Ухвала

від 18.07.2022 по справі 916/1801/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1801/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Уркевич В.Ю.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс"

на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022

у справі № 916/1801/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранссервісбуд"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Капітал";

2. Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря Олексія Миколайовича;

3. Приватного акціонерного товариства "Антарктика"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Сервіс Компанія";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс"

про визнання недійсним рішення у вигляді протоколу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування права приватної власності,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.06.2022 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 916/1801/20, подана до Суду 24.06.2022.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.06.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Уркевич В.Ю., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 у справі № 916/1801/20.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено приписи ст.ст. 119, 236, 256 ГПК України.

Оскаржуваною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 916/1801/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 у справі № 916/1801/20 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, оскільки наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Розглядаючи заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 у даній справі, яка була подана на виконання вимог ухвали від 27.04.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, та оцінюючи поважність вказаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" причин пропуску такого строку, судова колегія виходила з наступного.

Оскаржувану до апеляційного суду ухвалу Господарським судом Одеської області постановлено 27.01.2022 (повний текст складено 01.02.2022), отже, згідно із приписами ч. 1 ст. 256 ГПК України, останнім днем строку подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу є 11.02.2022, тоді як скаржник звернувся зі скаргою лише 22.04.2022.

Судом апеляційної інстанції на підставі даних, які розміщено в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" отримало копію оскаржуваної ухвали суду 11.02.2022.

Обґрунтовуючи пропущення строку на апеляційне оскарження ухвали та подання апеляційної скарги лише 22.04.2022, скаржник послався на введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, що мало наслідком переведення працівників на дистанційний режим роботи, і лише 20.04.2022 відбулося часткове поновлення очної роботи товариства, у зв`язку з чим було здійснено огляд отриманої кореспонденції та виявлено оскаржувану ухвалу суду.

Судом апеляційної інстанції наголошено на тому, що воєнний стан на території України введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" не наведено жодних обставин, через які останній не міг звернутися із апеляційною скаргою у строк з 12.02.2022 (наступний день після отримання оскаржуваної ухвали суду) до 23.02.2022 (переддень введення воєнного стану).

За встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що скаржник не обґрунтував із наданням відповідних доказів, яким чином введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 завадило йому до настання цієї дати оскаржити ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 у даній справі.

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" не надано відповідних обґрунтувань та доказів на підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії до введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, а тому суд апеляційної інстанції визнав підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 у даній справі неповажними.

Оскільки скаржником не усунуто недоліки зазначені в ухвалі апеляційного господарського суду від 27.04.2022 про залишення апеляційної скарги без руху у справі № 916/1801/20 в частині наведення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд своєю ухвалою від 23.05.2022 відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України).

Так згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Частиною 4 ст. 260 ГПК України визначено, що якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже конструкція цих правових норм процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо застосування положень ст.ст. 260, 261 ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, п. 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь - яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

За змістом ч. 2 ст. 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на зазначене, правильне застосування норм ст.ст. 256, 260, 261 ГПК України під час постановлення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення даних норм, у зв`язку з чим Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 916/1801/20.

Керуючись ст.ст. 234, 287, 293, 304 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 у справі № 916/1801/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Уркевич В.Ю.