Постанова

від 27.04.2022 по справі 500/6089/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/76/22

Номер справи місцевого суду: 500/6089/17

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справи Одеського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді: Князюка О.В.

Суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкін А.П.,

За участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 01.11.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського районного суду Одеської області суду з позовом до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що розпорядженням Озерненського сільського голови №8 від 03.02.2011 року позивач був прийнятий на роботу на посаду водія у місцеву пожежно-сторожову охорону Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. 07.07.2017 року позивач був звільнений з займаної посади, проте у день звільнення трудова книжка йому видана не була, після чого він неодноразово (05.10.2017 року, 17.10.2017 року) звертався письмово та усно з проханням видачі йому трудової книжки. Позивач вказує, що без трудової книжки він не може працевлаштуватися, так як відповідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993 року при влаштуванні на роботу робітники повинні надати трудову книжку, оформлену у встановленому порядку.

Також позивач зазначив, що письмово звертався до сільської ради про видачу довідки про середню заробітну плату, проте відповідь не отримав. 20 лютого 2018 року ОСОБА_1 надав розрахунок позовних вимог, в якому вказує, що відповідно до довідки Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №33 від 11.1.2017 року його середньомісячний заробіток склав 4653 грн. (4826 грн. + 4480 грн. / 2), отже середній заробіток на день складає 155,10 грн. (4653 грн. / 30 днів), що на думку позивача є невірним. Правильним є середньоденний заробіток 218,3 грн. (4653 грн. / 19,5 днів). Сума виплати середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки за період з 07.07.2017 року по 10.06.2019 року складає 104784 грн. У зв`язку з зазначеним, враховуючи уточнені позовні вимоги позивач просить стягнути з Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні у розмірі 104784 грн., та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 3000 грн.

Короткий зміст рішення першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського району Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 , до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні - було задоволено.

Стягнуто з Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіок за час вимушеного прогулу у розмірі 104 784 (сто чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні) грн.

Стягнуто з Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, в дохід держави судовий збір у сумі 640,00 (шістсот сорок гривень нуль копійок) грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги

14 січня 2020 року, представником Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області - т.в.о. Озернянського сільського голови секретарем Озернянської сільської ради Ніца П.Г. було подано апеляційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 01.11.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з посиланням на незаконність рішення суду першої інстанції через недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає що висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи.

Представник апелянта у поданій скарзі зазначає, що згідно довідки Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 27.02.2018 року №2032/05 ОСОБА_1 звертався до Фонду 19.10.2016 року із заявою № 3093 про призначення пенсії за віком, як трактористу, проте у призначенні пенсії було відмовлено рішенням № 110 від 09.12.2016 року.

Згідно заяви (а.с. 146) ОСОБА_1 отримав оригінал трудової книжки в Ізмаїльському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області 24.01.2017 року.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наданих при розгляді справи судом першої інстанції є неправдивими та не можуть бути підставою для прийняття рішення суду про задоволення позову у даній справі, з огляду на наступне.

В ході судових засідань 11.01.2018 року та 01.02.2018 року, як позивач ОСОБА_1 , так і свідки, викликані судом за клопотанням позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали покази про те, що трудова книжка ОСОБА_1 була отримана останнім у грудні 2016 року та повернута до Озернянської сільської ради в кінці грудня 2016 року, де постійно знаходилась після цього в сейфі секретаря Озернянської сільської ради ОСОБА_2 .

Однак, згідно Акту, складеного комісією Озернянської сільської ради від 13.01.2017 року щодо інвентаризації документів, наявних в сільській раді, трудова книжка ОСОБА_1 була відсутня.

Апелянт зазначає, що свідок ОСОБА_3 також звертався у 2017 році до суду з позовною заявою до Озернянської сільської ради в зв`язку з порушенням трудових прав, в тому числі у зв`язку з не видачою, на його думку, трудової книжки при звільненні (адміністративна справа № 500/1819/17).Постановою Верховного Суду від 30.09.2019 року у даній справі підтверджено правильність по суті рішення першої та апеляційної інстанції, яким позовну заяву ОСОБА_3 залишено без задоволення. Згідно п. 62 вказаної постанови від 30.09.2019 року Верховний Суд вказав також на відсутність трудової книжки ОСОБА_3 в Озернянській сільській раді та посилається на Акт від 13.01.2017 року комісії Озернянської сільської ради.

Крім того, апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що в ході судового засідання 29.05.2018 року судом отримано письмову відповідь від Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України та допитано представника Фонду який вказав, що трудова книжка ОСОБА_1 в період з жовтня 2016 року до 24 січня 2017 року насправді знаходилась в Ізмаїльському об`єднаному управління Пенсійного Фонду України, яку ОСОБА_1 добровільно надав для оформлення пенсії та повернута останньому була 24.01.2017 року під розписку.

Також апелянт доводить до відома суду, що у зв`язку з наданням неправдивих свідчень позивачем ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в ході судових засідань 11.01.2018 року та 01.02.2018 року при розгляді даної справи Озернянською сільською радою було направлено заяву № 02-17/342 від 04.09.2018 року до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеські області для реєстрації кримінального провадження (т. 1 а.с. 198), за результатами розгляду якого зареєстроване кримінальне провадження № 12018160150002365 від 06.09.2018 року (т. 1 а.с. 227).

Апелянт вважає за необхідне зазначити, що в ході судового засідання 21.08.2019 року свідок ОСОБА_2 змінив покази та вказав, що трудову книжку ОСОБА_1 повернув не у січні 2017 року а 9 червня 2017 року, коли він був обраний вдруге секретарем сільської ради. Проте, судом першої інстанції під час розгляду справи не було перевірено на якій підставі свідок ОСОБА_2 мав можливість як уповноважена посадова особа Озернянської сільської ради отримувати від позивача ОСОБА_1 трудову книжку, якщо ОСОБА_2 був звільнений з посади секретаря сільської ради рішенням Озернянської сільської ради від 12.01.2017 року та більше останній в сільській раді не працював.

Апелянт зазначає, що після вищевказаного звільнення ОСОБА_2 з 13.01.2017 року та до сьогодні згідно рішення Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 186/VII від 12.01.2017 року секретарем Озернянської сільської ради є ОСОБА_4 , якого в законний спосіб не звільняли та останній повноважень не складав.

Таким чином представник апелянта звертає увагу суду апеляційної інстанції що з 24.01.2017 року ОСОБА_1 отримав з Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України свою трудову книжку та остання знаходилась у позивача, до Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області повернута не була.

З огляду на викладене в апеляційній скарзі представник Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області - т.в.о. Озернянського сільського голови секретарем Озернянської сільської ради Ніца П.Г. вважає, що у відповідача не було об`єктивної можливості виконати вимогу статті 47 КЗпП України та видати працівнику ОСОБА_1 його трудову книжку при звільненні, так як остання зберігалась у самого ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ

15 липня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в якому зазначено, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішенням суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права

У відзиві, ОСОБА_1 зазначає, що четверо працівників пожежно-сторожової охорони було звільнено 06.07.2017 року. При звільненні лише трьом було видано трудові книжки. В Акті комісії сільської ради від 13.01.2017 року були описані 33 трудові книжки працівників, проте трудової книжки позивача та його напарника ОСОБА_5 указані не були. Проте Козьма зазначає, що ОСОБА_6 при звільненні трудову книжку було видано, хоча у вищевказаному Акті комісії вона зазначена не була.

Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що не зрозумілим є те чому з 13.01.2017 року по день його звільнення із займаної посади - 06.07.2017 року, особисто ведучи облік трудових книжок і журнал руху трудових книжок працівників Озернянської сільської ради ОСОБА_7 не було врегульовано питання наявності чи відсутності трудових книжок працівників пожежно-сторожової охорони Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Щодо доводів апелянта з приводу свідчень у суді першої інстанції ОСОБА_1 вважає за необхідне зазначити факт неодноразової зміни керівника Озернянської сільської ради за короткий проміжок часу.

Позивач вважає, що усі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду наведених у рішенні та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

17 лютого 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О.В. за апеляційною скаргою Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 01.11.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду у складі головуючого судді: Князюка О.В., суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. зазначена цивільна справа була призначена до розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.11.2020 року цивільну справу за апеляційною скаргою Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 01.11.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до розгляду на 14 годину 00 хвилин 03.12.2020 року в приміщенні апеляційного суду з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.04.2022 року було витребувано з органів Пенсійного фонду України відомості про відрахування податків та зборів відносно фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 15 лютого 2011 року код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - за 2017-2021 роки, а також витребувано від Головного управління державної податкової служби в Одеській області відомості щодо відрахування податків та зборів відносно фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 15 лютого 2011 року код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - за 2017-2021 роки.

На виконання ухвали Одеського апеляційного суду надійшли наступні матеріали.

Головним управлінням Пенсійного фонду України дані про застраховану особу ОСОБА_1 з яких вбачається, що з листопада 2017 року ТОВ «Некрасівський полігон» сплачувались страхові внески по грудень 2029 рік. З січня 2020 року страхові внески до Пенсійного фонду на користь застрахованої особи вносились ТОВ «Комунтранс» до грудня 2020 року. З січня 2021 року по кінець березня страхові внески були сплачені знову ТОВ «Некрасівський полігон». З квітня 2021 року по кінець червня 2021 року страхові внески були сплачені ТОВ «Комунтрас». Також з липня 2021 року по кінець вересня 2021 року страхові внески сплачувались як ТОВ «Некрасівський полігон» так і ТОВ «Комунтрас».

Державною Податковою службою ГУ в Одеській області також було надано відомості з Державного реєстру фізичних-осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів громадянину ОСОБА_1 з яких вбачається, що позивач був працевлаштований з листопада 2017 року.

Розгляд справи було неодноразово відкладено.

28 квітня 2022 року сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином сповіщені, заяв та клопотань не подавали.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті. Колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції; і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що розпорядженням Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №8 від 03.02.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду водія Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (а.с.70). Дані обставини також підтверджуються відомостями з копії трудової книжки (а.с.109).

Розпорядженням Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №29 від 06.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади водія МПСО Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (а.с.69).

Відповідачем не надано суду відомостей щодо видачі трудової книжки ОСОБА_1 з 06.07.2017 року - дати прийняття розпорядження Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про його звільнення.

Заявами від 05.10.2017 року (а.с.5), від 17.10.2017 року (а.с.6), та від 06.11.2017 року (а.с. 24) позивач звертався до в.о. голови Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про видачу йому трудової книжки, довідки про його середній заробіток та копію розпорядження про звільнення.

Листом Головного управління Держпраці в Одеській області від 03.08.2017 року за №15-К-1247/03-13-11060 (а.с. 7-8) повідомлено ОСОБА_1 про розгляд його звернення на Урядову гарячу лінію 1545 щодо порушення відносно нього законодавства про працю керівництвом Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області у частині незаконного звільнення, а саме встановлено, що в порушення вимог законодавства України щодо дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці керівником Установи відносно ОСОБА_1 не проводились: 1) в подвійному розмірі годинної ставки оплати праці за роботу в надурочний час, що є порушенням статті 106 КЗпП України та статті 12 ЗУ «Про оплату праці»; 2) нарахування та оплата за роботу у світкові та не робочі дні у подвійному розмірі, що є порушенням статті 107 КЗпП України та статті 12 ЗУ «Про оплату праці»; 3) нарахування та оплата за роботу у нічний час, що є порушенням статті 108 КЗпП України та статті 12 ЗУ «Про оплату праці»; 4) індексація заробітної плати у червні 2017 року, що є порушенням частини 6 статті 95 КЗпП України та статті 33 ЗУ «Про оплату праці».

Також в порушення вимог частини 4 статті 115 КЗпП України, статті 21 ЗУ «Про відпустки», заробітна плата за весь час відпустки не виплачена не пізніше, ніж за три дні до її початку. Так, розпорядженням від 14.03.2017 року №08 «Про надання відпустки» надана щорічна відпустка 15.03.2017 року. Заробітна плата за весь час відпустки перерахована на вкладний рахунок лише 28.03.2017 року, що підтверджується зведеною відомістю сум для зарахування на рахунки від 28.03.2017 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з посади водія 07.07.2017 року на підставі 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, а саме за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, документальне підтвердження щодо ознайомлення ОСОБА_1 під розписку з розпорядженням від 06.07.2017 року №29 в Установі відсутнє. Виконуючий обов`язки сільського голови Ніца П.Г. не звернувся письмово до виборного органу первинної профспілкою організації (профспілкового представника) за отриманням згоди на звільнення ОСОБА_1 , що є порушенням вимог статті 43 КЗпП України, ані усні, ані письмові пояснення щодо підстав застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вихідний день або відмови ОСОБА_1 без поважних причин від виконання своїх обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, не надав. Остаточне вирішення питання щодо поновлення порушених трудових прав має бути вирішено у судовому порядку.

Згідно довідки Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 27.02.2018 року №2032/05 ОСОБА_1 звертався до управління 19.10.2016 року №3093 із заявою про призначення пенсії за віком як трактористу. У призначенні пенсії відмовлено рішенням №110 від 09.12.2016 року, яке надіслано на адресу ОСОБА_1 . Додатково повідомлено, що у відмовній пенсійній справі відсутній оригінал трудової книжки (а.с.91).

Згідно заяви (а.с. 146) ОСОБА_1 отримав оригінал трудової книжки в Ізмаїльському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області 24.01.2017 року.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4,5 ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 (301-93-п ) "Про трудові книжки працівників", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58) та іншими актами законодавства.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з доведеності позовних вимог в частині затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції розпорядженням Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №8 від 03.02.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду водія Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (а.с.70). Дані обставини також підтверджуються відомостями з копії трудової книжки (а.с.109).

Розпорядженням Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №29 від 06.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади водія МПСО Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (а.с.69).

Згідно ч.ч.1,2 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4,5 ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 ( 301-93-п ) "Про трудові книжки працівників", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58) та іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 4.1 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників" визначено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Таким чином, як вбачається з наведених законодавчих актів, трудова книжка видається робітнику в день звільнення з відміткою про причини звільнення.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Окрім того, відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Тобто у разі невидачі трудової книжки передбачається відповідальність за двома статтями частина п`ята статті 235 КЗпП у вигляді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Хоча відповідачем не надано суду відомостей щодо видачі трудової книжки ОСОБА_1 з 06.07.2017 року - дати прийняття розпорядження Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про його звільнення, проте колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити той наступне.

Згідно довідки Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 27.02.2018 року №2032/05 ОСОБА_1 звертався до Фонду 19.10.2016 року із заявою № 3093 про призначення пенсії за віком як трактористу, проте у призначенні пенсії було відмовлено рішенням № 110 від 09.12.2016 року.

Згідно заяви (а.с. 146) ОСОБА_1 отримав оригінал трудової книжки в Ізмаїльському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області 24.01.2017 року.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що повернув трудову книжку після цього до сільської ради. Дані обставини апелянтом спростовуються Актом, складеним комісією Озернянської сільської ради від 13.01.2017 року щодо інвентаризації документів, наявних в сільській раді, відповідно до якого трудова книжка ОСОБА_1 була відсутня.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до показань свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , оскільки свої показання вони змінювали при розгляді справи судом першої інстанції в наслідок появи нових доказів по справі.

Та слід зазначити, що відповідальність за ч. 5 ст. 235 КЗпП для роботодавця може настати лише за наявності його вини. Чинним законодавством передбачено, що обов`язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушник, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта що з 24.01.2017 року ОСОБА_1 отримав з Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України свою трудову книжку та остання знаходилась у позивача, до Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області повернута не була.

Про вказані факти також свідчать відомості надані Пенсійним Фондом України ГУ в Одеській області а також Державною Податковою службою ГУ в Одеській області, з яких вбачається, що позивач був працевлаштований з листопада 2017 року.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що саме з вини відповідача позивачу вчасно не було видано трудову книжку суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вина відповідача у невидачі позивачу належно оформленої трудової книжки відсутня, оскільки відсутні належні та допустимі докази повернення трудової книжки позивачем до Озернянської сільської ради, а отже вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Обов`язковою умовою застосування норми права, закріпленої в абзаці сьомому пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, щодо зазначення у трудовій книжці працівника дня звільнення, який відповідає дню видачі працівнику трудової книжки, та визнання недійсним раніше внесеного запису про день звільнення працівника, є наявність вини роботодавця у затримці видачі працівнику трудової книжки. Натомість судом апеляційної інстанції було встановлено, що у затримці видачі позивачу її трудової книжки вина відповідача відсутня, так як відомостей жодними належними та допустимими доказами ОСОБА_1 не спростував факт не передання трудової книжки ним до Озернянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області після отримання її 24.01.2017 року під розпис у Ізмаїльському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

РЕЗУЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.11.2019 року - задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.11.2019 року - скасувати.

Постановити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках передбачених п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 29.04.2022 року

Головуючий: О.В. Князюк

Судді: А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе