Україна
Україна
Харківський апеляційний
господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2007 року
Справа № 17/657-06
Колегія суддів у складі
головуючого судді Шепітько І.І.,
судді Івакіної В.О., судді Лакізи В.В.
при секретарі Саутенко К.О.
за участю представників сторін:
позивача -Приватний підприємець ОСОБА_1.
1-го відповідача -ОСОБА_2 за дорученням б/н
від 25.10.2006 року
2-го відповідача - Охріменко
В.В. за дорученням № 01/2007 від 10.01.2007 року
розглянувши у відкритому судовому
засіданні у приміщенні Харківського
апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх.
№750С/1-32) на рішення
господарського суду Сумської області від 01 лютого 2007 року по справі
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Суми
до
1. Приватного
підприємця ОСОБА_3, м.Суми
2.
Товариства з обмеженою відповідальністю „Флора Інтернешнл”, м.Суми
про визнання нікчемним договору від
23.02.2001 року та акту приймання-передачі від 01.04.2005 року
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської
області від 01 лютого 2007 року (суддя Лущик М.С.) позов задоволено.
1-й відповідач з рішенням місцевого
господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного
господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на
неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що
Договір про співробітництво від 23 лютого 2001 року, укладений між ТОВ
"Флора Інтернешнл" та ПП ОСОБА_3, повністю відповідає вимогам
законодавства, виконання умов договору з боку 1-го відповідача підтверджується
актом приймання-передачі частки у праві власності від 01 квітня 2005 року.
Відповідно до п. 3 вказаного акту сторони підтвердили повне виконання умов
Договору та засвідчили відсутність будь-яких взаємних претензій. Також
зазначає, що визнання недійсним з моменту підписання акту приймання-передачі до
Договору від 01.04.2005 р. суперечить приписам ст. 12 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу 2-й
відповідач зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що
оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин
справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і
вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського
суду Сумської області від 01 лютого 2007 року залишити без змін, а апеляційну
скаргу 1-го відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що ніяких
договорів з першим відповідачем та актів приймання-передачі директор ОСОБА_4 не
підписувала, оскільки була звільнена з посади 12.02.2001 року. Кпім того,
повідомив, що 1-й відповідач ніяких внесків на будівництво торгового ряду
«Квіти міста»не вносив.
Позивач у запереченнях на апеляційну
скаргу також вважає рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого
2007 року обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства,
просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача залишити
без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, викладені
в апеляційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх
юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів встановила наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення,
господарський суд Сумської області виходив з того, що торгівельний ряд
„Квіти" був побудований підприємством ТОВ „Флора Інтернешнл" на
земельній ділянці, яка була надана підприємству в оренду. Належних документів
на будь-яку участь ПП ОСОБА_3 у будівництві торгівельного ряду „Квіти"
суду не надано, крім того, сам ПП ОСОБА_3 починаючи з 01.06.2003 року по
01.02.2004 року на загальних підставах орендував торгівельну секцію у ТОВ
„Флора Інтернешнл", що підтверджується Договором оренди нежитлового
приміщення від 01.06.2003 року. 20 жовтня 2005 року ТОВ „Флора Інтернешнл"
уклало Договір купівлі-продажу торгівельного ряду „Квіти" з ТОВ
„Радикс". До 13.09.2006 року нерухоме майно торгівельного комплексу „Квіти"
перебувало на балансі ТОВ „Радикс" і було продано ПП ОСОБА_1, за
нотаріально посвідченим договором. При здійснення продажу ТОВ „Радикс" не
повідомило покупця ПП ОСОБА_1. про права третіх осіб на торгівельний ряд
„Квіти". Придбавши нерухоме майно - торгівельний ряд „Квіти" позивач
02.10.2006 року звернувся до КП „СМБТІ” за належною реєстрацією права власності
на це майно, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що це майно
зареєстровано на праві власності за ПП ОСОБА_5 на підставі рішення господарського
суду Сумської області по справі № 14/393-06 від 13.07.2006 року ОСОБА_5 вважає,
що набув право власності на торгівельний ряд „Квіти" в наслідок одержання
його в рахунок погашення грошового боргу перед ним ПП ОСОБА_3 Однак сам акт
прийому-передачі торгівельного ряду „Квіти" не є підтвердженням права
власності ОСОБА_3 на це майно. ОСОБА_3 не надав доказів вкладення коштів у
спільну діяльність з ТОВ „Флора Інтернешнл" по будівництву спірного
нерухомого майна, всі документи підтверджують будівництво цього майна лише ТОВ
„Флора Інтернешнл". З цих підстав,
керуючись ст.12 Закону України „Про власність” господарський суд Сумської
області дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ПП
ОСОБА_1.
На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду є
помилковими, не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи
виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2001 року між ТОВ
"Флора Інтернешнл" (адміністрація) та Приватним підприємцем ОСОБА_3
(учасник) укладено Договір про співробітництво. Відповідно до п.1.1 Договору
сторони зобов'язуються сумісно діяти, об'єднати свої фінансові ресурси з метою
будівництва торгового ряду та його подальшого сумісного використання у
підприємницькій діяльності.
ПП ОСОБА_1. після уточнення позовних вимог
просив суд визнати недійсним з моменту
підписання Договір про співробітництво від 23.02.2001р. укладений між ТОВ
"Флора Інтернешнл" та ПП ОСОБА_3 та акт приймання-передачі до цього
договору від 01.04.2005 р., також ПП ОСОБА_3 повернути ПП ОСОБА_1 торгівельний ряд «Квіти»(комплекс кіосків на
перехресті вул.Харківської та вул. Сумсько-Київських дивізій).
Відповідно до п.5
ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна
містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення
доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається
позов.
Таким чином,
відповідно до п.5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України
обов'язком позивача є визначення в позовній заяві законодавства, на підставі
якого подається позов, а судом розглядаються позовні вимоги та досліджуються
обставини справи в межах предмета та підстав позову.
З уточнень до
позовної заяви від 26 жовтня 2006 року вбачається, що позовні вимоги позивач
обґрунтовував на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.
215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання
в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність
правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша
заінтересована особа заперечує
його дійсність на підставах,
встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним
(оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 216
Цивільного кодексу України недійсний
правочин не створює юридичних
наслідків, крім тих, що пов'язані з його
недійсністю. У разі недійсності правочину кожна
із сторін зобов'язана повернути
другій стороні у
натурі все, що
вона одержала на виконання
цього правочину, а
в разі неможливості
такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у
користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати
вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких
обставин, в разі задоволення позову про визнання недійсним Договору про
співробітництво від 23.02.2001року, укладеного між ТОВ "Флора
Інтернешнл" та ПП ОСОБА_3 суд повинен
здійснити реституцію між
сторонами угоди та повернути
майно ТОВ "Флора Інтернешнл" - стороні за угодою, а не ПП ОСОБА_1,
як він просив у позовній заяві.
Таким чином, позовна вимога ПП ОСОБА_1 щодо визнання
недійсним з моменту підписання Договір про співробітництво від 23.02.2001р.
укладений між ТОВ "Флора Інтернешнл" та ПП ОСОБА_3 не відповідає
способу захисту порушеного права, у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
Про невідповідність позову приписам ст.216 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності правочину свідчить і вимога позивача про зобов'язання ПП ОСОБА_3
повернути торгівельний ряд «Квіти»(комплекс кіосків на перехресті
вул.Харківської та вул. Сумсько-Київських дивізій, с.Суми) ПП ОСОБА_1,
який взагалі не є стороною спірної угоди.
Таким чином, права
особи, яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення
позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з
застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного
кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.
Крім того, з
матеріалів справи вбачається, що
03.10.2006 року між ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6 укладено Договір купівлі
продажу нерухомого майна, зареєстрований в Державному реєстрі право чинів за №
НОМЕР_1 КП „Сумське міське бюро
технічної інвентаризації” нерухоме майно , а саме Торгівельний ряд „Квіти”,
літ.А-1, пл. 128,4 кв.м. по вул. Харківська, 36/1 у м.Суми зареєстровано на
праві власності за ПП ОСОБА_6
У судовому засіданні
під час розгляду апеляційної скарги ПП ОСОБА_1 зазначив, що у провадженні
господарського суду Сумської області знаходиться справа № 14/393-06 за його позовом до ПП ОСОБА_6 про повернення ПП ОСОБА_1
торгівельний ряд «Квіти»(комплекс кіосків на перехресті вул.Харківської та вул.
Сумсько-Київських дивізій, у м. Суми).
Що стосується вимоги
позивача про визнання недійсним з моменту підписання акту приймання-передачі до Договору від
01.04.2005 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 12
Господарського процесуального кодексу України встановлений вичерпний перелік
справ, підвідомчих господарським судам. Зокрема відповідно до п.1 вказаної
статті, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання
недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. При цьому, відповідно
до Листа Вищого арбітражного суду України №01-8/451 від 24 вересня 1999 року
актом у розумінні ст. 12 Арбітражного процесуального кодексу України є
офіційний письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема, певні
обов'язки і заборони. Виходячи з викладеного, акт здачі-приймання частки у
праві власності не є актом у розумінні ст. 12 Господарського процесуального
кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним такого
акту не підлягають розгляду господарським судом.
На підставі
наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ПП ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню
не підлягають, а рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого
2007 року не відповідає нормам матеріального та процесуального срава, у зв'язку
з чим, підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст.
99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу 1-го відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого 2007
року по17/657-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову
відмовити.
Головуючий
суддя (підпис)
Шепітько І.І.
cуддя (підпис)
Івакіна В.О.
cуддя (підпис)
Лакіза В.В.
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.06.2007 |
Оприлюднено | 30.08.2007 |
Номер документу | 702386 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Шепітько І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні