Ухвала

від 28.04.2022 по справі 308/5025/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5025/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

Головуючого судді - Крегул М.М.,

при секретарі судового засідання Тимко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради та скасування реєстрації земельної ділянки в поземельній книзі та в реєстрі речових прав, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2022 року до Ужгородського міськрайонного суду надійшов вищезазначений позов .

28.04.2022 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:59:001:0489 площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 та Ужгородській міській раді, код ЄДРПОУ 33868924, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Поштова, 3 вчиняти будь які дії відносно даної земельної ділянки.

Подану заяву обґрунтовує тим, що предметом спору є те, що відповідачі по справі - ОСОБА_2 та Ужгородська міська рада, вдаючись до незаконних дій створили ситуацію за якої вільна від нерухомого майна земельна ділянка, яка є землями загального користування (проїздом), була сформована та внесена в базу як землі торгівлі та в подальшому була передана оренду.

Заявниця є власником перукарні, після реконструкції з розширенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:59:003:0025, площею 0,0055 га., 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Третя сторона без самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_3 придбала у заявниці земельну ділянку, що розташована поруч в АДРЕСА_1 .

На вище наведеній ділянці було запроектоване нове будівництво, на яке заявниця, будучи ще власником, отримала відповідну дозвільну та містобудівну документацію.

Згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 78/2013 та містобудівних умов та обмежень від 10.06.2013 року в п. 10 «забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку» - було передбачено під`їзд до ділянки з боку АДРЕСА_1 . Також це вбачається у матеріалах польових геодезичних робіт і плану земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів), що складений згідно договору № 496 від 14.10.2011 року ТОВ «Байт».

Заявниця вказує, що цим під`їздом користується вона та третя сторона по справі ОСОБА_3 , а також сусідній гаражний кооператив що знаходиться по сусідству.

Сусідня земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:59:003:0027 площа 0,0055 перебуває у власності ОСОБА_2 ..

Як стверджує заявниця, ОСОБА_4 постійно перешкоджала у проїзді до ділянки заявниці, та інших сусідніх ділянок, який проходить поруч належного їй магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », так як мала намір за рахунок території проїзду влаштувати терасу.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка вдалася до незаконних дій з метою отримання права на територію заїзду, подавши до міської ради ряд заяв, з неправдивими відомостями, та отримавши відповідні рішення створила ситуацію за якої у неї виникло право просити спірну ділянку (територію заїзду) в оренду.

Зокрема, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.01.2004 року, даний магазин має загальну площу 26,2 кв.м. і це станом на момент оформлення власності на згадану вищеділянку площею0,0055га, а саме 2005 рік.

Відповідно до технічної документації по посвідченню права власності на земельну ділянку (про яку йде мова вище), розробленої ПП ОСОБА_5 , а саме ст. 25 даної документації міститься експлікація угідь згідно якої під капітальною одноповерховою забудовою 34.76 м.кв., під проходами та проїздами - 20,24.

П. 1.6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.05.2005 року кадастровий номер 2110100000:59:003:0027, доводиться що ділянка була продана територіальною громадою - ОСОБА_2 для обслуговування належного їй згідно згаданого свідоцтва про право власності від 02.01.2004 року нерухомого майна магазину.

За зверненням ОСОБА_6 , Ужгородською міською радою було винесено рішення 48 сесії 7 скликання від 04.06.2020 року № 1992 «Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» в якому було вирішено: надати згоду на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою уточнення конфігурації без зміни площ земельних ділянок 1.2. Гр. ОСОБА_7 власної ділянки (кадастровий номер 2110100000:59:003:0027).

Скориставшись даним рішенням ОСОБА_8 замовила та виготовила документацію на підставі якої змістила свою ділянку так, щоб за її межі виходила частина майна (власного магазину).

Після зміни координат, за угіддями земельна ділянка відповідача, площею 0,0055 кадастровий номер 2110100000:59:003:0027 містить наступні дані щодо капітальної одноповерхової забудови - 0,0032 (32 м.кв.). Тобто частина площі забудови магазину 34,76 - 32 = 2,76 м.кв., була виведена за межі ділянки відповідача в результаті зміни її конфігурації.

При цьому відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.06.2021 року (критерій пошуку - Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4258588) площа належного їй відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.01.2004 року магазину на ділянці - не змінилася та має ту ж саму загальну площу 26,2 кв.м.

Якщо підсумувати вищезазначене то спірна земельна ділянка не повинна була бути сформованою, так як насправді нерухомого майна на ділянці не було (до незаконних маніпуляцій зі зміною конфігурації), ділянка призначення для загального користування (проходу та проїзду) і така не мала права надаватися в оренду без проведення земельних торгів.

В подальшому, як стверджує заявниця, ОСОБА_8 , скориставшись тим що частина майна (2,76 м.кв.) вже розташована на землі комунальної власності, звернулася з відповідною заявою в Ужгородську міську раду де їй було надано рішення 51 сесії 7 скликання від 10.09.2020 року №2106 «Про надання та відмову дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в якому вирішила: надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею в оренду - п 2.18. Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 .

Після винесення рішення Ужгородської міської ради ОСОБА_7 замовила проект землеустрою та зареєструвала земельну ділянку площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 кадастровий номер 2110100000:59:001:0489.

Пунктом 1.38. Рішення Ужгородської міської ради, XIII сесія VIII скликання (2-е пленарне засідання) від 29 листопада 2021 року № 515 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок: Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:59:001:0489) площею 0,0215 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та передати її в оренду строком на 3 роки.

В подальшому 16.12.2021 року ОСОБА_7 зареєструвала речове право оренди спірної ділянки за номером в РРПВН 45853759.

Більше того, тільки отримавши спірну ділянку в оренду, відповідач одразу звернулася з заявою про надання їй дозволу на викуп земельної ділянки, намагаючись стати її власником а не орендарем.

За твердженнями заявника, такі дії відповідачів по справі можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так як в їх результаті ділянка отримана в оренду в незаконний спосіб, перейде у власність ОСОБА_7 а в подальшому може бути відчужена третім особа, забудована, тощо.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом позовних вимог є визнання недійсним та скасування п. 1.38. Рішення Ужгородської міської ради, ХІІІ сесія VIII скликання (2-е пленарне засідання) від 29 листопада 2021 року № 515 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок: Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:59:001:0489) площею 0,0215га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та передати її в оренду строком на три роки; скасування реєстрації комунального права власності та запису в поземельній книзі.

Підставою звернення позивача ОСОБА_1 до суду з даним позовом слугувало те, що на її переконання відповідач ОСОБА_7 незаконно отримала в оренду, а в подальшому має намір отримати у власність, частину земельної ділянки, яка є землею загального користування (проїздом, проходом) в тому числі і до земельної ділянки позивача і до поруч розташованого гаражного кооперативу і вважає порушеними її права та інтереси.

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так як ділянка отримана в оренду в незаконний спосіб, перейде у власність відповідача, а в подальшому може бути відчужена третім особам, забудована, тощо.

У частинах першій, другійстатті 149 ЦПК Українивизначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається,як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третястатті 150 ЦПК України).

У пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову,суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбаченихстаттею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відтак, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вивчивши письмову заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Суд оглянув надані ОСОБА_1 письмові матеріали на обґрунтування позовних вимог і заяви про забезпечення позову зокрема та встановив, що такі не містять жодних доказів, того, що відмова у забезпеченні позову може ускладнити ефективний захист або поновлення охоронюваних законом прав або інтересів позивача.

В даному випадку суд також враховуює практику Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Узагальнюючи все вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскільки заявником не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказівна підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із змісту заявлених вимог, суд вважає подання заяви про забезпечення позову передчасним і відмовляє у її задоволенні.

Керуючись ст.ст.149,150,153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: ОСОБА_2 , відповідача 2: Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради та скасування реєстрації земельної ділянки в поземельній книзі та в реєстрі речових прав - відмовити.

Ухвала набираєзаконної силиз моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та проголошено протягом 05.05.2022 року о 13 год. 40 хв..

СуддяУжгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул