Ухвала

від 19.11.2020 по справі 428/195/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 428/195/20

провадження № 61-16025ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради, треті особи: Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, Комунальне некомерційне підприємство Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та з урахуванням уточнень свого позову просила суд, а саме: визнати неправомірними дії відповідача щодо видачі довідки № 377 без урахування надурочного часу роботи, доплати за роботу у вихідні та святкові дні, збереження середнього заробітку, суми преміальних виплат та одноразової винагороди, а також з урахуванням праці в зоні ОК; зобов`язати відповідача видати довідку по заробітній платі ОСОБА_1 за період праці на ЛПА Чорнобильської атомної електростанції (далі - ЧАЕС) згідно з діючим законодавством, що діяло у грудні 1986 року - січні 1987 року: за грудень 1986 року із урахуванням роботи в надурочний час у розмірі 562,93 крб; роботи у святкові та вихідні дні у розмірі 97,77 крб, а всього з урахуванням основного заробітку у розмірі 998,45 крб, а також з урахуванням збереженого середнього заробітку у розмірі 384,41 крб, преміальних виплат у розмірі 371,53 крб та з виключенням з довідки плати за роботу в зоні ОК у розмірі 22,22 крб; за січень 1987 року із урахуванням роботи в надурочний час у розмірі 615,36 крб, роботи у святкові та вихідні дні у розмірі 101,53 крб, а всього із урахуванням основного заробітку у розмірі 1086,11 крб, збереженого середнього заробітку у розмірі 404,64 крб, преміальних виплат у розмірі 400 крб, одноразової винагороди (допомоги) за шкоду здоров`ю у розмірі 600,00 крб та з виключенням з довідки плати за роботу в зоні ОК у розмірі 13,85 крб.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Управління охорони здоров`я Сєвєродонецької міської ради видати заявнику довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках із урахуванням наступних відомостей про роботу в зоні відчуження такі періоди часу: за грудень 1986 року: збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження 217,75 крб; доплата за роботу в зоні № 3 у надурочний час в розмірі 189,51 крб, у вихідні та святкові дні в розмірі 97,77 крб, а всього з урахуванням основного заробітку за роботу в зоні № 3 суму у розмірі 906,51 крб; за січень 1987 року: збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження 240,68 крб; доплата за роботу в зоні № 3 у надурочний час в розмірі 209,22 крб, у вихідні та святкові дні в розмірі 101,53 крб, а всього з урахуванням основного заробітку за роботу в зоні № 3 суму у розмірі 987,65 крб. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

30 жовтня 2020 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області засобами поштового зв`язкуподало до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 02 листопада, в якій заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Разом з тим, до касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на те, що заявник, відповідно до законодавства не може використовувати кошти, які формуються переважно за рахунок страхових внесків не за призначенням, а на сплату судового збору Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області коштів не має.

У задоволенні клопотанняпро звільнення від сплати судового збору слід відмовити з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати юридичної особи є врахування судом її майнового стану.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Всупереч вказаному, заявником не надано доказів та не наведено доводів, які б давали підстави для звільнення від сплати судового збору, відповідно до положень статті 136 ЦПК України, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

У зв`язку з наведеним, заявнику за подання касаційної скарги до Верховного Суду необхідно сплатити судовий збір.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року Про судовий збір , який набрав чинності 01 листопада 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено, що з 01 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином 840 грн 80 коп.*2*200%=3 363 грн 20 коп.

Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 363 грн 20 коп.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та Верховного Суду України, які припинили своє існування відповідно до законодавства, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян