Рішення

від 03.05.2022 по справі 564/3443/21

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3443/21

04 травня 2022 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Грипіч Л. А.

з участю секретаря Шадій А.О.

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Больбіної С.С.

представників відповідача Жуковського О.В. та Пашко П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Костопільського ліцея №6 Костопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до Костопільського ліцея №6 Костопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 1991 року працює на різних посадах у середній школі №6 у м.Костопіль. З 04 вересня 2015 позивач переведена на посаду вчителя географії Костопільської загальноосвітньої школи-комплексу №6, яка 08.07.2021 на підставі рішення Костопільської міської ради №184 перейменована у Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради.

05 листопада 2021 року позивач була ознайомлена з повідомленням про відсторонення за підписом директора ліцею Пашка П.А. , у якому повідомлялось про її відсторонення від роботи на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1096 від 20.10.2021, у зв`язку із відсутністю щеплення від COVID-19. Вказує, що у період з 08 по 30 листопада 2021 року, незважаючи на відсутність щеплення, їй було дозволено працювати дистанційно, оскільки у зв`язку із запровадженням у регіоні «червоного» рівня епідеміологічної небезпеки навчання у школі відбувалось дистанційно. Коли виникла потреба особистої явки у приміщення школи позивач робила експрес-тест на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2 і допускалась при пред`явленні негативного результату. 29 листопада 2021 року позивач була ознайомлена з наказом Про відсторонення від роботи №50-К від 29.11.2021 за підписом директора ліцею Пашка П.А., відповідно до якого позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 01 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили її відсторонення.

Позивач не погоджується з вказаним наказом, оскільки вважає його таким, що порушує її право на особисту недоторканість та працю і вважає положення постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 та наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 є дискримінаційними і такими, що обмежують права людини. Вказує, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, яка є її єдиним доходом, позбавляє позивача можливості нормального існування. Також вказує, що позивач не бажає ризикувати своїм здоров`ям і здійснювати вакцинацію препаратами, що не пройшли повних клінічних випробувань. Вказує, що усвідомлює всі ризики і небезпеку поширення хвороби, проте не бажає ставати учасником клінічних випробувань і не має наміру дозволяти проводити експерименти над своїм здоров`ям і відсторонення її від роботи на цій підставі є дискримінацією. Зазначає, що вакцинація від COVID-19 не включена до календарних щеплень ні як обов`язкова, ні як обов`язкове профілактичне щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показниками і фактично на неї покладається обов`язок вчиняти дії, які не визначені державою як примусові. Позивачу також не запропоновано жодної альтернативи і позбавлено права вибору. Позивач не проти робити кожні 72 години ПЛР-тести і бути допущеною до роботи лише за наявності негативного результату таких тестів, але їй такого права не було надано. Також вказує, що ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення громадянам проводяться за їх згодою, а серед хвороб, щеплення проти яких є обов`язковими, коронавірусна хвороба COVID-19 відсутня. Щодо відстрочення працівників від роботи, то це передбачено постановою КМУ У1236 від 09.12.2020 із змінами та доповненнями та наказом МОЗ №2153 від 04.10.2021, проте у Закон зміни щодо обов`язковості вакцинації не внесено, а тому її відсторонення від роботи є неправомірним та таким, що порушує її конституційні права та право на працю. Просить визнати незаконним наказ директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради Пашка П.А. №50-К від 29 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », зобов`язати директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради Пашка П.А. допустити до роботи ОСОБА_1 та стягнути з Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням належних до утримання податків і зборів.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 20.12.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, про що повідомлено сторони. Надано Відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачам у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Відповідачем - Костопільським ліцеєм №6 Костопільської міської ради, подано відзив на позов, у якому відповідач вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені. Зазначає, що 01 листопада 2021 року до Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради надійшов на виконання лист Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради за №1487/01-23 за підписом в.о. начальника управління Яни Власової з додатком - листом департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації від 29.10.2021 №235/21 щодо обов`язковості вакцинації від COVID-19 працівників закладів освіти незалежно від типу і форми власності та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти коронавірусної хвороби, крім тих, які мають абсолютні протипоказання. У вказаному листі було зазначено, що МОЗ України наказом від 04.10.2021 №2153 затвердило перелік організацій, представники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, відповідно до якого такими є працівники загальної середньої освіти. 08 листопада 2021 року набрав чинності п.41-6 постанови КМУ від 20 жовтня 2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» відповідно до яких керівники підприємств, установ та організацій повинні забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком, який затверджений наказом МОЗ України №2135 від 04.10.2021. Працівники, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких передбачена вказаним переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень відповідно до ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцини проти COVID-19, який виданий закладом охорони здоров`я, будуть відсторонені від роботи, шляхом видання наказу керівника підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Вказана інформація адміністрацією відповідача була доведена до всіх працівників закладу освіти під особистий підпис. В період з 01.11.2021 по 01.12.2021 ліцей працював у змішаному режимі: учні до 4 класу в очному режимі, учні з 5 по 11 клас - дистанційно. Всі педагоги, які працювали з учнями 1-4 класів, були вакциновані, а навчання в закладах освіти в період «червоного» рівня епідемічної небезпеки було дозволено за умови, що всі працівники вакциновані. Станом на 08 листопада 2021 року п`ять працівників навчального закладу були не вакциновані, 4 з яких були допущені до роботи у зв`язку із наданням негативного результату ПЛР-тесту, інші перебували у відпустках або на лікуванні. Наказом по навчальному закладі від 30 листопада 2021 року наказом №319 було відновлено очну форму навчання в ліцеї для здобувачів освіти 5-11 класів з 01.12.2021. ОСОБА_1 , вчитель біології та географії, відмовилась від надання своїх персональних даних, а саме документів, що засвідчують отримання вакцини, а тому відповідно до розпоряджень управління освіти та науки наказом №50-К від 29.11.2021 була відсторонена від роботи з 01.12.2021 на термін до усунення причин, що його зумовили без збереження заробітної плати. Вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для скасування вказаного наказу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому остання вказала, що єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень є Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом МОЗ України №595 від 16.09.2011 визначає перелік обов`язкових щеплень, серед яких відсутнє щеплення від коронавірусної хвороби. Вважає, що на даний час відсутні правові підстави для відсторонення її від роботи, адже наказ, яким затверджено перелік професій, що підлягають вакцинації, не відповідає вимогам «якості закону», оскільки будучи прийнятим з підстав епідеміологічних показників прийнятий за відсутності на це повноважень, містить вимогу про проведення щеплень за відсутності даного виду щеплень в єдиному нормативно-правовому акті, який затверджує перелік обов`язкових щеплень, в тому числі і за епідеміологічними показниками. Вказує, що оскільки на даний час відсутній встановлений законом порядок відсторонення працівників через відмову чи ухилення від здійснення щеплень, таке відсторонення не може бути законним, незалежно від процедури оформлення. Вважає, що таке втручання у її права є непропорційним поставленій меті за наявності можливості досягнення поставленої мети менш інтрузивними за характером заходами.

Ухвалою суду від 14.02.2022 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради. Надано третій особі 15-ти денний строк з дня вручення ухвали подати пояснення щодо позову.

28.03.2022 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43671,12 грн.

Заява мотивована тим, що станом на лату судового засідання 28.03.2022 час вимішеного прогулу буде становити 61 робочий день, тому розмір середнього заробітку, враховуючи середньоденний заробіток 715,92 грн, становить 43671,12 грн.

Враховуючи, що фактично заява лише уточнює позовну вимогу, а не збільшує її розмір і відповідач не висловлював заперечень щодо такої заяви, то заява прийнята судом.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради, подано пояснення щодо позов, у якому вказано, що відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України. Вказує, що МОЗ України затверджено перелік організацій, працівники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, а Кабінет Міністрів України вніс змінити до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 та передбачив обов`язок керівників забезпечити проведення контролю за обов`язкових щеплень, а також відсторонення від роботи працівників, які відмовились від обов`язкових щеплень проти коронавірусної хвороби COVID-19. Відтак, враховуючи передбачений ст.19 Конституції України обов`язок діяти на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також передбачену ст.44-3 КУпАП відповідальність службових осіб підприємств, установ та організацій за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-протиепідемічних правил, керівники відповідних установ зобов`язані діяти в межах вимог вказаних нормативних актів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що її відсторонення від роботи є незаконним і виданий у зв`язку з цим наказ директора ліцею підлягає скасуванню і що відсторонення її від роботи порушує її конституційні права та позбавляє засобів для існування. Також пояснила, що не бажає отримувати щеплення від коронавірусної хвороби, оскільки вакцина є не перевіреною і вона не бажає щоб над нею у такий спосіб проводили експеримент. Просила позов задоволити.

Представник позивача - адвокат Больбіна Софія Сергіївна, в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що чинним законодавством не передбачено у переліку інфекційних хвороб від яких обов`язкового потрібно отримувати щеплення, коронавірусну хворобу COVID-19, а також не врегульовано порядок відсторонення від роботи осіб, які відмовились від проведення щеплення від вказаної хвороби. Крім того, вимога надати документ про щеплення або протипоказання проти такого щеплення є незаконною, оскільки це є інформація про здоров`я, яка не підлягає розголошенню. Відтак, наказ про відсторонення позивача від роботи є незаконним та підлягає скасуванню. Просить позов задоволити.

Представник відповідача - Пашко Петро Аронович , в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що він змушений був видати наказ про відсторонення позивача від роботи, оскільки того вимагало діюче законодавство та керівництво в особі управління освіти області. Вважає наказ законним та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - адвокат Жуковський Олег Васильович, в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що керівництво ліцею діяло в межах повноважень та закону та з метою запобігання поширенню небезпечної коронавірусної хвороби COVID-19, яка спричинила всесвітню пандемію. Пояснив, що відсторонення від роботи є вимушеним але необхідним кроком з метою захисту інтересів суспільства, а зокрема життя і здоров`я учнів та інших працівників навчального закладу, а тому таке втручання в права є виправданим і необхідним. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Дідух Олена Олексіївна, в судовому засіданні підтримала пояснення щодо позову, викладені у письмовому вигляді.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, представника третьої особи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 04 вересня 2015 року, відповідно до наказу від 04.09.2015 №377-к, працює на посаді вчителя географії Костопільської загальноосвітньої школи-комплексу І-ІІІ ступенів №6, що підтверджується записом №10 у трудовій книжці позивача.

Як вбачається із трудової книжки позивача, з 08 липня 2021 року на підставі Рішення сесії Костопільської міської ради від 08.07.2021 №184, начальний заклад перейменовано у Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради.

11 жовтня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано на ім`я директора Костопільського ліцею №6 Пашка П.А. заяву про відмову від надання свої персональних даних, а саме документів, що засвідчують отримання вакцинації.

01 листопада 2021 року листом №1487/01-23 Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради адресовано до виконання керівникам закладів загальної середньої освіти до виконання лист департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації від 29.10.2021 №235/21 щодо обов`язковості вакцинації від COVID-19 працівників закладів освіти незалежно від типу і форми власності та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти коронавірусної хвороби.

У свою чергу, зі місту листа департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації від 29.10.2021 №235/21 вбачається, що керівникам органів управління освітою територіальних громад та керівникам закладів освіти, з посиланням на наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2135, постанову КМУ №1236 від 09.12.2020 із змінами та доповненнями та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», доводиться інформація про доведення до відома закладів освіти про встановлення переліку працівників, яким необхідно провести щеплення проти COVID-19 та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються від проведення таких щеплень.

05 листопада 2021 року позивач ознайомлена із повідомленням про відсторонення із 08 листопада 2021 року від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили, про що свідчить підпис позивача про ознайомлення з вказаним повідомленням.

Повідомлення про відсторонення обґрунтоване посиланням на наступні нормативні акти: наказ Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021, яким затверджено перелік професій, які підлягають обов`язковій вакцинації від COVID-19; ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»; ст.46 Кодексу законів про працю України; постанову Кабінету Міністрів України від 10.10.2021 №1096, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020.

24 листопада 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано на ім`я директора Костопільського ліцею №6 Пашка П.А. заяву про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні.

Заява мотивована тим, що зареєстровані на підставі Закону України «Про лікарські засоби» та ввезені на територію України вакцини проти COVID-19, які схвалені Всесвітньою організацією охорони здоров`я для екстреного використання, не пройшли повний обсяг клінічних досліджень, мають обмежений обсяг клінічних даних, відсутня інформація про можливі ризики для здоров`я та про подальші негативні наслідки, ефективність і безпека вказаних препаратів не доведена, а тому будь-який примус співробітників до експериментального медичного втручання буде прямо порушувати вимоги Конституції України, Закон України «Про основи здоров`я громадян України», загальну декларацію прав людини, Нюрнберзький кодекс 1947 року, Європейську конвенцію прав пацієнта. На цій підставі позивач у заяві вказала, що категорично відмовляється брати участь в цьому небезпечному експериментальному медичному втручанні і ризикувати своїм здоров`ям і будь-який тиск буде сприйнятий останньою, як протиправна дія з примусу її до участі в небезпечному медичному експерименті та буде розцінено як замах на її життя.

26 листопада 2021 року Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради листом №1682/01-23 просило директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради надати пояснення щодо підстав для допущення до роботи 5 працівників навчального закладу, які не були вакциновані.

Листом №1-28/194 від 29 листопада 2021 року Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради повідомив Управління освіти Костопільської міської ради про те, що станом на 08 листопада 2021 року п`ять педагогів, які працюють в 5-11 класах, були не вакциновані. В період з 08 по 26 листопада вказані працівники надавали результати ПЛР-тестів. Троє педагогів 29.11.2021 надали ПЛР-тести і з 01 грудня будуть відсторонені від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили. Наказ по ліцею видано та ознайомлено педагогів під підпис.

Наказом директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради від 29 листопада 2021 року №50-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонено ОСОБА_1 , вчителя біології та географії, від роботи з 01 грудня 2021 року на термін до усунення причин, що його зумовили без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про відсторонення на термін до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.

30 листопада 2021 року по Костопільському ліцею №6 Костопільської міської ради видано наказ №319 «Про відновлення очної форми навчання в ліцеї для здобувачів освіти 5-11 класів», яким відновлено очну форму навчання для учнів 5-11 класів з 01 грудня 2021 року.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Так, відповідно до п.«а», «б» ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У свою чергу, згідно п.1 Положення «Про Міністерство охорони здоров`я України», затвердженого Постановою КМУ від 25 березня 2015 року №267, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я є Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ).

Відповідно, наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік №2153).

Відповідно до вказаного Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Вказаним наказом передбачено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку №2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899.

Крім того, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України №2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

У свою чергу, відповідно до п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 року №731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Зміст вказаного наказу МОЗ №2153 свідчить про те, що вакцинацію проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач має абсолютні протипоказання для вакцинування проти COVID-19, позивачем таких доказів не надано і судом таких доказів не здобуто.

Відповідно до п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (із змінами, внесеними постановою KM України №1096 від 20 жовтня 2021 року) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком №2153; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

При цьому, можливість відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в інших передбачених законодавством випадках, яким у даному випадку є вказаний вище, допускається відповідно до ст.46 КЗпП України.

Зміст відсторонення працівника від роботи полягає у тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання, що має на меті запобігання негативним наслідкам і у такому випадку законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Так 11 жовтня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано на ім`я директора Костопільського ліцею №6 Пашка П.А. заяву про відмову від надання свої персональних даних, а саме щодо отримання вакцинації і 05 листопада 2021 року позивача було ознайомлено із повідомленням про відсторонення із 08 листопада 2021 року від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили.

При цьому суд враховує, що в судовому засіданні позивач також підтвердила своє небажання вакцинуватись проти коронавірусної хвороби COVID-19.

У зв`язку з цим, директором навчального закладу застосовано відсторонення позивача від роботи шляхом видачі наказу від 29 листопада 2021 року №50-К, оскільки це прямо передбачено законодавством, а саме п.41-6 постанови КМУ №1236

При цьому суд також враховує, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для керівника, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує, що чинним законодавством України не передбачена норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію.

Більше того, навіть за умови обов`язковості щеплення, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Суд враховує, що у рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08 квітня 2021 року рішенні (п.266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява №47621/13), наголосив, що суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії.

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

У свою чергу, в Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

При цьому, ЄСПЛ, розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, навів наступні аргументи: «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

У відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи: «... Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав ЄСПЛ визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією. Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів.

Щодо порушення права на працю, про що вказує позивач, яка відмовилась від щеплення, то ЄСПЛ у п.306 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява №47621/13) зазначив таке: «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

При цьому суд враховує, що правових позицій ВС щодо відсторонення працівників від роботи через відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби наразі немає, як практики ЄСПЛ.

В той же час, у провадженні ВС раніше були справи, де позивачі оскаржували обмеження, яких, на їх думку, зазнають діти через відсутність щеплень. Зокрема рішення у справах №337/3087/17 від 20.03.2018, №682/1692/17 від 17.04.2019, №630/554/19 від 08.02.2021, №331/5291/19 від 10.03.2021.

Так, завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорах, що розглядалися ВС, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Вимога про обов`язкову вакцинацію окремих категорій працівників проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою.

Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Держава, встановивши відсторонення працівників закладів освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

Отже, право позивача на працю у закладі освіти було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

При цьому, керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи.

Доводи позивача про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року№ 2153 затверджено Перелік №2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої освіти незалежно від типу та форми власності.

Відтак, наслідком рішення позивача за відсутності абсолютних протипоказань відмовитися від вакцинації, метою якої є захист від хвороби, яка може становити серйозну загрозу для здоров`я населення, було саме відсторонення її від роботи, при наявності можливості уникнення такого за умови відповідних протипоказань щодо вакцинації, задля забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване ст.3, 27 та 49 Конституції України, гарантування безпеки як власне позивача, так і іншим працівникам та особам, які навчаються у закладі освіти та є необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, тому позивач не позбавлена можливості обирати чим заробляти собі на життя, у тому числі обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації, чи заклад, де не вимагається обов`язкова вакцинація.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відсторонюючи її повністю від роботи, відповідач не врахував, що вона мала можливість і право працювати дистанційно, оскільки пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» не передбачено права керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій застосовувати альтернативу відстороненню від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, як переведення в режим дистанційної роботи, надомної праці тощо.

За наведених підстав, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини, на які учасники справи, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Костопільського ліцея №6 Костопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач:

Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради (місце знаходження: м.Костопіль Рівненської області, вул.Ю.Жилки 3), Код ЄДРПОУ: 22584094

Повне рішення складено

06 травня 2022 року.

СуддяЛ. А. Грипіч