Окрема думка

від 11.05.2022 по справі 607/10896/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Русинчука М.М.

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 607/10896/19

провадження № 61-884св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2022 року залишив без змін.

З результатами касаційного розгляду справи та мотивами прийнятої постанови Верховного Суду не можу погодитись з таких міркувань.

Суть спору

У травні 2019 року ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 в червні 2019 року (кожен окремо) звернулися до суду з позовом про визначення місця проживання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджуючи, що після розірвання шлюбу за рішенням суду від 23 листопада 2017 року подружжя стали проживати окремо, а дитина залишилась з матір'ю.

ОСОБА_2 (мати дитини) вказувала, що відповідач у березні 2019 року забрав ОСОБА_3 з дитячого садочка і залишив всупереч її волі у себе, створюючи їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. Вважала, що син, зважаючи на його вік та неправомірну поведінку відповідача, має проживати з нею.

ОСОБА_1 (батько дитини), стверджуючи, що позивачка не займалася належно вихованням і доглядом сина, посилаючись на те, що ОСОБА_3 тривалий час проживає у його новій сім`ї, де йому створені всі належні умови для виховання і розвитку, просив суд визначити місце проживання сина з ним.

Судові рішення у справі

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2022 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував шестирічний вік ОСОБА_3 , можливість матері дитини забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина, оскільки вона має у приватній власності квартиру, позитивно характеризується за місцем проживання, а також те, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності у нього у власного житла та щодо того, на якій правовій підставі ОСОБА_1 проживає у житловому будинку на АДРЕСА_2 , у якому на даний час разом із ним проживає малолітній син сторін, ОСОБА_1 відмовлявся вказати прізвище, ім`я, по батькові своєї співмешканки, із якою на даний час проживає він і малолітній ОСОБА_3 , та зазначити будь-яку інформацію відносно неї, що має суттєве значення при розгляді спору. Зокрема, визначаючи місце проживання дитини, суд повинен переконатися у тому, що дитині буде безпечно, однак суду не надано жодних доказів щодо того, як вказана особа відноситься до дитини, як і не зазначено про її соціальний статус, характер занять, тощо.

Оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю може зашкодити інтересам малолітнього сина, в ході розгляду справи не надано, крім того, неповнолітній син сторін ОСОБА_3 з огляду на його вік, потребує турботи, уваги та догляду матері, суд першої інстанції з урахуванням інтересів дитини, вважав необхідним визначити місце проживання дитини саме разом із матір`ю.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність визначення місця проживання з матір`ю, додатково зазначивши, що:

ОСОБА_1 не доведено, що позивачка неналежно виконує свої материнські обов`язки відносно сина;

фактично в результаті впливу батька та його рідних на дитину шляхом формування негативного образу рідної матері, яку він до цього любив, спонукання ОСОБА_3 без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із нею, підміни сприйняття рідної матері особою своєї співмешканки на ім`я « ОСОБА_5 », має місце штучне відчуження ОСОБА_2 від її сина. Саме батько ОСОБА_3 ОСОБА_1 формує у нього спотворену уяву про свою рідну матір («команда злої Насті, яка хоче його викрасти»), підсилює страхи і тривожність хлопчика, спричиняючи шкоду його психологічному здоров`ю. Вказане свідчить про негативний вплив відповідача на формування у дитини сприйняття образу сім`ї та шанобливе відношення до обох батьків;

думка дитини щодо її бажання проживати з батьком у контексті даної справи є для суду непереконливою з огляду на те, що останнім часом ОСОБА_3 проживає з батьком та зазнає його впливу, малолітній вік дитини, обмеження спілкування з матір`ю та конфлікт між батьками щодо визначення місця проживання сина;

задовольняючи позов ОСОБА_2 , судом першої інстанції враховано вік неповнолітнього ОСОБА_3 , можливість матері забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина, оскільки вона має у приватній власності квартиру, позитивно характеризується за місцем проживання, є дбайливою матір`ю, за час проживання дитини з нею належним чином його виховувала в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, піклувалася про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, сприяла розвитку здібностей дитини, оплачувала заняття, виявляла інтерес до суспільного життя ОСОБА_3 в садку серед однолітків.

У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- при ухваленні оскаржених судових рішень суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що думку ОСОБА_3 , який багаторазово та однозначно зазначав, що хоче проживати саме з «татусем»;

- суди не врахували висновку експерта від 21 травня 2019 року про стан психосоціального розвитку ОСОБА_3 та особливості його психоемоційного ставлення до батьків і внутрішньосімейних взаємин, у якому констатовано відповідність психічних процесів віковій нормі та високий рівень соціальної адекватності його поведінки. Однак пережитий психотравмувальний досвід розлучення батьків і подальші конфліктні взаємини між ними вкрай деструктивно впливають на його психоемоційну сферу. У дитини простежується найтісніший позитивний психоемоційний зв`язок саме з його батьком ОСОБА_7 , до якого він першочергово звертається за допомогою у різних складних життєвих обставинах або щоб розділити хвилини межової радості. Так само не враховано, що відповідно до висновку Органу опіки та піклування Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року № 02-1569/02-18 при бесіді із психологом та малолітнім зображувалися малюнки, порядок появи персонажів на малюнку свідчить, що максимальну прив`язаність ОСОБА_3 до батька. Водночас максимальна за розмірами і найбільш деталізована постать батька свідчить про найбільшу значущість в житті хлопчика, а також вказує на безумовне визнання його авторитету з боку останнього. Свою біологічну матір хлопчик називає ОСОБА_8 та на конкретні поставлені запитання психологу пояснив своє небажання відвідувати театр з ОСОБА_8 , оскільки вона курить, від неї з рота пахне вином і вона била тата, коли він був у нього на руках.

Мотиви прийнятого судом касаційної інстанції судового рішення

Обґрунтовуючи свої висновки колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила:

«У справі, що переглядається:

- суди встановили, що після розірвання шлюбу, яке мало місце 23 листопада 2017 року, за взаємною домовленістю сторін малолітній ОСОБА_4 залишився проживати разом із матір`ю в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де і був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- 22 березня 2019 року ОСОБА_1 забрав малолітнього сина ОСОБА_3 із дошкільного навчального закладу « Затишок » та перевіз у будинок за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 , після чого в понеділок 25 березня 2019 року в садочок не привіз та матері сина не повернув. ОСОБА_1 пояснював, що таке відібрання дитини зумовлене тим, що у сина була температура та біль у горлі. Із 22 березня 2019 року по даний час ОСОБА_4 проживає разом із батьком;

- як мати, так і батько, створили належні умови для проживання та розвитку дитини, що підтверджується наявними у справі доказами. За місцем проживання та праці обоє батьків характеризуються позитивно;

- позивачка є власником квартири на АДРЕСА_1 . Відповідач у власності будь-якого житла не має, однак проживає у житловому будинку на АДРЕСА_2 ; зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_1 не вказав прізвище, ім`я, по батькові своєї співмешканки, із якою на даний час проживає він і малолітній ОСОБА_3 , та будь-яку інформацію відносно неї, що має суттєве значення при розгляді спору. Матеріали справи не містять будь-яких доказів відносно неї на підтвердження того, що дитині буде безпечно, як вона відноситься до дитини, її соціальний статус, характер занять, тощо;

- в результаті впливу батька та його рідних на дитину шляхом формування негативного образу рідної матері, яку він до цього любив, спонукання ОСОБА_3 без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із нею, підміни сприйняття рідної матері особою своєї співмешканки на ім`я « ОСОБА_5 », має місце штучне відчуження ОСОБА_2 від її сина. Саме батько ОСОБА_3 формує у нього спотворену уяву про свою рідну матір («команда злої Насті, яка хоче його викрасти»), підсилює страхи і тривожність хлопчика, спричиняючи шкоду його психологічному здоров`ю. Вказане свідчить про негативний вплив відповідача на формування у дитини сприйняття образу сім`ї та шанобливе відношення до обох батьків.

У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, урахувавши шестирічний вік дитини, можливість матері дитини забезпечити належні умови проживання, виховання та розвитку сина, оскільки вона має у приватній власності квартиру, її позитивну характеристику, а також те, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності у нього у власного житла та щодо того, на якій правовій підставі ОСОБА_1 проживає у житловому будинку на АДРЕСА_2 , суди дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання з дитини з матір`ю.».

Висловлюючи свою незгоду з результатами касаційного розгляду, виходжу з такого.

По-перше. Висновки суду апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, та які покладені в основу судових рішень цих судів, про вплив батька (відповідача) та його рідних на дитину шляхом формування негативного образу матері, спонукання ОСОБА_3 без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів з нею, що призвело до штучного відчуження ОСОБА_2 від її сина, нічим не підтвердженні, мають характер припущення.

По-друге. Об`єктивно встановлено те, що ОСОБА_3 майже три останні роки з березня 2019 року до 10 січня 2022 року (день ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції) проживає з батьком, де йому створено всі належні умови, і, будучи заслуханий в судовому засіданні та під час дослідження психолога, висловив бажання залишатися проживати з батьком, до якого виявляє більшу прихильність і який для нього є найбільш значущою фігурою та незаперечним авторитетом.

По-третє. Наявність чи відсутність у матері чи батька, які проживають окремо, власного житла для визначення місця проживання дитини немає вирішального значення, оскільки закон не пов'язує вирішення зазначеного питання із вказаною обставиною. Головне, щоб дитині за місцем проживання батьків (власне чи орендоване житло) були створені для дитини належні умови її проживання і розвитку. У зв'язку з цим у судів не було підстав надавати перевагу у вирішенні спірного питання матері лише тому, що у неї у власності перебуває квартира, а батько не підтвердив належність йому на праві власності житла, в якому він проживає разом із сином.

Як встановили суди (про що стверджує також суд касаційної інстанції), мати і батько створили належні умови для проживання та розвитку дитини, за місцем проживання та праці обоє батьків характеризуються позитивно.

Тобто у справі не встановлено обставин, які би вказували, що у батька, з яким проживає ОСОБА_3 , не буде забезпечено його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю, на який послались суди, окрім обставин щодо створення обома батьками належних матеріально-побутових умов для проживання дитини, жодних обставин, які би свідчили про те, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, не наведено.

У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, установивши, що дитина виявляє більшу прихильність до батька, сприймаючи його як незаперечний авторитет, з 22 березня 2019 року по даний час проживає разом із батьком в селі Струсові і бажає продовжувати проживати з ним, навчається у Струсівському обласному мистецькому ліцеї, адаптувалася до членів сім`ї батька та оточення у ліцеї, дитячому клубі та центрі розвитку, та водночас не сприймає ОСОБА_2 як матір, висновки судів мали бути зроблені на користь арґументів батька про необхідність визначення місця проживання дитини з ним, оскільки саме визначення місця проживання дитини із батьком відповідатиме її найкращим інтересам.

Таким чином, вважаю, що у суду касаційної інстанції були всі обставини для скасування оскаржених судових рішень і ухвалення нового рішення про визначення місця проживання дитини з батьком.

Суддя: М. М. Русинчук