Постанова

від 18.05.2022 по справі 640/5048/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 640/5048/20

адміністративне провадження № К/9901/9802/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/5048/20

за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Краснолуцький міськрайонний суд Луганської області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання провести перерахунок, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року (прийняте у складі судді - Аверкової В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Краснолуцького міськрайонного суду Луганської області в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди, із розрахунку базового посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнту та доплати за вислугу років, судді Краснолуцького міськрайонного суду Луганської області ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2014 року по 02 січня 2020 року;

1.2. визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області щодо непроведення повного розрахунку при звільненні (відрахуванні зі штату суду) з суддею Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 , а саме: невиплати заборгованості по суддівській винагороді та грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки;

1.3. зобов`язати Державну судову адміністрацію України провести через Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області повний розрахунок з суддею Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням (відрахуванням зі штату суду), шляхом нарахування та виплати заборгованості по суддівській винагороді у розмірі 1 135 430,00 грн та грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки за період з 01 жовтня 2014 року по 02 січня 2020 року (день відрахування зі штату суду) у розмірі 280 628,01 грн;

1.4. стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток (суддівську винагороду) за весь час затримки розрахунку, а саме: 02 січня 2020 рок по день фактичного проведення розрахунку у зв`язку зі звільненням (відрахуванням зі штату суд) із розрахунку посадового окладу судді першої інстанції судів загальної юрисдикції з 01 січня 2020 року в розмірі 63 060,00 грн/місяць.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на незаконність дій відповідачів, оскільки діюче законодавство не передбачає права відповідних державних органів на припинення виплати суддям суддівської винагороди у зв`язку з нездійсненням ними правосуддя, а у випадку звільнення з займаної посади та відрахування зі штату суду з суддею в день звільнення має бути проведений повний розрахунок. Однак, Державна судова адміністрація України наказавши Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Луганській області відрахувати суддю Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 зі штату даного суду не вирішила питання про повний розрахунок з позивачем. У свою чергу, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області при виконанні наказу Державної судової адміністрації України не провело повний розрахунок з позивачем з посиланням на відсутність таких повноважень через невизначеність статусу судді ОСОБА_1

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Указом Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004 позивача призначено на посаду судді Краснолуцького міського суду Луганської області строком на п`ять років, постановою Верховної Ради України від 01 квітня 2010 року № 2008-VI обраний на посаду судді безстроково.

3.1. Влітку 2014 року з метою збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, роботу Краснолуцького міського суду Луганської області було припинено, у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбуваються в районі розташування суду.

3.2. На підставі статті 1 Закону України «Про здійснення правосудця та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних Краснолуцькому міському суду Луганської області.

3.3. Згідно з розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Краснолуцькому міському суду Луганської області, здійснюється Новопсковським районним судом Луганської області.

3.4. У зв`язку зі зміною територіальної підсудності нарахування і виплату суддівської винагороди судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 було припинено з жовтня 2014 року.

3.5. На підставі Рішення Ради суддів України № 76 від 23 грудня 2014 року судді з суддів, розташованих в зоні проведення антитерористичної операції, робота яких припинена, були прикріплені до Рубіжанського міського суду Луганської області та Слов`янського міського суду Донецької області з виплатою суддівської винагороди. Згідно додатку до вказаного рішення, судді Краснолуцькому міському суду Луганської області були прикріплені до Рубіжанського міського суду Луганської області.

3.6. Також судами встановлено, що рішенням Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № №9901/20/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2019 року №3517/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Краснолуцького міського суду Луганської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» у задоволенні позову відмолено.

3.6.1. Вказаним рішенням встановлено наступне: «Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 вирішено прикріпити суддів Краснолуцького міського суду Луганської області на підставі їх заяв до Рубіжанського міського суду Луганської області. Позивач заяву про прикріплення його до Рубіжанського міського суду Луганської області не писав, тому прикріпленим до нього не був».

3.7. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2019 року № 3517/0/15-19 на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії судців України від 8 липня 2019 року № 583/ко-19 було вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Краснолуцького міського суду Луганської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».

3.8. Наказом Державної судової адміністрації від 28 грудня 2019 року № 1202 було покладено обов`язки на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області видати наказ про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Краснолуцького міського суду Луганської області та внести відповідний запис у трудову книжку ОСОБА_1 , завіривши його печаткою ТУ ДСА в Луганській області.

3.9. Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 січня 2020 року № 1/к позивача було відраховано зі штату Краснолуцького міського суду Луганської області.

3.10. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області листом № 293/20-Вих від 31 січня 2020 року відмовило у проведенні з ОСОБА_1 повного розрахунку у зв`язку зі звільненням шляхом виплати суддівської винагороди за період з жовтня 2014 року по 02 січня 2020 року з посиланням на те, що наказом Державної судової адміністрації України від 28 грудня 2019 року № 1202 ТУ ДСА України в Луганській області надано право лише на видання наказу про відрахування судді ОСОБА_1 з посади судді Краснолуцького міського суду та здійснення відповідного запису в трудовій книжці. Цим же листом повідомлено, що позивач не був прикріплений до Рубіжанського міського суду Луганської області та його статус не врегульований ні Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76, ні рішенням ВККС України, а тому підстави для нарахування та виплати заробітної плати за період з жовтня 2014 року по 02 січня 2020 року відсутні.

3.11. Вважаючи вищевказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

4.1. Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не був прикріплений до Рубіжанського міського суду Луганської області чи будь-якого іншого суду того ж рівня в порядку визначеному рішенням Ради суддів України від 23.12.2014 № 76, пунктом 10 Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 192-VIII, правові підстави для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з жовтня 2014 року по січень 2020 року відсутні.

IV. Касаційне оскарження

5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

5.1. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині права позивача на отримання суддівської винагороди відповідно до цієї статті за період, в який він, маючи статус судді суду загальної юрисдикції, не здійснював правосуддя через обставини, що не залежали від нього особисто або не були обумовлені його поведінкою у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припинення роботи суду у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції.

5.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує на протиправність бездіяльності відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу суддівської винагороди з урахуванням базового посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнту та доплати за вислугу років за період з 01 жовтня 2014 року по 02 січня 2020 року, та не проведення повного розрахунку з ним у зв`язку з відрахуванням зі штату Краснолуцького міського суду Луганської області.

5.3. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

6. У відзиві на касаційну скаргу, Державна судова адміністрація України посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

9. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

10. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

11. Відповідно до статті 140 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів забезпечуються державою відповідно до Конституції України.

Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

12. Відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

12.1. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

13. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (частина 1 статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

14. На підставі статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405/2014.

15. У абзаці 21 частини 1 статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV (далі - Закон № 638-IV, в редакції періоду спірних правовідносин) закріплено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

16. За приписами частин 1, 2 статті 4 Закону № 638-IV організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

17. Абзацом 10 частини 4 цієї ж статті Закону № 638-IV визначено, що до участі у здійсненні заходів, пов`язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, залучаються у разі необхідності також, зокрема, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну фінансову політику.

18. Повноваження інших суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом визначено статтею 6 Закону № 638-IV, за якою останні, у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об`єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв`язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.

19. За правилами частини 2 статті 14 Закону № 638-IV у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

20. Наведене узгоджується з положеннями статті 64 Основного Закону України, за змістом якої конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

21. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», відповідно до якого на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористичної операції.

22. На виконання Закону №1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 2 грудня 2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (далі - розпорядження №1053-р, 1275-р відповідно) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Красний Луч, де територіально розташований Краснолуцький міський суд Луганської області.

23. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 12 серпня 2014 року №1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» на підставі подань ДСА України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. №913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. №10027/0/30-14 від 1 вересня 2014 року), розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року №27/0/38-14 визначено територіальну підсудність справ Краснолуцького міського суду Луганської області за Новопсковським районним судом Луганської області.

24. Процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям, здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей визначає Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (далі - Порядок № 595).

25. Пунктом 3 Порядку № 595 визначено, що заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

26. Згідно з пунктом 4 Порядку № 595 заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов`язки. Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

27. Також, пунктом 6 Порядку № 595 передбачено, що у разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів). Протягом місяця з дня переміщення установи на контрольовану територію до положення, штатного розпису та кошторису (плану використання бюджетних коштів) такої установи в установленому порядку вносяться зміни з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій. Після закінчення місячного строку видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених змін.

28. При цьому, відповідно до положень пункту 11 Порядку № 595 установи, які переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством.

29. Пунктом 10 Порядку № 595 визначено, що видатки на забезпечення діяльності місцевих загальних судів, що здійснюють судочинство на контрольованій території Донецької та Луганської областей, у тому числі виплата суддівської винагороди та заробітної плати працівникам апаратів судів, здійснюються виключно через територіальні управління ДСА у Донецькій та Луганській областях.

30. Пунктом 10 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) встановлено, що у разі якщо суд припиняє роботу у зв`язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на строк не більше ніж на шість місяців прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.

31. Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 № 76 встановлено вважати такими, що тимчасово прикріплені до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви на переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку.

31.1. Головам відповідних судів видати накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів у порядку та на умовах, визначених пунктом 2 цього Рішення.

31.2. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити виплату суддівської винагороди, обрахованої з дня останнього нарахування до дня тимчасового прикріплення, та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (у разі перебування у відпустці) та суддівської винагороди до моменту переведення у встановленому законом порядку в судах, до сяких вони тимчасово прикріплені. Підставою для прикріплення судді до штату суду є відповідна заява судді, підставою для виплата суддівської винагороди є прикріплення судді до штату відповідного суду.

32. Згідно з додатком до Рішення № 76 судді Краснолуцького міського суду Луганської області на підставі поданих ними заяв на переведення на роботу на посади суддів мали право бути прикріпленими до Рубіжанського міського суду Луганської області.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі стало посилання позивача на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині права позивача на отримання суддівської винагороди відповідно до цієї статті за період, в який він, маючи статус судді суду загальної юрисдикції, не здійснював правосуддя через обставини, що не залежали від нього особисто або не були обумовлені його поведінкою у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припинення роботи суду у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції.

35. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства, уважає за необхідне зазначити таке.

36. Як зазначалось вище, на підставі Указу Президента України від 14 квітня 2014 №405/2014 на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція.

37. Місто Красний Луч Луганської області, на території якого розміщено зокрема, Краснолуцький міський суд Луганської області, де працював позивач, входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

38. Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року №27/0/38-14 визначено територіальну підсудність справ Краснолуцького міського суду Луганської області за Новопсковським районним судом Луганської області

39. Пункти 3, 4 Порядку № 595 дають підстави вважати, що виплата суддівської винагороди за період, коли установа (суд) розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території можлива лише у разі повернення території під контроль органів державної влади, або переміщення установи в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи, якщо така продовжує функціонувати і її працівники виконують свої обов`язки.

40. Аналогічний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом у подібних спорах щодо невиплати суддівської винагороди, зокрема, у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №805/5438/17-а, від 9 жовтня 2019 року у справі №826/396/16, від 26 червня 2020 року у справі №826/2588/17, від 29 вересня 2020 року у справі №826/10027/16, від 30 листопада 2020 року у справі №805/2438/17-а.

41. Водночас виплата суддівської винагороди передбачена рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року №76 виключно у випадку прикріплення таких суддів на підставі заяви суддів про прикріплення та штатних розписів судів у порядку та на умовах, визначених пунктом 2 цього Рішення.

42. Тобто, можливість здійснення виплати посадового окладу судді обумовлюється лише прийняттям рішення щодо його прикріплення до суду і виданням відповідного наказу головою суду, до якого суддя буде прикріплений.

43. Відтак законодавством не передбачено виплати суддівської винагороди суддям, які не прикріплені до відповідних судів України.

44. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №805/2438/17-а.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з грудня 2014 року до Рубіжанського міського суду Луганської області прикріплено шість суддів Краснолуцького міського суду Луганської області, водночас, позивач заяву про прикріплення його до Рубіжанського міського суду Луганської області не подав, тому прикріпленим до нього не був.

46. Рішенням Вищої ради правосуддя №182/0/15-18 від 25 січня 2018 року припинено роботу судів у зв`язку із заходами щодо боротьби з тероризмом, зокрема, припинено роботу Краснолуцького міського суду Луганської області.

47. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон).

48. Пунктом 34 Розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону було законодавчо вирішено питання виплати суддівської винагороди та прикріплення суддів, які були прикріплені до інших судів Луганської та Донецької областей на підставі відповідних рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

49. За приписами пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону пункт 10 розділу II Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом.

49.1. Суддя, який був прикріплений до іншого суду за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, має право на отримання посадового окладу за період з дня закінчення строку такого прикріплення до дня прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про його відрядження.

49.2. Суддя, який був прикріплений до іншого суду за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів відповідно до пункту 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», вважається прикріпленим до такого суду до дня прийняття Вищою кваліфікаційною комісією судців України рішення про його відрядження. Строк такого прикріплення не може перевищувати шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

50. Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 січня 2018 року № 182/0/15-18 було припинено, зокрема, роботу Краснолуцького міського суду Луганської області у зв`язку із заходами щодо боротьби з тероризмом на території, де розташований суд, з метою належного переведення судців на постійне місце роботи до інших судів того самого рівня без конкурсу.

51. Рішенням Вищої ради правосудця від 17 грудня 2019 року № 3517/0/15-19 на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08 липня 2019 № 583/ко-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Краснолуцького міського суду Луганської області на підставі підпункту 4 пункту 16і розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

52. Наказом Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 січня 2020 року № 1/к ОСОБА_1 відраховано зі штату Краснолуцького міського суду Луганської області у зв`язку з рішенням Вищої ради правосудця від 17 грудня 2019 року № 3517/0/15-19.

53. За встановлених обставин у справі та з урахуванням того, що позивач не був прикріплений до Рубіжанського міського суду Луганської області чи будь-якого іншого суду того ж рівня в порядку визначеному рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76, пунктом 10 Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 192-VIII Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з жовтня 2014 року по січень 2020 року.

54. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

55. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

56. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

57. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

VIІ. Судові витрати

58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко