Постанова

від 16.05.2022 по справі 428/195/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 428/195/20

провадження № 61-16025 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., ХоптиС.Ф.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради; треті особи: управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, комунальне некомерційне підприємство «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від09червня 2020 року у складі судді Бароніна Д. Б. та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Авалян Н. М., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доуправління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради, третя особа комунальне некомерційне підприємство «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» (далі КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня»), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що її чоловік ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після його смерті вона отримує пенсію за віком по втраті годувальника в розмірі 50 % від заробітної плати свого чоловіка.

Вказувала, що 09 січня 2019 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок заробітної плати її померлого чоловіка для здійснення вподальшому перерахунку пенсії, на що отримала відповідь від 14 січня 2019року № 58, в якій було зазначено, що на підставі архівної довідки від27листопада 2018 року № 179/1/16155 ОСОБА_2 був зроблений перерахунок заробітної плати, однак в цій довідці не була врахована робота в надурочний час, оскільки згідно листа Мінпраці України від 18 серпня 1997року № 06-3427 робота в надурочний час оплачується на підставі виплатних документів того періоду (табеля обліку робочого часу, шляхових листів, довідки про відпрацьований час в зоні), довідки, видані в більш пізній час після виконання робіт, не можуть бути підставою для цієї оплати.

Після цього вона звернулась до Луганського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України та отримала відповідь від17квітня 2019 року, згідно якої архівна довідка вважається документом, який є підставою для подання до відповідних державних органів стосовно отримання пільг та інших соціальних виплат.

15 липня 2019 року вона повторно звернулась до відповідача із заявою про здійснення відповідного перерахунку та видачі довідки, у чому їй було відмовлено.

Узв`язку з тим, що нарахування заробітної плати її померлого чоловіка за період роботи в зоні відчуження проведено з порушенням законодавства, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати неправомірними дії Управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради щодо видачі довідки без урахування надурочного часу роботи, доплати за роботу у вихідні та святкові дні, збереження середнього заробітку, преміальних виплат та одноразової винагороди; зобов`язати відповідача видати довідку по заробітній платі ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження згідно законодавства, яке діяло у грудні 1986 року-січні1987року: за грудень 1986 року із урахуванням роботи в надурочний час в сумі 562,93 крб, роботи у святкові та вихідні дні в сумі 97,77 крб, а всього з урахуванням основного заробітку 998,45 крб, а також з урахуванням збереженого середнього заробітку в сумі 384,41 крб, преміальних виплат всумі 371,53 крб та з виключенням з довідки плати за роботу в зоні ОК всумі22,22 крб; за січень 1987 року із урахуванням роботи в надурочний час в сумі 615,36 крб, роботи у святкові та вихідні дні в сумі 101,53 крб, а всього із урахуванням основного заробітку 1 086,11 крб, збереженого середнього заробітку в сумі 404,64 крб, преміальних виплат в сумі 400 крб, одноразової винагороди (допомоги) за шкоду здоров`ю в сумі 600 крб та з виключенням з довідки плати за роботу в зоні ОК в сумі 13,85 крб.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 січня 2020 року до участі у справі третьою особою залучено Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках із урахуванням наступних відомостей про роботу в зоні відчуження в грудні 1986 року та в січні 1987року: грудень 1986 року збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження 217,75 крб; доплата за роботу в зоні № 3 у надурочний час в розмірі 189,51 крб, у вихідні та святкові дні в розмірі 97,77 крб, а всього зурахуванням основного заробітку за роботу в зоні № 3 906,51 крб; січень1987 року збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження 240,68 крб; доплата за роботу в зоні № 3 у надурочний час в розмірі 209,22крб, у вихідні та святкові дні в розмірі 101,53 крб, а всього з урахуванням основного заробітку за роботу в зоні № 3 987,65 крб.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов та зобов`язуючи Управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках із урахуванням відомостей про роботу в зоні відчуження вгрудні1986 року та в січні 1987 року, зокрема, збереженого середнього заробітку за дні роботи в зоні відчуження, доплат за роботу в зоні № 3 унадурочний час, у вихідні та святкові дні, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості цих позовних вимог.

Суд погодився з розрахунком середнього заробітку за місцем роботи, який наведено у листі Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 06 квітня 2018 року № 123/К-4, згідно з яким збережений середній заробіток за місцем роботи ОСОБА_2 склав: за грудень 1986 року 217,75 крб (з розрахунку: (157,38 крб+161,29 крб)/42 дні*19=144,21)+73,54 денної тарифної ставки = 217,75 крб)); за січень1987року 240,68 крб (з розрахунку: (157,38 крб+161,29 крб)/42 дні*21=159,39)+81,29 денної тарифної ставки = 240,68 крб)).

Крім того, згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/16155, робочий день ОСОБА_2 в дні виїзду доЧорнобильської АЕС в зону № 3 з 13 по 31 грудня та з 2 по 21 січня складав 11 годин (з 09 по 20 годину) і саме такий робочий час був в зоні № 3, що надає позивачу право на відображення в довідці часу роботи ОСОБА_2 взоні № 3 в грудні 1986 року протягом 209 годин (19 днів*11 годин), з яких 80годин (16 днів*5 годин) робота у надурочний час і 33 години (3 дні*11 годин) робота у вихідні та святкові дні, а також у січні 1987 року протягом 220 годин (20 днів*11 годин), з яких 85 годин (17 днів*5 годин) робота у надурочний час і 33 години (3 дні * 11 годин) робота у вихідні та святкові дні.

Також суд зауважив, що робота у вихідні та святкові дні у грудні 1986 року та у січні 1987 року по 11 годин протягом 3 днів не має додатково враховуватися як робота в надурочний час, адже робота, виконана у святковий або вихідний день понад норму робочого часу, не враховується при підрахунку надурочних годин, а оплачувалася за фактично відпрацьований час в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП Української РСР.

Розрахунки щодо роботи ОСОБА_2 в зоні № 3 у грудні 1986 року судом проведені наступними чином: 209 годин*0,7407*4 = 619,23 крб (оплата праці за дні роботи в зоні № 3 ОСОБА_2 без урахування кратності оплати за надурочні роботи та роботу у вихідні/святкові дні).

Крім того, станом на час роботи ОСОБА_2 в зоні відчуження стаття106 КЗпП УССР передбачала, що при почасовій оплаті праці робота в надурочний час оплачується за перші дві години в полуторному розмірі, а за наступні години в подвійному розмірі.

Кожного дня протягом 16 днів в грудні 1986 року (19 днів за мінусом 3 святкових/вихідних днів) ОСОБА_2 надурочно працював 5 годин, зяких 2 години мають оплачуватися в полуторному розмірі, 3 години мають оплачуватися в подвійному розмірі. Отже, оплата роботи ОСОБА_2 в надурочний час (без урахування вже порахованої вище звичайної оплати за роботу в зоні № 3) має становити: 2 години*16 днів*0,7407*4*1,5= 142,21 крб, з яких необхідно відняти 94,81 крб, які вже пораховані вище як звичайна оплата за роботу в зоні № 3, що в підсумку дорівнює 47,29 крб; 3години*16 днів*0,7407*4*2=284,43 крб, з яких необхідно відняти 142,21 крб, які вже пораховані вище як звичайна оплата за роботу в зоні № 3, що в підсумку дорівнює 142,22 крб. Таким чином, 47,29 крб+142,22 крб= 189,51 крб за роботу у надурочний час і саме така сума має бути вказана увідповідній довідці про роботу ОСОБА_2 в надурочний час в зоні №3 у грудні 1986 року.

33 години роботи у святкові/вихідні дні*0,7407*4*2=195,54 крб, з яких слід відрахувати 97,77 крб, які вже пораховані вище як звичайна оплата за роботу в зоні № 3, що в підсумку дорівнює 97,77 крб і саме така сума має бути вказана у відповідній довідці про роботу ОСОБА_2 у вихідні та святкові дні в зоні № 3 у грудні 1986 року.

Розрахунки щодо роботи ОСОБА_2 в зоні № 3 у січні 1987 року єнаступними: 220 годин*0,7692*4=676,90 крб (оплата праці за дні роботи в зоні № 3 ОСОБА_2 без урахування кратності оплати за надурочні роботи та роботу у вихідні/святкові дні).

Кожного дня протягом 17 днів в січні 1987 року (20 днів за мінусом 3 святкових/вихідних днів) ОСОБА_2 надурочно працював 5 годин, зяких 2 години мають оплачуватися в полуторному розмірі, 3 години мають оплачуватися в подвійному розмірі. Отже, оплата роботи ОСОБА_2 в надурочний час (без урахування вже порахованої вище звичайної оплати за роботу в зоні № 3) має становити: 2 години*17 днів*0,7692*4*1,5= 156,92 крб, з яких слід відрахувати 104,61 крб, які вже пораховані вище як звичайна оплата за роботу в зоні № 3, що в підсумку дорівнює 52,31 крб.

3 години*17 днів*0,7692*4*2=313,83 крб, з яких слід відрахувати 156,92 крб, які вже пораховані вище як звичайна оплата за роботу в зоні № 3, що в підсумку дорівнює 156,91 крб. Таким чином, 52,31 крб+156,91 крб=209,22 крб за роботу у надурочний час і саме така сума має бути вказана у відповідній довідці про роботу ОСОБА_2 в надурочний час в зоні № 3 у січні 1987 року.

33 години роботи у святкові/вихідні дні*0,7692*4*2=203,07 крб, з яких слід відрахувати 101,54 крб, які вже пораховані вище як звичайна оплата за роботу в зоні № 3, що в підсумку дорівнює 101,53 крб і саме така сума має бути вказана у відповідній довідці про роботу ОСОБА_2 в у вихідні та святкові дні в зоні № 3 у січні 1987 року.

У задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційні скарги Управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та заначив, що суд першої інстанції правильно посилався, як на підставу для відповідного перерахунку, на довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27 листопада 2018 року № 179/1/16155, відомості у якій сформовані на підставі архівних документів військової частини; вказана довідка відповідає пункту 5 розділу 111 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015року № 295/5, а також вимогам Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи». Зі змісту підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від25листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, убачається, що довідка архівної установи в розумінні цього Порядку прирівнюється до первинних документів, про що свідчить словосполучення «або довідка архівної установи, або інші первинні документи». Доказів на спростування цих висновків відповідач не надав, клопотань про витребування доказів не заявляв. Тому є правильними висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року управління Пенсійного фонду України вм.Сєвєродонецьку Луганської області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від04листопада 2015 року у справі № 21-3120а15, від 15 грудня 2015 року усправі № 21-4722а15, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані усправі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу №428/195/20 ізСєвєродонецького міського суду Луганської області.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року справу призначено дорозгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якою визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад ОВС тощо), що підтверджено судовою практикою, адовідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі первинних документів, які у матеріалах справи відсутні. Будь-які довідки, видані в більш пізній час після виконання робіт, не можуть бути підставою для оплати. Розрахунок оплати праці померлого ОСОБА_2 , зазначений судами попередніх інстанцій, не відповідає вимогам законодавства, здійснений без урахування особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату установою, у якій працював ОСОБА_2 . Отже, відомості про нараховану та виплачену заробітну плату, які повинна містити довідка, мають бути беззаперечно підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, які у матеріалах справи відсутні.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у яких зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до копії довідки, виданої ОСОБА_2 бухгалтером та головним лікарем медико-санітарної частини СПО «Азот», яка була надана позивачу Управлінням охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_2 працював лікарем-стоматологом з окладом 120 рублів. У 1986 році в жовтні відпрацював 23дні, нараховано 157,38; у листопаді відпрацював 19 днів, нараховано 161,29; всього нараховано 318,67, робочі дні відпрацьовані повністю, лікарняних не було.

Із довідки комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» від 11 грудня 2019 року № 76 убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на посаду лікаря-стоматолога у стоматологічну поліклініку м. Сєвєродонецька з 20 травня 1985 року (наказ від 16 травня 1985 року № 12-к); з 02 червня 1986 року переведено на посаду лікаря-ортопеда ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки (наказ від 02 червня 1986 року № 16-к); з01жовтня 1998 року переведено на посаду завідувача терапевтичного відділення № 1 стоматологічної поліклініки (наказ від 03 жовтня 1998 року №26-к); звільнено у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 (наказ від24вересня 2007 року № 90-к). З 21 грудня 1990 року (наказ від 21 грудня 1990 року № 110) стоматологічна поліклініка увійшла до складу територіального медичного об`єднання (ТМО) м. Сєвєродонецька; з 01 квітня 2002 року (наказ від 01 квітня 2002 року № 33) ТМО м. Сєвєродонецька перейменовано в багатопрофільну лікарню (БЛ) м. Сєвєродонецька (рішення сесії Сєвєродонецької міськради від 27 грудня 2001 року № 918); з 13 жовтня 2003 року (наказ від 13 жовтня 2003 року № 2) Управління охорони здоров`я м. Сєвєродонецька є правонаступником багатопрофільної лікарні м.Сєвєродонецька (рішення Сєвєродонецького виконкому від 18 вересня 2003 року № 862); з 12 вересня 2011 року комунальна установа «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» є правонаступником структурного підрозділу УОЗ Багатопрофільна лікарня м. Сєвєродонецька (рішення сесії Сєвєродонецького виконкому від 12 вересня 2011 року № 849); з 07 жовтня 2019 року комунальну установу «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» перейменувано у комунальне некомерційне підприємство «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради (рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 10 травня 2019 року № 3554).

Отже, Управління охорони здоров`я м. Сєвєродонецька стало правонаступником багатопрофільної лікарні м. Сєвєродонецька, до складу якої входила стоматологічна поліклініка м. Сєвєродонецька.

Згідно копії довідки від 02 січня 1987 року № 106, виданої командиром військової частини № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 знаходився на учбових зборах з 08 грудня 1986 року по 22 січня 1987 року і за ним відповідно до статті 72 Закону СССР про загальний військовий обов`язок зберігався за місцем роботи середній заробіток. Крім того, відповідно до постанови ЦК КПСС, Президії Верховної Ради СССР, Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 07 травня 1986 року, йому належить виплатити за місцем постійної роботи 100 відсотків тарифної ставки (посадового окладу) за період з 08 грудня 1986 року по22січня 1987 року (а. с. 83, т. 1).

На зворотному боці вищевказаної довідки вказано, що ОСОБА_2 має право на отримання посадового окладу згідно із розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 та від 23 травня 1986 року №1031 в трикратному розмірі за 40 днів (грудень 19 днів, січень 21 день). Підстава наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 22 січня 1987 року № 24. Також у довідці зазначено, що ОСОБА_2 має право на отримання одноразової винагороди у розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу) згідно із розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986року № 984 та від 23 травня 1986 року № 1031. Підстава наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 22 січня 1987 № 24 (а. с. 83, зворот, т. 1).

Із копії архівної довідки від 27 листопада 2018 року № 179/1/16155, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, убачається, щозгідно архівних документів в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 прибув 08 грудня 1986 року (наказ від 08 грудня 1986 року № 185), вибув до Сєвєродонецького ГВК Ворошиловградської обл. 22 січня 1987 року (наказ від 22 січня 1987 року № 24). Дні виїзду в зони (на об`єкти, населені пункти) до Чорнобильської АЕС, зона № 3: грудень з 13 по 31, січень з 2 по 21. Тривалість робочого дня склала з 09 по 20 годину. У документах в/ч НОМЕР_1 відображено отримання добових грошей: 3 руб. 50 коп. на добу. Отримав дозу опромінення 25 рентген. Місце дислокації військової частини у зазначений період: с. Корогод (а. с. 13, т. 1).

Із копії довідки від 29 грудня 2018 року № 377, виданої Управлінням охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради Константінову Е. І., убачається, що за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС в/ч НОМЕР_1 (наказ від 08 грудня 1986 року № 185) з 08 грудня 1986 року до 22 січня 1987року по місцю роботи у Сєвєродонецькій міській стоматологічній поліклініці на посаді лікаря-стоматолога (посадовий оклад/тарифна ставка 120 крб по відомості № 1, 2 від 05 лютого 1987 року), 26 грудня 2018 року йому виплачена заробітна плата в сумі 1 050,91 крб, різниця донарахована в грудні 2018 року згідно р/листка в сумі 7,09 крб з урахуванням коефіцієнта відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7 «Об условиях оплаты труда и материального обеспечения работников предприятий, организаций и учреждений, занятых на работах, связанных с ликвидацией последствий аварии на Чернобыльской АЭС и предотвращением загрязнения окружающей среды». Оплата за підвищеними тарифними ставками/посадовими окладами з урахуванням зони безпечності провадиться, виходячи з установленого у зоні відчуження 6-ти годинного робочого дня та 6-ти денного/36-годинного/ робочого тижня. Фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія складає: збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження загрудень 1986 року 112,50 крб, за січень 1987 року 93,75 крб; оплата праці за дні роботи в зоні складає 851,75 крб, а всього 1058,00 крб (а. с. 103, т. 1).

До вказаної довідки додано пояснення, підписані головним бухгалтером ОСОБА_3 , у яких зазначено, що у жовтні та листопаді 1986 року середньоденний заробіток ОСОБА_2 склав 6,25 крб, виходячи зпосадового окладу 120 крб та 11,29 крб квартальної премії. Збережений середній заробіток ОСОБА_2 в грудні 1986 року склав 112,50 крб (6,25*18 днів), у січні 1987 року 93,75 крб (6,25*15 днів). Годинна тарифна ставка в грудні 1986 року 0,7407 (120/162), у січні 1987 року 0,7692 (120/156) (а. с. 102, т. 1).

Із розрахункового листа ОСОБА_2 за лютий 1987 року вбачається, що останньому було нараховано 600 руб. за 1-й місяць 1987 року, тобто за січень; за 12-й місяць, тобто за грудень 1986 року, йому додатково було нараховано 391,30 руб., а за 01 місяць 1987 року, тобто за січень 1987 року, 445,70 руб. (а. с. 97-99, т. 1).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 17 жовтня 2007року Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а. с. 7, т. 1).

06 квітня 2018 року Управління пенсійного фонду України вм.Сєвєродонецьку Луганської області на адресу позивача направило лист, в якому детально роз`яснило порядок та формули, за якими обчислюється розмір її пенсії.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, щоне були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання продостовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, якіпередбаченіпунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, отже, неє предметом перегляду у касаційному порядку.

Судові рішення в частині, що є предметом касаційного перегляду, ухвалено здодержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством (частина перша стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (частина п`ята стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою було затверджено порядок визначення механізму обчислення пенсій поінвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій узв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи іззаробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.

Пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до пункту 2.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Установлено, що після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української PCP ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифу «таємно» та для «службового користування» стало відомо про розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, постанови Ради Міністрів СРСР від07травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від23 травня 1986 року № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-77 та ін.

У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії наЧорнобильській АЕС, дія яких поширюється як на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані зліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» установлено надати право керівникам підприємств і організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за підвищеними до 100 відсотків тарифними ставками (відрядними розцінками) та посадовими окладами.

Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища», надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону Чорнобильської АЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05 червня 1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7), провадилась у III, II, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні Чорнобильської АЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7).

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від17травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно з постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.

Отже, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження введено нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених постановою від07травня 1986 року № 524-156.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від22квітня 2021 року у справі № 363/4387/17.

Встановивши фактичні обставини справи,з урахуванням наведених вище правових норм, взявши до уваги, що розрахунок заробітної плати та видача довідки про заробітну плату повинні здійснюватися відповідно до первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством) за період і участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням надбавок та доплат за роботу у надурочний час, а також за роботу у святкові та вихідні дні, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про зобов`язання Управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках із урахуванням вказаних виплат, розмір яких визначено судами на підставі довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27 листопада 2018 року № 179/1/16155.

Мотивуючи прийняття вказаної довідки у якості первинного документу, суди попередніх інстанцій вказали на наявність в ній посилань на те, що зазначені у ній відомості сформовані на підставі архівних документів військової частини; вказана довідка відповідає пункту 5 розділу 111 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015року № 295/5, а також вимогам Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи». Зі змісту підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, убачається, що довідка архівної установи в розумінні цього Порядку прирівнюється до первинних документів, про що свідчить словосполучення «або довідка архівної установи, або інші первинні документи». Вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідачем не спростовано.

Отже, доводи касаційної скарги управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненадання позивачем первинних документів, необхідних для видачі довідки про заробітну плату працівника за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках, є безпідставними та такими, що не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанції у задоволеній частині позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про заробітну плату ОСОБА_2 з урахуванням надбавок та доплат за роботу у надурочний час, а також за роботу у святкові та вихідні дні, необхідну позивачу для обчислення пенсії, невидача якої створює штучні перешкоди для позивача та порушує її права та охоронювані законом інтереси.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Цепередбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та надали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 21-3120а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4722а15, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Інші доводи касаційної скарги управління Пенсійного фонду України вм.Сєвєродонецьку Луганської області зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження йоцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено здодержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2020року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту їїприйняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта