Ухвала

від 05.05.2022 по справі 183/1760/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1760/17

№ 1-кп/183/728/22

05 травня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянув упідготовчому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областіобвинувальний акту кримінальномупровадженні №12012040000000155 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро), громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

23.12.2021 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з Дніпровського апеляційного суду для нового розгляду надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акту у якому відповідно до вимог ст. 314 КПК України було призначено на 28.12.2021 року, однак не було проведено, тому підготовче судове засідання проведено 05.05.2022 року.

В судовому засіданні прокурор вважав за необхідне призначити кримінальне провадження до розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не має.

Потерпілий та його представник, кожен окремо, підтримали позицію прокурора, вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.

Одночасно, представник потерпілого заявив клопотання про накладення арешту на нерухоме майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_7 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 1223255300:02:021:0001. Свою позицію представник потерпілого, якого підтримав в судовому засіданні й потерпілий, мотивували тим, що потерпілим ОСОБА_5 подано цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди в сумі 1 200 000 грн., тому з метою забезпечення відшкодування моральної шкоди є необхідність накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 , оскільки останній за період розгляду справи, яка загалом триває десять років, жодним чином не відшкодував заподіяну моральну шкоду та вживає заходів щодо уникнення такого відшкодування.

Захисник заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, заявивши клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Клопотання мотивоване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ньому міститься лише виклад фактичних обставин та посилання на відповідну частину та статтю кримінального закону, проте відсутній такий складовий елемент обвинувального акту, як формулювання обвинувачення. Крім того, в обвинувальному акті зазначено неналежного потерпілого, а фактичні обставини викладені не конкретно, місять протиріччя та недоліки, які унеможливлюють розуміння висунутого обвинувачення. Захисник посилається на ряд доказів, які на його думку доводять невинуватість обвинуваченого, та на складення реєстру матеріалів досудового розслідування з істотним порушенням діючого законодавства. Таким чином, вважаючи вищевказані порушення суттєвими недоліками обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, захисник просив суд повернути обвинувальний акт прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. ст. 109, 110, 291 КПК України.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, посилаючись на відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, що в свою чергу порушує його право на захист.

Крім того, обвинувачений та його захисник, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання представника потерпілого про арешт майна, посилаючись на необґрунтованість даного клопотання.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, вважаючи його необґрунтованим.

Суд, вислухавши думку прокурора, представника потерпілого, потерпілого, захисника, обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт, вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Отже, суд, вислухавши позицію учасників судового провадження, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.

Вирішуючи клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

За висновком, який міститься у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України, зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки. Інших підстав для повернення обвинувального акту чинним кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.

Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність цього процесуального документу вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд кримінального провадження.

При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, яким було складено цей обвинувальний акт, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, оскільки фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Також, у випадку ухвалення вироку, за змістом ч. 3 ст. 374 КПК України суд самостійно формулює обвинувачення, яке визнає доведеним або зазначає обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.

Суд вважає, що якщо в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, якщо не знайде підтвердження мотив та наслідки складу кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, прокурор вправі змінити обвинувачення відповідно до ст. 338 КПК України, в протилежному випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність складу, події кримінального правопорушення або про недоведеність вини обвинуваченого в тому обвинуваченні, яке висуває сторона обвинувачення, то КПК України передбачає процесуальні рішення, які приймаються в таких випадках.

Як убачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12012040000000155 відносно ОСОБА_7 ,обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК України,в ньомузазначені всіобов`язковівідомості,про якійдеться вч.2ст.291КПК України,втому числій потерпілого, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті Кримінального процесуального кодексу України, оскільки слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею.

З обвинувального акту у вищевказаному кримінальному провадженні вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні викладено чітко і конкретно.

З огляду на це, конкретність викладення фактичних обставин у даному обвинувальному акті, а отже і обвинувачення ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не викликає сумнівів. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що зміст обвинувачення ОСОБА_7 є неконкретним, а тому немає підстав стверджувати, що це може вплинути на право захисту обвинуваченого, і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Питання ж доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні в межах пред`явленого обвинувачення, питання належності, допустимості та достатності доказів суд встановлює під час судового розгляду.

Твердження захисника про наявність недоліків, допущених при складанні реєстру матеріалів досудового розслідування, які є істотним порушенням вимог діючого законодавства, суд відхиляє, оскільки такі доводи можуть бути перевірені лише під час судового розгляду із дослідженням письмових документів, процесуальних рішень та інших матеріалів. Крім того недоліки, які, на думку сторони захисту, містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, не є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого провадження, є обвинувальний акт, а додатки до нього, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, як і невідповідність реєстру матеріалів кримінального провадження вимогам ст. 109 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого провадження.

Отже, суд вважає, що обставини, на які посилається захисник, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, тому в задоволенні його клопотання необхідно відмовити.

Вирішуючи клопотання представника потерпілого про арешт майна, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

За положеннями ч. ч. 8, 11 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Тобто, в даному випадку метою накладення арешту на майно є забезпечення виконання вироку в частині задоволення цивільного позову. Водночас, обов`язковою умовою для його застосування є наявність достатніх підстав вважати, що не застосування арешту утруднить чи зробить неможливим виконання вироку в частині цивільного позову через приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження відповідного майна обвинуваченим або іншими особами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Водночас, як представником потерпілого, так і потерпілим не надано суду жодних доказів, які би могли свідчити про намагання обвинуваченого будь-яким шляхом приховати, знищити, передати чи відчужити своє майно. Відтак, суд не вбачає тих ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КК України, які би викликали необхідність у застосуванні арешту майна обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову.

Посилання представника потерпілого на те, що обвинувачений протягом розгляду кримінального провадження відчужив належну йому на праві власності квартиру шляхом її дарування 30.07.2021 року сину, що свідчить про формальну зміну власника з метою уникнення звернення стягнення на цю квартиру, суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на таке.

Судом встановлено, що дійсно обвинувачений ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 30.07.2021 року здійснив дарування квартири АДРЕСА_3 своєму синові ОСОБА_8 . Водночас, нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на яке представник потерпілого просить накласти арешт, було придбане обвинуваченим 11.06.2021 року, тобто під час розгляду даного кримінального провадження. Таким чином, існують обґрунтовані сумніви у намірі обвинуваченого відчужити належне йому майно з метою уникнення відшкодування шкоди.

Тому, доводи представника потерпілого про те, що обвинувачений намагається відчужити належне йому на праві власності майно з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за цивільним позовом, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Крім того, згідно з уточненим цивільним позовом потерпілий просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 1 200 000 грн. В той же час, жодних відомостей на підтвердження співмірності вартості майна, на яке представник потерпілого просить накласти арешт, із розміром шкоди, зазначеної у цивільному позові, суду не надано. Суду навіть не надано інформацію про орієнтовну вартість майна обвинуваченого, на яке представник потерпілого просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином, на даний час вагомих та достатніх підстав, які би свідчили про необхідність накладення арешту на майно, суд не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника потерпілого слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 314, 350, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12012040000000155 від28грудня 2012рокувідносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у відкритому судовому засіданні на 12 травня 2022 року об 11 годині 00 хвилин в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який здійснювати суддею одноособово за участю прокурора, представника потерпілого, потерпілого, захисника, обвинуваченого, осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, яких повідомити про дату, час і місце судового засідання у встановлений законом спосіб.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 про арешт майна відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 09 травня 2022 року о 10 годині 40 хвилин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1