Постанова

від 28.04.2022 по справі 295/2704/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 295/2704/16-ц

провадження № 61-13274св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій Діжитал»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2020 року в складі судді Перекупки І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій Діжитал» (далі - ТОВ «Обрій Діжитал»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 27 листопада 2014 року він уклав з ТОВ «Обрій Діжитал» договір № 3 про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі. На виконання пункту 1.1 договору він надав відповідачу матеріальну допомогу в сумі 1 041 300,00 грн шляхом перерахування коштів в безготівковому порядку з власного банківського рахунку на банківський рахунок відповідача. ТОВ «Обрій Діжитал» виконало своє зобов`язання з повернення матеріальної допомоги частково в сумі 147 200,00 грн. Сума боргу за договором складає 894 100,00 грн та підлягає до стягнення з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

З огляду на викладене та з урахуванням заяв про уточнення позовної заяви від 07 вересня 2016 року і про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача основний борг за договором в розмірі 894 100,00 грн, інфляційні втрати в сумі 491 933,82 грн та три проценти річних в сумі 104 279,01 грн за період із 01 листопада 2015 року до 20 серпня 2019 року, а всього 1 490 312,83 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Обрій Діжитал» на користь ОСОБА_1 894 100,00 грн у відшкодування боргу за договором від 27 листопада 2014 року № 3 про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі, 491 933,00 грн інфляційних втрат та 104 279, 00 грн трьох процентів річних. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі не виконав, грошових коштів у повному обсязі позивачу не повернув, строк повернення сплив, а тому з відповідача на користь позивача належить до стягнення сума боргу, інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі визначеному позивачем.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Обрій Діжитал» задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ «Обрій Діжитал» на користь ОСОБА_1 894 100,00 грн у відшкодування боргу за договором № 3 про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі від 27 листопада 2014 року; 491 933,00 грн інфляційних втрат та 104 279,00 грн трьох процентів річних. Стягнуто з ТОВ «Обрій Діжитал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 890,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції в супереч вимогам пункту 5 частини четвертої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, хоча ціна позову у справі суттєво перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (440 500,00 грн).

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі, оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі не виконав, грошових коштів у повному обсязі позивачу не повернув, строк повернення сплив, а тому належить до стягнення у судовому порядку з відповідача на користь позивача сума боргу, інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі, який заявив позивач.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 надав ТОВ «Обрій Діжитал» фінансову допомогу, як учасник цього товариства, та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 296/9355/18;

- не врахували, що обов`язок компенсації шкоди виникає в момент завдання шкоди, а не в момент ухвалення відповідного судового рішення;

- необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотань про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 758/14825/19 за позовом ТОВ «Обрій Діжитал» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі від 27 листопада 2014 року недійсним.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначив клопотання про зупинення виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, яке обґрунтував тим, що виконання оскаржуваних рішень може призвести до незворотніх наслідків, а саме до банкрутства ТОВ «Обрій Діжитал», яке на сьогодні не може себе захистити.

Касаційна скарга не містить доводів заявника щодо оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в частині мотивів скасування рішення суду першої інстанції, а тому в цій частині Верховним Судом не перевіряється.

На момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2 від інших учасників справи не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Богунського районного суду м. Житомира матеріали вищезазначеної цивільної справи № 295/2704/16-ц; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У вересні 2021 року матеріали справи № 295/2704/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Обрій Діжитал» укладений договір № 3 про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі.

За умовами пункту 1.1 вищевказаного правочину позивач зобов`язався надати відповідачу безвідсоткову матеріальну допомогу, а ТОВ «Обрій Діжитал» зобов`язалося повернути її до 31 жовтня 2015 року (п.4.1 договору № 3).

На виконання умов вищевказаного договору позивач перерахував в безготівковому порядку з власного банківського рахунку на банківський рахунок відповідача 1 041 300,00 грн, а саме: 28 листопада 2014 року - 440 500,00 грн; 30 грудня 2014 року - 100 100,00 грн; 29 січня 2015 року - 62 200,00 грн; 29 квітня 2015 року - 183 000,00 грн; 26 травня 2015 року - 17 000,00 грн; 05 червня 2015 року - 16 500,00 грн; 26 червня 2015 року - 222 000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів виконав частково, оскільки повернув лише 147 200,00 грн, а саме: 03 березня 2015 року - 19 000,00 грн; 16 березня 2015 року - 10 000,00 грн; 01 квітня 2015 року - 20 000,00 грн; 21 квітня 2015 року - 3 000,00 грн; 13 травня 2015 року - 9 000,00 грн; 09 червня 2015 року - 19 800,00 грн; 15 червня 2015 року - 17 000,00 грн; 02 липня 2015 року - 2 250,00 грн; 05 липня 2015 року - 15 450,00 грн; 08 липня 2015 року - 8 700,00 грн; 31 липня 2015 року - 23 000,00 грн.

За таких обставин, сума яка залишилася не повернутою ОСОБА_1 ТОВ «Обрій Діжитал» становить 894 100,00 грн (1 041 300,00 грн - 147 200,00 грн).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України або інших актів цивільного законодавства (за змістом частини першої статті 526 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі змістом норми частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі не виконав, грошових коштів у повному обсязі позивачу не повернув, строк повернення сплив, а тому з відповідача на користь позивача належить до стягнення у судовому порядку сума боргу, інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі, який заявив позивач.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 296/9355/18, є безпідставними з урахуванням того, що у наведеній заявником постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ.

Так, у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 296/9355/18, предметом спору у якій є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна із чужого незаконного володіння, Верховний Суд дійшов висновку про те, що спір господарського товариства з його учасником (засновником), який вибув з цього товариства, є тісно пов`язаним із корпоративними відносинами, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Також, судом встановлено, що спір у вказаній справі виник між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кангор Трейд» та його учасником (засновником) - ОСОБА_3 з приводу відчуження на користь останнього основних засобів ТОВ «Кангор Трейд» у виді спірного автомобіля в період, коли ОСОБА_3 ще не вибув зі складу учасників (засновників) вказаного товариства, тобто спір стосується управління та діяльності юридичної особи

Натомість у справі, що переглядається, предметом спору є стягнення боргу за договором від 27 листопада 2014 року № 3 про надання безвідсоткової матеріальної допомоги. Обставини перебування позивача у якості учасника ТОВ «Обрій Діжитал» на момент виникнення спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанцій встановленні не були, а Верховний Суд в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений такого права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотань про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 758/14825/19 за позовом ТОВ «Обрій Діжитал» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі від 27 листопада 2014 року недійсним, Верховний Суд відхиляє, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, при вирішенні відповідних клопотань судами надано належну оцінку усім аргументам заявника і відповідача, враховано їх процесуальну поведінку у процесі розгляду справи та правильно встановлено відсутність підстав зупинення провадження у справі (т.2 а. с. 221-224; т.4 а. с. 22, 54).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у справі № 758/14825/19 ТОВ «Обрій Діжитал» оспорило договір про надання безвідсоткової матеріальної допомоги на зворотній основі лише після спливу чотирьох років із моменту пред`явлення позивачем до нього позову про стягнення залишку боргу; у цій справі ТОВ «Обрій Діжитал» зверталось із зустрічним позовом про визнання відповідного договору недійсним, але у подальшому подало заяву про залишення його позову без розгляду; зібрані у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, без зупинення провадження до розгляду справи № 758/14825/19.

Також суди дійшли висновку про те, що обставини зміни керівництва у ТОВ «Обрій Діжитал» жодним чином не звільняє цей господарюючий суб`єкт від майнової відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, стороною в яких воно є.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення апеляційного суду.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Оскільки апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції, то підстав залишати його без змін немає.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції, - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак