Ухвала

від 08.02.2022 по справі 910/18654/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"09" лютого 2022 р. Справа№ 910/18654/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

Секретар судового засідання Нагулко А.Л.

За участю представників:

апелянта: не з`явився;

позивача: Гнидка М.В., адвокат;

відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 (повне рішення складено 02.02.2021)

у справі № 910/18654/20 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «НИВА»

до Фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни

про стягнення 462 001,99 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Нива» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 в розмірі 462 001,99 грн., з яких 282 446,63 грн. основного боргу, 2015,02 грн. 3 % річних, 169 467, 98 грн. штрафу та 8072,36 грн. пені.

Позов обґрунтовувався невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди в частині оплати передбаченої договором орендної плати в період з травня по вересень 2020 року та несплатою компенсації витрат орендодавця по оплаті комунальних послуг з червня по серпень 2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/18654/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни на користь Приватного акціонерного товариства «НИВА» 282 446,63 грн. боргу, 1990,94 грн. 3% річних, 169 467,98 грн. штрафу, 7969,93 грн. пені та 6928,13 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди нежитлового приміщення № 1НИВ0190033 від 24.12.2019 є чинним та обов`язковим для виконання. Як встановив суд з огляду на положення пунктів 3.3., 3.6. договору, строк оплати орендних та комунальних платежів є таким, що настав; позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача зобов`язань в частині здійснення оплати орендних та комунальних платежів, а відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав; тож наявність, обсяг заборгованості відповідача та настання строку виконання ним обов`язку щодо сплати обумовлених договором платежів не спростовані .

28.07.2021 Фізична особа-підприємець Іванова Євгенія Іванівна звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою № 910/18654/20 від 26.07.2021 «Про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви № 910/18654/20 від 26.07.2021 «Про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами» Фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни у справі № 910/18674/20, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/18654/20 залишено в силі.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Фізична особа-підприємець Іванова Євгенія Іванівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2021, задовольнити свою заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванової Євгенії Іванівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/18654/20 залишено без задоволення; а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/18654/20 - без змін.

Водночас, до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що під час прийняття рішення 02.02.2021 вирішено питання про її права, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко», а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/18654/20 порушує її права та інтереси з огляду на таке.

01.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» з позивачем уклало договір оренди нежитлового приміщення. Рішенням господарського суду у справі № 910/18654/20 стягнуто з відповідача по вказаній справі на користь позивача заборгованість за користування нерухомими майном на підставі Договору оренди № 1НИВ0190033 від 24.12.2019.

На думку заявника, ця установлена судом у справ № 910/18654/20 обставина фактично означає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» орендувало нерухоме майно, яким одночасно користувалася інша особа - орендар підприємець, тож Товариству належить право на повернення сплачених ним орендодавцю (позивачу) передбачених платежів за укладеним з ним 01.07.2020 Договором оренди.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/18654/20.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному складу суду від 10.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/18654/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/18654/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/18654/20 та призначено справу до розгляду на 09.02.2022.

08.02.2022 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому містяться заперечення проти доводів апеляційної скарги, прохання закрити на підставі пункту 3 частини 1 ст. 264 ГПК України відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Мебель`Ко» та покласти на апелянта судові витрати на правову допомогу в межах розгляду апеляційної скарги. Крім того, у відзиві відповідач навів попередній розрахунок понесених/очікуваних ним витрат на професійну правничу допомогу.

08.02.2022 до суду апелянтом та відповідачем подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представників.

Колегія суддів відмовила у їх задоволенні, оскільки учасники справи не обмежені у праві вибору представника; у рамках цього права користуються можливістю залучити іншого представника для представництва своїх інтересів у судових засіданнях, а правова позиція, викладена апелянтом у апеляційній скарзі, відома суду та іншим учасникам процесу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав викладене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко».

Аналізуючи доводи позивача у справі про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції врахував, що пунктом третім частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено закриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» як особи, яка не брала участі у розгляді справи, щодо порушення його прав оскаржуваним рішенням, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно із частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 14.11.2019 у справі 910/1744/19, від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16.

Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника у правовідносинах, у яких суд розглядав спір, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

При цьому, у постанові від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16 Верховним Судом наголошено про обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18.

Як стверджував апелянт у своїй апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» з 01.07.2020 є орендарем спірного нежитлового приміщення на підставі укладеного з позивачем Договору оренди. Разом з тим, на думку Товариства, оскаржуваним рішенням, яким вирішено питання про стягнення з підприємця заборгованості по платежам за користування нежитловим приміщенням у період з травня по вересень 2020 року, встановлено, що приміщенням користувалася на умовах оренди інша особа, що виключає можливість стверджувати, що цим приміщенням могло користуватися Товариство. При чинності прийнятого у справі № 910/18654/20 рішення Товариство може вимагати повернення сплачених ним орендних платежів.

Надаючи оцінку доводам заявника про вплив на обсяг його прав оскаржуваним рішенням, колегія суддів враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Так, статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Враховуючи положення статей 4, 254 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Конвенції, підставою для перегляду судового рішення, яке оскаржується особою, що не брала участі у справі є встановлене судом порушення прав такої особи цим рішенням. Таке порушення є дійсним, існуючим у зв`язку з прийняттям судом оскаржуваного рішення, а не гіпотетичним. При цьому, таке рішення має безпосередньо змінювати або впливати на правовідносини, учасником яких є особа, незалучена до участі у розгляді справи.

Колегія суддів вважає, що права та обов`язки за двостороннім договором обов`язкові до виконання лише його сторонами. Невиконання чи неналежне виконання умов договору стороною двостороннього договору, у якому заявник не бере участь, не породжує і не змінює для такого заявника обсягу прав чи обов`язків навіть у тому випадку, якщо його контрагентом є одна й та сама особа і яка є стороною в іншому зобов`язанні.

Відсутність в оскаржуваному рішенні будь-яких тверджень або ж посилань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» як на учасника господарських відносин означає, що оскаржуване судове рішення прав чи охоронюваних законом інтересів не порушує.

Оскаржуване судове рішення не містить та не могло містити тверджень про будь-які права заявника апеляційної скарги, як орендаря нежитлового приміщення, оскільки стосувалося приватно-правових відносин між іншими самостійними суб`єктами таких відносин.

Враховуючи викладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/18654/20 підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України втрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статями 232, 234, п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/18654/20.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель`Ко».

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко