Постанова

від 16.05.2022 по справі 328/675/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 328/675/19

провадження № 61-15630св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новомиколаївська сільська рада Токмацького району Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, на стороні яких у справу вступив прокурор Токмацької місцевої прокуратури,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори Косаревська Марина Володимирівна, фермерське господарство «Лев»,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області, у складі судді Курдюкова В. М., від 10 січня

2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В., від 11 серпня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до державного акту на право успадковуваного володіння земельною ділянкою, виданого на підставі рішення Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26 жовтня 1992 року № 3, ОСОБА_3 надано у довічне успадковуване володіння земельну ділянку, площею 52 га, що знаходиться у селі Запоріжжя Токмацького району Запорізької області, для ведення фермерського господарства.

З метою ведення на вказаній земельній ділянці фермерського господарства ОСОБА_3 створив та зареєстрував фермерське господарство (далі - ФГ) «Лев».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є дружина позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та за життя не встигла завершити процедуру оформлення своїх спадкових прав.

Посилаючись на те, що вказана земельна ділянка використовується

ФГ «Лев», позивач є головою фермерського господарства, однак постановою державного нотаріуса Токмацької районної Державної нотаріальної контори Косаревської М. В. від 27 лютого 2019 року йому було відмовлено у реєстрації права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 52 га, на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, яка знаходиться в селі Запоріжжя, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, затвердженого рішенням Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР

від 26 жовтня 1992 року № 3, у порядку спадкування за законом.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області). Крім того, в справу на стороні відповідача вступив прокурор Токмацької місцевої прокуратури.

Інформація про рух справи в судах та короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня

2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 52 га, на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, яка знаходиться в селі Запоріжжя, для ведення фермерського господарства згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, затвердженого рішенням Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР

від 26 жовтня 1992 року № 3, в порядку спадкування за законом.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка належала на праві довічного успадковуваного володіння ОСОБА_3 . Позивач у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та були заведені спадкові справи № 45/2014, № 110/2016. Проте оформити спадкові право на земельну ділянку у розмірі 52 га не може, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Спадкодавцем документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, не наданий.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня

2020 року оскаржили в апеляційному порядку ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 08 вересня 2020 року, апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та

ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що земельна ділянка, площею 2 га, з кадастровим номером: 2325282800:06:001:0110, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, належить на праві власності ОСОБА_2 , входить до складу спірної земельної ділянки, площею 52 га, право довічного успадкованого володіння на яку просив визнати за ним ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права довічного успадковуваного володіння спірною земельною ділянкою суд першої інстанції не з`ясував правовий статус цієї ділянки, що призвело до визнання за позивачем прав на майно (земельну ділянку), частина якого належить особі, яка не була залучена до участі у справі.

Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів виходила з того, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що належним відповідачем має бути особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги; не врахував, що рішення суду першої інстанції повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи (повністю або у певній частині); не встановив в якій саме частині рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня

2020 року в частині визнання за ОСОБА_1 права довічного успадковуваного володіння земельної ділянкою, площею 2 га, яка входить до складу спірної земельної ділянки, площею 52 га, згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, затвердженого рішенням Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР

від 26 жовтня 1992 року № 3, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області в селі Запоріжжя, в порядку спадкування за законом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером: 2325282800:06:001:0110, яка входить до складу спірної земельної ділянки, площею 52 га, право довічного успадковуваного володіння на яку просив визнати за ним ОСОБА_1 , а отже в цій частині рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 вересня 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 328/675/19 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи із районного суду.

У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18,

від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-1428цс15.

ОСОБА_2 вважає, що Новомиколаївська сільська рада Токмацького району Запорізької області, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та Токмацька місцева прокуратура не є належними відповідачами у розглядуваній справі.

Також стверджує, що він є власником 48 га землі, які складаються із

24 земельних ділянок, визначених в натурі, площею по 2 га кожна, що входять у склад спірної земельної ділянки, площею 52 га, права на які просив визнати за собою ОСОБА_1 , що не було враховано апеляційним судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року представник позивача - адвокат Рущак В. І. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копій іншим учасникам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акту на право успадковуваного володіння земельною ділянкою, виданого на підставі рішення Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26 жовтня 1992 року № 3, ОСОБА_3 у довічне успадковуване володіння надано земельну ділянку, площею 52 га, що знаходиться у селі Запоріжжя Токмацького району Запорізької області, для ведення фермерського господарства.

Для ведення на вказаній земельній ділянці фермерського господарства ОСОБА_3 створив та зареєстрував ФГ «Лев», засновником якого на час вирішення справи судами є ОСОБА_1

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заповіту від 09 грудня 2010 року, ОСОБА_3 заповів все належне йому на день смерті майно - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За матеріалами спадкової справи № 45/2014, заведеної після смерті

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 звернувся до Токмацької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на підставі статті 1276 ЦК України.

Постановою державного нотаріуса Токмацької районної Державної нотаріальної контори Косаревської М. В. від 27 лютого 2019 року

ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою.

01 серпня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною, площею 2 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, для подальшої передачі у приватну власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 05 серпня 2019 року № 8-1061/15-19-СГ надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 10 жовтня 2019 року № 8-1699/15-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту, передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною, площею 2 га, кадастровий номер: 2325282800:06:001:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за межами населеного пункту.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1650, посвідченого державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною О. Ю.,

ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер: 2325282800:06:001:0110.

Земельна ділянка, площею 2 га, з кадастровим номером: 2325282800:06:001:0110, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області та належить на праві власності ОСОБА_2 , входить до складу спірної земельної ділянки, площею 52 га, право довічного успадковуваного володіння на яку просив визнати ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого

2020 року у справі № 304/284/18 9 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі

№ 635/7642/16-ц (провадження № 61-42670св18) вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачу.

У постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (провадження №К/9901/36116/19) вказано, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, в разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Обґрунтовуючи наявність права на оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у справі, що переглядається, ОСОБА_2 стверджував, що він є власником 24 земельних ділянок,які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області та входять до складу спірної земельної ділянки, право довічного успадковуваного володіння на яку просив визнати ОСОБА_1

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року, направляючи цю справу на новий розгляд, вказав на необхідність встановлення в якій саме частині рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 та врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 та постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі

№ 635/7642/16-ц.

Ухвалюючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції, серед іншого, виходив з того, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером 2325282800:06:001:0110, яка входить до спірної ділянки.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції не повністю, а лише в частині визнання за ОСОБА_1 права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею

2 га.

Однак такі висновки є помилковими та не враховують наявні в матеріалах справи копії технічної документації із землеустрою інших земельних ділянок (крім ділянки з кадастровим номером: 2325282800:06:001:0110), а саме ділянок з кадастровими номерами: 2325282800:06:001:0095, 2325282800:06:001:0094, 2325282800:06:001:0120, 2325282800:06:001:0097, 2325282800:06:001:0100, 2325282800:06:001:0099, 2325282800:06:001:0098, 2325282800:06:001:0096, 2325282800:06:001:0118, 2325282800:06:001:0116, 2325282800:06:001:0112, 2325282800:06:001:0115, 2325282800:06:001:0119, 2325282800:06:001:0107, 2325282800:06:001:0108, 2325282800:06:001:0104, 2325282800:06:001:0105, 2325282800:06:001:0114, 2325282800:06:001:0106, 2325282800:06:001:0117, 2325282800:06:001:0111, 2325282800:06:001:0109, 2325282800:06:001:0113, копії договорів купівлі-продажу вказаних ділянок та реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на ці ділянки.

Крім того, у процесуальних документах поданих апеляційному суду (відзиви на апеляційну скаргу, пояснення, заява про забезпечення позову тощо) ОСОБА_1 та ФГ «Лев» не заперечували факт того, що земельну ділянку, площею 52 га, право успадковуваного володіння якою просив визнати за собою позивач, ще до ухвалення рішення судом першої інстанції, було поділено на понад двадцять земельних ділянок і передано у власність фізичним особам, які в подальшому відчужили їх ОСОБА_2 .

Відомості про визнання недійсними правочинів на підставі, яких за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянки або про витребування цих ділянок із його володіння, в матеріалах справи відсутні.

Верховний Суд звертає увагу, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати за ним право довічного успадковуваного володіння не на декілька окремих земельних ділянок, а на одну земельну ділянку, площею 52 га, як єдиний об`єкт цивільних прав.

Однак ОСОБА_2 , за яким на час ухвалення Токмацьким районним судом Запорізької області рішення від 10 січня 2020 року, було зареєстровано право власності на земельні ділянки, що входили до спірного земельного масиву, площею 52 га, до участі у справі залучений не був.

Вказане свідчить про те, що рішенням суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_1 права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 52 га, вирішено питання про права

ОСОБА_2 , а ініційований ОСОБА_1 спір повинен вирішуватися за обов`язкового залучення до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) особи, за якою зареєстровано право власності на земельні ділянки, що утворюють земельний масив, на який претендує ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки апеляційним судом не в повній мірі враховані норми матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції мало би бути скасовано повністю з обов`язкових підстав, як таке, що прийняте про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмова у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад, не позбавляє ОСОБА_1 права, з метою вирішення спору, звернутися до суду із позовом до належних відповідачів.

Висновки по суті вирішення спору мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня

2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня

2021 року скасувати і ухвалити нове рішення у справі.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович