Постанова

від 18.05.2022 по справі 826/9594/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9594/17

адміністративне провадження № К/9901/15491/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Яковенка М.М., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверлі-Фудс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверлі-Фудс" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 (головуючий суддя Ганечко О.М., судді Кузьменко В.В., Шурко О.І.),

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Беверлі-Фудс" (далі - ТОВ "Беверлі-Фудс", Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач), у якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо визнання нереальними господарських операцій ТОВ «Беверлі-Фудс» та Приватного підприємства «Віва Трейдінг» за квітень-травень 2014 року; скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2015: №76676552207 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 381 455 грн. (за основним платежем - 254 303 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 127 152 грн.), №76526552207 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 343 310 грн. (за основним платежем - 228 873 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 114 437 грн.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що висновок контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з Приватним підприємством (ПП) «Віва Трейдінг» зроблено на підставі суб`єктивних висновків посадових осіб відповідача, а безпосередньо первинна бухгалтерська документація не досліджувалася та, відповідно, не встановлено порушень вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач вказував, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України дані про ТОВ «Беверлі-Фудс» підтверджено, тобто немає підстав вважати Товариство таким, що не знаходиться за юридичною адресою. Щодо відносин ПП «ВіваТрейдінг» за квітень-травень 2014 року з іншими контрагентами, то ТОВ «Беверлі-Фудс» вважав, що такі відносини не є предметом позапланової документальної перевірки позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виснували про удаваність (нереальність) господарських операцій ТОВ «Беверлі-Фудс» з ПП «ВіваТрейдінг» та, як наслідок, про обґрунтованість висновків контролюючого органу в акті перевірки з огляду на такі обставини:

в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які Товариство надало для підтвердження задекларованих за операціями з ПП «Віва Трейд» сум витрат та податкового кредиту, міститься загальна інформація про вид наданих послуг, а саме: «інформаційно-консультаційні послуги», однак, відсутні дані про зміст послуг та з виконанням яких договорів вони пов`язані;

в наданих Товариством документах вартість отриманих послуг вказана по-різному;

надані позивачем видаткові накладні не охоплюють господарські операції з постачання щодо виконання усіх договорів, укладених з ПП «Віва Трейд», не містять даних щодо підстав, з яких вони виписані;

у матеріалах справи відсутні докази того, для яких цілей було замовлено дані послуги (інформаційні) та як вони були використані позивач у господарській діяльності;

позивач не надав первинні документи, які б підтверджували здійснення господарських операцій з ПП «Віва Трейд» та реальні зміни в його майновому стані, не довів економічну доцільність придбання послуг та використання їх результатів у господарській діяльності.

ТОВ "Беверлі-Фудс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Товариство вказує на те, що не зазначення певної інформації при оформленні актів здачі-приймання робіт (надання послуг), звітів про надані послуги не є безумовною підставою для визнання їх такими, що не мають ознак документа та не є доказами в адміністративному судочинстві, а, відтак, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо є інші дані, зокрема інші первинні документи, які підтверджують фактичний рух активів, зміну у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто свідчать про те, що господарська операція відбулася.

Відповідно до доводів Товариства у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження ( згідно з цими доводами суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду в постановах від 20.03.2020 (справа №560/3956/18), від 04.04.2019 (справа №1570/5464/2012), від 06.02.2018 (справа №821/589/17) від 10.05.2018 (справа №820/1763/16) щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах) Верховний Суд ухвалою від 08.09.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) та постанови від 20.04.2015 прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угруповань молодшого радника юстиції Жупіни О.С. про призначення у кримінальному провадженні № 32013170000000044 документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства України службовими особами ТОВ «Беверлі Фудс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів за період з 01.04.2014 по 31.03.2015, на підставі наказу від 25.06.2015 №1302 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на проведення перевірки від 26.06.2015 №380/26-55-22-07 організована документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Беверлі Фудс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів по взаємовідносинах із ПП «Віва Трейдінг» за період з 01.04.2014 по 31.03.2015.

Контролюючим органом було встановлено, що посадові особи Товариства за його податковою адресою (м. Київ, вулиця Мечнікова, 8 кв.22) не знаходяться (відсутні), у зв`язку з чим був складений акт від 30.06.2015 № 255/26-55-22-07 «Про неможливість вручення копії наказу від 25 червня 2015 року № 1302 на проведення перевірки ТОВ «Беверлі Фудс» та пред`явлення направлення на проведення перевірки від 25 червня 2015 року № 380/26-55-22-07» та зроблений запит до слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на встановлення місцезнаходження посадових осіб Товариства від 30.06.2015 № 810/9/26-55-22-07-09.

ТОВ «Беверлі Фудс» листом від 06.07.2015 №06/07-15 повідомило ДПІ про втрату документів 01.07.2015, посилаючись на звернення із відповідною заявою до ГУ МВС України Голосіївського районного управління в місті Києві від 01.07.2015 №27529, та зобов`язалось поновити втрачені документи згідно з нормами пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК.

Ураховуючи цю інформацію, на підставі наказу від 22.10.2015 №2475 та направлень на проведення перевірки від 22.10.2015 №1296/26-55-22-07 ДПІ була повторно організована документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Беверлі Фудс» із вище зазначених питань тривалістю 5 робочих днів (з 26.10.2015 по 30.10.2015). З метою проведення перевірки посадові особи ДПІ вийшли за податковою адресою Товариства та зафіксували відсутність його органу управління актом від 26.10.2015 №911/26-55-22-07. У зв`язку з цим на податкову адресу Товариства був направлений лист від 26.10.2015 №25595/10/26-55-22-07 щодо надання документів по фінансово-господарським взаємовідносинам із ПП «Віва Трейдінг» для проведення перевірки. Відповідь на цей запит Товариство не надало.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт перевірки від 06.11.2015 №479/26-55-22-07/31605811 (далі - акт перевірки), у якому зроблено висновки про такі порушення ТОВ «Беверлі Фудс» податкового законодавства:

статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток на 228 873,00 грн за 2014 рік;

пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 254 303,00 грн. за квітень (121524,00 грн.) та травень (132779,00 грн.) 2014 року.

Висновки в акті перевірки ґрунтуються на тому, що ПП «Віва Трейдінг» в період з 01.04.2014 по 31.05.2014 декларувало штучний податковий кредит за рахунок основного постачальника - ПП «Аурум 999» з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям у вигляді заниження суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету. Фактично, податкові накладні виписувалися без виконання операцій з постачання в дійсності, в тому числі на адресу позивача. ТОВ «Беверлі Фудс» не надано документів на підтвердження отримання інформаційно-консультаційних послуг від ПП «Віва Трейдінг» у певний спосіб та у будь-якому матеріальному виразі (оформленні), в яких знайшла б відображення інформація щодо змісту, властивостей послуг, їх використання у господарській діяльності.

На підставі акта перевірки відповідачем 25.11.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення №76676552207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 381 455,00 грн.( в тому числі: 254 303,00 грн. - за основним платежем та 127 152,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); №76526552207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 343 310,00 грн. (в тому числі: 228 873,00 грн. - за основним платежем, 114 437,00 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодекс

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від цього висновку Велика Палата Верховного Суду не зробила, а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами послідовно дотримується правової позиції, що документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції, щодо якої ці документи оформлені. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, незважаючи на наявність у них всіх формальних реквізитів відповідного документа, що передбачені чинним законодавством. Первинні документи є обов`язковим, але не виключним доказом здійснення господарських операцій. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про їх безумовну відповідність змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Предметом доказування у справах, в який предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав нереальності (безтоварності) господарської операції, становлять, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги). У такому випадку документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, підлягають оцінці з урахуванням усіх обставин, у тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника (зокрема, чи була у нього можливість здійснити господарські операції, враховуючи його матеріальні, трудові ресурси, види діяльності). Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного здійснення господарської операції.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.01.2021 №826/23062/15.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

На підтвердження господарських операцій з ПП «Віва Трейдінг» позивач надав суду договори про надання довідково-інформаційних послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення. До суду апеляційної інстанції позивач подав додаткові документи, а саме: матеріали інформаційного характеру, отримані від контрагента-виконавця за договорами, - стверджуючи, що вони, як втрачені, не були надані суду першої інстанції.

Доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і ПП «Віва Трейдінг», контролюючий орган посилався, зокрема на те, що надані до перевірки первинні та інші документи не розкривають зміст господарських операцій, не підтверджують її реальний характер та доцільність придбання таких послуг. Також відповідач вказував на те, що згідно з наявною інформацією діяльність контрагента позивача ПП «Віва Трейдінг» спрямована виключно на надання штучної податкової вигоди контрагентам-покупцям у вигляді заниження суми податку на додану вартість.

Визнаючи обґрунтованими доводи контролюючого органу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПП «Віва Трейдінг» за умовами договорів про надання довідково-інформаційних послуг від 27.03.2014 №27/03, від 29.03.2014 № 29/03, від 17.04.2014 №17/04, від 19.04.2014 №19/04 було зобов`язане передати позивачу інформацію з детальним та повним описом усіх питань по узгодженим напрямкам (виробники; сфера застосування; технічні можливості та характеристики; класифікація, основні критерії вибору; при наданні інформації навести таблиці, схеми та інше), однак, такі документи Товариство не надало, зокрема суду. Суди дослідили зміст актів здачі-прийняття (приймання-передачі) робіт (надання послуг) в розрізі зазначених вище договорів і дійшли висновку, що акти не містять усіх обов`язкових реквізитів первинного документа, зокрема, у них не розкрито зміст та обсяг отриманих послуг (де, коли, в який період, на яких об`єктах, в яких обсягах надані (отримані) послуги. За оцінкою суду надані позивачем документи (договори, акти, платіжні доручення, податкові накладні) не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, а види наданих послуг не конкретизовані, внаслідок чого неможливо визначити їх обсяг, вартість та зв`язок з господарською діяльністю позивача.

Суди також виснували, що позивач не навів обґрунтованих доводів щодо економічної доцільності придбання послуг у такому обсязі та вартості (у фінансовому обліку за 2014 рік Товариство віднесло на витрати вартість послуг в сумі 1 271 514,80 грн, а в податковому обліку з ПДВ задекларувало податковий кредит у розмірі ПДВ 254 302,96 грн, тобто ціна послуг склала 1 525 817,76 грн). Так само, позивач не надав доказів щодо використання результатів послуг у господарській діяльності.

Стосовно доказів, які позивач додатково надав апеляційному суду, доводячи, що вони підтверджують господарські операції з ПП «Віва Трейдінг» (додатки до договорів № 19/04 від 19.04.2014, № 27/03 від 27.03.2014), то апеляційний суд зазначив, що ці документи є набором інформації та даних без жодних розпізнавальних характеристик, зазначення про методи та шляхи виконання таких робіт, коли та ким їх було здійснено, тобто, не підтверджують їх виготовлення саме ПП «Віва Трейдінг» , оскільки не мають жодної ознаки ідентифікації для встановлення виконавця послуги та його співставлення з умовами (завданнями) зазначених договорів.

Врахувавши вказані обставини, суди виснували, що господарські операції з надання послуг між ТОВ «Беверлі-Фудс» та ПП «Віва Трейдінг» не мали реального характеру, тобто фактично не відбулися, а, відтак, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу про безтоварний (удаваний) характер господарської операції.

У касаційній скарзі позивач наводить довід, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду в постановах від 20.03.2020 (справа №560/3956/18), від 04.04.2019 (справа №1570/5464/2012), від 06.02.2018 (справа №821/589/17) від 10.05.2018 (справа №820/1763/16), які, якщо їх систематизувати, полягають у тому, що не зазначення певної інформації при оформленні актів здачі-приймання робіт (надання послуг), звітів про надані послуги, не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, слідує, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю відбулися. Певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції.

Як уже було зазначено, підставою для висновку судів попередніх інстанцій про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП «Віва Трейдінг» стала не лише відсутність деталізації в актах здачі-прийняття робіт. Так, суди дослідили й інші докази та обставини у справі, такі як негативна податкова інформація щодо контрагента Товариства, недоліки в оформленні інших первинних документів, відсутність доказів щодо використання результатів послуг у господарській діяльності, які у сукупності, за висновками судів, підтвердили висновки акта перевірки та правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, правозастосування судів першої та апеляційної інстанцій не суперечить висновкам Верховного Суду в постановах, на які вказує Товариство у касаційній скарзі. Немає також підстав стверджувати, що такі висновки Верховного Суду є іншими, ніж ті, на які колегія суддів вказує вище.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 КАС, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Суди правильно застосували норми пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 ПК, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, які наведені вище.

Відтак, довід Товариства у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження не знайшов підтвердження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що позивач не спростував висновок контролюючого органу в акті перевірки про нереальність (безтоварність) господарських операцій з ПП «Віва Трейдінг» щодо надання довідково-консультаційних послуг, а контролюючий орган довів правомірність прийнятих щодо позивача податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беверлі-Фудс" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Яковенко М.М. Гімон