Постанова

від 18.05.2022 по справі 535/1181/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/1181/20 Номер провадження 22-ц/814/979/22Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Фільової Н.Д.,

представника відповідача, ФГ« Надія», - адвоката Недошитко Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 24 січня 2022 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 доФермерського господарства«Надія»,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог напредмет спору,-Котелевська селищнарада Полтавськоїобласті,про визнаннядодаткових угоддо договоруоренди землінеукладеними таскасування їхдержавної реєстрації,

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У грудні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із вказаним позовом,відповідно доякого прохалавизнати додаткові угоди від 01.03.2014 року б/н (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №035758, кадастровий номер 5322285000:00:01:0004, та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №035757, кадастровий номер 5322285000:00:01:0003) до договорів оренди землі від 01.12.2009 року неукладеними та скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та ФГ «Надія» 01.12.2009 року було укладено договори оренди землі, які зареєстровані в установленому законом порядку. У листопаді 2020 року вона дізналася, що державним реєстратором речових прав на нерухоме майно зареєстровано додаткові угоди б/н від 01.03.2014 року до договорів оренди землі від 01.12.2009 року, які вонане підписувала та не укладала з ФГ «Надія».

Рішенням Котелевськогорайонного судуПолтавської областівід 24січня 2022року узадоволенні позовувідмовлено,стягнуто з ОСОБА_1 накористь Фермерськогогосподарства «Надія» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

короткого змісту вимог апеляційної скарги;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позовних вимог.

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Вказувала, що при розгляді справи місцевий суд проявив упередженість та односторонність. В судовому рішенні послався лише на доводи відповідача у справі.

Зазначала, що рішення місцевого суду є незрозумілим для неї та суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду України у справі № 11-164 сап 21, в якій висловлено про просту мову судових рішень.

Вважала, що суд безпідставно відмовив у призначенні технічної експертизи у справі для вирішення питання в який період було виконано рукописні тексти у спірних угодах від 01.03.12014 року, що потягло за собою необ`єктивне та неповне вирішення цивільної справи. Крім того, у резолютивній частині судового рішення суд зазначив, що вказана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, що суперечить п. 12 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, в зв`язку з чим вона не оскаржила вказану ухвалу.

Зазначала, що суд першої інстанції не допитав представника Котелевської селищної ради з питань реєстрації спірних додаткових угод, щодо того хто із сторін звертався із заявою до реєстраційної служби.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ «Надія» прохали рішення місцевого суду залишити без змін. Вказували на дотримання місцевим судом при розгляді справи вимог матеріального та процесуального права, та що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №035757, що виданий 20.09.2004 року Котелевською районною державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010454510114, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,050 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сидоряченської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322285000:00:001:0003 (том 1 а.с. 14).

ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Надія» 01.12.2009року уклалидоговір орендиземельної ділянки загальною площею 4,05 га, яка знаходиться в адміністративних межах Сидоряченської сільської ради (державний акт ПЛ №035757), відповідно до п. 8, п. 40 якого, договір укладено на 10 років й набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації. Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 28.04.2010 року у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №041054500132 (том 1 а.с. 16-17).

Згідно з Додатковою угодою від 01.03.2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 01.12.2009 року, укладеного між орендодавцем, ОСОБА_1 , та орендарем, Фермерським господарством «Надія», стосовно об`єкту оренди - земельна ділянка площею 4,0490 га, кадастровий номер 5322285000:00:001:0003, місце розташування Сидоряченська сільська рада Котелевського району Полтавської області, внесені наступні зміни: 1) до розділу 8 «Строк дії договору» внести зміни: «Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». 2. Вказана угода є невід`ємною частиною до договору оренди землі від 01.12.2009 року укладеного між Фермерським господарством «Надія», код ЄДРПОУ 32877435, та ОСОБА_1 , інд.код НОМЕР_1 . 3. Передача земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не допускається (том 1 а.с. 65).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додаткові угоди від 01.03.2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 01.12.2009 року зареєстровано державним реєстратором Котелевського районного управління юстиції Полтавської області Андруховець Н.Г. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.08.2014 року №14988741 та від 12.09.2014 року № 15741370 (а.с. 11, 19).

20.11.2017 року між орендодавцем, ОСОБА_1 , та орендарем, Фермерським господарством «Надія», в особі голови Шевченка С.М., що діє на підставі статуту, укладено додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі від 01.12.2009 року з доповненням п. 9, п. 10 договору та виключенням п. 11 договору (том 1 а.с. 67).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд дійшов висновку про те, що позивач не довів обставини, зазначені в обґрунтування своїх позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову як в частині визнання додаткових угод від 01.03.2014 року неукладеними, так і в частині похідних від них позовних вимог про скасування реєстрації права оренди земельної ділянки.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦКУ країни, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Частиною ж 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина 2 цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц зроблено висновок про те, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Апеляційний суд зазначає, що обранийпозивачем спосібзахисту увигляді визнаннядодаткових угоднеукладеними неє ефективнимспособом захиступрав таінтересів позивачата непризведе допоновлення йогоправ,однак вимогапро скасування державноїреєстрації цихугод єналежним способомзахисту порушеногоправа.

В межах розгляду цієї позовної вимоги необхідно встановити факт укладення чи неукладення спірних угод.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільнихсправах законне вимагаєтакого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, позивачем у справі не доведено факт, що вона спірні додаткові угоди не підписувала.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.04.2021 року за клопотанням позивача у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. (назву установи змінено).

Згідно з висновком експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №9653 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №535/1181/20 від 16.06.2021 року, підпис від імені ОСОБА_1 у: додатковій угоді від 01.03.2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 01.12.2009 року, укладеного між ФГ «Надія» та ОСОБА_1 (кадастровий номер 5322285000:00:001:0004), розташований у пункті «Орендодавець», у рядку «( ОСОБА_1 )»; додатковій угоді від 01.03.2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 01.12.2009 року, укладеного між ФГ «Надія» та ОСОБА_1 (кадастровий номер 5322285000:00:001:0003), розташований у пункті «Орендодавець», у рядку «( ОСОБА_1 )»; видатковому касовому ордері від 20.11.2017 року на суму 102177 грн. 88 коп. розташований у рядку «Підпис одержувача», - виконані ОСОБА_1 (а.с. 139-152).

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що доводи позивача, ОСОБА_1 , про те, що вказані додаткові угоди нею не підписувались свого підтвердження не знайшли.

Інших доказів, які б свідчили про неукладеність спірного договору матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині свого підтвердження не знайшли.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 23.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Фільової Н.Д., про призначення судово-технічної експертизи документів по справі (том 1 а.с. 261-263).

Відмовляючи в задоволенні даного клопотання місцевий суд в ухвалі зазначив, що врахувавши підстави та предмет позову, зваживши на те, що призначення даної експертизи у справі не є обов`язковим, а питання, які позивач прохав поставити на вирішення експертизи не стосується дати складання документів.

Дана ухвала в апеляційному порядку оскаржена не була.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд, зазначивши в ухвалі Котелевського районного суду Полтавської області від 23.12.2021 року про те, що вона оскарженню не підлягає, позбавив позивачку права на апеляційне оскарження, - є безпідставними.

Зокрема, на час подачі апеляційної скарги на рішення суду у даній справі та на час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 було відомо про допущену помилку місцевого суду в частині невірного зазначення, що ухвала про призначення експертизи (відмову у призначенні експертизи) не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Однак, диспозитивно розпорядившись своїми правом на апеляційне оскарження, апеляційна скарга на вказану ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 23.12.2021 року позивачкою подана не була. Позивач у справі не була позбавлена об`єктивної можливості подати апеляційну скаргу на вказану ухвалу та заявити клопотання про поновлення процесуального строку на її оскарження.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що в позовній заяві позивач не надала обґрунтувань щодо неукладення спірних угод іншими обставинами, крім нездійснення позивачем на цих угодах власного підпису.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

Решта доводів апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, упередженості суду, не здійснення допиту представника Котелевської селищної ради щодо з`ясування питання, хто саме звертався з вимогою про здійснення реєстрації спірних угод, - свого підтвердження не знайшли та ці доводи не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Ані матеріали цивільної справи, ані технічний запис судового засідання не містять інформації та доказів про те, що місцевим судом було допущено необ`єктивність чи упередженість до позивача у справі. Також, факт того, хто саме звертався з вимогою про реєстрацію спірних угод не впливає на вирішення по суті даного спору та не породжує відповідних юридичних наслідків, що мають значення для правильного вирішення справи. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Хоча місцевий суд не дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання додаткових угод неукладеними є неефективним способом правового захисту, ця обставина не вплинула на вірне вирішення спору, а тому не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 24 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді В.П. Пікуль

О.О.Панченко