Постанова

від 11.05.2022 по справі 607/10896/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 607/10896/19

провадження № 61-884св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , треті особи: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Служба у справах дітей Теребовлянської районної адміністрації,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2022 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви ОСОБА_1 .

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 17 жовтня 2013 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року у справі № 607/9797/17 розірвано.

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Після розірвання шлюбу вона разом із дитиною залишилась проживати у належній їй квартирі на АДРЕСА_1 , у якій є всі належні умови для проживання дитини.

22 березня 2019 року відповідач без будь-яких пояснень і попереджень без її згоди забрав у неї сина, позбавивши її можливості бачитися та спілкуватися з дитиною.

На її прохання щодо надання їй можливості спілкуватися з сином відповідач постійно відмовляє.

Така поведінка відповідача завдає душевних страждань не лише їй, але й малолітньому сину ОСОБА_4 , оскільки вона із сином до моменту розлучення перебували у дуже теплих відносинах, син прихильно ставився до неї.

Зазначала, що подальше перебування сина разом із ОСОБА_2 становить загрозу для нормального фізичного та психологічного здоров`я дитини. Зокрема, 24 квітня 2019 року вона разом із своїм батьком поїхали у село Струсів Теребовлянського району Тернопільської області у домогосподарство, де проживає відповідач та перебував її малолітній син ОСОБА_4 , з метою побачитись із дитиною.

Однак відповідач одразу розпочав конфлікт, в ході якого наніс їй та її батьку тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим проти ОСОБА_2 розпочато кримінальне провадження, про що внесено відомості в ЄРДР за № 12019210170000140 від 24 квітня 2019 року та № 12019210170000139 від 24 квітня 2019 року.

За місцем проживання та роботи вона характеризується позитивно, має постійний дохід, який дає можливість утримувати дитину, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога, нею створені всі належні умови для проживання дитини в квартирі АДРЕСА_2 , а тому визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом із нею відповідатиме повному і гармонійному його розвитку.

У зв`язку з цим просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст зустрічного позову ОСОБА_2 .

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Служба у справах дітей Теребовлянської районної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що з 17 жовтня 2013 року до 23 листопада 2017 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який залишився проживати разом із матір`ю.

Після розірвання шлюбу він добровільно надавав матеріальну допомогу ОСОБА_1 на сина і приймав участь у його вихованні.

Однак, приїхавши в черговий раз на побачення до сина, ОСОБА_1 не дозволила йому побачитись з дитиною, при цьому вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння, брутально висловлювалася та вживала нецензурну лексику. У подальшому під час приїздів до сина він спостерігав аналогічну ситуацію. Зі слів сусідів його колишньої дружини він дізнався, що протягом останнього часу вона постійно зловживає спиртними напоями, ніде не працює і майже не займається вихованням сина. При цьому веде аморальний спосіб життя, що може зашкодити розвитку дитини.

22 березня 2019 року, приїхавши у дитячий садочок за сином, він виявив, що у дитини була підвищена температура тіла, червоні щоки та боліло горло, у зв`язку із чим він забрав дитини додому за місцем свого проживання. З того часу син залишився проживати разом із ним, пройшов курс медичного лікування.

З 22 березня 2019 року до теперішнього часу ОСОБА_1 не цікавилася здоров`ям сина, що, на його думку, свідчить про нехтування матір`ю виконанням своїх материнських обов`язків.

У зв`язку із постійними скаргами сина, з його небажанням бути і проживати з матір`ю та тим, що вона не приділяє уваги та часу синові, не займається його вихованням, він переконаний, що дитина повинна проживати разом із ним, оскільки син має більшу особисту прихильність до батька, ніж до матері, і йому буде краще проживати з ним.

Він має змогу забезпечити його всім необхідним, оскільки має постійне місце проживання із хорошими умовами, у сина є своя власна кімната. Він має стабільний достатній дохід, яким у повному обсязі може забезпечити сина та створити відповідні умови для розвитку дитини. Він не зловживає спиртними напоями, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, жодного разу не підвищував на дитину голос та не залишав без нагляду, син завжди охайно та чисто одягнений, є жвавим і допитливим. Дитина відвідує заняття у « Клубі Барса » та « Дитячий клуб. Він проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з іншою жінкою, яка має сили і бажання доглядати за сином, між ними (сином і його цивільною дружиною) склалися теплі відносини, дитина її любить та називає матір`ю, а свою біологічну маму зовсім не згадує. Він постійно спостерігає за станом здоров`я сина, його розвитком, виховує та піклується про нього, у них прив`язаність один до одного, внаслідок чого дитина повністю йому довіряє та виявляє бажання постійно проводити час разом із ним.

Ураховуючи наведене, просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним за адресою: АДРЕСА_3 .

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував шестирічний вік ОСОБА_4 , можливість матері дитини забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина, оскільки вона має у приватній власності квартиру, вона позитивно характеризується за місцем проживання, а також те, що

ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження наявності у нього у власного житла та щодо того, на якій правовій підставі ОСОБА_2 проживає у житловому будинку на АДРЕСА_3 , у якому на даний час разом із ним проживає малолітній син сторін.

Відповідно до відомостей із Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області від 23 травня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому, суд урахував, що ОСОБА_2 відмовлявся вказати прізвище, ім`я, по батькові своєї співмешканки, із якою на даний час проживає він і малолітній ОСОБА_4 , та зазначити будь-яку інформацію відносно неї, що має суттєве значення при розгляді спору. Зокрема, визначаючи місце проживання дитини, суд повинен переконатися у тому, що дитині буде безпечно, однак суду не надано жодних доказів щодо того, як вказана особа відноситься до дитини, як і не зазначено про її соціальний статус, характер занять, тощо.

Оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю може зашкодити інтересам малолітнього сина, в ході розгляду справи не надано, крім того, неповнолітній син сторін ОСОБА_4 з огляду на його вік, потребує турботи, уваги та догляду матері, суд першої інстанції з урахуванням інтересів дитини, вважав необхідним визначити місце проживання дитини саме разом із матір`ю.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційний суд, установивши, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, а також, що ОСОБА_4 досить тривалий час (два з половиною роки) проживає разом із батьком, який створив всі належні умови для проживання сина, забезпечив дитині можливі умови для належного розвитку, та на підставі експертного висновку психолога від 21 травня 2019 року і висновку органу опіки та піклування Теребовлянської РДА з урахуванням думки малолітнього ОСОБА_4 зробив висновок про формування у дитини прив`язаності до батька та вважав за доцільне визначити місце його проживання разом із батьком.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Залевським В. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 січня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року скасовано.

Переданр справу № 607/10896/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз матеріалів справи свідчить, що 12 листопада 2020 року у судовому засіданні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст оскаржуваного рішення складено 23 листопада 2020 року. Останнім днем строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду є 23 грудня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав 04 січня 2021 року, тобто з пропуском установленого законом строку. При цьому апеляційна скарга не містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначення поважності причин такого пропуску. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, в тому числі, з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, та надано відповідний строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, з наданням доказів про отримання оскарження рішення суду. На виконання вказаної ухвали ОСОБА_2 надав апеляційному суду докази про отримання рішення суду першої інстанції, при цьому клопотання про поновлення строку на заявив. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі. При відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 апеляційний суд не вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та не навів в ухвалі мотивів про наявність/відсутність підстав для поновлення строку. За таких обставин, апеляційний суд передчасно та безпідставно відкрив апеляційне провадження.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність визначення місця проживання з матір`ю. ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності станом на 22-25 березня 2019 року у малолітнього ОСОБА_3 захворювань (лікарського висновку чи іншого належного документа, виданого медичною установою, у якому було б зазначено наявність у малолітнього ОСОБА_4 захворювання). Таким чином, жодних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_2 повернути 25 березня 2019 року ОСОБА_4 матері за місцем його проживання не було. Крім того, ОСОБА_2 не довів, що ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями. Натомість остання надала суду довідки, видані Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею та Комунальною установою Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний наркологічний диспансер» від 17 квітня 2019 року на підтвердження того, що на диспансерному обліку з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів вона не перебуває.

Твердження ОСОБА_2 про те, що позивачка неналежно виконує свої материнські обов`язки відносно сина спростовується інформацією із ТОВ «Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок», який відвідував малолітній ОСОБА_4 до часу, відколи його забрав відповідач, а також інформацією за місцем проживання позивачки ОСОБА_1 , наданою головою ОСББ «Медова, 6». У вказаних характеристиках зазначено, що ОСОБА_1 є дбайливою матір`ю, належним чином виховує малолітнього сина ОСОБА_4 , сприяє розвитку його здібностей, оплачує заняття, виявляє інтерес до суспільного життя дитини в садку серед однолітків.

Фактично в результаті впливу батька та його рідних на дитину шляхом формування негативного образу рідної матері, яку він до цього любив, спонукання ОСОБА_4 без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із нею, підміни сприйняття рідної матері особою своєї співмешканки на ім`я « ОСОБА_7 », має місце штучне відчуження ОСОБА_1 від її сина. Саме батько ОСОБА_8 формує у нього спотворену уяву про свою рідну матір («команда злої ОСОБА_1, яка хоче його викрасти»), підсилює страхи і тривожність хлопчика, спричиняючи шкоду його психологічному здоров`ю. Вказане свідчить про негативний вплив відповідача на формування у дитини сприйняття образу сім`ї та шанобливе відношення до обох батьків.

Думка дитини щодо її бажання проживати з батьком у контексті даної справи є для суду непереконливою з огляду на те, що останнім часом ОСОБА_4 проживає з батьком та зазнає його впливу, малолітній вік дитини, обмеження спілкування з матір`ю та конфлікт між батьками щодо визначення місця проживання сина.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , судом першої інстанції враховано вік неповнолітнього ОСОБА_4 , можливість матері забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина, оскільки вона має у приватній власності квартиру, позитивно характеризується за місцем проживання, є дбайливою матір`ю, за час проживання дитини з нею належним чином його виховувала в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, піклувалася про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, сприяла розвитку здібностей дитини, оплачувала заняття, виявляла інтерес до суспільного життя ОСОБА_4 в садку серед однолітків.

При цьому судом першої інстанції також враховано, що ОСОБА_2 під час розгляду справи не надав доказів на підтвердження наявності у нього у власності житла та на якій правовій підставі він проживає у житловому будинку на АДРЕСА_3 , у якому на даний час разом із ним проживає неповнолітній син ОСОБА_4 .

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що:

- при ухваленні оскаржених судових рішень суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що думка дитини повинна бути почутою та врахованою при винесенні кінцевого рішення у даній справі. Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Висновком психолога щодо результатів бесіди з малолітнім ОСОБА_3 установлено, що дитина відповідно до її вікових особливостей та нормативних даних усвідомлює свої власні потреби та інтереси при висловленні власної думки. Протягом неодноразового розгляду даної справи малолітній ОСОБА_4 багаторазово та однозначно зазначав, що хоче проживати саме з «татусем»;

- ОСОБА_4 повідомляв йому, що в дні, коли він проживав із матір`ю, остання постійно з ним сварилась, вживала нецензурні слова, а також за місцем її проживання постійно відбувались святкування, на які приходили чужі люди, під час чого вони вживали алкоголь та палили цигарки. З цього приводу він робив їй зауваження щодо її поведінки та того, що син перебував у незадовільних санітарно-гігієнічних умовах, ходив у брудній одежі та взутті на декілька розмірів більшому від потрібного;

- суди не врахували висновку експерта від 21 травня 2019 року про стан психосоціального розвитку ОСОБА_4 та особливості його психоемоційного ставлення до батьків і внутрішньосімейних взаємин, у якому констатовано відповідність психічних процесів віковій нормі та високий рівень соціальної адекватності його поведінки. Однак пережитий психотравмувальний досвід розлучення батьків і подальші конфліктні взаємини між ними вкрай деструктивно впливають на його психоемоційну сферу. У дитини простежується найтісніший позитивний психоемоційний зв`язок саме з його батьком ОСОБА_9 , до якого він першочергово звертається за допомогою у різних складних життєвих обставинах або щоб розділити хвилини межової радості. Так само не враховано, що відповідно до висновку Органу опіки та піклування Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року № 02-1569/02-18 при бесіді із психологом та малолітнім зображувалися малюнки, порядок появи персонажів на малюнку свідчить, що максимальну прив`язаність ОСОБА_4 до батька. Водночас максимальна за розмірами і найбільш деталізована постать батька свідчить про найбільшу значущість в житті хлопчика, а також вказує на безумовне визнання його авторитету з боку останнього. Свою біологічну матір хлопчик називає ОСОБА_10 та на конкретні поставлені запитання психологу пояснив своє небажання відвідувати театр з ОСОБА_10 , оскільки вона курить, від неї з рота пахне вином і вона била тата, коли він був у нього на руках;

- ОСОБА_1 безпідставно вказала суду, що 22 березня 2019 року він викрав дитину з дитсадочка, оскільки попередньо він повідомив її про те, що забере дитину на вихідні;

- він створив належні умови для повноцінного розвитку та проживання малолітнього сина, в нього є окрема кімната, іграшки, комп`ютер, книги, забезпечений одягом та всім необхідним, ігровий майданчик на вулиці, батут, є все необхідне для подальшого розвитку та росту. Дитина оточена любов`ю та увагою.

10 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, щодо надсилання копій яких іншим учасникам справи докази відсутні.

Згідно частини другої статті 398 ЦПК України у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Оскільки докази надсилання зазначених пояснень іншим учасникам справи відсутні, ці пояснення відповідно частини другої статті 398 ЦПК України не враховуються.

Короткий зміст відзиву

У квітні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. Постанови суду касаційної інстанції, на які мітиться посилання в касаційній скарзі, є нерелевантними. Суди дійшли висновку про задоволення її позову на підставі належним чином оцінених доказів. Аргументи касаційної скарги відповідача зводяться до переоцінки таких доказів. Наголошує на тому, що відповідач самовільно змінив місце проживання дитини, здійснює перешкоди у побаченнях із дитиною, вдається до маніпуляцій дитячою психікою з метою відчуження її як матері від дитини, у нього відсутнє власне житло. Вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки відносно сина і має можливість забезпечити йому належний всебічний розвиток.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів, зупинено дію рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного перегляду справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20, від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 17 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Після розірвання шлюбу за взаємною домовленістю сторін син ОСОБА_4 залишився проживати разом із матір`ю в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де і був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку/осіб від 16 квітня 2019 року, виданої ОСББ «Медова 6», за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - власник житла,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син.

За час проживання в місті Тернополі ОСОБА_4 відвідував дошкільний навчальний заклад «Затишок», що підтверджується відповідною довідкою від 10 квітня 2019 року № 3, у якій вказано, що дитина відвідує Дошкільний навчальний заклад (дитячий ясла-садок) «Затишок» з 2016 року. За час перебування в дитячому садку ОСОБА_4 зарекомендував себе як вихована, розумна, фізично розвинена дитина. Розвиток дитини відповідає його віку. Хлопчик виявляє інтерес до навчання, вміє концентрувати увагу на поставленому завданні, володіє великим словниковим запасом, легко виконує і засвоює логічні вправи. ОСОБА_4 веселий і відкритий хлопчик. Виховується у неповній сім`ї. Сім`я матеріально забезпечена. Усі витрати за садок, заняття з танців та англійської мови оплачує мама - ОСОБА_1 , яка є турботливою і відповідальною мамою, постійно цікавиться колективним життям сина. Мама бере активну участь у підготовці святкових ранків, вивчає з дитиною віршики, пісеньки, виготовляє святкові костюми. При відсутності дитини в садку мама постійно повідомляє причину неявки. Всі організаційні питання вирішує мама. Тато дитини - ОСОБА_12 неодноразово приводив і забирав дитину. ОСОБА_4 на прихід тата реагує добре. В основному тато забирає дитину перед вихідними. Останній день відвідування дитиною садочка - 22 березня 2019 року.

За домовленістю сторін ОСОБА_4 постійно спілкувався із батьком, який періодично за погодженням із матір`ю забирав його до себе за місцем свого проживання, у тому числі і по п`ятницях на вихідні, після чого в понеділок приводив ОСОБА_13

ІНФОРМАЦІЯ_4 , в п`ятницю, ОСОБА_2 відповідно до існуючої домовленості забрав малолітнього сина ОСОБА_4 із дошкільного навчального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та перевіз у будинок за місцем свого проживання на АДРЕСА_3 , після чого в понеділок 25 березня 2019 року в садочок не привіз та матері сина не повернув.

Із 22 березня 2019 року по даний час ОСОБА_14 проживає разом із батьком за вказаною вище адресою.

Обґрунтовуючи свої дії щодо зміни місця проживання дитини ОСОБА_2 посилався на те, що 22 березня 2019 року він виявив, що ОСОБА_4 хворий - в нього була підвищена температура тіла, боліло горло і червоні щоки. Крім того, зазначав, що мати дитини зловживає алкоголем та веде аморальний спосіб життя, що негативно впливає на виховання і розвиток дитини. Також пояснив, що після закінчення курсу лікування ОСОБА_4 відмовився повертатися до матері, в зв`язку із чим він залишив його із собою.

У зв`язку із відсутністю порозуміння з приводу визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , між сторонами склалися неприязні відносини, що стверджується також наявними у матеріалах даної справи копіями витягів із Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).

Зокрема, 24 квітня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження 12019210170000140 за фактом нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_15 (батьку позивачки). Як убачається із вказаного витягу, 24 квітня 2019 року о 10 годині 40 хвилин під час словесного конфлікту, який відбувався на АДРЕСА_3, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_15 безліч ударів кулаками рук та ногами в область голови, кінцівок та грудної клітки, чим спричинив тілесні ушкодження (т. 1, а. с. 13).

24 квітня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження 12019210170000139 за фактом нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Згідно з викладеними у витязі з ЄРДР обставин, 24 квітня 2019 року о 10 годині 40 хвилин під час словесного конфлікту, який відбувався на АДРЕСА_3, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 три удари кулаками в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження (т. 1, а. с. 14).

24 квітня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження 12019210170000141 про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 24 квітня 2019 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_1 із своїм батьком ОСОБА_15 під час словесного конфлікту із ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 спричинили ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме: ОСОБА_15 наніс один удар рукою в потилицю, а ОСОБА_1 подряпала нігтями ОСОБА_2 обличчя (т. 1, а. с. 119).

26 квітня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження 12019210170000143, відповідно до яких 24 квітня 2019 року близько 10 години ОСОБА_1 та ОСОБА_15 проникли на територію обгородженого господарства ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , чим порушили конституційне право на недоторканість житла (т. 1, а. с. 118).

На даний час вина учасників у вказаних кримінальних провадженнях у встановленому законом порядку не доведена.

Відповідно до характеристики від 16 квітня 2019 року, наданої головою ОСББ «Медова 6», за час проживання у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 проявила себе виключно із позитивного боку, активно бере участь у житті будинку, добровільно допомагає у благоустрої свого під`їзду і дитячих майданчиків, робить внески на поточний і капітальний ремонт, завжди вчасно оплачує комунальні платежі, конфліктних ситуацій та скарг від сусідів за весь час її проживання не надходило, алкоголем не зловживає, не курить. Також ОСОБА_1 дбає про фізичний та духовний розвиток свого малолітнього сина, часто проводить із ним час на відкритому повітрі біля будинку, турботливо ставиться до дитини (т. 1, а. с. 9).

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Зокрема, згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця сума її доходу за звітний період 2020 року становила 912 743,00 грн, за звітний період 2019 року - 992 754,00 грн (т. 3, а. с. 21, 96).

Відповідно до довідки від 17 квітня 2019 року № 156, виданої амбулаторно-поліклінічним відділенням Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, ОСОБА_1 на диспансерному обліку не перебуває і ознак психічного захворювання не виявляє (т. 1, а. с. 7).

У довідці Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний наркологічний диспансер» від 17 квітня 2019 року вказано, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку в КУТОР «ТОНД» з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів не перебуває (т. 1, а. с. 7).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 створила нову сім`ю, в якій проживає у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_17 (т. 3, а. с. 102).

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку/осіб від 15 липня 2020 року, виданої ОСББ «Медова 6», за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - власник житла;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син;

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - син (т. 1, а. с. 248).

У даній квартирі також фактично проживає без реєстрації місця проживання ОСОБА_19 (співмешканець позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується Актом комісії ОСББ «Медова 6» від 15 липня 2020 року (т. 1, а. с. 247).

Відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області від 14 травня 2019 року станом на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а. с. 35, зворот).

З 31 березня 2021 року по даний час ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 31 березня 2021 року № 1073, виданою Микулинецькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області (т. 3, а. с. 112).

Відповідно до характеристики від 16 квітня 2019 року, наданої головою ОСББ «Медова 6», за час проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 проявив себе як людина некомунікабельна, зокрема, важко іде на контакт, не зважає на думки інших жителів, нерідко проявляє грубість та агресію по відношенню до інших жителів. Часто з`являвся у неадекватному стані, іноді шумно себе поводив. Участі у громадській діяльності, у покращенні благоустрою будинку не брав, життям і проблемами будинку не цікавився. Безпосередньо жителі звертались із усними скаргами з приводу грубої, нетактовної, агресивної поведінки ОСОБА_2 з проханням вплинути на поведінку останнього. Під час прогулянок із дитиною дозволяє собі підвищувати голос на сина, через що неодноразово жителями будинку були зроблені йому зауваження (т. 1, а. с. 10).

Інформація, зазначена у даній характеристиці, була оскаржена ОСОБА_2 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, рішенням якого від 29 вересня 2020 року його позов було задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує честь і гідність ОСОБА_2 , інформацію, викладену у характеристиках на ОСОБА_2 , батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданих 16 квітня 2019 року головою ОСББ «Медова 6». Зобов`язано ОСББ «Медова 6» спростувати зазначену інформацію шляхом повідомлення особам, у тому числі юридичним, яким видані зазначені характеристики на ОСОБА_2 , про ухвалене судове рішення у справі в місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили (т. 2, а. с. 46). Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2021 року (справа № 607/14917/19) апеляційну скаргу ОСББ «Медова 6» задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Згідно з характеристикою від 31 травня 2019 року № 157, наданою Струсівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання в селі Струсів Теребовлянського району Тернопільської області. Розлучений. До адміністративної відповідальності протягом останнього року не притягувався. Скарг на нього в сільську раду не надходило (т. 1, а. с. 65).

Як убачається з Акта обстеження матеріально побутових умов від 03 травня 2019 року, складеного сільським головою ОСОБА_20 , секретарем ради ОСОБА_21 , головним бухгалтером ОСОБА_22 та спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_23 , при проведенні обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено, що за вказаною адресою у будинку перебували: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , яка зареєстрована в житловому будинку; дружина ОСОБА_2 , яка назвала себе ОСОБА_7 . В результаті обстеження комісією зроблено висновок, що у неповнолітньої дитини ОСОБА_3 є все необхідне для подальшого розвитку та росту. Дитина забезпечена всім необхідним, іграшками, одягом, засобами особистої гігієни. У будинку ОСОБА_4 має власну кімнату, обладнану усім необхідним для дитини. На думку комісії, життю та здоров`ю дитини нічого не загрожує, дитина перебуває у безпеці, оточена любов`ю та увагою (т. 1, а. с. 63).

Згідно із Актом обстеження матеріально побутових умов від 31 травня 2019 року, складеного комісією у складі депутатів сільської ради ОСОБА_24 , ОСОБА_22 та спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_23 , при обстеженні умов проживання господарства на АДРЕСА_3 , встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом із сином у житловому будинку загальною площею 56,00 кв. м. Будинок газифікований, з комунальними зручностями, матеріально-побутові умови добрі

(т. 1, а. с. 64).

Із Акта обстеження матеріально-побутових умов від 18 липня 2019 року, складеного комісією у складі депутата сільської ради Бурко Р. Ф. та мешканців села Струсів ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , при обстеженні умов проживання господарства за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що ОСОБА_2 , 1985 року народження, проживає без реєстрації за вказаною адресою разом із неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , 2014 року народження, з березня 2019 року (т. 1, а. с. 137).

Згідно з довідкою № 23/05/19-2, виданою 23 травня 2019 року ТОВ «ВЕЛ БРІК», ОСОБА_2 працює на посаді директора ТОВ «ВЕЛ БРІК» з посадовим окладом відповідно до штатного розпису в розмірі 9 000,00 грн (т. 1, а. с. 68, зворот).

Як убачається із характеристики від 05 червня 2019 року № 06/06/19-1, наданої ТОВ «ВЕЛ БРІК» за підписом засновника ТОВ «ВЕЛ БРІК» ОСОБА_27 , ОСОБА_2 за час роботи зарекомендував себе як грамотний висококваліфікований фахівець, успішний керівник, не боїться нести відповідальність за прийняте рішення, володіє всіма якостями керівника підприємства (т. 1, а. с. 64, зворот).

Відповідно до інформації ТОВ «ВЕЛ БРІК» від 18 грудня 2019 року ОСОБА_2 звільнений з посади директора ТОВ «ВЕЛ БРІК» за згодою сторін (т. 1, а. с. 185, зворот).

Відповідно до інформації Науково-практичного медичного центру «Салютем» від 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 з 20 грудня 2019 року працює на посаді менеджера НПМЦ «Салютем» з окладом 11 000,00 грн (т. 1, а. с.185, зворот).

У довідці № 14, виданій 06 вересня 2019 року Струсівським дитячим ясла-садком Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_3 зарахований в дитячий садок з 06 вересня 2019 року (т. 1, а. с. 159).

ОСОБА_28 відвідує заняття у « Клубі Барса », на які його приводить батько ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 70).

Відповідно до копії довідки, виданої 03 червня 2019 року ФОП ОСОБА_29 , ОСОБА_3 дійсно відвідує Центр розвитку дитини «Дитячий клуб» з щомісячною оплатою 560,00 грн. На навчання ОСОБА_4 приводить батько ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 69, зворот).

Згідно з характеристикою учня 1-го класу Струсівського обласного мистецького ліцею Корнієнка Т. Д. ОСОБА_4 зарекомендував себе старанним, дисциплінованим, працелюбним, уважним учнем. Програмовий матеріал засвоює на високому рівні. Рівень розвитку уваги відповідає вікові. Читати лише вчиться. Пише охайно і старанно, переказує добре. Навчається в повну міру своїх сил. Любить математику, предмет «Я досліджую світ», фізичну культуру. Кмітливий, веселий, товариський, ввічливий, розсудливий хлопчик. Дотримується правил поведінки у школі. Дружить з усіма однокласниками. До виконання класних доручень ставиться сумлінно. Батько приділяє належну увагу навчанню і вихованню сина (т. 5, а. с. 8).

При зверненні до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 долучено Експертний висновок про стан психосоціального розвитку ОСОБА_3 та особливості його психоемоційного ставлення до батьків і внутрісімейних взаємин, складений 21 травня 2019 року кандидатом психологічних наук, доцентом, доцентом кафедри психології та соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету ОСОБА_30 .

У заключній частині вказаного експертного висновку констатовано відповідність психічних процесів віковій нормі та високий рівень соціальної адекватності поведінки ОСОБА_3 . Однак пережитий психотравмувальний досвід розлучення батьків і подальші конфліктні взаємини між ними вкрай деструктивно впливають на його психоемоційну сферу. За результатами комплексного психодіагностичного обстеження у хлопчика-дошкільника простежується помірне прагнення до лідерства у групах однолітків. Водночас для нього притаманно дотримання соціальних норм і намагання виправдати соціальні очікування референтних дорослих. Таке прагнення відповідати Я-ідеальному образу інколи спричинює у ОСОБА_4 надмірні ситуативні психічні напруження та перманентне почуття тривоги. Водночас констатовано сукупне переважання індикаторів психологічного благополуччя ОСОБА_4 та достатньо гармонійну включеність його у нинішню сім`ю його батька - ОСОБА_2 . У ОСОБА_4 склалися дружньо-довірливі та емоційно сприятливі взаємини із членами його нинішньої сім`ї, до якої він відносить батька ОСОБА_9 , маму ОСОБА_7 (цивільну дружину батька) та бабусю ОСОБА_7 (батькову матір). У цьому середовищі ОСОБА_4 не зазнає навіть прихованої агресії чи надмірного авторитаризму щодо себе. В сім`ї відсутня ворожість чи жорстка конкуренція між членами сім`ї, а відтак вона є доволі благополучною. Воднораз, у ній дещо понижені соціальні зв`язки та недостатньо насичені емоційні взаємини. Тому хлопчик інколи відчуває себе на периферії сімейних взаємин. Однак це компенсується взаєминами дошкільника із своїми ровесниками під час занять у футбольній секції. У ОСОБА_4 простежується найтісніший позитивний психоемоційний зв`язок з його батьком ОСОБА_31 , до якого він першочергово звертається за допомогою у різних складних життєвих обставинах або щоб розділити хвилини межової радості. Водночас доволі високий рівень прийняття-визнання з боку хлопчика має ОСОБА_7 (цивільна дружина батька), котру він називає мамою. З одного боку, хлопчик беззаперечно проявляє до неї шанобливе ставлення, допомагає їй, отримує від неї подарунки та дарує їй власноруч виготовлені презенти у відповідь. Однак з іншого боку, за (результатами психодіагностичних методик, ОСОБА_4 приймає ОСОБА_7 як свою «нову маму» здебільшого на формалізованому та раціонально-логічному рівнях, і меншим чином на емоційно-особистісному. ОСОБА_4 проявляє амбівалентне ставлення та намагається демонструвати емоційне відчуження до частини родичів, а саме до своєї біологічної матері ОСОБА_1 . Хлопчик кличе її ОСОБА_10 і відмовляється називати мамою, а також у жодній із психодіагностичних методик ОСОБА_4 ні разу самостійно не згадав ОСОБА_1 та її родичів у позитивному чи негативному значенні. Показовим є той факт, що дошкільник у досить розлогій ієрархії емоційно близьких для нього людей чи істот/тварин (тато ОСОБА_9 і його цивільна дружина ОСОБА_7 , бабуся ОСОБА_7 , татів зведений брат ОСОБА_32 , тітка ОСОБА_33 , дядько ОСОБА_34 , сестра ОСОБА_35 , собачка ОСОБА_36 ) жодного разу не вказав на свою біологічну матір чи її родичів. У суб`єктивній реальності ОСОБА_4 узагальнений образ ОСОБА_1 має здебільшого негативне емоційне забарвлення. Однак попри декларативні заяви хлопчика про небажання жити із біологічною матір`ю ОСОБА_4 вважає, що вона любить його. Водночас у свідомості хлопчика саме ОСОБА_2 постає батьком, який добросовісно виконує усі притаманні цій соціальній ролі обов`язки (т. 1, а. с. 71-80). у наданому ОСОБА_31 експертному висновку від 21 травня 2019 року в п.3.5 зазначено, що ОСОБА_4 намагається демонструвати емоційну відчуженість до своєї біологічної матері ОСОБА_1 та її родичів, котрі спілкуються з ним. Зокрема, хлопчик жодного разу не зображає біологічну матір на малюнку своєї сім`ї, а в коротких розповідях, ініційованих психологом, називає її ОСОБА_10 , не використовує слово «мама» і поведінково демонструє певний дискомфорт і напруженість. Навіть для власних позитивних спогадів про взаємини з матір`ю (відвідування Лего-театру) та бабусею ОСОБА_37 (мамою ОСОБА_1 ), яка навчила його рахувати, ОСОБА_4 схильний використовувати негативні інтерпретаційні рамки. Хлопчик стереотипно, здебільшого під дією зовнішніх настановлень приписує біологічній матері негативні ознаки-характеристики: курить, запах вина, прояви агресії тощо. У свідомості хлопчика його біологічна матір та її родичі, яких дитина називає «команда злої ОСОБА_1, котра хоче мене забрати» мають стійке суб`єктивно-негативне емоційне забарвлення. Хлопчик виявляє тривожність, згадуючи біологічну матір, водночас переконаний, що вона його любить, а він її ні. Проте, об`єктивних причин ворожості і страху дитини щодо її біологічної матері не виявлено. Здебільшого вони привнесені із зовні у суб`єктивну реальність хлопчика і відповідно усі його поведінкові реакції скеровуються цими уявленнями (т. 1, а. с. 78-79).

Органом опіки та піклування Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області надано Висновок про умови проживання дитини ОСОБА_3 від 25 жовтня 2019 року № 02-1569/02-18 (т. 1, а. с.169-173). Зі змісту вказаного висновку вбачається, що при бесіді із психологом малолітньому ОСОБА_4 було запропоновано схематично намалювати у великому колі геометричні фігури членів сім`ї і назвати їх імена. Хлопчик зобразив першим підлітка ОСОБА_38 (зведеного брата свого батька), другою фігурою зобразив бабусю ОСОБА_7 (батькову маму), третьою зобразив ОСОБА_35 (татову племінницю) і, відклавши олівець, сказав, що тут присутні усі люди, кого він любить. Після певної паузи психолог запитав, чи хоче ОСОБА_4 намалювати ще когось кого він любить, але забув чомусь зобразити. Хлопчик взяв коричневий олівець і у лівій нижній частині намалював силует свого батька. У районі батькового живота хлопчик намалював круг і сказав, що малює у ньому печінку. У п`яту чергу хлопчик лише схематично позначив мамочку ОСОБА_7 . Порядок появи персонажів на малюнку свідчить, що максимальну емоційну прив`язаність ОСОБА_4 відчуває до ОСОБА_39 (зведеного брата батька) та бабусі ОСОБА_7 (матері батька). Водночас максимальна за розмірами і найбільш деталізована постать батька свідчить про найбільшу значущість в житті хлопчика, а також вказує на безумовне визнання його авторитету з боку останнього. Переважання чорних штрихованих зон і особливо зображення внутрішніх органів є доволі тривожним показником, що зазвичай пояснюється пережитим дитиною важким психотравмувальним досвідом чи сильним стресом. Чорний колір здебільшого є проекцією негативного емоційного стану дитини або наслідком негативізму і заперечення, які є ознаками продовження кризи трьох років. Свою біологічну матір хлопчик називає ОСОБА_10 , та на конкретні поставлені запитання психологу пояснив своє небажання відвідувати театр з ОСОБА_10 , оскільки вона курить, від неї з рота пахне вином і вона била тата, коли він ( ОСОБА_4 ) був у нього на руках. Органом опіки та піклування Теребовлянської районної державної адміністрації у наданому висновку зазначено, що незважаючи на те, що хлопчик доволі впевнено і безапеляційно постулював ці тези, дітям 4-річного віку через брак особистого досвіду не властиво ідентифікувати запах вина чи турбуватися щодо тютюнопаління матері. Тому, найбільш ймовірно, ці спогади є результатом негативних настановлень чи зосередження дитячої уваги на цих аспектах з боку батька чи його родичів. У свідомості хлопчика його біологічна мати та її родичі, яких дитина називає «команда злої ОСОБА_1, котра хоче мене забрати», мають стійке суб`єктивно-негативне емоційне забарвлення. Однак попри декларативні заяви хлопчика про небажання жити із біологічною матір`ю, ОСОБА_4 вважає, що вона любить його.

15 жовтня 2019 року працівником служби у справах дітей Теребовлянської райдержадміністрації спільно із провідним фахівцем із соціальної роботи Теребовлянського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (ТРЦСССДМ) проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 . Проведеним обстеженням встановлено, що ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_31 та його цивільною дружиною ОСОБА_7 (прізвище цивільної дружини ОСОБА_2 відмовився вказувати) у двоповерховому житловому будинку, в якому зроблено сучасний ремонт. ТРЦСССДМ підготовлено оцінку потреб сім`ї/особи, де проживає малолітня дитина ОСОБА_3 , та зроблено висновок про те, що сім`я не перебуває в складних життєвих обставинах. Посилаючись на те, що у матеріалах справи присутня тільки частина документів, зокрема, відсутня інформація щодо умов проживання матері дитини, що не дає можливості у повній мірі оцінювати умови, створені обома батьками для дитини, органом опіки та піклування Теребовлянської районної державної адміністрації зроблено висновок, що ОСОБА_2 створив належні умови для повноцінного розвитку та проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , загрози життю та здоров`ю дитини не виявлено.

Органом опіки та піклування Тернопільської міської ради надано висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 185-186). Відповідно до вказаного висновку працівниками служби у справах неповнолітніх та дітей проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира є чотирикімнатною, з усіма комунальними зручностями та сучасним ремонтом. Для дитини відведено окрему кімнату, яка облаштована необхідними меблями, наявне місце для сну, письмовий стіл, дитячі іграшки, власна гардеробна кімната, створено відповідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку. Власником квартири є ОСОБА_1 . Малолітній ОСОБА_3 зареєстрований у даному житлі. Згідно з поданою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , сума її доходу за звітний період 2018 рік становить 879 520,00 грн. Відповідно до інформації ТОВ «Вел Брік» від 18 грудня 2019 року ОСОБА_2 звільнений з посади директора ТОВ «Вел Брік» за згодою сторін та згідно з інформацією від 20 грудня 2019 року науково-практичного медичного центру «Салютем» ОСОБА_2 працює на посаді менеджера з 20 грудня 2019 року з окладом 11 000,00 грн. Відповідно до інформації Струсівського дитячого ясла-садку від 19 грудня 2019 року ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад з 06 вересня 2019 року, проте регулярно відвідує садок з 25 листопада 2019 року. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини психологом-консультантом ОСОБА_40 проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_4 у присутності батьків. Психологом з`ясовано, що дитина налякана, конфлікт між батьками щодо визначення місця проживання дитини є психотравмуючим для ОСОБА_4 . На підставі встановлених обставин, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №138 від 19 лютого 2020 року «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини», виконавчий комітет міської ради вирішив:

- висновок щодо визначення проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати непогодженим;

- зобов`язати батьків питання визначення проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішити за спільною згодою з урахуванням рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини та реєстрації постійного місця проживання дитини;

- рекомендовано батькам інформувати управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей про досягнення спільної згоди у вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- Службі у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей направити висновок до Тернопільського міськрайонного суду для вирішення питання по суті.

Згідно з листом Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради від 22 червня 2020 року № 812/04-24 Управління підтримує висновок органу опіки та піклування в повному обсязі (т. 1, а. с. 232).

Апеляційним судом у судовому засіданні з участю психолога - головного спеціаліста відділу з питань опіки та піклування служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Сагат І. В. заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо визначення його місця проживання. ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що проживає в селі Струсові з «татусьом, мамусьою ОСОБА_7 , дідусем, бабусею та старшою сестрою татуся». Відвідує школу. Дружить з хлопчиком ОСОБА_41 . У Струсові йому подобається, бо там «свіжий воздух». Він любить ходити гуляти в ліс, збирати гриби і смажити ковбаски. Хоче жити в Струсові з татом. На запитання суду, хто в нього ще є з рідних відповів « ОСОБА_42 , він зараз в Польщі. Ще є ОСОБА_46 в Америці». На запитання суду, чи є в нього, можливо, дві матусі, ОСОБА_4 категорично відповів, що в нього «один татусь і одна матуся». Лише після уточнюючого запитання про те, з ким він проживав раніше повідомив, що проживав з мамою ОСОБА_10 , яка його «б`є, плохо відноситься, кричить на мене, нервується. Коли нервується, то б`є. Я її боюсь. Коли я був на морі, я чуть-би не втопився в басейні, і вона за це мене била». Зазначив, що на день народження вона до нього не приїжджала та подарунків не привозила. Однак сказати, коли в нього день народження (чи взимку, чи влітку) не зміг. Маму ОСОБА_1 він боїться, бо вона приїжджає з дядьками і поліцією. Тато його деколи виводив до мами ОСОБА_1, і вона в нього запитувалася підвищеним тоном, коли вона його била. Період, коли він жив у Тернополі, пам`ятає не дуже добре. Але пам`ятає, як мама ОСОБА_10 його била. На уточнююче запитання повідомив, що в садочок його відводила мама ОСОБА_10 . Тато був у Струсові і до нього, ніби, не приїжджав. Після цього ОСОБА_4 повідомив, що «мама ОСОБА_10 на татка багато судів робить». Також згадав, що їздив з мамою ОСОБА_10 на море, але з тієї поїздки пам`ятає лише те, що він ледь не втопився і мама ОСОБА_10 його за це била. На запитання суду про те, що можливо, мама за нього злякалася, бо любить його ОСОБА_4 відповів: « Ні. Я помню, як вона курила. Я пам`ятаю, що це не можна. Що це такі палочки. Вона пила. Вона лишала мене надовго з дідом ОСОБА_45 і чужими дядьками».

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Встановивши, що ОСОБА_1 , як батько дитини, який має рівні з відповідачем права щодо виховання та спілкування з дитиною, та маючи прагнення до участі у житті, вихованні, розвитку їх спільного сина ОСОБА_3 , вжив усіх залежних від нього та можливих заходів, фактично вичерпав всі існуючі правові механізми для відновлення спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтереси дитини, увагу і турботу батьків, необхідність розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційній стабільності та матеріальній забезпеченості, зважаючи на те, що визначення місця проживання дитини з одним з батьків не позбавляє другого можливості спілкуватися і брати участь у вихованні дитини, а також врахувавши висновок Органу опіки та піклування Вугледарської міської ради від 22 червня 2020 року № 0.43/37-3489/0/8-20, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність проживання дитини разом з батьком, що сприятиме якнайкращому забезпеченню її інтересів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16-ц (провадження № 61-29090св18) вказано, що «відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку має, бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час розгляду справи в суді першої інстанції мав повних 12 років та в судовому засіданні було з`ясовано його думку щодо визначення місця його проживання, і хлопчик висловив бажання проживати разом з батьком. Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19 (провадження № 61-13918св20) зазначається, що «відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання. Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25 січня 1996 року, дата набрання чинності для України - 01 квітня 2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються».

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

- суди встановили, що після розірвання шлюбу, яке мало місце 23 листопада 2017 року, за взаємною домовленістю сторін малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір`ю в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де і був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- 22 березня 2019 року ОСОБА_2 забрав малолітнього сина ОСОБА_4 із дошкільного навчального закладу «Затишок» та перевіз у будинок за місцем свого проживання на АДРЕСА_3 , після чого в понеділок 25 березня 2019 року в садочок не привіз та матері сина не повернув. ОСОБА_2 пояснював, що таке відібрання дитини зумовлене тим, що у сина була температура та біль у горлі. Із 22 березня 2019 року по даний час ОСОБА_3 проживає разом із батьком;

- як мати, так і батько, створили належні умови для проживання та розвитку дитини, що підтверджується наявними у справі доказами. За місцем проживання та праці обоє батьків характеризуються позитивно;

- позивачка є власником квартири на АДРЕСА_1 . Відповідач у власності будь-якого житла не має, однак проживає у житловому будинку на АДРЕСА_3 ; зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_2 не вказав прізвище, ім`я, по батькові своєї співмешканки, із якою на даний час проживає він і малолітній ОСОБА_4 , та будь-яку інформацію відносно неї, що має суттєве значення при розгляді спору. Матеріали справи не містять будь-яких доказів відносно неї на підтвердження того, що дитині буде безпечно, як вона відноситься до дитини, її соціальний статус, характер занять, тощо;

- в результаті впливу батька та його рідних на дитину шляхом формування негативного образу рідної матері, яку він до цього любив, спонукання ОСОБА_4 без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із нею, підміни сприйняття рідної матері особою своєї співмешканки на ім`я « ОСОБА_7 », має місце штучне відчуження ОСОБА_1 від її сина. Саме батько ОСОБА_4 формує у нього спотворену уяву про свою рідну матір («команда злої ОСОБА_1, яка хоче його викрасти»), підсилює страхи і тривожність хлопчика, спричиняючи шкоду його психологічному здоров`ю. Вказане свідчить про негативний вплив відповідача на формування у дитини сприйняття образу сім`ї та шанобливе відношення до обох батьків.

У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, урахувавши шестирічний вік дитини, можливість матері дитини забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина, оскільки вона має у приватній власності квартиру, її позитивну характерстику, а також те, що ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження наявності у нього у власного житла та щодо того, на якій правовій підставі ОСОБА_2 проживає у житловому будинку на АДРЕСА_3 , суди дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання з дитини з матір`ю.

За таких обставин для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із матір`ю відповідатиме її інтересам.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували експертний висновок про стан психосоціального розвитку ОСОБА_3 та особливості його психоемоційного ставлення до батьків і внутрісімейних взаємин, складений 21 травня 2019 року кандидатом психологічних наук, доцентом, доцентом кафедри психології та соціальної роботи Тернопільського національного економічного університету ОСОБА_30 , за яким очевидною є більша прихильність дитини до батька, оскільки означений висновок був належним чином оцінений судами окремо та в сукупності з іншими доказами у справі, на підставі яких суди дійшли висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук