Постанова

від 10.05.2022 по справі 916/1801/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1801/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Уркевич В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранссервісбуд»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранссервісбуд» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020

у справі № 916/1801/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранссервісбуд»

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Капітал»;

2. Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря Олексія Миколайовича;

3. Приватного акціонерного товариства «Антарктика»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Сервіс Компанія»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс»,

про визнання недійсним рішення у вигляді протоколу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування права приватної власності,

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранссервісбуд» (далі - ТОВ «Агротранссервісбуд») 29.03.2021 подано до Господарського суду Одеської області заяву (вх. № 2-400/21) про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20 за нововиявленими обставинами, в порядку, передбаченому статтями 320 - 325 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій товариство просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Агротранссервісбуд» задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Агротранссервісбуд» вказано про те, що в ході ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 1-3/11, які надійшли від Миколаївського апеляційного суду 25.02.2021, було встановлено, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) є одноколійною ділянкою шляху протяжністю 6678 м, що свідчить про належність Приватному акціонерному товариству «Антарктика» (далі - ПрАТ «Антарктика»), а на даний час - Товариству з обмеженою відповідальністю «Пальміра Капітал» (далі - ТОВ «Пальміра Капітал»), виключно колії № 1 без будь - яких розгалужень, в тому числі й колії № 7 та естакади. Таким чином, як зазначив заявник, даними матеріалами кримінального провадження може бути спростовано висновок Господарського суду Одеської області, висловлений у рішенні від 23.10.2020 у цій справі, щодо належності ТОВ «Пальміра Капітал» естакади та залізничної колії, які входять до складу спецавтоцентру за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, що є підставами для зміни судового рішення. Тому, на думку заявника, факт того, що ПрАТ «Антарктика» ніколи не належала естакада та залізнична колія № 7 за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, а належала виключно ділянка залізничної колії протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), без будь-яких розгалужень, є істотною для даної справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ТОВ «Агротранссервісбуд» на час розгляду справи, адже знайти матеріали кримінальної справи № 1-3/11, які встановлюють вказаний факт, вдалось тільки на початку 2021 року.

При цьому, з посиланням на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 02.03.2021 у справі № 908/439/18, заявник зауважив, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов:

по-перше, їх існування на час розгляду справи. Факт приналежності Акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика» (далі - АРК «Антарктика») виключно колії № 1 без будь-яких розгалужень став відомим саме із матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208), вирок по якій було ухвалено 07.07.2011, з огляду на що вбачається, що документи, які підтверджують факт приналежності ПрАТ «Антарктика», а в подальшому - ТОВ «Пальміра Капітал» ділянки залізничної колії протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), без будь-яких розгалужень, знаходились саме в матеріалах зазначеної кримінальної справи, та існували на час розгляду справи № 916/1801/20;

по-друге, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, оскільки такі обставини були встановлені тільки після отримання ТОВ «Агротранссервісбуд» матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) у 2021 році;

по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). З цього приводу заявник зазначив, що в разі, якщо суду була б відома та обставина, що ПрАТ «Антарктика», а на даний час - ТОВ «Пальміра Капітал», володіє виключно колією протяжністю 6678 м без будь-яких розгалужень, в тому числі без естакади та колії № 7, за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, то дана обставина однозначно призвела б до ухвалення зовсім іншого рішення, зокрема, в частині встановлення наявності у ТОВ «Пальміра Капітал» права власності на спірне майно.

З огляду на викладене, заявник вважав, що встановлена ТОВ «Агротранссервісбуд» обставина щодо належності ПрАТ «Антарктика» колії протяжністю 6678 м без будь-яких розгалужень підпадає під визначене законодавством поняття нововиявленої обставини та є підставою для перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20 в порядку, передбаченому статтями 320 - 325 ГПК України.

Водночас, нововиявлену обставину ТОВ «Агротранссервісбуд» підтверджує доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи № 3/11 (кримінальне провадження №051200700208).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 (суддя Петров В.С.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В., Філінюк І.Г. Лавриненко Л.В.), відмовлено ТОВ «Агротранссервісбуд» у задоволенні заяви (вх. № 2-400 від 29.03.2021) про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20 за нововиявленими обставинами, а вказане рішення залишено в силі.

Судами обох інстанцій встановлено наступні обставини.

У червні 2020 року ТОВ «Агротранссервісбуд» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Пальміра Капітал», Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондаря Олексія Миколайовича та ПрАТ «Антарктика» про: визнання недійсним рішення у вигляді протоколу засідання Наглядової ради ПрАТ «Антарктика» від 01.06.2017 в частині прийняття рішення про відчуження майна товариства шляхом внесення додаткового внеску до статутного капіталу ТОВ «Пальміра Капітал»; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35867634 від 26.06.2017, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.06.2017 внесений запис про право власності 21113004 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Пальміра Капітал» на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108); скасування права приватної власності ТОВ «Пальміра Капітал» на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності за ТОВ «Пальміра Капітал» на вказаний вище об`єкт є незаконною та порушує права та інтереси ТОВ «Агротранссервісбуд» у зв`язку з тим, що до складу ділянки залізничної колії ТОВ «Пальміра Капітал» увійшли естакада та під`їзна дорога до об`єктів нерухомості естакади і спецавтоцентру за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, які на праві власності належать ТОВ «Агротранссервісбуд».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, в задоволенні позову відмовлено.

Розглядаючи вимоги позивача у даній справі на підставі наданих всіма учасниками справи доказів, суди з`ясували, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787, з урахуванням внесених до неї виправлень ухвалою від 18.10.2004, залишеною без змін постановами Вищого господарського суду України від 24.12.2003 і Верховного Суду України від 18.05.2004, право власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) визнано за АРК «Антарктика».

Також судами з`ясовано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2004 у справі № 3/554, що набрало законної сили, задоволено частково позов АРК «Антарктика», визнано недійсним наказ Міністерства транспорту України від 06.03.2002 № 151 «Про відчуження державного майна Одеської залізниці»; визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майна від 10.05.2002 № ОД/П-020265-Д між Одеською залізницею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» (далі - ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн»); визнано недійсним акт прийомки-передачі від 01.07.2002 між Одеською залізницею та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» по договору купівлі-продажу цілісного майна від 10.05.2002 № ОД/П-020265-Д; зобов`язано Дочірнє підприємство «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» повернути АРК «Антарктика» ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна). На виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.08.2005 № 3/554 між АРК «Антарктика» та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» було складено та підписано акт прийому-передачі ділянки залізничної під`їзної колії від 12.12.2005, відповідно до якого ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» передало, а АРК «Антарктика» прийняло ділянку залізничної під`їзної колії в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), а саме: верхня будівля колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10 (інв. № 12026) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. стрілочні переводи); - земляне полотно (інв. № 11007) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. три вбудовані залізобетонні труби); - два переїзди 3 та 2 категорії (інв. № 14065, 14066).

За висновками судів обох інстанцій, вищевказані обставини встановлені рішеннями судів, що набрали законної сили, у справах де брало участь ПрАТ «Антарктика», щодо якого встановлено ці обставини, а тому вони є преюдиційними і не повинні доводитися знову у даній справі з огляду на положення частини четвертої статті 75 ГПК України.

Зважаючи на те, що судовими рішеннями у вказаних справах встановлено обставини набуття ПрАТ «Антарктика» права власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), разом з приналежним до неї майном, в тому числі разом зі спірними у даній справі колією № 7 та естакадою, а також те, що позивачем не доведено наявності будь-якого права на спірний об`єкт, суди обох інстанцій дійшли висновків про безпідставність позовних вимог.

В подальшому постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі №916/1801/20 залишено без змін.

Так, ТОВ «Агротранссервісбуд», звертаючись з позовом у даній справі, посилалось на незаконне позбавлення права власності на майно внаслідок вчинення зі сторони відповідачів неправомірних дій по прийняттю наглядовою радою ПрАТ «Антарктика» рішення про відчуження майна товариства шляхом внесення додаткового внеску до статутного капіталу ТОВ «Пальміра Капітал» та прийняття державним реєстратором рішення щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ТОВ «Пальміра Капітал» на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж. Порушення своїх прав позивач обґрунтував тим, що до складу ділянки залізничної колії ТОВ «Пальміра Капітал» увійшли естакада та під`їзна дорога до об`єктів нерухомості естакади та спецавтоцентру за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт.Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, які на праві власності належать позивачу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у задоволенні позову відмовлено з підстав необґрунтованості доводів позивача щодо порушення його права власності, оскільки ним не доведено виникнення у нього права власності на спірні об`єкти - естакаду та під`їзну дорогу до об`єкту «Спецавтоцентр», а також не доведено наявності у нього жодних прав на об`єкт нерухомості «Ділянка залізничної колії» довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558866851108), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж.

При цьому Господарський суд Одеської області, приймаючи рішення у даній справі, досліджував судові рішення у справах № 17-5-30-20/7787, № 3/554 та встановив, що АРК «Антарктика» набуло право власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), та за актом прийому-передачі від 12.12.2005 ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» передало власнику (АРК «Антарктика») не тільки вказану ділянку залізничної колії, але й приналежне майно: залізничні колії, споруди, стрілочні переводи, переїзди тощо, в тому числі колію № 7 та естакаду.

Звертаючись до господарського суду із заявою про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, позивач послався на те, що в ході ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 1-3/11, було встановлено, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах Іллічівськото морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) є одноколійною ділянкою шляху протяжністю 6678 м, що свідчить про належність ПрАТ «Антарктика», а на даний час - ТОВ «Пальміра Капітал», виключно колії № 1 без будь - яких розгалужень, в тому числі й колії № 7 та естакади.

Водночас нововиявлену обставину ТОВ «Агротранссервісбуд» підтверджує доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи № 3/11 (кримінальне провадження № 051200700208).

Так, у томі № 6 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) наявні такі докази, які, як зазначав заявник, підтверджують нововиявлені обставини:

-протокол № 1 загальних зборів Акціонерного товариства закритого типу «Іллічівський морський рибний порт» (далі - АТЗТ «Іллічівський морський рибний порт») від 09.02.1997 (а.с. 58) щодо створення зазначеного акціонерного товариства та акт приймання-передачі № 1 від 03.03.1997 (а.с. 60-66), за яким АРК «Антарктика» передає згідно з засновницьким договором АТЗТ «Іллічівський морський рибний порт» основні засоби, серед яких відсутня будь-яка естакада, та й сама залізнична колія, щодо якої наявний спір;

- договори на виконання робіт за № 23, 25, 27, 28 (а.с. 96-103), з яких вбачається, що ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» займалось будівництвом естакади та залізничних шляхів на території Іллічівського рибного порту у 1998 році, тобто естакада, яку було зведено на замовлення товариства та пізніше передано АРК «Антарктика» не має нічого спільного із майном, що на даний час належить ТОВ «Пальміра Капітал», з огляду на що заявник вбачає підміну об`єктів нерухомості зі сторони відповідача, адже, ймовірно, АРК «Антарктика» належала зовсім інша естакада з під`їзною колією, аніж та, що на даний час перебуває у власності ТОВ «Агротранссервісбуд»;

- дозвіл на виконання архітектурно-будівельних робіт (а.с. 104), з якого вбачається, що ЛТД «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» надано дозвіл на будівництво (перенесення) діючої естакади з перевантаження газу, який, на думку заявника, також є свідченням того, що у власності ТОВ «Пальміра Капітал» на даний час знаходиться зовсім інша естакада, а приналежна позивачу залізнична колія та об`єкти спецавтоцентру, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, ніколи не перебували у власності АРК «Антарктика»;

- рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.02.1999 № 87 (a.c.105), яким ЛТД «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» погоджено перенесення естакади, що, за твердженням заявника, свідчить про підміну об`єктів нерухомості;

- лист до керівника Іллічівського морського рибного порту щодо можливості будівництва другої черги естакади (a.c. 110), при цьому на a.c. 111 наявний дозвіл на виконання будівельних робіт - будівництво другої черги естакади в зоні причалу Іллічівського морського рибного порту від 22.09.1999 № 16, на а.с. 114-117 наявний акт Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію другої черги естакади від 07.09.1999, на а.с. 118 наявне рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 22.09.1999 № 493 щодо надання дозволу на будівництво другої черги естакади в зоні причалу Іллічівського морського рибного порту, на а.с. 119 рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 30.11.2000 № 754 щодо надання ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» свідоцтва про право власності, зокрема, на естакади № 1 та № 2, на а.с. 120 реєстраційне посвідчення щодо зазначених естакад, на а.с. 121 свідоцтво про право власності на зазначені естакади від 05.12.2000, на а.с. 128 рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 26.06.2000 № 391 щодо затвердження акту технічної комісії від 31.03.1999 щодо готовності до експлуатації другої черги естакади. Всі зазначені документи, на думку заявника, свідчать, що естакади, які на даний час належать ТОВ «Пальміра Капітал», зводились ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» та розташовані на території Чорноморського морського рибного порту й серед них відсутня естакада, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11;

- лист ТОВ «Хім - Ойл - Транзит - Юкрейн» на адресу Іллічівського морського рибного порту (а.с. 131) щодо узгодження прокладання залізничних колій протяжністю 90 метрів через земельну ділянку АРК «Антарктика», який, за твердженням заявника, свідчить, що до побудованих ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» естакад підводилась залізнична колія, яка нічого спільного із залізничною колією, що належить позивачу не має;

- рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2004 у справі № 3/554 (а.с. 229-237), із якого вбачається, що жодної естакади, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Таїрове, вул. Пивоварна, 11 у складі майна, що належить на даний час ТОВ «Пальміра Капітал» немає, та що колія № 7, що на сьогодні є власністю ТОВ «Агротранссервісбуд», в разі її входження у майно ТОВ «Пальміра Капітал» протяжність такої колії повинна становити саме 8574 м., а не 6678 м., про що на даний час стверджує відповідач-1;

- лист начальнику юридичної служби Одеської залізничної дороги від начальника ОХП «Одессапуть» від 29.11.2000 № 2600 (а.с. 251), де зазначено, що ділянка шляху протяжністю 6678 м. Іллічівськ-Паромна є однопутною ділянкою шляху;

- лист Державної адміністрації залізничного транспорту (а.с. 252), в якому зазначено про ділянку шляху протяжністю 8570 п.м.;

- лист Міністерства транспорту України до Одеської залізниці від 25.03.2002 (а.с.253), з якого вбачається, що серед об`єктів, які виставлено на продаж, немає естакади, яка належить позивачу у справі;

- лист-звернення, адресований Одеській залізниці від 19.06.2001, (а.с. 263), де знову ж таки зазначено, що залізнична колія Іллічівськ-Паромна-Рибпорт має протяжність 8574 м;

- акти приймання - передачі виконаних робіт по угоді про організацію та проведення аукціону від 26.03.2002 (а.с. 264-365), в яких зазначено протяжність залізничної колії 8574м.

Із наведеного, на переконання заявника, вбачається, що колія № 7 була ймовірно включена в об`єкт, який належав ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» та перейшов товариству після проведення аукціону, однак, не включено в цей об`єкт естакаду, що на даний час належить позивачу, та об`єкт, який на даний час належить ТОВ «Пальміра Капітал» має протяжність не 8574 м, що свідчить, що розгалуження, зокрема й колія № 7, не відійшли до власності АРК «Антарктика» на підставі рішення суду, адже в такому разі, протяжність залізничної колії дорівнювала б саме 8574 м.

Щодо тому № 7 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) заявник зауважує, що на а.с. 7 міститься відзив Одеської залізниці на позов у справі № 17-4-19/7303, в якому зазначено, що загальна протяжність залізничного шляху, на який претендує АРК «Антарктика» насправді складає 5196 м, з огляду на що заявник робить висновок, що протяжність шляху, яка на даний час належить ТОВ «Пальміра Капітал» жодним чином не може включати в себе колію № 7, адже в такому разі протяжність шляху була б зовсім інша;

-протест Прокуратури Одеської області у справі № 17-5-20/7787 (а.с. 13-14), згідно якого визнано право власності на спірну залізничну колію за АРК «Антарктика». Свій протест прокуратура мотивувала тим, що судом не прийнято до уваги рішення Вищого арбітражного суду України від 09.10.1997 у справі № 51/7, відповідно до якого рішення щодо продажу державного майна визнано в частині недійсним, зокрема, щодо відчуження залізничної колії;

-лист Іллічівського міського голови на адресу голови Одеської обласної державної адміністрації від 03.04.2001 (а.с. 22), в якому зазначено, що суд, задовольнивши вимоги АРК «Антарктика» щодо визнання права власності на залізничну колію протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Поромна) з усіма розгалуженнями, не враховано рішення Вищого арбітражного суду України від 09.10.1997 у справі № 51/7, а також вказано, що АРК «Антарктика» не платить і ніколи не сплачувала земельний податок за земельну ділянку, на якій знаходиться вищевказана колія;

-лист Фонду державного майна України від 03.08.2001 (а.с. 30), в якому зазначено, що встановити перелік об`єктів, які відійшли за договором АРК «Антарктика» з Фондом державного майна України є неможливим, адже додаток № 1 до договору купівлі-продажу орендного підприємства «Антарктика» від 1994 року відсутній. Так, заявник зазначав, що саме в цьому додатку нібито була наявна інвентаризація, однак, як виявилось, такого додатку не існує взагалі, що наводить на думку, що жодної інвентаризації проведено не було та точний перелік майна, який відійшов АРК «Антарктика» також був не визначений, а, отже, й колія №7 не перейшла у власність ТОВ «Пальміра Капітал»;

-лист Спеціальної комісії з питань приватизації, адресований Фонду державного майна України, від 02.10.2001 (а.с. 38), в якому також зазначається про відсутність додатку № 1, який передбачений законодавством та про необхідність проведення службового розслідування;

-апеляційна скарга Одеської залізниці від 20.09.2001 на рішення у справі № 17-5-20/7787 та доповнення до апеляційної скарги від 19.11.2001 (а.с. 43-47), в якій також висловлено позицію щодо відсутності підстав набуття АРК «Антарктика» права власності на залізничну колію взагалі, та підтвердження тому, що склад об`єктів і розгалужень колії не визначено;

-угода про організацію та проведення аукціону від 26.03.2002 (а.с. 54-56), якою передбачено проведення аукціону щодо майна - ділянки залізничної колії Іллічівськ-Паромна довжиною 8574 м, 1974 року побудови, яка складається з верхньої будови залізничних колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10, інв. № 11007, загальною довжиною 8574 м, стрілочні переводи №10 (22), № 13 (2), № 17 (25), № 15 (23), № 12, № 8, № 6, № 2, інв. №12026, земельного полотна інв. № 11007, загальною довжиною 8574 м., вбудованих залізобетонних труб інв. №11007, двох переїздів: III категорії та II категорії, іна. № 14066. Із зазначеного опису майна, за твердженням заявника, вбачається, що, по-перше, жодної естакади у складі даного майна немає, а як зазначає сам за вказаним договором на аукціон було виставлено саме майно АРК «Антарктика», що в подальшому підтверджено судовим рішенням, та по-друге, ділянка залізничної колії Іллічівськ-Поромна має довжину 8574 м, яка складається з верхньої будови залізничних колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10, таким чином, оскільки належна на даний час відповідачу-1 залізнична колія має довжину 6678 м, то є очевидним, що колія № 7 не входить до власності АРК «Антарктика»;

-акт прийомки-передачі від 01.07.2002 (а.с. 62), за яким, згідно із результатами аукціону, залізничну колію протяжністю 8574 м передано переможцю аукціону - ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн»;

-договір від 19.07.2002 № 07-01/Ж (а.с. 64-67), відповідно до якого узгоджено використання залізничної колії протяжністю 8574 м між ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» та АЗТ «Іллічівський морський рибний порт», в якому також наявна протяжність залізничної колії, яка відмінна від тієї, що на даний час належить ТОВ «Пальміра Капітал»;

- касаційна скарга Одеської залізниці від 29.09.2003 на постанову Одеського апеляційного суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787 (а.с. 118-120), якою визнано право власності АРК «Антарктика» на залізничну колію протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Поромна), зі змісту якої вбачається, що залізнична колія протяжністю 6678 м не має жодних індивідуальних характеристик, що підтверджує позицію позивача про самовільне включення колії № 7 до складу майна, що належить АРК «Антарктика».

Стосовно тому № 8 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) заявник вказував, що на а.с. 18-20 наявний договір купівлі-продажу цілісного майна від 10.05.2002, згідно із яким Одеська залізниця зобов`язується передати ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» державне майно, а саме - верхня будова колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10, загальною довжиною 8574 м., таким чином, залізнична колія, право власності на яку визнано за АРК «Антарктика», не є колією протяжністю 8574 м, а, отже, й не може включати будь-які розгалуження, зокрема, й колію № 7;

- висновок науково-правової експертизи від 31.07.2001 № 126/153 (а.с.37-43), в якому зазначено відповіді на поставлені питання, з огляду на які заявник доходить висновку, що жодного підтвердження того, що залізнична колія № 7 належить відповідачу-1 у справі немає, більше того в експертизі зазначено, що переліку майна у договорі купівлі-продажу від 28.05.1994 не наведено, що свідчить про те, що під час реєстрації права власності АРК «Антарктика» самовільно включила у належне їй майно колію № 7, яка належить позивачу у справі;

- наказ Міністерства транспорту України від 06.03.2002 № 151 (а.с. 46), яким дозволено продаж основних засобів 1974 року побудови, які перебувають на балансі Одеської залізниці, а саме: верхня будова залізничних колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10 загальною довжиною 8574 м;

- листи Міністерства транспорту України, адресовані Господарському суду м. Києва у справі № 3/554 (а.с. 112, 123), в яких представник міністерства зазначає, що колія має індивідуальні ознаки, а саме: довжину, вартість, найменування, дату вводу в експлуатацію тощо, однак колія довжиною 8574 м не є колією довжиною 6678 м, що, за твердженням заявника, свідчить про неможливість їх ототожнення. При цьому заявник звертає увагу на те, що, реєструючи право власності на залізничну колію згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787, АРК «Антарктика» фактично ототожнила дві зазначені колії та зареєструвала право власності й на колію № 7, яка по суті не входить у колію довжиною 6678 м, право власності на яку й було визнано згідно вказаного судового рішення;

-наказ Одеської залізниці від 18.05.2001 № 273/н (а.с. 137), яким ділянку залізничної колії від стрілочного переводу № 4 Сортувального парку станції Іллічівськ-Паромна довжиною 7250 м, колії Районного парку загальною довжиною 1320 м., у т.ч. колію № 2, колію № 3, колію № 4, колію № 5, колію № 6, колію № 7, колію № 10 вирішено перевести до категорії під`їзних колій. З огляду на викладене, на думку заявника, знову ж вбачається протяжність всієї колії з розгалуженнями, в тому числі і колією № 7, довжиною у 7250 м та ніяк не дорівнює довжині колії, що на даний час належить ТОВ «Пальміра Капітал»;

- лист Фонду державного майна України від 29.10.2001 та доданий до нього перелік інвентарних об`єктів Одеської залізниці (а.с. 189-190), які можуть бути відчужені з дозволу Міністерства транспорту України. Так, за твердженням заявника, у даному переліку не зазначено про будь-яку естакаду взагалі, окрім того, наявна протяжність колій, зокрема, колія № 7 протяжністю 0,165 км, що свідчить, що в сумі із основною колією та іншими її розгалуженнями аж ніяк довжина колії не може становити 6678 м, що підтверджує факт не входження колії № 7 у протяжність залізничної ділянки, яка належала відповідачу-1.

Щодо тому № 20 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) заявник зауважував, що в ньому наявні протоколи допиту, зокрема, підсудного ОСОБА_1 , який являвся керівником ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» (а.с. 35-46); свідка ОСОБА_2 , який працював на посаді інженера в ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» (а.с. 59-63); свідка ОСОБА_3 , який працював в АРК «Антарктика» (а.с. 65-68); свідка ОСОБА_4 , який працював керівником Іллічівського морського рибного порту (а.с. 68-75); свідка ОСОБА_5 , який працював комерційним директором в АК «Антарктика» (а.с. 75-80); свідка ОСОБА_6 , яка працювала бухгалтером ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» (а.с.80-85), із якого також можливо встановити, які об`єкти належали АРК «Антарктика».

Також, як вказував заявник, на а.с. 226-255 тому № 20 знаходиться вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011, яким підтверджено всі покази свідків, зазначені в протоколах допиту, що, на думку заявника, свідчить про його можливість посилатися на них у доведенні своєї позиції у справі. Окрім того на а.с. 268-283 тому № 20 наявна касаційна скарга на вказаний вирок суду, яка також містить інформацію про протяжність залізничної колії, її характеристики та процес придбання.

Таким чином, як встановлено судами, заявник вказав про те, що факт приналежності АРК «Антарктика» виключно колії № 1 без будь - яких розгалужень став відомим саме з матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208), вирок по якій було ухвалено 07.07.2011.

Південно-західний апеляційний господарський суд, дослідивши вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 у справі №1-3/2011, прийнятий за результатами дослідження наявних в матеріалах кримінальної справи доказів, з`ясував, що у ньому встановлено такі обставини:

- рішенням Арбітражного суду Одеської області від 15.12.2000 визнано право власності за АРК «Антарктика» на залізничну колію довжиною 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку з усіма розгалуженнями;

- постановою Арбітражного суду Одеської області від 29.05.2001 протест прокурора Одеської області про перевірку рішення Арбітражного суду від 15.12.2000 відхилено, а рішення суду залишено без змін;

- 25.12.2001 Одеським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою рішення Арбітражного суду Одеської області від 15.12.2000 та постанову того ж суду від 29.05.2001 скасовано, у задоволенні позову АРК «Антарктика» відмовлено;

- ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн», одним із засновників та власників якого являвся ОСОБА_1 , діючи із корисних спонукань та маючи значні зв`язки в державних органах, на підставі незаконного договору купівлі-продажу від 10.05.2002 та акту приймання-передачі від 01.07.2002 з Одеською залізницею, заволоділо залізничною колією загальною довжиною 8574 м в Іллічівському морському рибному порту, яка раніше безспірно належала на праві власності АРК «Антарктика»;

- АРК «Антарктика» оскаржила вказаний договір купівлі-продажу у судовому порядку. Так, 19.11.2002 АРК «Антарктика» звернулась до Господарського суду м.Києва з позовною заявою до Одеської залізниці, ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн», Міністерства транспорту України та Фонду державного майна України, в якій просила визнати договір купівлі-продажу залізничної колії між Одеською залізницею та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» недійсним, а дії Міністерства транспорту України та інших державних органів - недійсними;

- що стосується судових позовів до АРК «Антарктика» з приводу залізничної колії в Іллічівському морському рибному порту, то підсудний ОСОБА_1 наполягає на тому, що компанія «Ай-Газ Україна» придбала цю колію на аукціоні у 2001 році на законних підставах. Це була під`їзна колія до терміналу «Ай-Газ Україна» та Іллічівського морського рибного порту від станції Іллічівськ-Паромна довжиною 8,5 км.

- постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2002 касаційну скаргу АРК «Антарктика» задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2001 скасовано, а попередні рішення суду (рішення від 15.12.2000 та постанову від 29.05.2001 Арбітражного суду Одеської області), якими визнано за АРК «Антарктика» право власності на ділянку залізниці, залишено без змін;

- Верховний суд України, розглянувши касаційну скаргу Одеської залізниці на постанову Вищого господарського суду України від 12.11.2002, постановою від 18.02.2003 скасував усі прийняті у справі судові акти, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції;

- за результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2003 у задоволенні позову АРК «Антарктика» відмовлено;

- постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі №17-5-30-20/7787, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги АРК «Антарктика» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2003 за позовом АРК «Антарктика» до Одеської залізниці, Фонду державного майна України, ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» про визнання права власності на ділянку залізниці довжиною 6678 м, вказане рішення суду скасовано, позов задоволено, визнано право власності АРК «Антарктика» на ділянку залізниці довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна);

- Вищий господарський суд України, розглянувши касаційні скарги Одеської залізниці та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003, постановою від 24.12.2003 залишив їх без задоволення, а вказану постанову - без змін;

- Верховний суд України, розглянувши касаційні скарги ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» та Одеської залізниці на постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2003, постановою від 18.05.2004 касаційні скарги залишив без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2003 - без змін;

- таким чином, твердження підсудного ОСОБА_1 про те, що ділянка залізниці довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку Іллічівськ-Паромна, на який претендувала АРК «Антарктика», не має нічого спільного з тією ділянкою залізниці довжиною 8574 м, яку придбав ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн», являюється неспроможними, оскільки спростовуються згаданими постановами судових інстанцій, відповідно до яких визнано недійсними договір купівлі-продажу від 10.05.2002, акт приймання-передачі від 01.07.2002 між Одеською залізницею та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн», і ДП «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» зобов`язано передати АРК «Антарктика» ділянку залізниці довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку Іллічівськ-Паромна, а також довідкою начальника ст. Іллічівськ-Паромна Одеської дирекції залізничних перевезень про те, що спірна під`їзна колія для подачі-забирання вагонів в ІМРП являється єдиною.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження ТОВ «Агротранссервісбуд» стосовно того, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах Іллічівськото морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) є одноколійною ділянкою шляху протяжністю 6678 м, що свідчить про належність ПрАТ «Антарктика», а на даний час - ТОВ «Пальміра Капітал», виключно колії № 1 без будь-яких розгалужень, в тому числі й колії № 7 та естакади, не підтверджуються матеріалами кримінальної справи. Як зауважено судом, вказаним вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 у справі № 1-3/11 судом встановлено факт належності АРК «Антарктика» права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку Іллічівськ-Паромна з усіма розгалуженнями, а також, що вказана залізнична ділянка довжиною 6678 м та залізнична дільниця довжиною 8574 м, до складу якої входить і колія № 7, є одним і тим самим об`єктом.

В той же час, під час розгляду даної господарської справи № 916/1801/20, Господарським судом Одеської області також досліджувалися вказані у вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 судові рішення, якими встановлено факт набуття АРК «Антарктика» права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна).

Так, Господарським судом Одеської області при розгляді даної справи по суті встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787, з урахуванням внесених до неї виправлень ухвалою від 18.10.2004, визнано право власності за АРК «Антарктика» на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна). У вказаній постанові судом було встановлено факт набуття АРК «Антарктика» права власності на залізничну колію довжиною 6678 м на підставі статті 12 Закону України «Про господарські товариства» за умовами договору купівлі-продажу від 25.05.1994 цілісного майнового комплексу ОП «Антарктика», укладеного між Фондом державного майна України та організацією орендарів «Антарктика», правонаступником якої є АРК «Антарктика».

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2004 у справі № 3/554 позов АРК «Антарктика» задоволено частково, визнано недійсним наказ Міністерства транспорту України від 06.03.2002 № 151 «Про відчуження державного майна Одеської залізниці»; визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майна від 10.05.2002 № ОД/П-020265-Д між Одеською залізницею та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн»; визнано недійсним акт прийомки-передачі від 01.07.2002 між Одеською залізницею та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» за договором купівлі-продажу цілісного майна від 10.05.2002 № ОД/П-020265-Д; зобов`язано ДП «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» повернути АРК «Антарктика» ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна). У вказаному рішенні господарським судом було зазначено, що спірна ділянка залізничної колії вибула з володіння АРК «Антарктика» поза волею позивача внаслідок видання Міністерством транспорту України наказу від 06.03.2002 № 151 та була придбана ТОВ «Хім-Ойл-Транзит Юкрейн» за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати.

Також Господарським судом Одеської області з`ясовано, що на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.08.2005 у справі № 3/554 між АРК «Антарктика» та ТОВ «Хім-Ойл-Транзит Юкрейн» було складено та підписано акт прийому-передачі ділянки залізничної під`їзної колії від 12.12.2005, відповідно до якого ТОВ «Хім-Ойл-Транзит Юкрейн» передало, а АРК «Антарктика» прийняло ділянку залізничної під`їзної колії в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), а саме: верхня будівля колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10 (інв. № 12026) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. стрілочні переводи); земляне полотно (інв. № 11007) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. три вбудовані залізобетонні труби); два переїзди 3 та 2 категорії (інв. №№ 14065, 14066).

Врахувавши встановлені обставини, господарський суд у рішенні від 23.10.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 916/1801/20, дійшов висновку, що АРК «Антарктика» набуло право власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), та за актом прийому-передачі від 12.12.2005 було передано власнику не тільки вказану ділянку залізничної колії, але й приналежне майно: залізничні колії, споруди, стрілочні переводи, переїзди тощо, в тому числі колію № 7 та естакаду.

Поряд з цим, господарський суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив, що до приватної власності ЗАТ «ЗАЗ», а в подальшому й ТОВ «Авто Сервіс Компанія», ТОВ «Ісагіс» та ТОВ «Агротранссервісбуд», був переданий об`єкт нерухомості «Спецавтоцентр» виключно в складі будівель та споруд, визначених нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу, при цьому спірні нежитлові об`єкти - естакада та під`їзна дорога до об`єкту нерухомості «Спецавтоцентр» у власності вказаних осіб не перебували. Адже доказів протилежного, зокрема, доказів, які б підтверджували факт перебування цих об`єктів у власності ЗАТ «ЗАЗ» та передачі їх в подальшому ТОВ «Авто Сервіс Компанія», ТОВ «Ісагіс» та ТОВ «Агротранссервісбуд», матеріали справи не містять. Натомість матеріалами справи підтверджено перебування у власності ПрАТ «Антарктика» естакади та залізничної колії № 7 у складі об`єкту нерухомості «Ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558866851108), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, що перейшло до ТОВ «Пальміра Капітал» за актом прийому-передачі у зв`язку з внесенням його до статутного капіталу останнього.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі та встановлюючи у рішенні від 23.10.2020 обставини набуття ПрАТ «Антарктика» права власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), разом з приналежним до неї майном, в тому числі разом зі спірними у даній справі колії № 7 та естакади, досліджував судові рішення у справах № 17-5-30-20/7787, № 3/554, які також досліджувалися Апеляційним судом Миколаївської області при розгляді кримінальної справи № 1-3/2011.

Врахувавши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції вказав на те, що документи, які знаходяться у томах №№6 - 8 та томі 20 у кримінальній справі №1-3/2011 (кримінальне провадження №051200700208), жодним чином не спростовують висновків суду, а посилання на них фактично направлені на переоцінку фактів, встановлених рішеннями судів у справах №17-5-30-20/7787 та № 3/554.

Отже, доводи ТОВ «Агротранссервісбуд» про наявність нововиявлених обставин для перегляду судового рішення від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20 зводяться виключно до подання частково нових доказів, які не оцінювались судом, проте стосовно обставин, що були вже встановлені судом, а також з метою переоцінки доказів у справі, що вже були оцінені судом при вирішенні спору, про що було зазначено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

При цьому, як зауважено судами, заявник належним чином не обґрунтував та не довів суду, що докази, на які він посилається, є вирішальними для вирішення спору у справі № 916/1801/20.

Водночас, заявник, мотивуючи свою необізнаність із обставинами, які він вважає нововиявленими, посилався на те, що обґрунтовуючи свої заперечення проти позову у даній справі, ПрАТ «Антарктика» зазначало, що йому належить естакада та залізнична колія № 7 до об`єктів нерухомості естакади та спецавтоцентру за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі №17-5-30-20/7787. Однак у тексті даного судового рішення та в його резолютивній частині відсутній опис об`єктів, що входять до залізничної колії довжиною 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), на яку визнано право власності за АРК «Антарктика», після чого передано в статутний капітал ТОВ «Пальміра Капітал». Як зазначав заявник, саме з метою встановлення таких об`єктів та доведення того факту, що естакада та залізнична колія, що примикає до неї, ніколи не належали АРК «Антарктика» та ТОВ «Пальміра Капітал», позивачем велись пошуки первинної технічної інвентаризації даної залізничної колії. З цією метою позивач звернувся до Фонду державного майна України, з відповідей якого довідався, що в ході розслідування кримінальної справи № 05800200043 проведено виїмку інвентаризаційних документів. Відтак, позивачем до недавнього часу розшукувались матеріали кримінального провадження № 05800200043, адже саме такий номер містився у протоколі виїмки інвентаризаційних документів щодо спірної залізничної колії. І лише у січні 2021 року було встановлено, що матеріали провадження №05800200043 неодноразово виділялись, в результаті чого основна їх частина знаходиться в Миколаївському апеляційному суді під номером справи №1-3/11 та під номером провадження № 051200700208. Отже, до 11.02.2021, тобто до отримання адвокатом позивача резолюції на ознайомлення з матеріалами справи № 1-3/11 (кримінальне провадження №051200700208), ТОВ «Агротранссервісбуд» взагалі не було відомо про наявність даного кримінального провадження та про наявність в матеріалах зазначеного кримінального провадження документів, які можуть мати доказове значення у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах даної господарської справи № 916/1801/20 (том 5 а.с. 97-109) наявна відповідь Миколаївського апеляційного суду від 25.09.2020 № 20821/2020 на адвокатський запит адвоката Дворнікової А.Ю., яка була представником ТОВ «Агротранссервісбуд» під час розгляду цієї справи, в якій повідомлено про наявність постанов Одеської та Генеральної прокуратури України про відкриття кримінальних проваджень після розгляду матеріалів кримінальної справи № 05800200043, засвідчені копії яких перебувають у кримінальній справі Апеляційного суду Миколаївської області №1-3/11. Тобто, позивач щонайменше з вересня 2020 року був обізнаний про наявність кримінальної справи № 1-3/11, проте інший адвокат позивача Курілко І.В. написав заяву про ознайомлення з нею лише 22.01.2021 та ознайомився у лютому 2021, після чого адвокат Курілко І.В. звернувся до Миколаївського апеляційного суду з адвокатським запитом від 12.02.2021 вих.№ 599/2021 про надання належним чином завірених копій томів №№6 - 8, тому № 20 у справі №1-3/11 (кримінальне провадження №051200700208). Отже документи, що знаходяться у томах 6-8 та томі 20 справи №1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) і якими заявник обґрунтовує свою заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, могли бути йому відомі на час розгляду справи, але не були своєчасно ним подані (позивачем) до суду.

Встановивши відсутність в сукупності всіх ознак, що надають зазначеним заявником обставинам статусу нововиявлених, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ «Агротранссервісбуд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Агротранссервісбуд» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій припустилися порушення та неправильного застосування норм статей 75, 320 ГПК України.

Зокрема, доводи касаційної скарги зводяться до наступного.

- встановлена ТОВ «Агротранссервісбуд» обставина щодо належності ПрАТ «Антарктика» колії протяжністю 6678 м без будь - яких розгалужень підпадає під визначене законодавством поняття нововиявленої обставини, а подані документи є саме доказами, які підтверджують її наявність, а не новими доказами, які не оцінювалися судом. Істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято);

- в оскаржуваних судових рішеннях суди дійшли неправильного висновку про обізнаність ТОВ «Агротранссервісбуд» про перебування копій документів кримінального провадження №05800200043 у кримінальній справі № 1-3/11 ще у вересні 2020 року, оскільки лише у січні 2021 року було встановлено, що матеріали зазначеного провадження неодноразово виділялись, в результаті чого основна їх частина знаходиться в Миколаївському апеляційному суді під номером справи №1-3/11 та під номером провадження № 051200700208. Відтак, до 11.02.2021, тобто до отримання адвокатом позивача резолюції на ознайомлення з матеріалами справи №1-3/11 (кримінальне провадження №051200700208), ТОВ «Агротранссервісбуд» взагалі не було відомо про наявність даного кримінального провадження та про наявність в матеріалах зазначеного кримінального провадження документів, які можуть мати доказове значення у справі, а, в свою чергу, копії вказаних документів позивачем отримано лише 26.02.2021;

- висновки судів першої інстанції про те, що вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 у справі № 1-3/11 встановлено факт належності АРК «Антарктика» права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку «Іллічівськ-Паромна» з усіма розглалуженнями, а також, що вказана залізнична ділянка довжиною 6678 м та залізнична дільниця довжиною 8574 м, до складу якої входить і колія № 7, є одним і тим самим об`єктом, скаржником оцінено критично, оскільки з матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження №051200700208) неможливо дійти цілком очевидного висновку про наявність у власності ПрАТ «Антарктика», а на даний час - ТОВ «Пальміра Капітал» залізничної колії та естакади, що знаходяться за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область;

- позиція судів про те, що всі наведені ТОВ «Агротранссервісбуд» обставини вже встановлювались рішеннями судів, що набрали законної сили, у справах де брало участь ПрАТ «Антарктика», щодо якого встановлено ці обставини, а тому вони є преюдиційними і не повинні доводитись знову у даній справі з огляду на положення частини четвертої статті 75 ГПК України, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Агротранссервісбуд», призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на скаргу до 09.03.2022.

Матеріали справи № 916/1801/20 надійшли на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.04.2022.

ТОВ «Пальміра Капітал» 26.04.2022 подало через систему "Електронний суд" відзив на касаційну скаргу, в якому просило поновити строк на подання відзиву з посиланням на ведення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, та, заперечуючи проти касаційної скарги, просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Верховний Суд дійшов висновку про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу та бере заперечення, зазначені у відзиві, до уваги.

Крім того, у відзиві ТОВ «Пальміра Капітал» просить постановити окрему ухвалу про притягнення до дисциплінарної відповідальності представника ТОВ «Агротранссервісбуд» - адвоката Хаджи І.Д., в обґрунтування чого зазначає, що дії вказаного адвоката свідчать про зловживання процесуальними правами, що полягає у поданні нею заяв для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності нових підстав або обставин.

При цьому, Верховний Суд, розглянувши клопотання ТОВ «Пальміра Капітал» про постановлення окремої ухвали, дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляду на таке.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).

Наведені у клопотанні обставини, які, як зазначає ТОВ «Пальміра Капітал», свідчать про зловживання процесуальними правами, на думку Верховного Суду, враховуючи положення статті 43 ГПК України, контекст обставин цієї справи, правовідносини між сторонами, тактику та стратегію судового захисту інтересів учасника справи, не є такими, які дають підстави для висновку, що сторона не добросовісно користувалася процесуальними правами.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Пальміра Капітал» про винесення окремої ухвали.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом відповідно до статті 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу.

Дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Відповідно до частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно із частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України, та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених процесуальним законодавством.

Відкриття провадження за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально - правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по - перше, їх існування на час розгляду справи; по - друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по - третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 9901/424/18 (провадження № 11-173заі21), від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а (провадження № 11-126заі20).

Згідно із частиною п`ятою статті 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Таким чином процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Окрім того, під час вирішення питань щодо правової природи юридичних фактів як нововиявлених обставин та їх істотності необхідно керуватися правилами статті 86 ГПК України.

Водночас не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» №69529/01 та пункт 46 рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» №2).

ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003; ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності заяви №62608/00 «Агротехсервіс проти України»; п.п. 42-44 рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення ЄСПЛ у справі «Праведная проти Росії» від 18.11.2004).

Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги враховує, що дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20 суди виходили з наступних обставин:

- вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 у справі № 1-3/11 судом встановлено факт належності АРК «Антарктика» права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку Іллічівськ-Паромна з усіма розгалуженнями, а також, що вказана залізнична ділянка довжиною 6678 м та залізнична дільниця довжиною 8574 м, до складу якої входить і колія № 7, є одним і тим самим об`єктом;

- під час розгляду даної господарської справи № 916/1801/20 судом також досліджувалися вказані у вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 у справі № 1-3/2011 судові рішення, якими встановлено факт набуття АРК «Антарктика» права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна);

- зазначені заявником обставини, які він вважає нововиявленими, були йому відомі щонайменше з вересня 2020, тобто на момент розгляду по суті господарським судом справи № 916/1801/20, але відповідні докази не були своєчасно ним подані до суду.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи ТОВ «Агротранссервісбуд» про наявність нововиявлених обставин для перегляду судового рішення у справі № 916/1801/20 зводяться виключно до подання частково нових доказів, які не оцінювались судом, проте стосовно обставин, що були вже встановлені судом, а також з метою переоцінки доказів у справі, що вже були оцінені судом при вирішенні спору. При цьому суди зауважили, що заявник належним чином не обґрунтував та не довів суду, що докази, на які він посилається, є вирішальними для вирішення спору у справі № 916/1801/20. Також суди зазначили, що наведені ТОВ «Агротранссервісбуд» обставини, які він вважає нововиявленими, були йому відомі на момент розгляду справи господарським судом, але відповідні докази не були своєчасно ним подані до суду.

Таким чином, встановивши відсутність в сукупності всіх ознак, що надають зазначеним заявником обставинам статусу нововиявлених, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 у справі № 916/1801/20 та ухвалення судом іншого рішення у цій справі, з чим погоджується суд касаційної інстанції, а тому не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Водночас, доводи касаційної скарги, щодо неправильного застосування судами норм статті 75 ГПК України відхиляються, оскільки аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 916/1801/20, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 щодо застосування норм статті 75 ГПК України, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Частиною 3 статті 304 ГПК України передбачено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що оскаржувані постанова та ухвала у справі № 916/1801/20 прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Агротранссервісбуд» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317, 320 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранссервісбуд» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.07.2021 у справі № 916/1801/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Уркевич В.Ю.