Рішення

від 16.05.2022 по справі 380/8555/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року м. Львів

справа № 380/8555/21

провадження № П/380/8684/21

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сотеко» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Львівської області №187-05 від 22.04.2021 року в частині пункту 11 змісту припису: «Отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Cотеко»;

- судові витрати у справі покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 06.04.2021 року по 19.04.2021 року посадовими особами відповідача проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Сотеко» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт №224/05/378 від 19.04.2021.

Відповідно до пунктів 11 та 12 акту перевірки від 19.04.2021 відповідачем зазначено про порушення ТОВ «Сотеко» ч. 1 ст.19, ч. ч. 1, 2 ст. 23 Кодексу України про надра, зміст яких, на думку перевіряючих, полягає у тому, що ТОВ «Сотеко» порушує право державної власності на надра, відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються підприємством, оскільки у позивача відсутні речові права на земельну ділянку на якій розташовані свердловини №2, №3, №4 та ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, зміст порушення яких, на думку перевіряючих полягає у тому, що ТОВ «Сотеко» використовується земельна ділянка площею 12 га, яка розташована на території Корчинської сільської ради Радехівського району, що межує з земельною ділянкою із кадастровим номером 4624881100:13:000:0019 без державної реєстрації прав.

На підставі таких висновків відповідачем видано припис від 22.04.2021 року №187-05 (далі - припис) пунктом 11 якого зобов`язано позивача: «отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Сотеко». Підстава та обґрунтування: частина перша ст. 19, частини 1, 2 ст. 23 Кодексу України про надра. Термін виконання до 21.10.2021 року».

Позивач заперечує в повному обсязі висновки, наведені відповідачем в акті перевірки, оскільки, вважає їх поспішними та суб`єктивними. Як зазначає позивач, відповідачем не враховано, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником і платником єдиного податку четвертої групи. Згідно розрахунків частки сільськогосподарського товаровиробництва позивача, що подавались останнім до податкового органу за період охоплений перевіркою екологічної інспекції, частка сільськогосподарського товаровиробництва позивача за 2017 рік становила 93.12% за 2018 рік - 88.22% за 2019 рік 96.61% за 2020 рік - 99,91%. Відтак у період 2017 - 2020 років, позивач був сільськогосподарським товаровиробником і частка його сільськогосподарського товаровиробництва перевищувала 75 відсотків.

У відповідності до вимог ст. 48, ст. 49 Водного кодексу України у позивача у період охоплений перевіркою наявні дозволи на спеціальне водокористування від 18.05.2017 №Укр-1273ДЕП-17/Льв. з терміном дії до 18.05.2020 та від 25.05.2020 №104/ЛВ/49д-20 з терміном дії до 25.05.2025. У відповідності до даних дозволів позивачу надано ліміт на використання води з підземних джерел - свердловин №1, №2, №3, №4 на власні потреби (питні, санітарно-гігієнічні, виробничі) в обсягах: 257,035 м3/на добу (дозвіл від 18.05.2017 №Укр-1273ДЕП-17/Льв) та 299,45 м3/на добу (дозвіл від 25.05.2020 №104/ЛВ/49д-20).

Позивач стверджує, що висновки відповідача щодо відсутності речових права на земельну ділянку є безпідставними, оскільки на ТОВ «Сотеко» поширюється дія ч. 2 ст. 23 Кодексу України про надра, у відповідності до якої позивач не повинен отримувати жодного спеціального дозволу на користування надрами (підземним водами), так як позивач є землекористувачем земельної ділянки на якій розміщені вищезазначені свердловини та є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва якого за період 2018-2020 років перевищувала 75 відсотків.

Позивач констатує, що є землекористувачем земельної ділянки, площею 12 га, на якій розміщені свердловини № № 2, 3, 4, яка розташована на території Корчинської сільської ради Радехівського району, що межує із земельною ділянкою із кадастровим номером 4624881100:13:000:0019, оскільки на цій земельній ділянці розміщуються об`єкти нерухомості, які перебувають у приватній власності ТОВ «Сотеко» згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС №838788, виданого Корчинською сільською радою Радехівського району від 25.01.2011 року та витягу про державну реєстрацію прав КПЛОР №29093585 від 22.02.2011 року. Станом на 2021 рік зазначені нерухомі об`єкти (зокрема насосні станції скважин №2, №3, №4) перебувають і надалі у приватній власності ТОВ «Сотеко». Вказана інформація підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №256301832 від 13.05.2021 року.

Таким чином, ТОВ «Сотеко» як власник об`єктів нерухомого майна насосних станцій скважин №3, №4, №2, є землекористувачем земельної ділянки де розташовані ці скважини.

При цьому, позивач наголошує на тому, що з метою надання можливості ТОВ «Сотеко» обслуговувати власні виробничі приміщення, зокрема, насосні станції скважин №2, №3, №4, що знаходяться на території с. Корчин, вул. Польова, будинок 22, рішеннями Корчинської сільської ради Радехівського району Львівської області, а саме: рішенням 18 сесії 6 скликання від 01.03.2013, рішенням 22 сесії 7 скликання від 13.08.2018, рішенням 36 сесії 7 скликання від 10.03.2020, було вирішено: передати ТОВ «Сотеко» земельну ділянку для обслуговування виробничих приміщень площею 12 га на території Корчинської сільської ради.

На виконання вищевказаних рішень, між Корчинською сільською радою Радехівського району Львівської області, як орендодавцем та ТОВ «Сотеко» як орендарем укладались Договори оренди землі від 15.07.2013, від 13.08.2018 та від 10.03.2020 року з автоматичним продовженням його дії, за якими орендодавець - Корчинська сільська рада Радехівського району надає, а орендар ТОВ «Сотеко» приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Корчинської сільської ради (за межами населеного пункту) та оплачує за користування даною земельною ділянкою орендну плату в розмірі 11 (одинадцять) відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки 35140,00 гривень в рік.

На виконання вищевказаних договорів оренди землі ТОВ «Сотеко» за період 2018 по 2021 рік нарахована та сплачена на користь Корчинської сільської ради (місцевий бюджет Радехівського району) орендна плата за користування землею з розрахунку 11% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак, вищенаведені обставини, що підтверджені доданими доказами свідчать про те, що у ТОВ «Сотеко» наявне речове право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться насосні станції скважин №2, №3, №4.

Разом з тим це речове право користування земельною ділянкою не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав, причому з незалежних від волі позивача обставин, оскільки станом на дату виникнення у позивача права власності на нерухоме майно - насосні станції скважин №2, №3, №4, земельна ділянка на якій вони знаходяться ще не була сформована, не мала кадастрового номера та не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, оскільки законодавство того часу такого не вимагало.

З метою підтвердження правомірності свого права користування земельною ділянкою, на якій розміщені насосні станції скважин №2, №3, №4, незважаючи на відсутність державної реєстрації такого права у ДРПП, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду з подібних питань, у яких вказано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права користування земельною ділянкою, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права землекористування, що унеможливлює ототожнення факту набуття права землекористування з фактом його державної реєстрації.

Наведене вище свідчить про те, що при проведенні перевірки інспекторами не встановлені, а отже, не враховані важливі обставини, які виключають необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Сотеко». На переконання позивача, на ТОВ «Сотеко» поширюється дія саме положень ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про надра, що було залишено поза увагою відповідачем при проведенні перевірки та оформленні її результатів.

Саме тому просить протиправним та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Львівської області №187-05 від 22.04.2021 року в частині пункту 11 змісту припису: «Отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Cотеко».

Також представником позивача подано 21.10.2021 додаткові пояснення щодо обґрунтування позовних вимог, в яких також додаткового зазначено, що відповідно до ст. п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Просить врахувати правову позицію Верховного Суду у постанові від 30.09.2021 року у справі №044/4935/18, у якій зазначено, що, ні наявне право власності, ні наявне право користування на несформовані земельні ділянки не припинилось із запровадженням Державного земельного кадастру, як і не припинився обов`язок плати за землю, що перебуває у власності чи користуванні. Також як і у випадку з ПК України, Кодекс України про надра як спеціальний акт, що регулює відносини, які виникають у сфері користування надрами, у статті 23 надає право землевласникам і землекористувачам при певних обставинах в межах наданих їм земельних ділянок видобувати корисні копалини місцевого значення, торф, підземні води без отримання спеціального дозволу та гірничого відводу, при цьому Кодекс не встановлює імперативних умов щодо оформлення відповідного права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав для виникнення права користування надрами - підземними водами без спеціального дозволу. Останнє, пов`язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру та реєстрації права на цю земельну ділянку у ДРРП.

Зазначає, що позивач належно виконує обов`язки землекористувача, покладені на нього ст. 96 ЗК України, зокрема своєчасно сплачує орендну плату за спірну земельну ділянку.

Наведене спростовує висновки Державної екологічної інспекції у Львівській області про те, що особу не можна вважати землекористувачем і відповідно платником земельного податку/орендної плати до моменту виникнення прав на земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.

Відповідач відзиву на адміністративний позов не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від року про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення, в яких вказав, що заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки у ТОВ «Сотеко» відсутні речові права на земельну ділянку, відтак позивач не являється землекористувачем в розумінні законодавства.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають і в задоволенні яких слід відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 01 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання від 03.08.2021 було продовжено підготовче судове засідання в порядку ч. 4 ст. 173 КАС України.

Ухвалою від 05 жовтня 2021 року заяву заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 23 вересня 2021 року про вступ у справу № 380/8555/21 в порядку вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 КАС України повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання від 05.10.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи неодноразово відкладався за численними клопотаннями учасників справи, в тому числі у зв`язку із запровадженням на території України карантину та з метою не поширення COVID-19.

Ухвалою суду від 31 січня 2022 року в задоволенні заяви позивача від 21 січня 2022 року про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача від 20 січня 2022 року про закриття провадження у справі відмовлено.

В судові засідання під час розгляду даної справи по суті представник відповідача не з`явився жодного разу, в судове засідання 17.02.2022 представник відповідача не з`явився повторно, про дату, час і місце цього засідання відповідача повідомлено належним чином, в той же час жодних поважних причин або доказів, які б вказували на поважність причин неприбуття представником відповідача не надано.

Представником позивача 17.02.2022 подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин суд в порядку ч. 6 ст. 162, ст. 205 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів у відсутності відповідача в письмовому провадженні.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача (які надані в підготовчому судовому засіданні), дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Сотеко» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 34105587). Місцезнаходження позивача зареєстроване за адресою: вул. Зарічна, 1, с. Волиця, Сокальський район, Львівська область, 80080.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу від 26.03.2021 №163-і/п та направлення від 26.03.2021 №224 у період з 06.04.2021 по 19.04.2021 проведено планову перевірку позивача за місцем провадження його господарської діяльності, за результатами якої складено акт перевірки від 19.04.2021 №224/05/378 щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (далі - акт перевірки), в якому, серед іншого, зафіксовано порушення:

- Пункт 11 - частина перша ст. 19, частина перша, частина друга ст. 23 Кодексу України про надра. У графі: «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» зазначено: ТОВ «Сотеко» порушено право державної власності на надра. Відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються підприємством, оскільки у ТОВ «Сотеко» відсутні речові права на земельну ділянку, на якій розташовані свердловини №2, №3, №4.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області скеровано лист № 04-1837 від 12.04.2021 ТОВ «Сотеко» щодо надання інформації про забір та використання підземних вод. Лист ТОВ «Сотеко» №116 від 16.04.2021 про надання інформації на запит від 12.04.2021 №04-1837.

Довідка №117 від 16.04.2021 про фактичні об`єми забраних та використаних підземних вод із підземних водозаборів свердловини №2, №3, №4. Надано звітність Форми №2ТП-водгосп (річна): 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік.

Надано звітність Форми №7ГР (підземні води) річна: 2018 рік, 2019 рік.

- Пункт 12 - ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. У графі: «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» зазначено: ТОВ «Сотеко» використовується земельна ділянка площею 12 га, яка розташована на території Корчинської сільської ради Радехівського району, що межує з земельною ділянкою із кадастровим номером 4624881100:13:000:0019 без державної реєстрації прав.

Не погодившись з частиною висновків ревізорів зафіксованих у акті, позивач підписав акт із запереченням (стор. 14-15 акту) та зазначив, що з інформацією, викладеною в акті не погоджується, зауваження будуть подані в установленому законом порядку.

Позивач надіслав Державній екологічній інспекції у Львівській області заперечення №120 від 22.04.2021 року щодо акту від 19.04.2021 року №224/05/378, у якому вказав, що ТОВ «Сотеко» у відповідності до ст. 23 Кодексу України про надра не повинен отримувати жодного дозволу на користування надрами, оскільки є власником нерухомого майна - свердловин №2, №3, №4 та землекористувачем земельної ділянки на якій розміщені ці свердловини та у період охоплений перевіркою щомісячно сплачував орендну плату за користування даною земельною ділянкою на підставі Договорів про оренду землі, укладених з Корчинською сільською радою.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено припис від 22.04.2021 року №187-05, пунктом 11 якого позивачу приписано: «отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Сотеко». Термін виконання: до 21.10.2021. Обґрунтування: частина перша ст. 19, частина перша, частина друга ст. 23 Кодексу України про надра.

Не погоджуючись із указаним приписом в частині пункту 11: «Отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Cотеко», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V:

- державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-ХІІ (далі - Закон №1264-ХІІ).

Згідно зі статтею 34 цього Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до статті 35 Закону №1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 20-2 Закону №1264-ХІІ визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення №275), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 51, відповідач є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основним завданням Інспекції є реалізація Держекоінспекції у межах Львівської області.

Відтак відповідач є уповноваженим органом щодо проведення планового заходу державного нагляду (контролю) стосовно дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Як встановлено судом винесено припис, пунктом 11 якого позивачу приписано: «отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Сотеко». Термін виконання: до 21.10.2021. Обґрунтування: частина перша ст. 19, частина перша, частина друга ст. 23 Кодексу України про надра.

Оцінюючи обґрунтованість вимог, викладених у п. 11 припису від 22.04.2021 року №187-05, суд враховує наступне.

Так, відповідачем у акті перевірки від 19.04.2021 № 224/05/378 зазначено, що ТОВ «Сотеко» порушено частину першу ст. 19, частину першу та частину другу ст. 23 Кодексу України про надра, а саме відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються підприємством, оскільки у ТОВ «Сотеко» відсутні речові права на земельну ділянку, на якій розташовані свердловини №2, №3, №4.

Також, відповідачем зазначено, що позивачем порушено ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки ТОВ «Сотеко» використовується земельна ділянка площею 12 га, яка розташована на території Корчинської сільської ради Радехівського району, що межує з земельною ділянкою із кадастровим номером 4624881100:13:000:0019 без державної реєстрації прав.

Пунктом 11 спірного припису позивачу приписано: «отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Сотеко». Обґрунтування: частина перша ст. 19, частина перша, частина друга ст. 23 Кодексу України про надра.

Отже, суд надає оцінку спірним правовідносинам саме в частині дотримання позивачем вимог частини першої ст. 19, частини першої, частини другої ст. 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України підземні води належать до водного фонду України, а згідно зі статтею 1 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

За приписами статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути загальне та спеціальне.

Згідно зі статтею 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Положеннями статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (частини першої статті 49 Водного кодексу України).

При цьому, статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Разом із цим, Кодексом України про надра передбачено винятки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води (крім мінеральних) без спеціального дозволу.

Так, відповідно до частини першої статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Таким чином, однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання, який є землевласником або землекористувачем земельної ділянки, від необхідності отримання дозволу на користування надрами є приналежність його до сільськогосподарського товаровиробника, частка сільськогосподарського товаровиробництва якого за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків та видобування води з метою її використання для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у Постанові від 20 серпня 2019 року у справі №823/1268/17, за змістом статті 23 Кодексу України про надра обсяг видобування підземних вод не має значення у випадку, якщо землевласниками сільськогосподарські товаровиробники.

Матеріалами справи підтверджено, що основними видами господарської діяльності позивача є діяльність за кодом КВЕД 01.13 - Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (основний) та діяльність за кодами КВЕД: 01.19 - Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.25 вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників: 46.31 - оптова торгівля фруктами і овочами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником і платником єдиного податку четвертої групи. Частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ «Сотеко» за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75 відсотків, що підтверджено розрахунками за 2017 рік - 93.12% , за 2018 рік - 88.22%, за 2019 рік 96.61%, за 2020 рік - 99,91%.

Позивач використовує підземні води для виробничих та сільськогосподарських потреб із свердловин №1, №2, №3, №4 на підставі дозволів на спеціальне водокористування від 18.05.2017 №Укр-1273ДЕП-17/Льв. з терміном дії до 18.05.2020 та від 25.05.2020 №104/ЛВ/49д-20 з терміном дії до 25.05.2025. У відповідності до даних дозволів позивачу надано ліміт на використання води з підземних джерел - свердловин №1, №2, №3, №4 на власні потреби (питні, санітарно-гігієнічні, виробничі) в обсягах: 257,035 м3/на добу (дозвіл від 18.05.2017 №Укр-1273ДЕП-17/Льв) та 299,45 м3/на добу (дозвіл від 25.05.2020 №104/ЛВ/49д-20).

Отже, ТОВ «Сотеко», як сільськогосподарський товаровиробник, частка сільськогосподарського товаровиробництва якого за попередній податковий (звітний) перевищує 75 відсотків, може здійснювати забір підземних вод (крім мінеральних) для сільськогосподарських потреб без отримання спеціального дозволу.

Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що у ТОВ «СОТЕКО» відсутні речові права на земельну ділянку, на якій розташовані свердловини №2, №3, №4 та використовується земельна ділянка площею 12 га, яка розташована на території Корчинської сільської ради Радехівського району, що межує з земельною ділянкою із кадастровим номером 4624881100:13:000:0019 без державної реєстрації прав.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В свою чергу, відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація не є способом набуття права користування земельною ділянкою, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права землекористування або інших речових прав.

Однак, приймаючи пункт 11 припису відповідачем не було з`ясовано, чи є ТОВ «Сотеко» землекористувачем земельної ділянки, на яких розташовані свердловини №2, №3, №4.

Так, на земельній ділянці за адресою: Львівська обл. Радехівський р-н, с. Корчин, вулиця Польова, будинок 22, розташовані нежитлові будівлі, а саме: насосна станція скважини №3 (поз. 18) загальною площею 6.0 кв.м.; насосна станція скважини №4 (поз.20) загальною площею 6.0 кв.м.; насосна станція скважини №2 (поз.21), загальною площею 6.0 кв.м., які належать позивачу на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС №838788, виданого Корчинською сільською радою Радехівського району від 25.01.2011 та витягу про державну реєстрацію прав КПЛОР «Червоноградська МБТІ» №29093585 від 22.02.2011.

Вказана інформація підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №256301832 від 13.05.2021.

Таким чином, в матеріалах справи наявні належні докази та документи, якими підтверджується факт належності зазначеного вище нерухомого майна ТОВ «Сотеко».

Крім того, відповідачем не враховано, що рішенням Корчинської сільської ради Радехівського району Львівської області від 10 березня 2020 року, було вирішено передати ТОВ «Сотеко» земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель площею 12,000 га в с. Корчин, вулиця Польова, 22, Радехівський р-н, Львівська обл.

10 березня 2020 року між Корчинською сільською радою Радехівського району Львівської області, як орендодавцем та ТОВ «Сотеко» як орендарем укладено Договір оренди землі, згідно умов орендодавець - Корчинська сільська рада Радехівського району надає, а орендар ТОВ «Сотеко» приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Корчинської сільської ради (за межами населеного пункту).

На виконання умов вищевказаного договору оренди землі ТОВ «Сотеко» нарахована та сплачена на користь Корчинської сільської ради (місцевий бюджет Радехівського району) орендна плата за користування землею з розрахунку 11% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджено платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, що, у свою чергу свідчить про визнання органом місцевого самоврядування права ТОВ «Сотеко» користування земельною ділянкою, на якій розташовані свердловини №2, №3, №4.

Відтак, висновки відповідача, викладені в п. 11 припису, стосовно необхідності оформлення спеціального дозволу на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4 є необґрунтованими та передчасними.

Адже, відповідно до пункту «д» частини першої статті 20-2 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб.

За змістом частини першої статті 8 Закону України №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, поміж іншого, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

Як слідує зі змісту акту перевірки, відповідачем лише констатовано відсутність речових прав на земельну ділянку, проте на підставі яких документів та яку інформацію з даного приводу враховував відповідач, ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи Державною екологічною інспекцією у Львівській області не зазначено.

Водночас відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції, а тому, суд погоджується із доводами позивача, що при проведенні перевірки відповідачем не встановлені, а отже, не враховані обставини, які виключають необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Сотеко».

На переконання суду, на ТОВ «Сотеко» поширюється дія саме положень ч. 2 ст. 23 Кодексу законів про надра, що було залишено поза увагою відповідачем при проведенні перевірки та оформленні її результатів, відтак відповідач необґрунтовано пред`явив до позивача вимогу про отримання спеціального дозволу на користування надрами на водозабір підземних вод.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналіз наведених норм свідчить, що в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте не позбавляє позивача від обґрунтування своє позиції щодо незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень, та надання доказів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано належних доказів на обґрунтування правомірності пункту 11 Припису Державної екологічної інспекції у Львівської області №187-05 від 22.04.2021 року.

Щодо інших доводів позивача, які викладені у позовній заяві та поясненнях, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому Припис Державної екологічної інспекції у Львівської області №187-05 від 22.04.2021 року в частині пункту 11 змісту припису: «Отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на водозабір підземних вод: свердловина №2, свердловина №3, свердловина №4, які експлуатуються ТОВ «Cотеко» є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 181 від 22 травня 2021 року позивачем сплачено 2270,00 грн судового збору. Отже, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» слід 2270,00 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» (вул. Зарічна, 1, с. Волиця, Сокальський район, Львівська область, 80080) до Державної екологічної інспекції у Львівській області (вул. Стрийська, 98, м. Львів, 79026) про визнання протиправним та скасування припису в частині задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 11 Припису Державної екологічної інспекції у Львівській області №187-05 від 22 квітня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Львівській області (вул. Стрийська, 98, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 38057086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» (вул. Зарічна, 1, с. Волиця, Сокальський район, Львівська область, 80080, код ЄДРПОУ 34105587) 2270,00 грн сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 181 від 22 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 23 травня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.