Постанова

від 27.05.2020 по справі 826/9594/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9594/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо визнання нереальними господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс (ЄДРПОУ 31605811) та Приватного підприємства Віва Трейдінг (ЄДРПОУ 39070777) за квітень-травень 2014 року;

- скасувати податкові повідомлення-рішення № 76676552207, № 76526552207 від 25.11.2015 на суму 724765,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 26 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та у зв`язку з надходженням постанови від 20 квітня 2015 року прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угруповань молодшого радника юстиції про призначення по кримінальному провадженню № 32013170000000044 документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства України службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року, на підставі наказу від 25 червня 2015 року № 1302 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на проведення перевірки від 26 червня 2015 року № 380/26-55-22-07, організована документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів по взаємовідносинах із Приватним підприємством Віва Трейдінг за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року.

Під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено відсутність податкових осіб та складено акт від 30 червня 2015 року № 255/26-55-22-07 Про неможливість вручення копії наказу від 25 червня 2015 року № 1302 на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс та пред`явлення направлення на проведення перевірки від 25 червня 2015 року № 380/26-55-22-07 , передано запит СУ ФР Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на встановлення місцезнаходження посадових осіб підприємства від 30 червня 2015 року № 810/9/26-55-22-07-09.

Надалі, ТОВ Беверлі Фудс , листом від 06 липня 2017 року № 06/07-15, повідомлено Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про втрату документів від 01 липня 2015 року, згідно заяви до ГУ МВС України Голосіївського районного управління в місті Києві № 27529 від 01 липня 2015 року та підприємство зобов`язалось, згідно пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, поновити втрачені документи.

Ураховуючи відсутність посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс за податковою адресою, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у відповідності до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, листом від 26 жовтня 2015 року № 25595/10/26-55-22-07, направлено на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс копію наказу від 22 жовтня 2015 року № 2475 та, згідно пункту 85.2 статті 85 та підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, зобов`язано підприємство надати для проведення перевірки документи по фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством Віва Трейдінг за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2015 року.

Так, за результатами проведення перевірки, податковим органом складено акт перевірки від 06 листопада 2015 року № 479/26-55-22-07/31605811, у висновках якого вказано про порушення ТОВ Беверлі Фудс :

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 228873,00 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 228873,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 254303,00 грн., у т.ч. по періодах: за квітень 2014 року на суму ПДВ 121524,00 грн., за травень 2014 року на суму ПДВ 132779,00 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що ПП Віва Трейдінг , за період з 01 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року, по фінансово-господарським взаємовідносинам із основним контрагентом-постачальником ПП Аурум 999 та контрагентами-покупцями не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, робіт (послуг). Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції, за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальності господарської діяльності.

Податковий орган вважає, що по ПП Віва Трейдінг встановлено декларування штучного податкового кредиту за рахунок ПП Аурум 999 за період з 1 квітня 2014 року по 31 травня 2014 року, з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету за даний період. Тобто, фактично, податкові накладні виписувалися без мети реального виконання зазначених операцій в дійсності, в т.ч. на адресу позивача.

Контролюючий орган також в акті перевірки зазначив, що в ході перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс , не було надано доказів отримання інформаційно-консультаційних послуг, проведених в певний спосіб та матеріально оформлених, в яких знайшла б своє відображення інформація щодо основних аспектів; відсутність первинних документів, які б давали змогу з`ясувати фактично по суті зміст наданих послуг ПП Віва Трейдінг .

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом 25 листопада 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 76676552207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 381455,00 грн., з яких 254303,00 грн. за основним платежем та 127152,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 25 листопада 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 343310,00 грн., в т.ч. 228873,00 грн. за основним платежем, 114437,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із діями щодо визнання нереальними господарських операцій та прийнятими за наслідком проведення перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Беверлі-Фудс звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з наступного:

- у актах здач-прийняття міститься виключно загальна інформація про вид наданих послуг Інформаційно-консультаційні послуги , проте, відсутні дані, які саме послуги виконувалися та на підставі яких договорів, також в наданих документах різна вартість отриманих послуг;

- у матеріалах справи відсутні видаткові накладні щодо виконання усіх договорів, також, відсутні дані на підставі чого виписані видаткові накладні, оскільки, у відповідності до вищезазначених умов договорів, не передбачено поняття та умови поставки товару;

- у матеріалах справи відсутні докази того, для яких цілей було замовлено дані послуги (інформаційні) та по результатам даних послуг використано в господарській діяльності позивача. Позивачем не надано суду первинну документацію, які б саме підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані підприємства.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступному.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до норм статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

У свою чергу, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Нормами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вказано, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, згідно з п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Зі змісту акта перевірки слідує, що податковим органом зроблено висновок, що позивачем не надано документів, підтверджуючих реальність здійснення, отримання та подальше використання в господарській діяльності наведених у первинних документах робіт та послуг, їх матеріальний результат та доцільність замовлення/надання/використання таких. (а.с. 141-155 т. 1)

Під час розгляду даного спору по суті в суді першої інстанції було досліджено, що 19 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс (замовник) та Приватним підприємством Віва Трейдінг (виконавець), укладено договір про надання довідково-інформаційних послуг № 19/04, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати останньому довідково-інформаційні послуги за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі. Пунктом 1.2 договору визначено, що об`єктом надання послуг за цим договором є надання інформації про клеї для поліграфічної промисловості (їх види та характеристики), ринок виробників та споживачів України.

Порядок проведення робіт та передача результатів врегульована пунктом 5.1 договору, згідно змісту якого, виконавець самостійно організовує роботу з проведення робіт по збору інформації. Виконавець надає інформацію в усній формі та/або на гнучких носіях. По факту виконання робіт сторонами складається акт прийому-передачі виконаних робіт з указанням вартості виконаних робіт. Замовник має право в строк 5 днів після надання інформації вимагати від виконавця надання додаткової інформації в межах встановленого за цим договором обсягу робіт. Виконавець зобов`язаний задовольнити обґрунтовану вимогу замовника протягом 10 календарних днів з моменту такої вимоги від замовника у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6.1 договору, замовник за цим договором виплачує виконавцю винагороду в розмірі 393120,00 грн. (ПДВ 65520,00 грн.)

Терміни оплати: протягом 12 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт або акту приймання-передачі додаткової інформації - остаточний розрахунок. Підставою для оплати є акт приймання-передачі виконаних робіт, а у випадку надання додаткової інформації - акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню цієї інформації (пункти 6.2-6.3 договору).

У матеріалах справи міститься копія акту № Р-30/05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 травня 2014 року на суму 318000,00 грн. щодо надання інформаційно-консультаційні послуги; податкової накладної від 30 травня 2014 року № 2963 на суму 393120,00 грн.; платіжних доручень № 235 від 17 липня 2014 року на суму 200000,00 грн., № 239 від 28 липня 2014 року на суму 100250,76 грн.

Крім того, 17 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс (замовник) та Приватним підприємством Віва Трейдінг (виконавець), укладено договір про надання довідково-інформаційних послуг № 17/04, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати останньому довідково-інформаційні послуги за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі. Пунктом 1.2 договору визначено, що об`єктом надання послуг за цим договором є надання інформації про клеї для поліграфічної промисловості (їх види та характеристики), ринок виробників та споживачів України. Порядок проведення робіт та передача результатів врегульована пунктом 5.1 договору, згідно змісту якого виконавець самостійно організовує роботу з проведення робіт по збору інформації. Виконавець надає інформацію в усній формі та/або на гнучких носіях. По факту виконання робіт сторонами складається акт прийому-передачі виконаних робіт з указанням вартості виконаних робіт. Замовник має право в строк 5 днів після надання інформації вимагати від виконавця надання додаткової інформації в межах встановленого за цим договором обсягу робіт. Виконавець зобов`язаний задовольнити обґрунтовану вимогу замовника протягом 10 календарних днів з моменту такої вимоги від замовника у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6.1 договору, замовник за цим договором виплачує виконавцю винагороду в розмірі 381600,00 грн. (ПДВ 63600,00 грн.)

Терміни оплати: протягом 12 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт або акту приймання-передачі додаткової інформації - остаточний розрахунок. Підставою для оплати є акт приймання-передачі виконаних робіт, а у випадку надання додаткової інформації - акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню цієї інформації (пункти 6.2-6.3 договору).

У матеріалах справи містяться копії податкової накладної № 2962 від 30 травня 2014 року на суму 381600,00 грн.; акта № Р-30/05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 318000,00 грн. (без ПДВ).

Також, аналогічний за змістом та суттю договір між Товариством з обмеженою відповідальністю Беверлі Фудс (замовник) та Приватним підприємством Віва Трейдінг (виконавець), укладено 27 березня 2014 року за № 27/03 та 29 березня 2014 року № 29/03.

На підтвердження виконання умов даних договорів, позивач надав копії: податкової накладної № 3019 від 30 квітня 2014 року на суму 385200,00 грн., № 3020 від 30 квітня 2014 року на суму 271200,00 грн., № 3019 від 30 квітня 2014 року на суму 385200,00 грн., акта № Р-30/04-4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 271200,00 грн., платіжних доручень № 218 від 23 червня 2014 року на суму 200000,00 грн., № 217 від 16 червня 2014 року на суму 200000,00 грн., № 225 від 02 липня 2014 року на суму 200000,00 грн., № 216 від 13 червня 2014 року на суму 59751,00 грн., № 215 від 12 червня 2014 року на суму 80000,00 грн., № 201 від 13 травня 2014 року на суму 85816,00 грн. (а.с. 59-101 т. 1)

Виходячи з аналізу суті правовідносин та дослідження змісту укладених між позивачем на контрагентом договорів та оформлених на їх виконання первинних документів, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції вказуючи на те, що виконавець-контрагент позивача, за умовами договорів був зобов`язаний передати позивачу інформацію з детальним та повним описом усіх питань по узгодженим напрямкам (виробники; сфери застосування; технічні можливості та характеристики; класифікація, основні критерії вибору, при наданні інформації навести таблиці, схеми та ін.) навести таблиці схеми та інше, проте, в матеріалах справи відсутні дані документи, цілком обгрунтовано зазначив про ці обставини. Крім того, до перевірки контролюючому органу також не було надано вказаних результатів виконання укладених договорів.

Так, апелянт, вказував на те, що у процесі здійснення господарської діяльності, деякі документи було втрачено, про що повідомлено відповідні органи. Також, до апеляційної скарги, клопотанням від 02.03.2020, було додано частину втрачених документів (матеріали інформаційного характеру (додаток до договору № 19/04 від 19.04.2014, № 27/03 від 27.03.2014), що отримані від виконавця-контрагента за договорами.

Стосовно долучених стороною позивача до матеріалів справи зазначених доказів, які на переконання товариства підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом щодо надання довідково-консультаційних послуг, колегія суддів зазначає, що надані матеріали є набором інформації та даних, без жодних розпізнавальних характеристик, зазначення про методи та шляхи виконання таких робіт, коли та ким здійснено, тобто, не підтверджують їх виготовлення саме ПП Віва Трейдінг , оскільки не мають жодного маркування для співставлення виконавця даної продукції/послуги з основними завданнями по укладеним договорам.

Надані до суду апеляційної інстанції документи мають загальний пізнавальний та інформаційний характер та не містять жодних рекомендацій щодо подальшого провадження господарської діяльності, розроблених саме для позивача, будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності товариства, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.

Таким чином, колегія суддів критично сприймає посилання апелянта на додані до апеляційної скарги частково відновлені результати виконання договорів по інформаційно-консультаційним послугам, адже такі виконані у довільній формі, без зазначення основних даних, та можуть бути відтворені, шляхом копіювання з відкритих джерел будь-якою особою.

При цьому, колегія суддів враховує те, що в залучених до матеріалів справи актах здач-прийняття міститься виключно загальна інформація про вид наданих послуг, а саме, інформаційно-консультаційні послуги, проте, відсутні дані, які саме послуги виконувалися та на підставі яких договорів, також в наданих документах різна вартість отриманих послуг.

Дослідивши означені вище документи, колегією суддів вказується, що такі акти здачі-приймання не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема, в таких не розшифровано зміст та обсяг отриманих послуг (де, коли, в який період, на яких об`єктах, об`ємах отримано послуги, їх економічне обґрунтування та доцільність, чим обґрунтована загальна вартість таких послуг). Крім того, такі документи не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, а види наданих послуг не конкретизовані, внаслідок чого, реально неможливо достовірно визначити їх об`єм, вартість та зв`язок з господарською діяльністю позивача.

Тобто, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають можливість ідентифікувати, які саме послуги надавалась, та не дозволяють перевірити правильність формування позивачем податкових вигод за такими операціями.

При цьому, матеріали справи не містять звітів, рекомендацій, систематичних добірок, довідкових матеріалів тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами та давали можливість встановити, ким виконано роботи (надано послуги), кількість залучених людей до виконання зобов`язань, скільки використано людино-годин, джерела інформації (пошуку) тощо.

Колегія суддів вважає, що надані документи не підтверджують здійснення названих вище господарських операцій по договорам, адже такі не містять кінцевого оформлення результатів проведених робіт, що є визначальним для проведення аналізу та співставлення задекларованого до здійсненого.

Позивачем також не надано суду документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг. При цьому, апелянт наголошує на необхідності врахування показників чистого доходу від реалізації товариства, який у 2016 році склав 67685,30 грн., тобто, більше на 42,06% у порівнянні із 2015 роком, на що, колегія суддів вважає за належне вказати, що такі посилання не є доцільними, адже сплачена ПП Віва Трейдінг ціна за послуги, значно більша за наведені стороною апелянта фінансові показники.

Варто зазначити про те, що матеріалах справи відсутні видаткові накладні щодо виконання усіх договорів, відсутні дані на підставі чого виписані видаткові накладні, оскільки у відповідності до вищезазначених умов договорів, не передбачено поняття та умови поставки товару.

У позовній заяві та апеляційній скарзі, товариство зазначає те, що всі посилання податкового органу базуються на підставі аналізу зібраної інформації, наявної в базах даних, співставлення податкових зобов`язань в розрізі контрагента позивача, що не може ставитись в провину саме позивачу та є індивідуальною відповідальністю саме ПП Віва Трейдінг .

Слід зауважити, що, дійсно, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Так, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому, не може володіти інформацією відносно виконання таким контрагентом податкових зобов`язань.

У той же час, варто врахувати, що контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вже зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. При цьому, необхідно розуміти, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем так і не було надано суду первинні документи, які б саме підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані підприємства. Лише посилання на втрату документів, без належного відстоювання правової позиції на основі фактичних даних та належних доказів по господарським операціям, є недостатнім для платника податків у процесі розгляду спору про оскарження податкового-повідомлення рішення.

Тож, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на переконання як окружного суду так і колегії суддів апеляційної інстанції, не є достатніми доказами фактичного виконання договорів інформаційно-консультаційних послуг, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо господарської діяльності контрагента позивача, свідчить про безтоварність/нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, навіть за умови належного оформлення позивачем первинної документації, проте без можливості реально виконати контрагентом означений об`єм послуг. Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції, позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Беверлі-Фудс - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко