Постанова

від 15.05.2022 по справі 380/12205/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12205/21 пров. № А/857/22911/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, ухвалене головуючим суддею Костецьким Н. В. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.06.2021 № Ф-7563-50 на суму 13870,66 грн;

- визнати протиправними на скасувати здійснені йому нарахування з єдиного соціального внеску, які наявні в інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)», а саме: нарахування єдиного внеску № 9300106397 вiд 26.04.2018 на суму 8 448,00 грн за 2017 рік по терміну сплати 02.05.2018 (код операції 17F); нарахування єдиного внеску № 9342789/ev від 19.10.2018 на суму 2457,18 грн за третій квартал 2018 року, в тому числі 819,06 грн за вересень 2018 року, по терміну сплати 19.10.2018 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 612821/ev від 21.01.2019 на суму 2457,18 грн за четвертий квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 3529684/ev від 19.04.2019 на суму 2754,18 грн за перший квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 5004412/ev від 19.07.2019 на суму 2754,18 грн за другий квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 6480727/ev від 21.10.2019 на суму 2754,18 грн за третій квартал 2019 року по терміну плати 21.10.2019 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 601331/ev від 20.01.2020 на суму 2754,18грн за четвертий квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 2083448/ev від 21.04.2020 на суму 2078,12 грн за перший квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 3580124/ev від 20.07.2020 року на суму 1039,06 грн за другий квартал 2020 року по терміну плати 20.07.2020 року (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 5069226/ev від 19.10.2020 на суму 3178,12 грн за третій квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 622659/ev від 19.01.2021 на суму 2200 грн за четвертий квартал 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 (код операції 17Х); нарахування єдиного внеску № 20761712 вiд 28.04.2021 на суму 1100 грн за 2019 рік по терміну сплати 30.04.2021 (код операції 17F).

Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно нараховано йому єдиний внесок оскаржуваною вимогою, оскільки 08.12.2006 він набув статус адвоката, що є незалежною професійною (адвокатською) діяльністю, однак, доходів від адвокатської та підприємницької діяльності не отримував, а за листопад та грудень 2018 року його доходи були нижчі за розмір мінімальної заробітної плати, а тому у 2018 році щомісячний розмір ЄСВ, який він повинен був сплатити дорівнював розміру мінімального місячного страхового внеску в сумі 819,06 грн. Зазначає, що відповідачем подвійно нараховано йому ЄСВ за 2017 рік як фізичній особі-підприємцю і як особі, яка провадить незалежну професійну (адвокатську діяльність). Крім цього, з 13.09.2018 по даний час перебуває у трудових відносинах за основним місцем роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Десята міська лікарня м. Львова», а тому щомісячні внески з ЄСВ роботодавцем були сплачені за позивача. Також вказує на протиправність нарахування з єдиного соціального внеску, які наявні в його інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок як особа, яка провадить підприємницьку діяльність, незалежно від отриманих доходів. Зазначає, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільг по сплаті єдиного внеску, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.06.2004 здійснено державну реєстрацію ОСОБА_1 як платника податків із зайняття діяльністю у сфері права.

Головним управлінням ДПС у Львівській області надіслано позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: від 11.02.2021 №Ф-7563-50 на загальну суму станом на 31.01.2021 12770,66 грн; від 14.05.2021 №Ф-7563-50 на загальну суму станом на 30.04.2021 13870,66 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №380/5145/21, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, прийняті Головним управлінням ДПС України у Львівській області від 11.02.2021 №Ф-7563-50 та від 14.05.2021 №Ф-7563-50.

14.06.2021 відповідачем надіслано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7563-50 на загальну суму 13870,66 грн заборгованість станом на 31.05.2021, яка виникла за період з 21.10.2019 по 30.04.2021.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відповідачем недоїмки по сплаті єдиного внеску зазначеної у спірній вимозі є протиправним, оскільки позивач у період, за який йому нараховано згадану недоїмку, перебував у трудових відносинах та отримував дохід, на підставі якого за нього роботодавцем сплачувались страхові внески. Також судом встановлено протиправність нарахування позивачу сум з єдиного соціального внеску, які наявні в його інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)».

Апеляційний суд, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перелік платників єдиного внеску передбачений статтею четвертою Закону № 2464-VI, серед якого, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Апеляційний суд звертає увагу, що у спірний період з 2019 року по квітень 2021 року ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Десята міська лікарня м. Львова» (ЄДРПОУ 01997679) та Середньою загальноосвітньою школою № 62 (ЄДРПОУ 22336611), які, як роботодавці, здійснювали сплату єдиного внеску за позивача.

Відтак, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі, якщо протягом 2019-2021 років він був найманим працівником та його роботодавці сплачували за нього єдиний соціальний внесок у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.

Так, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Разом з тим, спір з аналогічними обставинами та правовідносинами був неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, який сформував усталену практику у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 Верховний Суд, проаналізувавши норми Податкового кодексу України та Закону № 2464-VI, дійшов висновку, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Як встановлено з матеріалів справи, протягом 21.10.2019 по 30.04.2021 позивач був найманим працівником. У цей період роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується Головним управлінням ДПС у Львівській області та підтверджується матеріалами справи (а. с. 68-71).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності з матеріалів справи не встановлено.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесено оскаржувану вимогу, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесення Головним управлінням ДПС у Львівській області оскаржуваної вимоги про сплату єдиного внеску на суму 13870,66 грн та наявність підстав для її скасування.

Що стосується задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про визнання протиправними та скасування нарахування позивачу з єдиного соціального внеску, які наявні в його інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)», то апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області в цій частині не містить жодних доводів, а тому справа в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 380/12205/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 16.05.2022