Рішення

від 18.05.2022 по справі 542/149/22

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/149/22

Провадження № 2/542/139/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

представника позивача адвоката Титаренка С.О.,

представника відповідача Тараненка В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом адвоката Титаренка Сергія Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Довіра» в особі голови та засновника ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання надати згоду на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, суд

В С Т А Н О В И В :

07.02.2022 року представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність селянського фермерського господарство «Довіра» (код 31040703) в особі керівника та засновника ОСОБА_2 , місце знаходження юридичної особи: село Суха Маячка Полтавського району Полтавської області щодо ненадання ОСОБА_1 нотаріально посвідченої згоди на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 2,1867 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складає 2/3 частини із загальної площі земельної ділянки 3,2800 га та виділена із земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Зобов`язати селянське фермерське господарство «Довіра» (код 3 1040703) в особі керівника та засновника ОСОБА_2 надати нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації для подальшого проведення державної реєстрації на земельну ділянку 2,1867 га, яка виділена із земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 із загальної площі 3,2800 га на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Судові витрати по справі за правничу допомогу адвоката в сумі 12000 грн. просить стягнути із відповідача.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником 2/3 часток земельної ділянки загальною площею 3,2800 га, яка знаходиться на території колишньої Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 5323487200:00:001:0127, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.07.2018 року, виданим державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., що зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером: 1333341253234. Іншим співвласником 1/3 частки цієї земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.05.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ 2/3 частки земельної ділянки, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності - задоволено.

ОСОБА_1 на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5323487200:00:001:0127 загальною площею 3,2800 га, яка розташована на території Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділено земельну ділянку площею 2,1867 га згідно висновку експерта № 61 земельно-технічної експертизи від 24.11.2020 року. Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5323487200:00:001:0127 загальною площею 3,2800, яка розташована на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У зв`язку з цим позивч як власник вказаної земельної ділянки неодноразово звертався до проектних організацій Полтавської області для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого присвоєння їй кадастрового номера та проведення реєстрації права власності.

Натомість, проектною організацією ФОП ОСОБА_4 АДРЕСА_1 , йому відмовлено з тих підстав, що на теперішній час ця земельна ділянка перебуває в оренді СФГ «Довіра» на праві користування, розташованого в с. Суха Маячка Полтавського району (колишній Новосанжарський район) Полтавської області, а цей землекористувач відмовився надати нотаріально посвідчену згоду відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Протягом тривалого часу ОСОБА_1 неодноразово звертався в телефонному режимі до директора та засновника СФГ «Довіра» ОСОБА_2 надати йому таку нотаріальну згоду на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак останній відмовляється надати згоду, при цьому не пояснив причини такої відмови.

11.11.2021 року на адресу СФГ «Довіра» представником позивача ОСОБА_5 почтовим відправлено було направлення лист з проханням врегулювати даний досудовий спір, однак він залишився без відповіді.

Ухвалою суду від 08.02.2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.25-26).

Ухвалою суду від 01.03.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 05.04.2022 року (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 26.04.2022 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 19.05.2022 року (а.с.61-62).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с. 65), надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав (а.с. 67).

Представник позивача адвокат Титаренко С.О. в судовому засіданні підтримував заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, позов просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підтримав доводи, що викладені у відзиві на позов. Додатково пояснив, що позивач не є стороною договору оренди землі від 17.08.2017 року, й він надасть згоду на виготовлення технічної документації лише після укладення додаткової угоди з ним.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач у відзиві (а.с.43-44) зазначав, що ОСОБА_1 ніколи не перебував в договірних відносинах з СФГ «Довіра», хоча і є співвласником земельної ділянки з кадастровим номером 5323487100:00:001:0127, яка знаходиться в користуванні на праві оренди у СФГ «Довіра». Так, в пункті 39 договору оренди землі від 17.08.2017 року, укладеного між СФГ «Довіра» та ОСОБА_7 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Крім того зазначив, що згідно зі ст.56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок.

Просив відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення у вступному слові представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК України, частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів. Суд встановлює, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішує питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статтею 16 ЦК України:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.07.2018 року, спадкоємцями зазначеного в даному свідоцтві майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружина ОСОБА_3 на 1/3 частку, та син ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки від якої відмовилася мати ОСОБА_8 на 2/3 частки. Спадщина, на яку в указаній частці видане свідоцтво складається з приватизованої земельної ділянки, площею 3,2800 гектара, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №653942 виданий Сухомаячківською сільською радою, Новосанжарського району, Полтавської області 08.04.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 245, кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 (а.с.6).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.07.2018 року свідчить, що ОСОБА_1 має у приватній власності 2/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127, загальною площею 3,2800 гектара, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області (а.с.7).

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.05.2021 року ОСОБА_1 на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127, загальною площею 3,2800 гектара, яка розташована на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділено земельну ділянку площею 2,1867 га згідно висновку експерта №61 земельно-технічної експертизи від 24.11.2020 року. Також вказаним рішенням припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127, загальною площею 3,2800 гектара, яка розташована на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8-10).

Звертаючись з даним позовом, позивач ОСОБА_1 наголошував, що неодноразово звертався до проектних організацій Полтавської області для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого присвоєння їй кадастрового номера та проведення реєстрації права власності.

Проектною організацією ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 повідомлено, що виготовити технічну документацію не має можливості, оскільки земельна ділянка загальною площею 3,2800 га з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127з якоїрішенням судувиділено увласність ОСОБА_1 2,1867га,перебуває воренді СФГ«Довіра» (с. Суха Маячка Новосанжарського району Полтавської області, а тому, відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок (а.с.14).

Також в судовому засіданні встановлено, що 17 серпня 2017 року між СФГ «Довіра» та ОСОБА_7 (батьком позивача) укладений договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_7 передав СФГ «Довіра» в оренду строком на 15 років, земельну ділянку загальною площею 3,28 га з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сухомаячківської сільської ради Полтавської області (а.с.45-48).

Право оренди земельної ділянки, згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 95245966 від 22.08.2017 року зареєстровано 18.08.2017 (а.с.49).

Тобто, позивач отримав у власність після смерті батька 2/3 частини земельну ділянку, яку має намір виділити, однак орендар не надає згоди на її поділ.

Так, 29 листопада 2021 року представником позивача направлялась заява до СФГ «Довіра» із проханням надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 (а.с.15).

Однак таку нотаріальну посвідчену згоду на поділ земельної ділянки від відповідача позивач не отримав.

Відповідно до ст.ст.14,41 Конституції Україниправо власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1ст.1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей1,13 Закону України «Про оренду землі»орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Згідно з ч.4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 79-1 ЗК Україниформування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частиною шостоюстатті 79-1 ЗК Україниформування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини тринадцятоїстатті 79-1 ЗК Україниземельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини першоїстатті 50 Закону України «Про землеустрій»проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з частиною першоюстатті 56 Закону України «Про землеустрій»(у редакції на момент укладення договору оренди землі) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е)нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності-органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Системний аналіз вищенаведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремих частин у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, для цього, крім технічної документації,потрібназгода землекористувача земельної ділянки.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 110 ЗК України(у редакції на час укладення договору оренди землі) перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Відповідно до ч.4ст.32Закону України «Про оренду землі»перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Договором оренди землі від 17 серпня 2017 року не передбачено зміну, припинення або розірвання вказаного договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Отже, необхідність отримання згоди орендаря на поділ земельної ділянки є гарантією існування орендованої земельної ділянки під відповідним кадастровим номером (предмет договору оренди), як об`єкта цивільних прав, щодо укладеного договору оренди землі, оскільки у випадку її поділу буде скасовано її державну реєстрацію у державному земельному кадастрі, а відповідно припинить існування предмет оренди та, як наслідок, припиняться орендні правовідносини щодо цього предмета. Крім того законодавством передбачено лише право орендаря на надання згоди на поділ земельної ділянки, проте відсутній відповідний обов`язок.

Також суд зазначає, що позивач просить захисти порушене право саме у спосіб визнання бездіяльностї протиправною та зобов`язання надати позивачу нотаріально посвідчену згоду на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 2,1867 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складає 2/3 частини із загальної площі земельної ділянки 3,2800 га та виділена із земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (фактично поділ земельної ділянки).

Відповідно достатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Надання згоди орендарем на поділ земельної ділянки має правову підставу в національному законодавстві, переслідує легітимну мету - гарантії для орендаря щодо дії договору оренди, надання такої згоди є пропорційним щодо інтересів власника земельної ділянки, оскільки наслідком переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особине є припиненнядоговору оренди.

Обраний же позивачами спосіб захисту порушених прав - зобов`язання відповідача надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки - не відповідає вимогамзакону та ст.16 ЦК України, оскільки відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. В той час як законодавствомне визначено обов`язкуорендаря надати згоду на поділ земельної ділянки, тому відповідач не може бути примушений до вчинення вказаних дій.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом, у постанові від 15 грудня 2021 року у справі №390/1454/19 провадження №61-8014св20.

З огляду на викладене, в обраний позивачами спосіб захисту, позов задоволенню не підлягає.

Згідно нормстатті 264 ЦПК України, до кола питань, які суд вирішує під час ухвалення рішення, віднесено, зокрема, розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.2 ст.14 1 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином,у зв`язкуз відмовоюв задоволенніпозову,судові витратипо справі,відповідно дост.141КПК України,покладаються напозивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259,263-265 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову адвоката Титаренка Сергія Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Довіра» в особі голови та засновника ОСОБА_2 про визнання бездіяльностї протиправною та зобов`язання надати згоду на виготовлення технічної документації на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: ОСОБА_5 , адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Селянське фермерське господарство «Довіра», місцезнаходження: с.Суха Маячка, Полтавського району, Полтавської області, 39343;

представник відповідача: Тараненко Сергій Володимирович, адреса місця роботи: с.Суха Маячка, Полтавського району, Полтавської області, 39343.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва