Рішення

від 18.04.2022 по справі 279/571/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/571/22

Провадження № 2/279/679/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/571/22 за позовом ОСОБА_1 до Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради (далі відповідач 1) та Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів в якому зазначила, що займає посаду старшої медичної сестри Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради, що підтверджується копією трудової книжки.

08.11.2021 року наказом Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради №45 її було відсторонено від роботи за займаною посадою як таку, що відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових щеплень проти СОVID-19, відповідно до ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» на строк до усунення причин, що його зумовили. Оплату праці здійснювати з врахуванням ч.1 ст.94 КЗпП України.

Вказаний наказ видано з грубим порушенням її конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що у неї постійно незаконно вимагають на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також фактично запровадили обмеження її права як працівника щодо повноцінної роботи шляхом відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов`язання не має, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.

Загальна декларація прав людини (ООН 1948 року) у статті 23 проголошує, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття; на рівну оплату за рівну працю; кожен працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне існування людини, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно з Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права (ООН, 1066 рік), кожна людина має право на працю, що включає її право на отримання можливості заробляти на життя працею, а держава повинна вживати заходів з метою повного здійснення цього права (ст.6).

Статтею 43 Конституції України, яка має найвищий пріоритет над законодавчими актами, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст.43 Конституції України). Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умов для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Однак, це конституційне право громадянина не може пов`язуватись лише з певною формою трудового договору, який укладається громадянином відповідно до його волевиявлення.

Стаття 2 Кодексу законів про працю передбачає основні трудові права працівників, в тому числі право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державною. Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 року №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Саме тому відсторонення не вакцинованих проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 працівників від роботи без збереження заробітної плати є порушенням права на працю та оплату праці.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2004 від 07.07.2004 року право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення рівних можливостей кожному для його реалізації. Відповідно до статті 2-1 КЗпП України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників не допускається.

У пункті 7.3.1 Резолюції 2361 (2021) Парламентська асамблея Ради Європи закликає інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, а також рекомендує забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію СОVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 року №3018, передбачено, що вакцинація від коронавірусної хвороби СОVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Статтею 32 Конституції України визначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки економічного добробуту та прав людини.

Інформація про стан здоров`я, в тому числі про вакцинацію або відсутність вакцинації від коронавірусної хвороби, є конфіденційною інформацією і становить медичну таємницю. Відповідно до вимог ст.32 Конституції України вимагання роботодавцем від неї такої інформації є порушенням ст.32 Конституції України і є втручанням в її особисте життя. Вона є здоровою, а чи є в неї щеплення від коронавірусної хвороби, чи не має - це її особиста інформація, яку вона має право не розголошувати і не поширювати.

Наказ про відсторонення мотивований положенням Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме ч.2 ст.14: «Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отож, ця частина передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями.

Згідно з ч.1, 2, ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на яку відповідач посилається в наказі, як на підставу відсторонення від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Окремого закону про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від КОВІДУ-19 не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст.28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не можу бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Отже, вакцинація від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, є правом, а не обов`язком людини.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботу у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За оскаржуваним наказом її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Враховуючи, що норми, яка б регулювала спірні відносини між сторонами по стягненню заробітку з роботодавця або особи, яка здійснює оплату праці працівнику, за час вимушеного прогулу працівника у разі його відсторонення від виконання своїх обов`язків за посадою без законної на те підстави, у трудовому законодавстві відсутня, тому слід застосувати до цих відносин аналогію закону, а саме норми ч.ч.2, 3, 8 ст.235 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим ПКМ України від 08.02.1995 року №100.

Середня заробітна плата підлягає стягненню з відповідача 2 .

Просить визнати протиправним та скасувати наказ Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради №45 від 08.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на посаді старшої медичної сестри Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради.

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по дату ухвалення рішення суду включно, а також понесені судові витрати в сумі 992,40 гривень по сплаті судового збору.

14.02.2022 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком направлялась особам, які беруть участь у справі та була отримана відповідачами 18.02.2022 року.

22.03.2022 року та 23.03.2022 року відповідачами подано відзиви на позов в яких викладена позиція щодо невизнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Позивач порушила спір з трудових правовідносин, який регулюється законодавством про працю.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 працює на посаді старшої медсестри Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради Житомирської області.

Наказом завідувача Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради Житомирської області за №45 від 08.11.2021 року ОСОБА_1 відсторонено від виконання роботи за посадою старшої медичної сестри з 08.11.2021 року до усунення причин, що його зумовили без збереження заробітної плати.

Зазначено, що даний наказ постановлено на виконання Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року №2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", керуючись пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ( зі змінами) відповідно ст.46 КЗпП України, ч.2 статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", враховуючи відмову від вакцинації, надання письмового пояснення (акт №5 від 08.11.2021 року).

Так, статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, серед яких зокрема передбачено: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" є обов`язковими і включаються до календаря щеплень профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 відповідно до статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до вказаного переліку увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Сам наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»( в подальшому Переліком).

Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено відповідним Переліком, який підписаний Генеральним директором Директорату громадського здоров`я та профілактики захворюваності і який відповідно не уповноважений визначати окремі професії, виробництва та організації, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Тобто, фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно ч.1 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Фактично з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими, не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 року №2153, є незаконним, оскільки саме до компетенції МОЗ України входить повноваження визначати Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що відповідно і зобов`язує МОЗ самостійно визначати відповідні хвороби та інфекції.

В будь-якому випадку, відповідно до п.4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.08.2014 № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак посилання та обґрунтування відповідачем необхідності наявності доказів щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, є незаконним.

Вказаний висновок ґрунтується та тому, що згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.1, 2 ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Положення п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов`язують, а не надають право підприємствам, установам і організаціям усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, він є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування Наказу №45 від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача 2 нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування:

Частиною 1 ст.94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Починаючи з 08.11.2021 року позивачу не здійснювалось нарахування заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, позивач не виконувала покладені на неї обов`язки з ініціативи роботодавця, який не допускав її до виконання таких, тобто фактично мав місце простой не з вини працівника, тому за позивачем мав зберігатись середній заробіток за аналогією з положеннями ст.113 ч.2 КЗпП України, який підлягає виплаті.

При цьому, розмір середнього заробітку визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене шляхом видання Наказу №45 від 08.11.2021 "Про відсторонення від роботи", тому ефективним способом порушеного права буде зобов`язання Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області нарахувати та виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню у порядку ст.141 ЦПК України.

Так, відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження понесених судових витрат в справі наявні квитанції про сплату судового збору в загальному розмірі 1984, 80 гривень.

Вищевказана сума понесених витрат підлягає стягненню на користь позивача з відповідача 2.

З урахуванням наведеного наявні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.46 КЗпП України, Конституцією України, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Центру розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради №45 від 08.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи за посадою старшої медичної сестри.

Зобов`язати відділ освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи на підставі наказу №45 від 08.11.2021 року по час допуску до роботи

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1984 гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Центр розвитку дитини №4 відділу освіти Коростенської міської ради, місце знаходження: 11501, м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 26, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 22062119.

Відповідач - Відділ освіти виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, місце знаходження: 11500, м.Коростень, вул.Грушевського, 66, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 02143212.

Суддя: Шульга О.М.