Постанова
від 23.05.2022 по справі 205/8103/18
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3847/22 Справа № 205/8103/18 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Арта

розглянувши у спрощеномупозовному провадженні,в порядкуч.13ст.7,ч.1ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційнускаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Арта" на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 січня 2022 року, яке постановлено суддею Басовою Н.В. у м. Дніпрі та повний текст рішення складено 17 січня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді2018року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом доТовариства зобмеженою відповідальністюЮридична компаніяАрта(далі-ТОВ ЮКАрта),про визнаннятрудового договорурозірваним,зобов`язаннявидати трудовукнижку,стягнення заборгованостііз заробітноїплати,з оплатиперіоду тимчасовоїнепрацездатності,компенсації заневикористану відпустку,середнього заробіткуза часзатримки видачітрудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 30 серпня 2017 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера до ТОВ ЮК Арта. 16 січня 2018 року вона виявила бажання розірвати трудові відносини і тому подала керівництву товариства заяву про звільнення її з роботи з 30 січня 2018 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Заява не була зареєстрована у присутності позивачки, оскільки на підприємстві відсутні журнали обліку вхідної та вихідної кореспонденції. З 24 січня 2018 року до 07 березня 2018 року позивач хворіла, що підтверджується листками непрацездатності. Позивач через засоби поштового зв`язку направила відповідачу: 14 лютого 2018 року - копію заяви про звільнення від 16 січня 2018 року, лист про розрахунок та супровідний лист; 20 лютого 2018 року - листок непрацездатності № 027148 та пояснювальну записку; 12 березня 2018 року - листок непрацездатності № 027378, копію заяви про звільнення від 16 січня 2018 року, заяву про направлення позивачці трудової книжки поштою. 07 березня 2018 року ТОВ ЮК Арта отримало лист від 20 лютого 2018 року, інша кореспонденція повернулася відправникові без вручення адресату. Крім того,відповідач несплатив заробітнуплату засічень 2018року урозмірі 3306,38грн,за днітимчасової непрацездатностіза періодз 20лютого 2018року до07березня 2018року урозмірі 2429,92грн,компенсацію заневикористану відпусткуу розмірі1544грн.Оскільки відповідачпроігнорував заявупро звільненнявід 16січня 2018року,позивача незвільнив,трудову книжкуне повернув,з ТОВЮК Артапідлягає стягненнюсередній заробітокза часзатримки видачітрудової книжкидо дняфактичного розрахунку,що станомна 31жовтня 2018року становить35749,64грн.Після тогояк листнепрацездатності бувзакритий,позивач нестала дороботи,оскільки визначенізаконом дватижні сплинулинаприкінці січня2018року,тому відповідачмав їїзвільнити,навіть якщовона перебувалана лікарняному,оскільки самавиявила бажаннярозірвати трудовівідносини.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року в частині вирішення вимог про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання видати трудову книжку скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано розірваним з 07 березня 2018 року трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Юридична компанія Арта, на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Зобов`язано ТОВ Юридична компанія Арта видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року в частині вирішення вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасувано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Стягнуто з ТОВ Юридична компанія Арта на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 6343,20 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Арта на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 33617,50 грн. (тридцять три тисячі шістсот сімнадцять гривень 50 копійок).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компаніяАрта на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 662,77 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 77 копійок).

В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ Юридична компанія Арта просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не наведено фактів, що би свідчили про умисну вину відповідача у затриманні видачі трудової книжки позивачу, не враховані доводи відповідача та факти, що були встановлені в ході розгляду справи, не надано належної оцінки доказам.

Також, вказує, що для застосування вимог ч.5 ст. 235 КЗпП України необхідна наявність відповідних умов: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу. вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Крім того, зазначає, що відповідно до наказу ТОВ ЮК Арта № 19-К Про звільнення ОСОБА_1 від 16.08.2021 року, трудовий договір між Товариством та позивачем розірвано внаслідок виконання Постанови Верховного Суду від 14.07.2021 року, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки визначено за період з 08.03.2018 року по 31.10.2018 рок, за той час, коли позивач фактично не була звільнена.

Апелянт звертає увагу на те, що позивач не виявляла ініціативи щодо належного оформлення припинення трудових відносин з відповідачем, була відсутня на робочому місці в день звільнення, у зв`язку з чим зобов`язання з видачі трудової книжки не могло бути виконано.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом від 29 серпня 2017 року № 20-к, ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ Юридична компанія Арта з 30 серпня 2017 року (а. с. 112).

Згідно з листком непрацездатності, серії АДК № 027148, виданим 24 січня 2018 року (а. с. 20), та листком непрацездатності, серії АДК № 027378, виданим 20 лютого 2018 року (а. с. 21), позивач ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 24 січня 2018 року до 19 лютого 2018 року та з 20 лютого 2018 року до 07 березня 2018 року.

Відповідно до опису поштового вкладення (а. с. 25),14 лютого 2018 року позивач на юридичну адресу відповідача направила копію заяви про звільнення від 16 січня 2018 року (а. с. 19), реквізити карткового рахунку (а. с. 23) та супровідний лист від 14 лютого 2018 року (а. с. 22). Поштове відправлення не вручене адресатові і було повернуто відправникові 20 лютого 2018 року, причина повернення за місцем обслуговування (а. с. 25).

Згідно з описом поштового вкладення (а. с. 26), 20 лютого 2018 року позивач направила на юридичну адресу ТОВ ЮК Арта листок непрацездатності, серії АДК №027148, виданий 24 січня 2018 року (а. с. 20), і пояснювальну записку, які відповідачем отримані 07 березня 2018 року (а. с. 26).

Листом від 07 березня 2018 року № 07/03 ТОВ ЮК Артаповідомило позивача про неможливість перерахування належних їй до виплати сум на повідомлені нею банківські реквізити через відсутність у відповідача «Зарплатного проекту» в банківських установах, а також запропоновано ОСОБА_1 , з метою звільнення з роботи, з`явитися до відділу кадрів товариства і звільнитися у встановленому законом порядку (а. с. 51).

Згідно з описом поштового вкладення (а. с. 28), 12 березня 2018 року ОСОБА_1 направила відповідачу листок непрацездатності, серії АДК № 027378, виданий 20 лютого 2018 року (а. с. 21), копію заяви про звільнення від 16 січня 2018 року та копію заяви про направлення трудової книжки на адресу позивача від 14 лютого 2018 року (а.с.27). Поштове відправлення не було вручено адресатові та повернуто позивачці, причина повернення за закінченням терміну зберігання (а. с. 29).

Постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року в частині вирішення вимог про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання видати трудову книжку скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано розірваним з 07 березня 2018 року трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Юридична компанія Арта, на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Зобов`язано ТОВ Юридична компанія Арта видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2020 року в частині вирішення вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасувано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Стягнуто з ТОВ Юридична компанія Арта на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 6343,20 грн. Вказаною постановою також встановлено, що ТОВ Юридична компанія Арта необґрунтовано не вирішило заяви ОСОБА_1 про припинення трудового договору, не звільнило її, а тому висновки судів в частині відмови у стягненні компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки є помилковими.

Задовольняючи частковопозов ОСОБА_1 ,суд першоїінстанції виходивз того, що затримкавидачі трудовоїкнижки сталасьз винивідповідача,тому звідповідача накористь позивачапідлягає стягненнюсередній заробітокза часзатримки видачітрудової книжкиза періодз 08березня 2018року по31жовтня 2018року врозмірі 33617,50грн.(238днів х141,25грн.(середньоденназаробітна плата)=33617,50грн.).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами для припинення трудового договору є, зокрема: угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника, як спосіб захисту його трудових прав, передбачено статтею 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом зазначеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КзпП України, При звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про нарахованісуми,належні працівниковіпри звільненні,власник абоуповноважений ниморган повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначенихсум.

За порушення строків розрахунку з працівником та/або видачі йому трудової книжки законодавством передбачено відповідальність роботодавця.

Так, згідно зі ст. 235 КзпП України, в редакції на час виниклих між сторонами правовідносин, у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, установленому п. 2.10 Інструкції № 58.

Пунктом 4.2 Інструкції № 58 передбачено, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника і якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач була звільнена з роботи 07 березня 2018 року, згідно Постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року.

Однак, на час звільнення позивача трудова книжка їй видана не була з вини відповідача, який був обізнаний про бажання позивача звільнитися з роботи, однак до моменту прийняття Постанови Верховним Судом не вчинив жодних передбачених КЗпП України дій щодо звільнення позивача.

Тобто, відповідачем не було виконано вимоги пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, що є порушенням приписів закону.

З матеріалів справи вбачається, що після направлення позивачем заяви про звільнення від 16 січня 2018 року, остання направила до ТОВ ЮК Арта заяву про направлення трудової книжки ОСОБА_1 від 14.02.2018 року, що не було виконано відповідачем.

У Постанові від 09.09.2021р. у справі№360/3096/20 Верховний Суд дійшов висновку про те, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час затримки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наяваність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку зха час затримки видачі трудової книжки. При цьому суд першої інстанції правильно визначив період затримки та розмір середнього заробітку, який колегією суддівс перевірений та з яким колегія суддів погоджується.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не наведено фактів, що би свідчили про умисну вину відповідача у затриманні видачі трудової книжки позивачу. Також не враховано про відсутність всіх необхідних умов для застосування вимог ч.5 ст. 235 КЗпП України, а саме: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу. вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено затримку видачі позивачу трудової книжки з вини відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до наказу ТОВ ЮК Арта №19-К Про звільнення ОСОБА_1 від 16.08.2021 року, трудовий договір між Товариством та позивачем розірвано внаслідок виконання Постанови Верховного Суду від 14.07.2021 року, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки визначено за період з 08.03.2018 року по 31.10.2018 рок, за той час, коли позивач фактично не була звільнена, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач повідомила позивача про бажання звільнитися з підприємства відповідача, яке було ним проігноровано, внаслідок чого позивач захистьиила своє право у судовому порядку, яким констатовано порушення прав позивача на звільнення з 07 березня 2018 року.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач не виявляла ініціативи щодо належного оформлення припинення трудових відносин з відповідачем, була відсутня на робочому місці в день звільнення, у зв`язку з чим зобов`язання з видачі трудової книжки не могло бути виконано, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, алестатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.263,264 ЦПК України, і його слідзалишити без змін.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична КомпаніяАрта- залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 24 травня 2022 року.

Головуючий: суддя А.П. Барильська

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р.Куценко

Дата ухвалення рішення23.05.2022
Оприлюднено22.06.2022
Номер документу104451713
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —205/8103/18

Постанова від 23.05.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 03.04.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 31.03.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 09.03.2022

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Рішення від 10.01.2022

Цивільне

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

Басова Н. В.

Рішення від 10.01.2022

Цивільне

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

Басова Н. В.

Ухвала від 20.08.2021

Цивільне

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

Басова Н. В.

Постанова від 14.07.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Яремко Василь Васильович

Ухвала від 29.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Яремко Василь Васильович

Ухвала від 30.03.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Яремко Василь Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні