Рішення

від 15.05.2022 по справі 914/1825/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022 Справа № 914/1825/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М.,

розглянувши матеріали справи за первісним позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України, м. Львів

про розірвання договору від 24 лютого 2004 року № Л/НКВ-044з/НЮ

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України, м. Львів

до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця, м. Львів

про внесення змін до договору від 22.08.2008 р.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом; відповідач за зустрічним позовом): Чорна Т.О. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1634 від 10.03.2010 р.; довіреність від 09.06.2021 р.

від відповідача (за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом): Попко Р.І. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1321 від 26.03.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

23.06.2021р. Акціонерне товариство Українська залізниця, м. Київ від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України про розірвання договору від 24 лютого 2004 року № Л/НКВ-044з/НЮ.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2021 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України про розірвання договору від 24 лютого 2004 року № Л/НКВ-044з/НЮ. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 28.07.2021 р.

28.07.2021 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 04.08.2021 р.

28.07.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду зустрічну позовну заяву від 27.07.2021 р. за вх. № 2489.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.08.2021 р. судом постановлено поновити ТзОВ Інвестиційно-будівельна компанія Житло України строк для подання зустрічної позовної заяви у справі № 914/1825/21. Прийняти зустрічну позовну заяву відповідача від 09.06.2021 р. (вх. № 1971 від 23.06.2021 р.) до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі № 914/1825/21. Вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання суду з розгляду зустрічного позову призначено на 04.08.2021 р.

28.07.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано відзив на первісну позовну заяву з додатками за вх. № 17626/21, відповідно до якого відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог з підстав, викладених у поданому відзиві на позовну заяву.

02.08.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду заяву про продовження строку на подання доказів за вх. № 17898/21.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.08.2021 р. судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1825/21 на тридцять днів з 30.08.2021 р. за клопотанням представника позивача та представника відповідача. Також судом задоволено заяву відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом за вх. № 17898/21 від 02.08.2021 р. та продовжено строк відповідачу за первісним позовом, позивачу за зустрічним позовом на подання доказів у справі № 914/1825/21.

В судовому засіданні 04.08.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 22.09.2021 р.

05.08.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 18329/21, відповідно до якої позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом просить суд врахувати під час розгляду справи № 914/1825/21 наведені позивачем у цій відповіді на відзив аргументи і пояснення щодо відхилення і спростування вказаних відповідачем у відзиві заперечень.

05.08.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано заяву з додатками за вх. № 18325/21.

17.08.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву з додатками за вх. № 19137/21, відповідно до якого позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

13.09.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано відповідь на відзив з додатками за вх. № 21184/21, відповідно до якої відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просить суд задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

21.09.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив з додатками за вх. № 21962/21.

Крім того, 22.09.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано письмові пояснення у справі № 914/1825/21.

22.09.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду заяву (вх. № 22062/21) про долучення до матеріалів справи висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за вих. № 968/1047-1048/21-22 від 14.09.2021 р. за результатами проведення судово-економічної експертизи за зверненням ТзОВ Інвестиційно-будівельна компанія Житло України.

В судовому засіданні 22.09.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 20.10.2021 р.

18.10.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду заперечення на пояснення позивача за вх. № 24160/21.

20.10.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано письмові пояснення у даній справі за вх. № 24360/21.

В судовому засіданні 20.10.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 08.11.2021 р.

20.10.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано клопотання про виклик експерта за вх. № 24361/21.

05.11.2021 р. позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом подано письмові пояснення (вх. № 26072/21) з додатками щодо поданого клопотання про виклик експерта.

05.11.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду заперечення (вх. № 26074/21) на пояснення позивача за первісним позовом від 20.10.2021 р.

05.11.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду заперечення на клопотання позивача за первісним позовом про виклик експерта за вх. № 26075/21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2021 р., судом постановлено клопотання Акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця про виклик експерта за вх. № 24361/21 від 20.10.2021 р. задоволити. Викликати Смоляк Станіславу, головного судового експерта ТВ КНДІСЕ першого кваліфікаційного класу, за спеціальностями: 11.1. Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності (свідоцтво № 917-11); 11.2. Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій (свідоцтво № 944-19); 11.3 Дослідження документів фінансово-кредитних операцій (свідоцтво № 945-19) для надання роз`яснень висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи за зверненням ТзОВ Інвестиційно-будівельна компанія Житло України за вих. № 968/1047-1048/21-22 від 14.09.2021 р. і надання відповідей на питання суду та учасників справи. Підготовче засідання відкласти на 24.11.2021 р.

22.11.2021 р. відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду заперечення (вх. № 27810/21) на пояснення позивача за первісним позовом від 05.11.2021 р.

Підготовче засідання у даній справі відкладено на 22.12.2021 р. з підстав, викладених в ухвалі суду від 24.11.2021 р.

Ухвалою суду від 22.12.2021 р., підготовче засідання у даній справі відкладено на 26.01.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.01.2022 р., судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1825/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28.02.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.02.2022 р., розгляд справи по суті відкладено на 23.03.2022 р.

В судовому засіданні 23.03.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 27.04.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 р., розгляд справи по суті відкладено на 10.05.2022 р.

В судовому засіданні 10.05.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 16.05.2022 р.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи в судових засіданнях, викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

16.05.2022 р. представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Зустрічний позов не визнає із підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, письмових поясненнях та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

16.05.2022 р. представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти первісного позову заперечив, підтримує зустрічну позовну заяву. Просив суд задоволити зустрічний позов, а у задоволенні первісного позову відмовити із підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, у відзиві на первісну позовну заяву, письмових поясненнях та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1825/21.

В судовому засіданні 16.05.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 24 лютого 2004 року між Львівською державною залізницею та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України був укладений договір № Л/НКВ-044з/НЮ (далі - Договір), предметом якого є взаємні обов`язки сторін щодо освоєння земельної ділянки шляхом забудови житлового кварталу за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни. Пунктами 1.2-1.3. Договору передбачено, що Замовник наділяє Інвестора - Генпідрядника правом виконання від його імені основних функцій Замовника по забудові житлового кварталу. Інвестор Генпідрядник приймає на себе виконання від імені Замовника основних функцій Замовника по забудові житлового кварталу, зобов`язується здійснити забудову житлового кварталу за власні кошти та кошти залучених ним інвесторів. 22 серпня 2008 року був укладений Договір про внесення змін та доповнень до Договору від 24 лютого 2004р. № Л/ЬЖВ-044з/НЮ. Договором про внесення змін та доповнень до Договору від 24 лютого 2004 р. № Л/НКВ-044з/НЮ внесено зміни до пп.6.3. розділу 6 Договору і викладено його в такій редакції: Даний договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін при систематичному невиконанні однією із сторін своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач, право постійного користування Державного територіально-галузевого об`єднання Львівська залізниця земельною ділянкою по вул. Роксоляни в м. Львові площею 5,0634 га кадастровий номер 4610136300:06:008:0017 підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 177001 від 10 червня 2008 р.

З 2004 року по сьогодні (протягом 16 років) Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України, як сторона Договору від 24 лютого 2004р. Л/НКВ-044з/НЮ, не здійснило забудову житлового кварталу земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни, чим не виконало зобов`язання за Договором. Зважаючи на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України впродовж багатьох років своїх зобов`язань за договором, відсутність будь-якої комунікації, керуючись п. 6.3 договору, регіональна філія Львівська залізниця ініціювала розірвання договору № Л/НКВ-044з/НЮ та листами від 26.03.2017 р. № Н-10/935, 09.08.2017 р. № Н-10/4980, 08.12.2020 р. № НГ-10/6883, 30.03.2021 № НГ-10/2168 позивач направляв ТзОВ Інвестиційно-будівельна компанія Житло України для підписання два примірники Угоди про розірвання договору № Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004 р. За даними трекінгів відправлень 7900062787224, 790063855827, листи не отримано та повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Оскільки позивач вичерпав юридичні механізми позасудового врегулювання спірного питання, він вимушений звертатися до суду з цим позовом до Відповідача про розірвання договору від 24 лютого 2004 р. № Л/НКВ-044з/НЮ.

На підставі наведеного, позивач просить суд розірвати Договір від 24 лютого 2004 року № Л/НКВ-044з/НЮ та судові витрати покласти на відповідача.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 80 від 31.01.2006 змінено найменування Львівської державної залізниці на Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут акціонерного товариства Українська залізниця, відповідно до якого Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - АТ Укрзалізниця) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця». Згідно із п. 2 зазначеного Статуту, Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - підприємства залізничного транспорту). Згідно із додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Державне територіально-галузеве об`єднання Львівська залізниця (код ЄДРПОУ 01059900) визначено підприємством залізничного транспорту загального користування, на базі якого утворюється ПАТ Укрзалізниця. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону, п. 2 Статуту, АТ Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Згідно із п. 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 Ко512-Ц/од Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту, 30.11.2015 визнано датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200. На підставі передавального акту від 03.08.2015 правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного територіально-галузевого об`єднання Львівська залізниця після його реорганізації перейшло до ПАТ «Укрзалізниця». На підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з Публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином, АТ Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов`язків Львівської державної залізниці.

На підставі наведеного, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом просить суд розірвати Договір від 24 лютого 2004 року № Л/НКВ-044з/НЮ. Судові витрати покласти на Відповідача. В задоволенні зустрічної позовної заяви просить відмовити за безпідставністю із підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву за вх. № 19137/21 від 17.08.2021 р.

Позиція відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом.

У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 17626/21 від 28.07.2021 р., відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ТзОВ Інвестиційно-будівельна компанія Житло України підтверджує, що 24.02.2004р. між Львівською державною залізницею (Замовник) та ТОВ «ІБК «Житло України» (Інвестор-Генпідрядник) було укладено договір №Л/НКВ-044з/НЮ, предметом якого є взаємні обов`язки сторін з приводу освоєння земельної ділянки шляхом забудови житлового кварталу за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни. Замовник наділив Інвестора-Генпідрядника правом виконання від його імені основних функцій Замовника по побудові житлового кварталу. Інвестор-генпідрядник приймає на себе виконання від імені Замовника основних функцій замовника по забудові житлового кварталу, зобов`язується здійснити забудову житлового кварталу за власні кошти та кошти залучених ним інвесторів (п. 1.1.-1.3. договору). Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що позивачем не надано будь-яких доказів невиконання Інвестором-Генпідрядником зобов`язань за укладеним договором №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. та відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом виконано усі кореспондуючі зобов`язання за договором, які походили із зобов`язань Замовника, а саме: отримано усі необхідні погодження містобудівного обгрунтування для звернення в подальшому про отримання вихідних даних на проектування. Окрім цього, 22.08.2008р. між ДТГО «Львівська залізниця» та ТОВ "ІБК "Житло України" було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору №Л/НКВ- 044з/НЮ від 24.02.2004р., згідно якого, п. 2.1.10 договору було викладено в новій редакції, а саме: не створювати умов та не приймати дій, котрі могли би суперечити умовам даного договору та вимогам чинного законодавства. Позивачем не надано доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Позивачем не наведено доказів невиконання відповідачем взятих за договором №Л/НКВ-044з/ню від 24.12.2004р. зобов`язань, оскільки відповідач не зміг приступити до їх виконання саме через невиконання зобов`язань за договором самим позивачем. Згідно п. 6.3. договору в редакції від 24.02.2004р., даний договір може бути розірваний при взаємній згоді сторін або при систематичному невиконанні стороною однією із сторін своїх зобов`язань.

22.08.2008р. між ДТГО «Львівська залізниця» та ТОВ ІБК «Житло України» було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р., згідно якого, п. 6.3. договору було викладено в новій редакції, а саме: Даний договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін при систематичному невиконанні однією із сторін своїх зобов`язань. ТОВ ІБК «Житло України» згоду на розірвання договору не надавало, доказів систематичного невиконання договору відповідачем позивач не надав. З огляду на зазначені вище положення договору та норм кодексів, розірвання даного договору є безпідставним, на думку відповідача за первісним позовом, оскільки це суперечить самому договору та закону в частині одностороннього розірвання через відсутність взаємної згоди, а також відсутність будь-яких доказів систематичного невиконання відповідачем умов договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р., а у зв`язку із внесеними сторонами змінами до договору, таке розірвання можливе лише за умови наявності цих двох обставин одночасно.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що ТОВ ІБК «Житло України» не надавало згоди АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» про розірвання договору, а також, позивачем не наведено жодного обґрунтування в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору (що мали місце виключно на переконання позивача), або хоча б того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди, з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично "отримати очікуване ним за договором", проте таких спроб не було.

Відповідач за первісним позовом посилається також на те, що позивач за первісним позовом не враховує, що ТОВ ІБК «Житло України» протягом тривалого часу вчиняв дії для оформлення земельної ділянки за ДТГО «Львівська залізниця», виготовлення проектно-кошторисної документації, підготовки документів для містобудівного обґрунтування та містобудівного розрахунку, дозвільної документації, не залежало від волі позивача та на виконання умов договору, і в його діях відсутня вина у порушенні зобов`язання щодо виконання умов договору, оскільки ним вчинялись необхідні дії для початку будівництва об`єкта на виконання умов Договору.

Відповідно за недоведеності наявності вини відповідача у невиконанні умов договору, а відтак, на думку відповідача за первісним позовом і відсутні правові підстави для розірвання Договору (зазначена позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові КГС ВС від 13.09.2019 № 910/10643/18). На підставі наведеного, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просить суд відмовити АТ «Українська залізниця» від імені якого діє РФ «Львівська залізниця» в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ІБК «Житло України» про розірвання договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. повністю. Провести відповідний розподіл судових витрат.

У свою чергу, ТОВ ІБК «Житло України» звернулось до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» про внесення змін до договору від 22.08.2008р. №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. та викладення пункту договору у новій редакції, а саме в частині розміру відсотків, які Інвестор Генпідрядник зобов`язується передати Замовнику в рамках виконання договору, а саме із 25% на 11%. Позовні вимоги мотивовані тим, що на час укладення договору та в подальшому при внесенні змін існували інші обставини, які сторони вважали сприятливими для намірів повного виконання договору, проте у зв`язку із суттєвими та тривалими інфляційними процесами, військовими діями, зміною законодавства, виконання договору на тих умовах, на яких він укладався в частині частки площ, які мали передаватись Замовнику за передачу земельної ділянки під забудову. А тому, виконання цього договору стало економічно не доцільним, оскільки створює для Інвестора-Генпідрядника завідомо збитковий результат, наслідком чого може стати неможливість завершення будівництва житлового кварталу чи передачі площ Замовнику. А тому, з метою врегулювання правовідносин сторін та можливості виконати договір в повному обсязі, існують усі підстави для внесення змін у договір згідно положень ст. 652 ЦК України.

АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» у відзиві на зустрічний позов заперечила проти його задоволення, мотивуючи тим, що зміна договору у зв`язку зі зміною обставин допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або тягне для сторін шкоду, яка значно переважає затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, а оскільки такі обставини відсутні, тому відповідно й відсутні підстави для внесення змін. Також, зазначає, що виконання умов договору в частині передачі Замовнику 25% збудованих площ згідно умов укладеного між сторонами договору, не позбавляє Інвестора-Генпідрядника того, на що він розраховував при внесенні змін у договір.

У відповіді на відзив на зустрічний позов ТОВ ІБК «Житло України» зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не враховує ті обставини, що протягом усього періоду дії договору, витрати на проектно-вишукувальні, виготовлення документації на земельну ділянку, погодження проектної документації здійснювалось виключно за кошти позивача Інвестора-Генпідрядника, і будь-яких доказів виконання договору Замовником не надано, а тому, розірвання договору призведе до прямих збитків Інвестора-Генпідрядника, а не Замовника, оскільки, останній не ніс жодних фінансових витрат. Також, скасуванням у законодавстві обов`язку сплати пайового внеску з 2021 року, порушує баланс сторін у договорі, оскільки, при зменшенні розміру пайового внеску прямопропорційно збільшується частка Замовника в об`єкті, в той час, як не змінюється становище Інвестора-Замовника.

Також, у наданих письмових поясненнях у справі від 22.09.2022р. АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» зазначено, що ДТГО «Львівська залізниця» було видано довіреність від 22.08.2008р. №НЮ-576, якою уповноважило генерального директора ТОВ ІБК «Житло України» представляти інтереси довірителя при виконанні спірного договору, а тому, у відповідача за первісним позовом були усі можливості для його виконання.

ТОВ ІБК «Житло України» проти даних доводів заперечило, покликаючись на те, що у виданій довіреності зазначено, що уповноважений лише має право на вчинення дій, а не обов`язок та те, що довіреність видана на директора товариства, а не на самого відповідача.

Позивачем за зустрічним позовом замовлено у Тернопільського відділення КНДІСЕ експертне дослідження щодо обґрунтованості частки АТ «Українська залізниця» в розмірі 25% (згідно п. 3.5 договору від 22.08.2008р. про внесення змін до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р.) та можливості виконання даного договору за наявності цього пункту договору в такій редакції.

У наданому 22.09.2022р. суду висновку експерта №968/1047-1048/21-22 від 14.09.2021р. зазначено, що в результаті дослідження представлених документів, економічно обґрунтованим до виконання (станом на дату експертизи ), при будівництві ТОВ ІБК «Житло України» житлового кварталу по вул. Роксоляни м. Львові (мікрорайон «Білогорща») на земельній ділянці 5.0634 га, що має передаватись на користь АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» при виконанні умов договору № Л/НКВ- 044з/НЮ від 24.02.2004р. та додаткового договору від 22.08.2008р., становить: від житлової площі - 8, 92 %; від загальної площі - 8.38%.

Відповідач за зустрічним позовом проти висновку експерта заперечив, мотивуючи тим, що зведений кошторис, який покладений в основу висновку не пройшов експертизу, а також те, що покладені в основу висновку розрахунки техніко-економічних показників не погоджені із Замовником, а також подав клопотання про виклик експерта в судове засідання для дачі відповідей на запитання.

Позивач за зустрічним позовом проти даних доводів заперечив, зазначаючи, що проходження експертизи проектної документації для даного виду будівництва не є обов`язковим, а техніко-економічні показники були взяті для розрахунку із замовленої Інвестором-Генпідрядником проектної документації, оскільки така, всупереч умова договору, не була передана Замовником.

Клопотання відповідача за зустрічним позовом від 20.10.2021р. було задоволено та викликано головного експерта ТВ КНДІСЕ першого кваліфікаційного класу Смоляк С. для надання пояснень по висновку експерта та надання відповідей на запитання.

В судовому засіданні 26.01.2022р., представником відповідача за зустрічним позовом експерту було поставлено запитання: чи достатньо було зібрано/надано матеріалів замовником експертизи для її виконання, на що було отримано позитивну відповідь, що із наданих замовником матеріалів, вона як експерт, склала висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи за зверненням ТОВ ІБК «Житло України» 14.09.2021 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, як за первісним позовом так і за зустрічним позовом, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.

24.02.2004р. між Львівською державною залізницею (Замовник) та ТОВ «ІБК «Житло України» (Інвестор-Генпідрядник) було укладено договір №Л/НКВ-044з/НЮ, предметом якого є взаємні обов`язки сторін з приводу освоєння земельної ділянки шляхом забудови житлового кварталу за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни. Замовник наділив Інвестора-Генпідрядника правом виконання від його імені основних функцій Замовника по побудові житлового кварталу. Інвестор-генпідрядник прийняв на себе виконання від імені Замовника основних функцій замовника по забудові житлового кварталу, зобов`язується здійснити забудову житлового кварталу за власні кошти та кошти залучених ним інвесторів. (п. 1.1.-1.3. договору).

Згідно п. 2.1.1. 2.1.10. договору Замовник зобов`язався: передати ІнвесторуГенпідряднику для ознайомлення і подальшого коригування наявну у Замовника вихідну та проектну документацію по забудові житлового кварталу на даній земельній ділянці; надати Інвестору-Генпідряднику право заключити угоду з інститутом «Містопроект» на коригування проектних пропозицій по забудові житлового кварталу на вул. Роксоляни, зібрати, або поновити видані раніше Замовнику технічні умови на будівництво, у відповідних службах міста; надати Інвестору Генпідряднику право заключити угоди зі спеціалізованими проектними організаціями на виготовлення робочої проектно-кошторисної документації будівництва житлового кварталу (оплата робіт проводиться за рахунок Інвестора-Генпідрядника); спільно з Інвестором-Генпідрядником забезпечити погодження проектно-кошторисної документації в інженерних службах міста, провести необхідні експертизи, або за взаємною згодою доручити виконання цих робіт Інвестору-Генпідряднику; спільно з Інвестором-Генпідрядником одержати дозвіл на будівництво об`єктів в даному житловому кварталі та зареєструвати його в інспекції Держархбудконтролю; після завершення Інвестором-Генпідрядником будівництва об`єктів в даному житловому кварталі здавати їх спільно з Інвестором-Генпідрядником державній приймальній комісії; не створювати умов та не приймати дій, котрі могли би суперечити умовам даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 2.3.9 договору Інвестор-Генпідрядник зобов`язався: виконувати взяти на себе основні функції Замовника, які визначені чинним законодавством, по будівництву житлового кварталу; забезпечити фінансування та спорудження об`єктів в житловому кварталі; при виконанні робіт дотримуватись обов`язкових норм, правил та вимог чинного законодавства; спільно із Замовником вирішити питання експлуатації новозбудованих будинків у житловому кварталі; по завершенні будівництва виконати усі роботи, пов`язані зі звільненням будівельного майданчика; на вимогу замовника надати усю необхідну інформацію, пов`язану із виконанням даного договору; своєчасно фінансувати Замовнику витрати, пов`язані з виготовленням та погодженням проектно-кошторисної документації у відповідних службах міста, або самостійно оплачувати ці витрати по договорах чи пред`явлених рахунках; Інвестор-Генпідрядник зобов`язується надавати допомогу працівникам Львівської залізниці в отриманні кредитів для оплати пайової участі в будівництві житла, участі в державних пільгових програмах особам, котрі мають на це право; Інвестор-Генпідрядник несе відповідальність за якість виконаних робіт та терміни здачі об`єктів у житловому кварталі.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні підстави припинення зобов`язань визначено у статті 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначено також ст. 202 ГК України, за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ ІБК «Житло України» (Інвестор-Генпідрядник) умови договору не виконало, чим порушило взяті зобов`язання за договором, а тому договір підлягає розірванню на підставі положень ст. 611 ЦК України та ст. 188 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 188 Господарського кодексу України регламентується порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, позивачем за первісним позовом не доведено факту невиконання умов договору саме відповідачем за зустрічним позовом з огляду на наступне.

Як зазначалось вище згідно пунктів 2.1.1. 2.1.10. договору, саме Львівська державна залізниця - Замовник зобов`язався:

-передати ІнвесторуГенпідряднику для ознайомлення і подальшого коригування наявну у Замовника вихідну та проектну документацію по забудові житлового кварталу на даній земельній ділянці, проте, дане зобов`язання виконане Замовником не було, жодна вихідна чи проектна документація Інвестору-Генпідряднику не передавалась. У судовому засіданні, підтвердила представник позивача за первісним позовом, що докази, які б підтверджували даний факт у архівах підприємства відсутні.

-надати Інвестору-Генпідряднику право заключити угоду з інститутом «Містопроект» на коригування проектних пропозицій по забудові житлового кварталу на вул. Роксоляни, зібрати, або поновити видані раніше Замовнику технічні умови на будівництво, у відповідних службах міста. Так, на виконання даного пункту договору між ДП Державний інститут проектування міст «Містопрпроект» та ТОВ ІБК «Житло України» укладено угоду №9560-07 від 30.08.2007р. на виготовлення проектно-пошукової документації «Забудова І-ї черги житлового кварталу ІУ-24.2 по вул. Роксоляни у м. Львові (мікрорайон «Білогорща». Ескізний проект», а також угоду №9225-2007 на виготовлення проектно-пошукової документації «Коригування ДПТ по вул. Роксоляни в м. Львові. Роботи по даних договорах були оплачені та прийняті ТОВ ІБК «Житло України», виконання підтверджується актами виконаних робіт). Також, на звернення ТОВ ІБК «Житло України» отримано відповідь Головного державного санітарного лікаря м. Львова №1946/05 від 19.08.08р. про погодження проектних пропозицій «Забудова 1-черги житлового кварталу ІV-24-2 по вул. Роксоляни у м. Львові». Аналогічне погодження ТОВ ІБК «Житло України» отримано від Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області №11-12845 від 02.09.08р. Також, листом №52 від 26.08.2008р. ТОВ ІБК «Житло України» та листом №НГ-10/3005 від 27.08.2008р. ДТГО «Львівська залізниця» звертались до Теплокомуненерго Залізничного району у м. Львові про погодження попередніх технічних умов на індивідуальне (по квартирне) теплозабезпечення та підігрів води. При цьому, Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР листом №5-9111/2401 від 21.09.08р. розглянуто звернення ТОВ ІБК «Житло України» та ДТГО «Львівська залізниця» та не висловлено заперечення щодо можливості будівництва 1-черги житлового кварталу в складі трьох пускових комплексів на вул. Роксоляни.

-надати Інвестору Генпідряднику право заключити угоди зі спеціалізованими проектними організаціями на виготовлення робочої проектно-кошторисної документації будівництва житлового кварталу (оплата робіт проводиться за рахунок Інвестора-Генпідрядника). Відповідач за первісним позовом зазначає, що угоди не були укладені, а оплата не здійснена, оскільки робоча проектно-кошторисна документація розробляється на підставі усіх вихідних даних на проектування, архітектурно планувального завдання (яке було необхідним на час звернення), а містобудівних умов та обмежень, чи технічних умов отримано не було, а тому були відсутні підстави для укладення договорів на виготовлення робочої документації.

-спільно з Інвестором-Генпідрядником забезпечити погодження проектно-кошторисної документації в інженерних службах міста, провести необхідні експертизи, або за взаємною згодою доручити виконання цих робіт Інвестору-Генпідряднику. Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання даного пункту договору ТОВ ІБК «Житло України» (лист №74 від 12.20.2007р.) спільно із ДТГО «Львівська залізниця» (лист №379 від 11.10.2007р.) звертались до Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР про погодження розробленого містобудівного обґрунтування «Коригування ДПТ по вул. Роксоляни у Львові для багатоповерхової житлової забудови кварталу». Також, на виконання даного пункту договору, ТОВ ІБК «Житло України» отримано висновок комплексної державної експертизи №14-01437-09 від 25.11.2009р. по містобудівній документації «Містобудівне обґрунтування Забудови кварталу на вул. Роксоляни у м. Львові».

-спільно з Інвестором-Генпідрядником одержати дозвіл на будівництво об`єктів в даному житловому кварталі та зареєструвати його в інспекції Держархбудконтролю. Відповідач за первісним позовом зазначає, що виконання даної умови не виявляється можливим, оскільки відсутні вихідні дані не отримані, проектна документація не виготовлена, а натомість Інвестором-Генпідрядником замовлені передпроектні пропозиції.

-після завершення Інвестором-Генпідрядником будівництва об`єктів в даному житловому кварталі здавати їх спільно з Інвестором-Генпідрядником державній приймальній комісії. Даний пункт не виконувався сторонами, оскільки будівництво не розпочиналось.

-не створювати умов та не приймати дій, котрі могли би суперечити умовам даного договору.

З наведеного вбачається, що саме Інвестором-Генпідрядником виконано частину зобов`язань Замовника за договором, і в цей же час, позивачем за первісним позовом не надано жодного доказу виконання договору, як Замовником.

Таким чином, Інвестором-Генпідрядником виконано усі кореспондуючі зобов`язання за договором, які походили із зобов`язань Замовника, а саме: отримано усі необхідні погодження містобудівного обгрунтування для звернення в подальшому про отримання вихідних даних на проектування. В свою чергу, зазначені обставини підтверджують виконання Інвестором-Генпідрядником взятих зобов`язань, які передбачені пунктами 2.3.1 2.3.9 договору.

Також, 22.08.2008р. між ДТГО «Львівська залізниця» та ТОВ ІБК «Житло України» було укладено договір про несення змін та доповнень до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р., згідно якого, п. 2.1.10 договору було викладено в новій редакції, а саме: не створювати умов та не приймати дій, котрі могли би суперечити умовам даного договору та вимогам чинного законодавства. Позивачем не надано доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Крім цього, як встановлено з наявних у справі доказів, на момент укладення між сторонами договору №Л/НКВ-044з/ню від 24.12.2004р., ухвалою Львівської міської ради №2008 від 16.12.2004р. скасовано ухвалу Львівської міської ради №231 від 16.11.1995р. про надання Львівській державній залізниці в постійне користування земельну ділянку по вул. Роксоляни в м. Львові площею 14,3 га. для будівництва житлового кварталу. В подальшому, за позовом Львівської державної залізниці, рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2006р., залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2006. за участю третьої особи ТОВ ІБК «Житло України», визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради №2008 від 16.12.2004р. «Про скасування ухвали №231 від 16.11.1995».

Зазначені обставини підтверджують факт, що незважаючи на скасування права постійного користування на земельну Львівської державної залізниці, ТОВ ІБК «Житло України» було зацікавлене в укладенні та виконанні умов даного договору.

Як вбачається із наданих відповідачем за первісним позовом доказів, в подальшому, між ЛКП «Центр земельного кадастру та землеустрою (Виконавець) та ТОВ ІБК «Житло України» (Замовник) було укладено договір №96 від 15.02.2007р. про виконання проектно-вишукувальних робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по вул. Роксоляни, про що підписано акт виконаних робіт. Також, ТОВ ІБК «Житло України» укладено договір із Головним управлінням земельних ресурсів у Львівській області №766 від 28.05.2008р. на проведення державної землевпорядної експертизи земельної ділянки пл. 5.0634 га. по вул. Роксоляни.

Листом №НТВ-18/16 від 09.06.2008р., ДТГО «Львівська залізниця» уповноважила директора ТОВ ІБК «Житло України» отримати відкоригований акт на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Роксоляни у м. Львові, який було отримано директором ТОВ ІБК «Житло України» та передано разом із технічною документацією на земельну ділянку Замовнику ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступник Львівської державної залізниці).

Також, 22.08.2008р. ДТГО «Львівська залізниця» було видано довіреність №НЮ-576, якою уповноважила генерального директора ТОВ ІБК «Житло України» представляти інтереси ДТГО «Львівська залізниця», як користувача земельної ділянки, для ефективного виконання обов`язків за договором №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р., у зв`язку із чим, частина дозвільної документації в ході виконання договору виготовлялась на позивача за первісним позовом, зокрема, документація на земельну ділянку, що й підтверджується наведеними вище спільними листами та діями сторін по виконанню договору. Довіреністю встановлено, що вона чинна до завершення будівництва першої черги та прийняття об`єкта в експлуатацію.

Як вбачається із наявної у справі копії протоколу, 12.03.2010р. директор ТОВ ІБК «Житло України» був присутній на громадських слуханнях щодо розгляду проекту містобудівного обґрунтування забудови кварталу на вул. Роксоляни у м. Львові, що підтверджується протоколом, та висловив підтвердження підготовки усієї проектної та дозвільної документації, що була необхідною для отримання затвердження містобудівного обґрунтування та готовності будівництва житлового кварталу, та пільгового і соціального житла.

Також, ТОВ ІБК «України» зверталось в Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР щодо затвердження містобудівного обґрунтування, проте листом №5-9926/2201 від 26.10.10р. було надано відповідь про необхідність подачі відповідного звернення від ДТГО «Львівська залізниця» та юридичним департаментом ЛМР було надано відповідь №1104-303 від 24.04.2013р. про необхідність здійснення особистого представництва інтересів ДТГО «Львівська залізниця» в передбачених законом випадках, або на підставі виданої довіреності.

З наведених обставин суд приходить до висновку, про безпідставність доводів позивача за первісним позовом про невиконання відповідачем умов договору.

01.04.2013р. ТОВ ІБК «Житло України» зверталось до ДТГО «Львівська залізниця» із листом та повідомляло про хід проведеної роботи, зокрема по оформленню земельної ділянки на Львівську залізницю, коригування генерального плану забудови, виконання проектної документації та погоджень і повідомлення про понесені витрати на суму 1,35 млн. грн., а також листом №08 від 31.01.2013р. ТОВ ІБК «Житло України» повідомило ДТГО «Львівська залізниця» про готовність спільної участі у державних пільгових програмах доступного та соціального житла.

На виконання умов договору, 14.07.2017р. ТОВ «БК «Житло України» звернулось до РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» із листом №118 в якому повідомило про хід виконаної роботи, а також про зміни в містобудівному законодавстві та необхідність отримання містобудівних умов та обмежень, за якими має звернутись виключно землекористувач. Відповідь на даний лист відповідача за зустрічним позовом в матеріалах справи відсутня.

Зазначені обставини підтверджують факт виконання Інвестором-Генпідрядником положення п. 2.3.6 та п. 2.3.8. договору в частині надання інформації Замовнику.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Надані відповідачем за первісним позовом докази підтверджують вчинення ним протягом тривалого часу дій для оформлення земельної ділянки за ДТГО «Львівська залізниця», виготовлення проектно-кошторисної документації, підготовки документів для містобудівного обґрунтування та містобудівного розрахунку, дозвільної документації і в той же час, позивачем за первісним позовом, не наведено доказів невиконання відповідачем взятих за договором №Л/НКВ-044з/ню від 24.12.2004р. зобов`язань, оскільки відповідач не зміг частково приступити до їх виконання саме через невиконання зобов`язань за договором самим позивачем, про що зазначалось судом вище.

Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно за недоведеності наявності вини відповідача у невиконанні умов договору, а відтак і відсутні правові підстави для розірвання Договору (зазначена позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові КГС ВС від 13.09.2019 № 910/10643/18).

Також, згідно п. 6.3. договору в редакції від 24.02.2004р., даний договір може бути розірваний при взаємній згоді сторін або при систематичному невиконанні стороною однією із сторін своїх зобов`язань.

22.08.2008р. між ДТГО «Львівська залізниця» та ТОВ ІБК «Житло України» було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р., згідно якого, п. 6.3. договору було викладено в новій редакції, а саме: Даний договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін при систематичному невиконанні однією із сторін своїх зобов`язань.

ТОВ ІБК «Житло України» згоду на розірвання договору не надавало, доказів систематичного невиконання договору відповідачем позивач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначені вище положення договору та норм кодексів, розірвання даного договору є безпідставним, оскільки це суперечить самому договору та Закону в частині одностороннього розірвання через відсутність взаємної згоди, а також відсутність будь-яких доказів систематичного невиконання відповідачем умов договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р., а у зв`язку із внесеними сторонами змінами до договору, таке розірвання стало можливе лише за умови наявності цих двох обставин одночасно.

Також ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно висновків викладених у постанові Верховного суду України (у складі Судових палат у цивільних та господарських справах) від 18.09.2013у справі 6- 75цс13 зазначається наступне:

"Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати."

З урахуванням вищенаведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин, котрі підтверджують систематичність невиконання умов договору чи істотність порушення зобов`язання. Також, позивачем за первісним позовом не наведено жодного обґрунтування, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору, або хоча б того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди, з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично "отримати очікуване ним за договором".

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не обґрунтовано та не наведено підстав для розірвання договору, як і не надано жодних доказів виконання взятих зобов`язань Замовником.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності порушення відповідачем взятих зобов`язань за договором №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. та додатковим договором від 22.08.2008р., а тому первісний позов не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову, то суд виходить з наступного.

24.02.2004р. між Львівською державною залізницею (Замовник) та ТОВ «ІБК «Житло України» (Інвестор-Генпідрядник) було укладено договір №Л/НКВ-044з/НЮ, предметом якого є взаємні обов`язки сторін з приводу освоєння земельної ділянки шляхом забудови житлового кварталу за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни.

Пунктом 3.5. даного договору було передбачено: «Після завершення будівництва об`єктів у житловому кварталі Інвестор-Генпідрядник передає у власність Замовнику 7% площі житла об`єктів. Дані відрахування не поширюються на ту частку житлової площі об`єктів, які збудовані відповідно до затверджених державних програм забезпечення житлом військовослужбовців та їх сімей; членів сімей загиблих; молодих сімей та одиноких молодих громадян».

22.08.2008р. сторонами було укладено договір про внесення змін до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. яким п. 3.5. викладено в редакції: «Після завершення будівництва об`єктів у житловому кварталі Інвестор-Генпідрядник передає у власність Замовнику частину загальної площі житла, що разом з інвестиційним внеском на Львівську міську раду становить 25% об`єму загальної площі житла. Збільшення долі Замовника в даній відсотковій ставці прямо пропорційне зменшенню в ній долі міської ради. Дані відрахування не поширюються на ту частку житлової площі об`єктів, які збудовані відповідно до затверджених державних програм забезпечення житлом військовослужбовців та їх сімей; членів сімей загиблих; молодих сімей та одиноких молодих громадян. Механізм розрахунку загальної житлової площі для передачі Замовнику, погоджується сторонами».

07.07.2021р. ТОВ ІБК «Житло України» звернулось до АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» з пропозицією про внесення змін до договору від 22.08.2008р. про внесення змін до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2204р., якою запропонувало викласти п. 3.5. договору в наступній редакції:

« 3.5. Після завершення будівництва об`єктів в житловому кварталі, Інвестор Генпідрядник передає у власність замовнику 11% (одинадцять відсотків) площ житла в об`єкті. Інвестор Генпідрядник зобов`язується забезпечити сплату коштів інвестиційного внеску на розвиток та створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в повному обсязі.».

Проте, відповіді АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» на пропозицію не отримано.

У зв`язку, з відхиленням пропозиції щодо внесення змін у договір, що унеможливлює його виконання на існуючих умовах,ТОВ ІБК «Житло України» звернулось до суду про внесення змін у договір.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У зв`язку із викладеним, суд вважає, що дане положення договору підлягає внесенню змін у зв`язку зі зміною законодавства та приведенню у відповідність в силу ст. 652 ЦК України та ст. 188 ГК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами частин 1-2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Як вбачається, з матеріалів справи, п. 3.5. Договору від 22.08.2008р. був укладений до початку економічної кризи 2008 року. І як зазначає позивач за зустрічним позовом, з цього часу, неодноразово відбувались складні інфляційні процеси, зростання цін на будівельні матеріали, збільшення вартості робіт та послуг, в тому числі енергоносіїв, а також військовий конфлікт на сході країни.

Зазначені обставини підтверджуються зведеною таблицею індексів споживчих цін з 2000р.р. по 2020р.р. (сайт https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/), з яких вбачається наявність інфляції в розмірі 22,3% у 2008р. (рік економічної кризи, зростання курсу долара США), 24,9% у 2014р. (рік початку війни на сході України), 43% у 2015р. (рік активних бойових дій на сході України), що вкрай негативно вплинуло на рівень доходів та купівельну спроможність населення.

Крім цього, на момент укладення договору було чинним рішення виконавчого комітету Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м.Львова №236 від від 04.04.2003р. Згідно якого розрахункова сума внеску інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури міста бралась у розмірі 5 відсотків від вартості будівництва об`єкту.

Згідно ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» ( в редакції, що була чинною на момент укладення договору) граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів №40 від 24.01.2007р. установлено, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати:10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

Ухвалою Львівської міської ради «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» №1697 від 03.04.2008р. встановлений для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури з врахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати для житлових будинків 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

25.12.2008р. Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» було внесено зміни у Закон України «Про планування і забудову територій» та доповнено ст. 271, згідно якої граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати: 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

Згідно ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (який почав діяти з 12.03.2011р.) встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Проте, 20.09.2019р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX (далі Закон), зокрема й в Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності в Україні» в частині пайової участі.

Даним Законом передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 р., є дійсними та діють до моменту їх повного виконання, проте Сторонами договору не укладався договір пайової участі із Львівською міською радою.

Також, передбачено, що з 01.01.2020р. протягом 2020 р. замовники сплачують пайову участь у такому розмірі та порядку:

- для нежитлових будівель та споруд - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків 2 % вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу із заявою про визначення розміру пайової участі. Орган протягом 15 робочих днів надає замовнику розрахунок пайової участі. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Також, з 01.01.2021 р. відміняється обов`язок замовників будівництва брати пайову участь (сплачувати відповідні пайові внески) у розвиток інфраструктури населеного пункту та скасовуються відповідні положення закону.

Аналогічно, ухвалою №6098 від 26.12.2019р., приведено у відповідність до Закону Ухвалу Львівської міської ради №1697 від 03.04.2008р. Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, та визнано такою, що втратила чинність.

З врахуванням того, що п. 3.5. договору містить положення, що збільшення долі Замовника в даній відсотковій ставці прямо пропорційне зменшенню в ній долі міської ради, і станом на момент звернення про внесення змін сплату пайового внеску повністю скасовано, шляхом внесення змін у законодавство, та істотно змінюються умови для сторін, оскільки, частка Замовника збільшилась, а частка Інвестора-Генпідрядника зменшилась, і таким чином порушується умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Як вбачається із п. 3.5 договору, Замовник розраховує отримати 25% лише корисних площ приміщень, проте, жодним чином не враховує ймовірні затрати на будівництво приміщень загального користування, нежитлових приміщень для забезпечення потреб мешканців, паркінгів згідно ДБН, місць загального користування.

Крім цього, позивачем за зустрічним позовом замовлено у Тернопільського відділення КНДІСЕ експертне дослідження щодо обґрунтованості частки АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» в розмірі 25% (згідно п. 3.5 договору від 22.08.2008р. про внесення змін до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р.) та можливості виконання даного договору за наявності цього пункту договору, та поставлено перед експертом запитання: який відсоток (частка) житла є економічно обґрунтованим/доцільним/можливим до виконання (станом на 2021р.), при будівництві ТОВ ІБК «Житло України» житлового кварталу по вул. Роксоляни у м. Львові (мікрорайон «Білогорща») на земельній ділянці пл. 5.0634 га., що має передаватись на користь АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» при виконанні умов договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. та додаткового договору від 22.08.2008р.

У висновку експерта №968/1047-1048/21-22 від 14.09.2021р. зазначено, що в результаті дослідження представлених документів, економічно обґрунтованим до виконання (станом на дату експертизи), при будівництві ТОВ ІБК «Житло України» житлового кварталу по вул. Роксоляниу м. Львові (мікрорайон «Білогорща» на земельній ділянці 5.0634га, що має передаватись на користь АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» при виконанні умов договору № Л/НКВ- 044з/НЮ від 24.02.2004р. та додаткового договору від 22.08.2008р. становить: від житлової площі - 8, 92 %; від загальної площі - 8.38%.

Зазначений висновок експерта підтверджує доводи позивача за зустрічним позовом про неможливість виконання умови договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. із врахуванням додаткового договору від 22.08.2008р., в частині передачі РФ «Львівська залізниця» 25% житла.

Заперечуючи висновок експерта, у поясненнях відповідач за зустрічним позовом зазначає, що в основу висновку експерта покладено Зведений кошторис 1-ї черги житлового кварталу ІV-24-2 по вул. Роксоляни у м. Львові (мрк. Білогорща) у двох томах та розрахунок середньої вартості забудови 1-ї черги житлового кварталу ІV-24-2 по вул. Роксоляни у м. Львові (мрк. Білогорща). В обґрунтування заперечень зазначає, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено обов`язкове проведення експертизи проектів будівництва, які за класом наслідків належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, яка на його думку проведена не була, що є порушенням.

Проте, зазначена норма містить вимогу про необхідність проходження експертизи саме проектної документації, (а не кошторисної), яка була використана експертом при проведенні дослідження, оскільки згідно з п.п. 3 ч. 4 ст. 31 цього Закону обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які: споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їх кошторисна вартість перевищує 300 тисяч гривень, - щодо кошторисної частини проектної документації.

Згідно положень договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. та додаткового договору від 22.08.2008р. не передбачалось залучення коштів Замовника, як державного підприємства для будівництва об`єктів, а цей обов`язок покладено на Інвестора-Генпідрядника ТОВ ІБК «Житло України», яке не є державним чи комунальним підприємством.

Щодо твердження відповідача за зустрічним позовом, що ТОВ ІБК «Житло України» не сплачувалась орендна плата за земельну ділянку, що на його думку не враховано в експертному звіті, то як пояснила експерт під час дачі пояснень у судовому засіданні, даний аспект врахований при проведенні дослідження, проте, це не впливає на економічно-обґрунтовану частку в розмірі близько 10-11%, яка має бути передана Замовнику при виконанні договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р.Також, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що при підготовці звіту про кошторисну вартість будівництва, було завищено вартість будівництва, проте, як пояснила експерт під час дачі пояснень, виконавцем звіту взято до уваги актуальні ціни на будівельні роботи та матеріали, актуальний курс іноземної валюти, а також актуальні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновок експерта, відповідачем за зустріним позовом не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 630 ЦК України якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як вбачається, з матеріалів справи, на підтвердження доводів, позивачем за зустрічним позовом надано докази наявності практики (ділового обороту) щодо підписання угод про передачу функцій замовника забудовнику (інвестиційних угод) між забудовниками та суб`єктами державної та військової сфери з визначенням відсотків щодо передачі загальної площі житла замовнику будівництва на рівні 10-11%, що підтверджується:

-конкурсною документацією Міністерства оборони України з відбору пропозицій щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони (затверджено Протоколом засідання конкурсної комісії з відбору пропозицій щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони від 17.02.2021 № 1), яка встановлює відсоток від загальної площі об`єктів житлової нерухомості (квартир), який підлягатиме передачі Міністерству оборони України (кількість квартир, загальна площа), який складає не менше ніж 10% від зальної площі збудованого житла. (Миколаївська обл., Чернігівська обл.);

-конкурсною документацією Військової прокуратури Західного регіону України містить вимогу, що розрахункова частка житла, яка підлягатиме передачі військовій прокуратурі Західного регіону України, складає не менше ніж 250 кв.м. (двісті п`ятдесят), за умови, що однокімнатні квартири не повинні перевищувати 55 кв.м. загальної площі, двокімнатні - не перевищувати 70 кв.м. загальної площі.Інформація про проведення конкурсу щодо будівництва житла для військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону України на земельній ділянці по вул. Мечникова, 16а у м. Львові;

-конкурсною документацією Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області містить умову, що розрахункова частка житла (кількість квартир), що може отримати ГУ ДСНС, яка є початковою (стартовою) для учасників конкурсу, орієнтовна загальна площа яких складає не менше 4690 м.кв. Інформація про проведення конкурсу щодо спільного будівництва житла для осіб рядового і начальницького складу Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області на земельній ділянці по вул. Гарнізонній,17/4 у м. Хмельницький Хмельницької області;

-конкурсною документацією Адміністрації Державної прикордонної служби України містить умову, що розрахункова частка житла відсоток від загальної площі об`єктів житлової нерухомості (квартир), який підлягатиме передачі Адміністрації Державної прикордонної служби України (кількість квартир, загальна площа), складає неменше ніж 10 % від загальної площі збудованого житла. Інформація про проведення конкурсу з відбору пропозицій щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Світла, 6;

-постановою КГС ВС від 02.06.2020 № 910/6110/19 визначено, що згідно договору про передачу функцій замовника, який був укладений у 2012р., ПрАТ «ХК «Київміськбуд» здійснював фінансування всього комплексу робіт, пов`язаних з будівництвом, та набув право власності на майнові права на об`єкт будівництва в повному обсязі, якими має право розпоряджатися на власний розсуд з урахуванням необхідності передати КП "Київське інвестиційне агентство" 5,6% збудованої площі для визначеної категорії громадян.

-договором про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника №27-16фз від 27.12.2016р., згідно якого частка сторони, яка передала земельну ділянку під забудову складає 7%.

-рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2017р. у справі №914/966/17, яке набрало законної сили, встановлено розподіл часток сторін від спільної діяльності по забудові земельної ділянки у м. Винники на рівні 10%.

-Згідно п.п. 4 п. 7 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затв. Постановою КМ України №715 від 06.07.2011р. організатор конкурсу визначає розрахункову частку житла з урахуванням результатів експертної грошової оцінки земельної ділянки, що належить до земель оборони (далі - земельна ділянка), та незалежної оцінки майна, що на ній розташоване, проведених у встановленому порядку суб`єктами оціночної діяльності, кон`юнктури ринку, виходячи із щільності забудови земельної ділянки, місця її розташування, максимальних показників висотності будівель відповідно до генерального плану забудови території, а також інформації про забудову аналогічних земельних ділянок за результатами проведених конкурсів. Розрахункова частка житла не може бути меншою від сумарної вартості, встановленої за результатами експертної грошової оцінки земельної ділянки та незалежної оцінки майна, що на ній розташоване, а також інших витрат організатора конкурсу у зв`язку з підготовкою пропозиції та виконанням своїх зобов`язань за договором. Співвідношення вартісних показників розміру розрахункової частки житла та кількісних показників у квадратних метрах установлюється за опосередкованою вартістю, яка визначається Мінрегіоном відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Держбуду від 27 вересня 2005 р. № 174.

Також, у своїх поясненнях за вх. № 26072/21 від 05.11.2021 р., РФ «Львівська залізниця» посилається на лист ТОВ «Макроекобуд» №22/12/2020 від 22.12.2020р., в якому зазначене товариство запропонувало частку 10% від орієнтовної корисної площі 71 778 82 032 м2. Зазначена обставина підтверджує доводи ТОВ ІБК «Житло України» про обґрунтованість (реальність), економічну доцільність, частки в межах 10-11%, яка має бути передана Замовнику при виконанні договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. із змінами внесеними до нього договором від 22.08.2008 р., оскільки, такі економічні умови ділового обороту на сьогодні склались у будівництві при передачі права забудови.

Таким чином, відсоток загальної площі житла, що підлягає передачі відповідно до п. 3.5. Договору №Л/НКВ-044з/НЮ із врахуванням договору від 22.08.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем, ставить Інвестора-Генпідрядника у нерівні та економічно невигідні умови, порівняно з іншими забудовниками та може спричинити прямі збитки підприємства, що вцілому унеможливлює виконання договору на цих умовах.

Згідно ч. 3-4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З врахуванням викладеного, суд зазначає, що встановлений вказаним вище договором відсоток, ставить у неконкурентне становище Інвестора-Генпідрядника в порівнянні з іншими забудовниками, та унеможливлює виконання умов договору належним чином.

Як зазначалось вище, закон пов`язує можливість внесення змін до договору не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11.

При цьому, за ч. 4 зазначеної статті, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті, необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17.

Тобто, для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 652 ЦК України, суд приходить до висновку, що у позивача за зустрічним позовом,одночасно наявні усі обов`язкові умови, за яких договір може бути визнаний судом зміненим в частині, якій надіслано пропозицію, а саме: 1) на момент укладання договору сторони виходили з того, що відповідно до діючого на той час законодавства існував інший порядок відрахування пайового внеску, а також його розмір, існувала інша економічна ситуація в країні та інші інфляційні процеси. Даний договір є значним для виконання Сторонами, оскільки включає в себе різні триваючі в часі процеси: земельні питання, отримання вихідних даних на проектування, розробка проектної документації, отримання дозволів, введення в експлуатацію, та передача об`єктів. Сторони виходили з того, що зміна обставин щодо визначення виконавців послуг не настане, що зумовило визначення порядку взаємовідносин сторін шляхом укладення саме такого договору; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не може усунути після їх виникнення, оскільки відбулась саме зміна економічної ситуації, інфляційних процесів, значного подорожчання матеріалів, військові дії, карантин, нормативно-правових підстав щодо взаємовідносин сторін, що не залежить від волі заінтересованої сторони та не може бути нею усунена. Договірні відносини сторін на підставі цієї зміни потребують належного врегулювання; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки розрахунок Інвестора Генпідрядника за існуючою редакцією договору Замовник планує отримати 25% збудованого житла, що не відповідає існуючим ринковим умовам та здоровій конкуренції, може призвести до неможливості виконання зобов`язань Інвестором Генпідрядником по будівництву, оскільки несе значне фінансове навантаження, та не призводить до того, що останній планував отримати за договором; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе Інвестор Генпідрядник, оскільки, він не містить таких умов.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з врахуванням того, що відповідач за зустрічним позовом відмовився прийняти надіслану йому пропозицію про внесення змін до договору, з врахуванням викладеного вище та наявності законних підстав, суд вважає за доцільне задоволити зустрічний позов та внести зміни до додаткового договору від 22.08.2008р. про внесення змін та доповнень до договору №Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004р. на умовах, викладених у пропозиції позивача за зустрічним позовом від 07.07.2021р.

Судові витрати.

Судовий збір за подання первісного позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача за первісним позовом, а судовий збір за подання зустрічного позову в розмірі 2 270,00 грн. покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Внести зміни до договору від 22.08.2008 р. про внесення змін та доповнень до договору № Л/НКВ-044з/НЮ від 24.02.2004 р. та викласти п. 3.5 договору в наступній редакції: « 3.5. Після завершення будівництва об`єктів в житловому кварталі, Інвестор-Генпідрядник передає у власність замовнику 11 % (одинадцять відсотків) площ житла в об`єкті. Інвестор-Генпідрядник зобов`язується забезпечити сплату коштів інвестиційного внеску на розвиток та створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в повному обсязі».

4. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ № 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Укрзалізниця (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ № 40081195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Житло України (79008, м. Львів, вул. Чайковського, буд. 8; код ЄДРПОУ № 32409258) 2 270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 19.05.2022 р.

Суддя Долінська О.З.