиками, за рахунок земель Вінницького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" - пансіонату з лікуванням "Ластівка" для рекреаційних потреб - реконструкції та будівництва туристично-готельного комплексу по вул. Туристична № 4, в межах населеного пункту. Включено дану земельну ділянку до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2006 році, та надано дозвіл відповідачу 1 на проведення експертної оцінки даної земельної ділянки для подальшого оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки в межах населеного пункту.

Рішенням 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 22 березня 2006 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована по вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Затверджено вартість земельної ділянки в розмірі 1 244 320 грн. на підставі експертної грошової оцінки (висновок землевпорядної експертизи від 02 лютого 2006 року №143-06). Вирішено продати відповідачу 1 земельну ділянку загальною площею 12,4432 га за 1 244 320 грн для рекреаційного використання обслуговування пансіонату з лікування "Ластівка", що розташована за адресою: вул. Туристична, 4 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, в межах населеного пункту.

Статтею 13 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із статтею 4 зазначеного Закону України, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

При цьому, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За приписами частин 1, 10 статті 59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на час прийняття відповідачем 2 Стрижавською селищною радою оскаржуваного рішення у власності відповідача 1 Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на законних підставах перебувала лише частина майнового комплексу пансіонату, зокрема, під будівлями, що знаходяться на спірній земельній ділянці лише 0,8695 га. Натомість, Стрижавською селищною радою продано всю земельну ділянку площею 12,4432 га, на якій також розміщено державне майно.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу приписів статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування в судовому порядку.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Тобто, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Прокурором при зверненні до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району від 22 березня 2006 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", має бути доведено невідповідність такого акту нормам чинного на момент його видання законодавству та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

Земельні відносини стосовно володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Враховуючи викладене, на момент прийняття оскаржуваного рішення 36 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 22 березня 2006 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" діяла редакція Земельного кодексу України, з урахуванням змін від 09 лютого 2006 року. (далі за текстом - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 78 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Водночас, пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Рішенням виконавчого комітету Стрижавської селищної ради № 404 від 24 листопада 2005 року "Про присвоєння поштової адреси ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" присвоєно поштову адресу ЗАТ "Трест Київміськбуд-1": вул. Туристична, 4 смт. Стрижавка.

У пункті 12 вказаних Перехідних положень, законодавцем вказані певні обмеження органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної і комунальної власності в межах населених пунктів, а саме: щодо земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї).

Однак, Приватне Вінницьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" не мало статусу державного підприємства, а було підприємством колективної форми власності, Дочірнім підприємством Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", входило до відання Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до пункту к) статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод (частина 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно статті 127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (частина 1 статті 128 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності в Україні" землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01 січня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, Стрижавська сільська рада була наділеною обсягом повноважень в частині оформлення документів щодо відчуження на користь Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.

Вказані обставини також встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2020 року у справі №902/194/18, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року.

Пунктом 1.1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05 травня 2006 року передбачено, що він укладений на підставі рішення 36 сесії 4 скликання від 22 березня 2006 року Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Враховуючи ту обставину, що рішення сесії Стрижавської селищної ради від 22 березня 2006 року було прийнято в межах повноважень та є законним, відсутні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного у даній справі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 травня 2006 року, укладеного між Стрижавською селищною радою та ЗАТ "Трест Київміськбуд-1".

Інших підстав для визнання недійсним договору прокурором не зазначено.

Щодо позовної вимоги про витребування у ТОВ "Земельний експертний центр" земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900: 02:010:0283 та з кадастровим номером 0520655900:02:010:0284 на користь держави в особі Вінницької районної державної адміністрації суд зазначає таке.

Як вже зазначалось вище, 10 липня 2020 року ПрАТ "Трест Київміськбуд-1" продало спірні земельні ділянки ТОВ "Земельний експертний центр" на підставі договорів купівлі-продажу №1562 та №1563.

Положення статті 387 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від інших вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 Цивільного кодексу України, що й повинно бути доведено у суді (пункти 10.10-10.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога не володіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Тобто, витребування майна внаслідок віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, однак він набув право власності на майно добросовісно.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише у випадках передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України,

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи законність рішення селищної ради, дійсність договору про купівлю-продаж земельної ділянки, ТОВ "Земельний експертний центр" є добросовісним набувачем нерухомого майна. Колегія суддів не вбачає підстав передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України для витребування земельних ділянок у добросовісного набувача.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "Щокін проти України"), напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям земельної ділянки з державної власності та становлять суспільний інтерес. Однак, враховуючи, що Стрижавська селищна рада розпорядилася земельною ділянкою правомірно, звернення прокурора із зазначеним позовом не є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Крім того, на спірних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно ТОВ "Земельний експертний центр" набуте згідно договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 16 вересня 2021 року, що виключає можливість витребування земельних ділянок. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що перебування нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ "Земельний експертний центр" на спірних земельних ділянках передбачає набуття права на них без проведення конкурсу (аукціону), на що покликається прокурор у позовній заяві.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними вимоги прокурора пор витребування у ТОВ "Земельний експертний центр" спірних земельних ділянок.

Доводи апелянта - ТОВ "Земельний експертний центр" відносно застосування у даній справі принципу незворотності дії закону в часі, який закріплений у статті 58 Конституції України грунтуються на невірному тлумаченні даної норми, оскільки у даній справі не вбачається обставин за яких закону була б надана зворотня дія в часі.

Щодо відсутності підстав для застосування положення пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/194/18 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької районної державної адміністрації до Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" та Стрижавської селищної ради, з наступними позовними вимогами:

- визнати незаконним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району від 22 березня 2006 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ЗАТ "Трест Київміськбуд-1";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05 травня 2006 року, укладений між Стрижавською селищною радою Вінницького району та ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. 05 травня 2006 року реєстровий номер 2863;

- визнати недійсним державний акт серії ВН № 080444 від 12 липня 2006 року про право власності на земельну ділянку, що видано ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, що знаходиться за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область;

- скасувати державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №080444 від 12 липня 2006 року, виданого ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:010:0067 площею 12,4432 га, що знаходиться за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг у справі №902/194/18 в сумі 24 668,00 грн.

Відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2020 року зазначене рішення Господарського суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року у справі №902/194/18 змінено в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Прокуратури Вінницької області на користь Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг у справі №902/194/18 в сумі 24 668,00 грн.". В іншій частині рішення залишено без змін.

Залишаючи без змін постанову Північно-західного господарського суду від 17 березня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації до ПАТ "Трест Київміськбуд-1", Стрижавської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 22 березня 2006, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 травня 2006 року, визнання недійсним державного акта серії ВН № 0804444 від 12 липня 2006 року про право власності на земельну ділянки, що виданий ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з мотивів виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо вилучення, передачі у власність чи користування земельних ділянок державної власності рекреаційного призначення Верховний Суд зазначив наступне:

"5.19. Як правильно зазначено господарським судом першої інстанції, положення статті 149 Земельного кодексу підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки земельна ділянка площею 12,4432 га, за адресою: вул. Туристична, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область використовувалась Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на підставі Рішення Стрижавської селищної ради від 22 липня 1999 року та виданого Державного акта на право постійного користування землею оздоровчого призначення та була передана відповідачу 1 із цільовим призначенням: для рекреаційних потреб (пункт 1.3 Договору купівлі - продажу від 05 травня 2006 року (том.1 а.с. 61).

5.20. Відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про помилкове визначення прокурором органу, в інтересах якого подано позов з метою захисту інтересів держави".

Поряд з тим, з 27 травня 2021 року набув чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким внесені зміни у Земельний кодекс України та позбавлено повноважень на вилучення і передачу вилучених земель Кабінет Міністрів України.

Наразі частина 8 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, з 27 травня 2021 року повноваження щодо передачі спірних земельних ділянок державної власності, які належали Кабінету Міністрів України, перейшли до Вінницької районної державної адміністрації.

З викладеного слідує, що Вінницькою районною державною адміністрацією та Вінницькою обласною прокуратурою в інтересах Вінницької районної державної адміністрації як органу, який з 27 травня 2021 року набув належні Кабінету Міністрів України повноваження на вилучення земель рекреаційного призначення, позови до цих самих відповідачів з цим самим предметом і з цих самих підстав не подавалися.

Враховуючи викладене, відсутнє таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначене виключає можливість застосування у даній справі положення пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України та прийняття рішення про закриття провадження у справі.

Крім того, під час судового засідання апеляційного господарського суду як прокурор так і представник апелянта зазначили, що вони погоджуються з тим, що відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності для заявлених прокурором вимог у поданому позові апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Колегія суддів вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однак, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Даний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16.

Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав, відсутні підстави для застосування положень про позовну давність, сплив якої може стати самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про захист порушеного права (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний експертний центр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року у справі №902/750/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року у справі №902/750/21 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (21050, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33) на користь ТОВ "Земельний експертний центр" (м.Вінниця, вул. Оводова, буд. 63, офіс 7, код ЄДРПОУ 40332342) 34807,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/750/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "06" травня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.