Рішення

від 30.01.2020 по справі 826/9594/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ № 826/9594/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Беверлі-Фудс" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2015 В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо визнання нереальними господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс (код ЄДРПОУ 31605811) та Приватного підприємства Віва Трейдінг (код ЄДРПОУ 39070777) за квітень-травень 2014 року;

- скасувати податкові повідомлення-рішення №76676552207, №76526552207 від 25 листопада 2015 року на суму 724 765,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій зроблено на підставі суб`єктивних висновків працівників податкових інспекцій, а безпосередньо первинна бухгалтерська документація не досліджувалася та, відповідно, не встановлено порушень вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, згідно відомостей Єдиного державного реєстру - відомості Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс підтверджено, тобто нема підстав вважати товариство таким, що не знаходиться за юридичною адресою. Щодо відносин Приватного підприємства Віва Трейдінг за квітень-травень 2014 року з іншими контрагентами, то Товариство з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс вважає, що відносини Приватного підприємства Віва Трейдінг з іншими юридичними особами не є предметом позапланової документальної перевірки позивача.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача стверджував, що оскаржувані дії та податкові повідомлення-рішення є правомірними, адже надані до перевірки акти здачі-приймання робіт підтверджують невідповідність сформованих Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс витрат та податкового кредиту критеріям реальності господарської операції, її документального підтвердження, пов`язаності з веденням господарської діяльності, які є основними умовами для розуміння даних податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням представників сторін вирішив здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 26 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв`язку з надходження постанови від 20 квітня 2015 року прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угруповань молодшого рандника юстиції про призначення по кримінальному провадженню №32013170000000044 документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства України службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року, на підставі наказу від 25 червня 2015 року №1302 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на проведення перевірки від 26 червня 2015 року №380/26-55-22-07 організована документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів по взаємовідносинах із Приватним підприємством Беверлі Фудс за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року.

В ході організації перевірки встановлено відсутність податкових осіб та складено акт від 30 червня 2015 року №255/26-55-22-07 Про неможливість вручення копії наказу від 25 червня 2015 року №1302 на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс та пред`явлення направлення на проведення перевірки від 25 червня 2015 року №380/26-55-22-07 та передано запит СУ ФР Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на встановлення місцезнаходження посадових осіб підприємства від 30 червня 2015 року №810/9/26-55-22-07-09. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс листом від 06 липня 2017 року №06/07-15 повідомлено Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про втрату документів від 01 липня 2015 року, згідно заяви до ГУ МВС України Голосіївського районного управління в місті Києві №27529 від 01 липня 2015 року та підприємство зобов`язалося згідно пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України поновити втрачені документи.

Враховуючи відсутність посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс за податковою адресою Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві у відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України листом від 26 жовтня 2015 року №25595/10/26-55-22-07 направлено на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс копію наказу від 22 жовтня 2015 року №2475 та згідно пункту 85.2 статті 85 та підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України зобов`язано підприємство надати для проведення перевірки документи по фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством Віва Трейдінг за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 06 листопада 2015 року №479/26-55-22-07/31605811, у висновках якого вказано про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс :

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 228 873,00 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 228 873,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 254 303,00 грн., у т.ч. по періодах: за квітень 2014 року на суму ПДВ 121 524,00 грн., за травень 2014 року на суму ПДВ 132 779,00 грн.

Дані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що ПП Віва Трейдінг за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року по фінансово-господарським взаємовідносинам із основним контрагентом-постачальником ПП Аурум 999 та контрагентами-покупцями не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, робіт (послуг). Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції, за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальності господарської діяльності.

Податковий орган вважає, що по ПП Віва Трейдінг встановлено декларування штучного податкового кредиту за рахунок ПП Аурум 999 за період з 1 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету за даний період. Тобто, фактично податкові накладні виписувалися без мети реального виконання зазначених операцій в дійсності, в т.ч. на адресу позивача.

Контролюючий орган також в акті перевірки зазначив, що в ході перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс не було надано доказів отримання інформаційно-консультаційних послуг, проведених в певний спосіб та матеріально оформлених, в яких знайшла б своє відображення інформація щодо основних аспектів; відсутність первинних документів, які б давали змогу з`ясувати фактично по суті зміст наданих послуг ПП Віва Трейдінг .

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 25 листопада 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №76676552207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 381 455,00 грн., з яких 254 303,00 грн. за основним платежем та 127 152,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 25 листопада 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 343 310,00 грн., в т.ч. 228 873,00 грн. за основним платежем, 114 437,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та діями відповідача щодо здійснених у акті перевірки висновків зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Відповідно до змісту ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відтак, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 19 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс (замовник) та Приватним підприємством Віва Трейдінг (виконавець) укладено договір про надання довідково-інформаційних послуг №19/04, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати останньому довідково-інформаційні послуги за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що об`єктом надання послуг за цим договором є надання інформації про клеї для поліграфічної промисловості (їх види та характеристики), ринок виробників та споживачів України.

Порядок проведення робіт та передача результатів врегульована пунктом 5.1 договору, згідно змісту якого виконавець самостійно організовує роботу з проведення робіт по збору інформації. Виконавець надає інформацію в усній формі та/або на гнучких носіях. По факту виконання робіт сторонами складається акт прийому-передачі виконаних робіт з указанням вартості виконаних робіт. Замовник має право в строк 5 днів після надання інформації вимагати від виконавця надання додаткової інформації в межах встановленого за цим договором обсягу робіт. Виконавець зобов`язаний задовольнити обґрунтовану вимогу замовника протягом 10 календарних днів з моменту такої вимоги від замовника у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6.1 договору замовник за цим договором виплачує виконавцю винагороду в розмірі 393 120,00 грн. (ПДВ 65 520,00 грн.)

Терміни оплати: протягом 12 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт або акту приймання-передачі додаткової інформації - остаточний розрахунок. Підставою для оплати є акт приймання-передачі виконаних робіт, а у випадку надання додаткової інформації - акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню цієї інформації (пункти 6.2-6.3 договору).

В матеріалах справи міститься копія акту №Р-30/05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 травня 2014 року на суму 318 000,00 грн. щодо надання інформаційно-консультаційні послуги; податкової накладної від 30 травня 2014 року №2963 на суму 393 120,00 грн.; платіжних доручень №235 від 17 липня 2014 року на суму 200 000,00 грн., №239 від 28 липня 2014 року на суму 100 250,76 грн.

17 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс (замовник) та Приватним підприємством Віва Трейдінг (виконавець) укладено договір про надання довідково-інформаційних послуг №17/04, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати останньому довідково-інформаційні послуги за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що об`єктом надання послуг за цим договором є надання інформації про клеї для поліграфічної промисловості (їх види та характеристики), ринок виробників та споживачів України.

Порядок проведення робіт та передача результатів врегульована пунктом 5.1 договору, згідно змісту якого виконавець самостійно організовує роботу з проведення робіт по збору інформації. Виконавець надає інформацію в усній формі та/або на гнучких носіях. По факту виконання робіт сторонами складається акт прийому-передачі виконаних робіт з указанням вартості виконаних робіт. Замовник має право в строк 5 днів після надання інформації вимагати від виконавця надання додаткової інформації в межах встановленого за цим договором обсягу робіт. Виконавець зобов`язаний задовольнити обґрунтовану вимогу замовника протягом 10 календарних днів з моменту такої вимоги від замовника у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6.1 договору замовник за цим договором виплачує виконавцю винагороду в розмірі 381 600,00 грн. (ПДВ 63 600,00 грн.)

Терміни оплати: протягом 12 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт або акту приймання-передачі додаткової інформації - остаточний розрахунок. Підставою для оплати є акт приймання-передачі виконаних робіт, а у випадку надання додаткової інформації - акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню цієї інформації (пункти 6.2-6.3 договору).

В матеріалах справи містяться копії податкової накладної №2962 від 30 травня 2014 року на суму 381 600,00 грн.; акту №Р-30/05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 318 000,00 грн. (без ПДВ).

Аналогічний за змістом та суттю договір між Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс (замовник) та Приватним підприємством Віва Трейдінг (виконавець) укладено 27 березня 2014 року за №27/03 та 29 березня 2014 року №29/03.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивач надав копії: податкової накладної №3019 від 30 квітня 2014 року на суму 385 200,00 грн., №3020 від 30 квітня 2014 року на суму 271 200,00 грн., №3019 від 30 квітня 2014 року на суму 385 200,00 грн., акта №Р-30/04-4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 271 200,00 грн., платіжних доручень №218 від 23 червня 2014 року на суму 200 000,00 грн., №217 від 16 червня 2014 року на суму 200 000,00 грн., №225 від 02 липня 2014 року на суму 200 000,00 грн. №216 від 13 червня 2014 року на суму 59 751,00 грн., №215 від 12 червня 2014 року на суму 80 000,00 грн., №201 від 13 травня 2014 року на суму 85 816,00 грн.

Аналіз вищенаведених наданих позивачем первинних документів у взаємозв`язку зі змістом пункту 3.1 договорів свідчить, що виконавець зобов`язаний був передати позивачу інформацію з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків згідно з пунктом 2.1 Договору (виробники; сфери застосування; технічні можливості та характеристики; класифікація, основні критерії вибору, при наданні інформації навести таблиці, схеми та ін.) навести таблиці схеми та інше, проте в матеріалах справи відсутні дані документи.

При цьому, в актах здач-прийняття міститься виключно загальна інформація про вид наданих послуг Інформаційно-консультаційні послуги , проте відсутні дані, які саме послуги виконувалися та на підставі яких договорів, також в наданих документах різна вартість отриманих послуг.

Крім того, суд додатково зазначає, що в матеріалах справи відсутні видаткові накладні щодо виконання усіх договорів; також відсутні дані на підставі чого виписані видаткові накладні, оскільки у відповідності до вищезазначених умов договорів не передбачено поняття та умови поставки товару.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, для яких цілей було замовлено дані послуги (інформаційні) та по результатам даних послуг використано в господарській діяльності позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що за змістом договір поставки та договір про надання послуг в вигляді інформації є різними згідно Цивільного кодексу України (стаття 712 та статті 901 Цивільного кодексу України), а отже твердження позивача про належне виконання умов договорів шляхом поставки йому товару є безпідставними.

Так, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІІ (далі - Закон №996-ХІІ) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону №996-ХІІ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закон №996-ХІІ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду первинну документацію, які б саме підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані підприємства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2015 року та відсутність підстав для їх скасування в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень виконав.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук