Постанова

від 03.10.2007 по справі 17/657-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

03 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 17/657-06 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу

фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

на  постанову

Харківського апеляційного

господарського суду від 06.06.2007 р.

у справі

№ 17/657-06

господарського суду

Сумської області

за позовом

фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

до

1) фізичної особи -підприємця

ОСОБА_2, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора Інтернешнл”

про

визнання нікчемним договору від

23.02.2001 р. та акту приймання-передачі від 01.04.2005 р.

в судовому

засіданні взяли участь представники:

позивача:

ОСОБА_3, дов. № б/н від

26.09.2007 р.;

відповідача-1:

- не з'явились;

відповідача-2:

Охріменко В.В., дов. № 02 від

10.01.2007 р.;

В С Т А Н О В

И В:

У жовтні 2006 р. фізична особа

-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець ОСОБА_1) звернувся до господарського

суду Сумської області з позовною заявою, у якій просив визнати нікчемними з

моменту підписання договір про співробітництво від 23.02.2001 р. та акт

приймання-передачі до цього договору від 01.04.2005 р.

Позовні вимоги Підприємець ОСОБА_1

обґрунтовував тим, що:

- 20.10.2005 р. Товариство з

обмеженою відповідальністю “Флора Інтернешнл” (далі -Товариство) уклало з Товариством

з обмеженою відповідальністю “Радикс” договір купівлі-продажу Торгівельного

ряду “Квіти”, який розташований на перехресті вул. Харківської та вул. СКД у м.

Суми, та складається з комплексу кіосків (далі -Торгівельний ряд “Квіти”);

- 13.09.2006 р. Товариство з

обмеженою відповідальністю “Радикс” уклало з ним договір купівлі-продажу

Торгівельного ряду “Квіти”;

- Комунальне підприємство “Сумське

міське бюро технічної інвентаризації” відмовило йому у реєстрації права

власності на Торгівельний ряд “Квіти” у зв'язку з тим, що зазначене майно

належить фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 (далі -Підприємець ОСОБА_2) на

підставі договору про співробітництво, укладеного останнім з Товариством

23.02.2001 р., та акта приймання-передачі від 01.04.2005 р.

- договір про співробітництво від

23.02.2001 р. є нікчемним, оскільки, зокрема:

1) підписаний від імені Товариства

ОСОБА_4, яка на момент підписання вказаного договору була звільнена з посади

директора Товариства;

2) Підприємець ОСОБА_2 не робив на

виконання вказаного договору будь-яких внесків;

3) договір нотаріально не

посвідчений, як того вимагають норми Цивільного кодексу України.

У ході судового розгляду

Підприємець ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги (т. 1, а. с. 80) та просив

господарський суд Сумської області визнати недійсними з моменту підписання

договір про співробітництво від 23.02.2001 р. та акт приймання-передачі до

цього договору від 01.04.2005 р. і зобов'язати Підприємця ОСОБА_2 повернути

йому Торгівельний ряд “Квіти”.

Уточнені позовні вимоги Підприємець

ОСОБА_1 обґрунтовував посиланням на ст. ст. 203, 215 та 216 Цивільного кодексу

України.

01.02.2007 р. Підприємець ОСОБА_1

повторно уточнив позовні вимоги, проте у ході судового засідання, яке відбулось

у той же день, відмовився від вказаних уточнених вимог, подавши відповідну

заяву.

Рішенням господарського суду

Сумської області від 01.02.2007 р. (суддя Лущик М.С.) позовні вимоги Підприємця

ОСОБА_1 задоволено. Рішення прийнято з мотивів, наведених Підприємцем ОСОБА_1 у

позовній заяві з урахуванням уточнень позовних вимог.

Постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 06.06.2007 р. (колегія суддів: Шепітько

І.І., Івакіна В.О., Лакіза В.В.) рішення господарського суду Сумської області

від 01.02.2007 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні

позовних вимог Підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Постанова мотивована тим, що:

- позовна вимога Підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним з моменту підписання договору про співробітництво від

23.02.2001 р., стороною якого він не є, не відповідає способу захисту

порушеного права, оскільки при визнанні вказаного договору недійсним на

підставі ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України має бути проведена

реституція між сторонами вказаного договору, а саме -Підприємець ОСОБА_2 має

повернути Товариству Торгівельний ряд “Квіти”;

- акт приймання-передачі від

01.04.2005 р. до договору про співробітництво від 23.02.2001 р. не є актом у

розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому позовна

вимога про визнання його не дійсним не підлягає розгляду господарським судом.

Підприємець ОСОБА_1 звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковим

обґрунтуванням до неї, у яких просить постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 06.06.2007 р. скасувати та залишити в силі рішення

господарського суду Сумської області від 01.02.2007 р. Вимоги, викладені у

касаційній скарзі та додатковому обґрунтуванні до неї, Підприємець ОСОБА_1

обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд порушив частину тертю ст. 215

Цивільного кодексу України, а висновок цього суду про те, що його позовна

вимога про визнання недійсним з моменту підписання договору про співробітництво

від 23.02.2001 р., стороною якого він не є, не відповідає способу захисту

порушеного права, суперечить вимогам ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу

України.

Товариство скористалось правом,

наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та

надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу

Підприємця ОСОБА_1, у якому зазначає про підтримання вимог вказаної скарги.

Підприємець ОСОБА_2 не скористався

правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу

України, та відзив на касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_1 до Вищого

господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному

перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови

Вищого господарського суду України від 02.10.2007 р. розгляд касаційної скарги

здійснюється колегією суддів Вищого господарського суду України у складі судді

Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки

встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами

першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при

прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду

України вважає, що касаційна скарга Підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому

задоволенню, враховуючи наступне.

Апеляційний господарський суд,

приймаючи постанову, яка оскаржується, виходив з того, що позовна вимога

Підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту підписання договору про

співробітництво від 23.02.2001 р., стороною якого він не є, не відповідає

способу захисту порушеного права, оскільки при визнанні вказаного договору

недійсним на підставі ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України має бути

проведена реституція між сторонами вказаного договору, а саме -Підприємець

ОСОБА_2 має повернути Товариству Торгівельний ряд “Квіти”.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає вказаний висновок необґрунтованим, оскільки,

як вбачається з матеріалів справи, Підприємець ОСОБА_1 не заявляв позовних

вимог про проведення реституції між сторонами договору про співробітництво від

23.02.2001 р., а лише заявив вимогу про визнання зазначеного договору

недійсним. Тобто, у даному випадку Підприємець ОСОБА_1 був особою,

заінтересованою у визнанні договору недійсним.

Відповідно ж до частини третьої ст.

215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена

законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його

дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний

судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин постанова

Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 р. підлягає

скасуванню як така, що прийнята з порушенням частини третьої ст. 215 Цивільного

кодексу України.

Не може бути залишено в силі і

рішення місцевого господарського суду, яким зобов'язано Підприємця

ОСОБА_2повернути Торгівельний ряд “Квіти” Підприємцю ОСОБА_1, оскільки,

по-перше, господарський суд не зазначив, на підставі яких норм матеріального

права вказане майно підлягає поверненню, по-друге, господарським судом не було

з'ясовано, чи був Підприємець ОСОБА_2 на момент вирішення спору власником

Торгівельного ряду “Квіти”.

Між тим, з матеріалів справи

вбачається, що Торгівельний ряд “Квіти” був переданий Підприємцем ОСОБА_2 в

рахунок погашення грошового боргу фізичній особі -підприємцю ОСОБА_5, який

зареєстрував відповідне право власності у Комунальному підприємстві “Сумське

міське бюро технічної інвентаризації”, а у подальшому -уклав договір

купівлі-продажу Торгівельного ряду “Квіти” від 03.10.2006 р. з ОСОБА_6.

Вказаному, у порушення ст. 43

Господарського процесуального кодекс України щодо всебічного, повного і

об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом, господарський суд першої інстанції оцінки не дав.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму

Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11

“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,

вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст.

11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення

місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного

господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального

чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним

законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній

інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що

не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Сумської

області від 01.02.2007 р. підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий

розгляд до господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду справи

місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно

з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити

докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті,

залучити у разі потреби до участі у справі інших осіб, і, в залежності від

встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119, 11110 та 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 06.06.2007 р. та рішення господарського суду Сумської

області від 01.02.2007 р. у справі № 17/657-06 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до

господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя                                                       

Г.А. Кравчук

Суддя                                                                   

       Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          

В.І. Шаргало