Постанова

від 10.02.2021 по справі 328/675/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 328/675/19

провадження № 61-13416св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новомиколаївська сільська рада Токмацького району Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Токмацька місцева прокуратура,

треті особи: державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори Косаревська Марина Володимирівна, фермерське господарство Лев ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області , треті особи: державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори Косаревська М. В., фермерське господарство Лев , про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до державного акту на право успадковуваного володіння земельною ділянкою, виданого на підставі рішення Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26 жовтня 1992 року № 3, ОСОБА_4 надано у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 52,0 га, що знаходиться у селі Запоріжжі Токмацького району Запорізької області, для ведення фермерського господарства. З метою ведення на вказаній земельній ділянці фермерського господарства ОСОБА_4 створив та зареєстрував С(Ф)Г Лев .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємець за заповітом від 09 грудня 2010 року № 113 ОСОБА_5 розпочала процедуру спадкування, проте, не завершивши оформлення спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. До позивача, як чоловіка ОСОБА_5 , перейшло право на прийняття спадщини, в яку входить спірна земельна ділянка. Вказана земельна ділянка використовується ФГ Лев , він є головою фермерського господарства. Постановою державного нотаріуса Токмацької районної Державної нотаріальної контори Косаревської М. В. від 27 лютого 2019 року йому було відмовлено у реєстрації права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою.

ОСОБА_1 просив:

визнати за ним право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 52 га, на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, яка знаходиться в селі Запоріжжя, для ведення фермерського господарства згідно з державним актом на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, затвердженого рішенням Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26 жовтня 1992 року № 3 у порядку спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року в складі судді: Курдюкова В. М., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 52 га, на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, яка знаходиться в селі Запоріжжя, для ведення фермерського господарства згідно державного акту на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, затвердженого рішенням Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26.10.1992 року №3, в порядку спадкування за законом.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка належала на праві довічного успадковуваного володіння ОСОБА_4 , тому ця земельна ділянка повинна на тому самому праві перейти до його спадкоємця, тобто, позивача. Позивач у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та були заведені спадкові справи № 45/2014, № 110/2016, спадщину прийняв позивач. Проте оформити спадкове право на земельну ділянку у розмірі 52,0 га, позивач не може, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Спадкодавцем документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, не наданий. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року оскаржили в апеляційному порядку ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 10 січня 2020 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Токмацької місцевої прокуратури, треті особи: державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори Косаревська М. В., Фермерське господарство ЛЕВ , про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкуваннявідмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

земельна ділянка розміром 2 га, з кадастровим номером: 2325282800:06:001:0110, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, належить на праві власності ОСОБА_2 , входить до складу спірної земельної ділянки площею 52 га, право довічного успадкованого володіння на яку просив визнати за ним ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 52 га, на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, яка знаходиться в селі Запоріжжя, для ведення фермерського господарства, суд першої інстанції не з`ясував правовий статус вказаної земельної ділянки, що призвело до визнання за позивачем права на земельну ділянку, частина площі якої належить іншій особі, яка не була залучена до участі у справі;

розгляд справи без залучення безпосередньо особи, яка є власником частини спірної земельної ділянки, свідчить про неповноту з`ясування обставин у справі, не встановлення всіх фактичних обставин справи, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення суду. ОСОБА_2 як власник частини спірної земельної ділянки об`єктивно не мав можливості надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові. Тому суд першої інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, рішення суду першої інстанції згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., заяву ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та прийнято у справі № 328/675/19 додаткову постанову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області судовий збір в розмірі 1 152,60 грн.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 152,60 грн.

Аргументи учасників справи

У вересні 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_2 набув право власності на частину спірної земельної ділянки під час розгляду справи по суті, коли були встановлені всі обставини, та всі сторони підтвердили належність відповідача на весь предмет спору. Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні. Суд апеляційної інстанції не застосував висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 304/284/18, та Верховного Суду у справі № 635/7642/16-ц. Суд першої інстанції та позивач знали чи могли знати про отримання ОСОБА_2 на час розгляду справи по суті права на частину земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції застосував статтю 51 ЦПК України та пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України без урахування висновків Верховного Суду у справах № 304/284/18, № 635/7642/16 щодо того, чи є порушенням норм процесуального права незалучення особи на стадії розгляду справи по суті, а не під час підготовчого провадження або до подання позову. Суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 523/9076/16-ц, № 635/7642/16, щодо наявності чи відсутності відомостей про осіб, які можуть бути належними відповідачами та чи взагалі є такими, та щодо того, до якого моменту така особа (належний відповідач, співвідповідач) має встановлюватися;

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 51, пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України у разі, якщо на стадії розгляду справи по суті, відповідачем вчинені дії, у результаті яких виникли інші зацікавлені особи, та про такі дії та осіб ні позивач, ні суд не знали. У зв`язку з незаконними діями посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області 23 жовтня 2019 року частина спірної земельної ділянки перейшла до ОСОБА_2 , про що не було відомо ні суду, ні позивачу;

рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 160/4130/19, від 10 травня 2018 року у справі № 910/22354/15, від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 04 жовтня 2018 року у справі № 5017/461/2012, від 29 листопада 2018 року у справі № 918/115/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 906/1764/15, від 06 грудня 2018 року у справі № 910/22354/15, від 11 грудня 2018 року у справі № 916/2878/14, від 15 січня 2019 року у справі № 7/74). Суд апеляційної інстанції не встановив які права та інтереси ОСОБА_2 та в якій мірі були порушені рішенням суду першої інстанції;

оскільки спірна земельна ділянка належала на праві довічного успадковуваного володіння ОСОБА_4 , то така земельна ділянка повинна на тому самому праві перейти до його спадкоємця ОСОБА_1 . Право довічного користування земельної ділянки може бути визнано, таким що успадковане вищевказаними позивачами за первісним та зустрічним позовом, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17). Право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою - це квазіправо власності з певними обмеженнями, але з правом його спадкування, а тому є підстави вважати, що до спадкоємців-користувачів земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, переходить таке право на землю в порядку спадкування. Акт на право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, виданий на підставі рішення Бовомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26 жовтня 1992 року №3 не скасований та чинний.

У січні 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області через представника ОСОБА_6 надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Зазначає, що земельна ділянка розміром 2 га з кадастровим номером 2325282800:06:001:0110, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, належить на праві власності ОСОБА_2 , входить до складу спірної земельної ділянки площею 52 га, тому у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 буде неправомірно позбавлений права власності на належну йому земельну ділянку. Спірна земельна ділянка площею 52,0 не могла бути надана ОСОБА_4 у довічне успадковуване володіння.

У січні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки апеляційний суд позбавлений можливості визначати суб`єктний склад учасників справи. Сесія Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області 26 жовтня 1992 року не проводилася, про що свідчить архівна довідка державного архіву Запорізької області від 21 липня 2020 року № 01-32/1573, тому державний акт є нікчемним.

У січні 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_7 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Зазначає, що ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковане володіння земельною ділянкою. Тому спірна земельна ділянка могла бути надана лише у постійне користування. Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею № 000585, виданий Новомиколаївською сільською радою народних депутатів Токмацького району Запорізької області 18 листопада 1992 року, не відповідає формі, передбаченій у постанові Верховної Ради України №2201-XII від 13 березня 1992 року Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею . Рішення Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26 жовтня 1992 року № 3 прийняте Новомиколаївською сільською радою народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР з перевищенням повноважень та з порушенням норм законодавства. Земельна ділянка загальною площею 52,0000 га не була внесена до державного земельного кадастру, кадастровий номер спірній земельній ділянці не присвоювався. Межі земельної ділянки відповідно до державного акту не визначені в натурі на місцевості. Спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, правовстановлюючі документи на землю відсутні. Позивач не надав державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею до нотаріальної контори. Оскаржуваним рішенням порушуються права третіх осіб, які набули на законних підставах право власності на земельні ділянки, які знаходяться в контурі спірної земельної ділянки.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року та зупинення виконання додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року: відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке підписане ОСОБА_7 , про участь в судовому засіданні; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:

суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 та від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц; від 12 березня 2020 року у справі № 160/4130/19; від 10 травня 2018 року та від 06 грудня 2018 року у справі № 910/22354/15; від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17; від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17; від 04 жовтня 2018 року у справі № 5017/461/2012; від 29 листопада 2018 року у справі № 918/115/16; від 04 грудня 2018 року у справі № 906/1764/15; від 11 грудня 2018 року у справі № 916/2878/14; від 15 січня 2019 року у справі № 7/74; від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17; від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц;

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право успадковуваного володіння земельною ділянкою, виданого на підставі рішення Новомиколаївської сільської ради народних депутатів Токмацького району Запорізької області Української РСР від 26 жовтня 1992 року № 3, ОСОБА_4 у довічне успадковуване володіння надано земельну ділянку площею 52,0 га, що знаходиться у селі Запоріжжі Токмацького району Запорізької області, для ведення фермерського господарства.

Для ведення на вказаній земельній ділянці фермерського господарства ОСОБА_4 створив та зареєстрував С(Ф)Г Лев , засновником якого станом на час розгляду справи є ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заповіту від 09 грудня 2010 року, посвідченого секретарем виконкому Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області Танкушеною Л. В., зареєстрованим в реєстрі за № 113, ОСОБА_4 заповів все належне йому на день смерті майно ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно спадкової справи № 45/2014, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 11 березня 2014 року звернувся до Токмацької районної Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на підставі статті 1276 ЦК України.

Постановою Державного нотаріуса Токмацької районної Державної нотаріальної контори Косаревської М. В. від 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою.

Апеляційний суд встановив, що 01 серпня 2019 року ОСОБА_8 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, для подальшої передачі у приватну власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 05 серпня 2019 року № 8-1061/15-19-СГ надано дозвіл ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 10 жовтня 2019 року № 8-1699/15-19-СГ затверджено розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області за межами населеного пункту, передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 2325282800:06:001:0110), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, за межами населеного пункту.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1650, посвідченого державним нотаріусом Токмацької Державної нотаріальної контори Зиріною О. Ю., ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку розміром 2 га, місцезнаходження на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер: 2325282800:06:001:0110, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, право власності продавця на відчужувану земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33679657, реєстраційний номер 1937329623252.

Апеляційний суд встановив, що зазначена земельна ділянка розміром 2 га, з кадастровим номером: 2325282800:06:001:0110, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, належить на праві власності ОСОБА_2 , входить до складу спірної земельної ділянки площею 52 га, право довічного успадкованого володіння на яку просив визнати за ним ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 9 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що: належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц (провадження № 61-42670св18)вказано, що: для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачу .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19) вказано, що: судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що: відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, в разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 є власником частини спірної земельної ділянки розміром 2 га, з кадастровим номером: 2325282800:06:001:0110, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області, та входить до складу спірної земельної ділянки площею 52 га, право довічного успадкованого володіння на яку просив визнати за ним ОСОБА_1 . Тому саме у цій частині рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_2 . Натомість апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не є власником іншої частини земельної ділянки, що є предметом спору. Тому суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі та відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції: не звернув уваги на те, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги; не врахував, що рішення суду першої інстанції повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи (повністю або у певній частині); не встановив в якій саме частині рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 .

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 9 (провадження № 14-517цс19); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц (провадження № 61-42670св18); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17.

З урахуванням того, що при розгляді встановлена наявність підстави, яка зумовлює скасування оскарженого судового рішення апеляційного суду, то суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду не відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 9 (провадження № 14-517цс19); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц (провадження № 61-42670св18); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17. Колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року скасувати.

Передати справу № 328/675/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов