Постанова

від 12.01.2023 по справі 542/149/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/149/22 Номер провадження 22-ц/814/394/23Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Дорош А.І., Пилипчук Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Титаренка Сергія Олександровича як представника позивача ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 травня 2022 року, ухвалене суддею Афанасьєвою Ю.О., по справі за позовом адвоката Титаренка Сергія Олександровича, який представляє позивача ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Довіра» в особі голови та засновника ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання надати згоду на виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача

в с т а н о в и л а:

07 лютого 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Титаренко С.О. звернувся до суду першої інстанції з позовом до Селянського фермерськогогосподарства «Довіра»в особіголови тазасновника ОСОБА_2 ,в якій просить визнати протиправною бездіяльність селянського фермерського господарство «Довіра» в особі керівника та засновника щодо ненадання ОСОБА_1 нотаріально посвідченої згоди на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 2,1867 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складає 2/3 частини із загальної площі земельної ділянки 3,2800 га та виділена із земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Зобов`язати селянське фермерське господарство «Довіра» надати нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації для подальшого проведення державної реєстрації на земельну ділянку 2,1867 га, яка виділена із земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 із загальної площі 3,2800 га на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі за правничу допомогу, надану адвокатом, в сумі 12000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником 2/3 часток земельної ділянки загальною площею 3,2800 га, яка знаходиться на території колишньої Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 5323487200:00:001:0127, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.07.2018 року, яке видане державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняком Р.В., та зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером: 1333341253234.

Іншим співвласником 1/3 частки цієї земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.05.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ 2/3 частки земельної ділянки, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності - задоволено.

ОСОБА_1 на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5323487200:00:001:0127 загальною площею 3,2800 га, яка розташована на території Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділено земельну ділянку площею 2,1867 га згідно висновку експерта № 61 земельно-технічної експертизи від 24.11.2020 року. Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5323487200:00:001:0127 загальною площею 3,2800, яка розташована на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У зв`язку з цим позивач, як власник вказаної земельної ділянки, неодноразово звертався до проектних організацій Полтавської області для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого присвоєння їй кадастрового номера та проведення реєстрації права власності.

Проектною організацією ФОП ОСОБА_4 йому відмовлено з тих підстав, що на теперішній час ця земельна ділянка перебуває в оренді СФГ «Довіра», розташованого в с. Суха Маячка Полтавського району (колишній Новосанжарський район) Полтавської області, та землекористувач відмовився надати нотаріально посвідчену згоду відповідно достатті 56 Закону України «Про землеустрій».

Протягом тривалого часу ОСОБА_1 неодноразово звертався в телефонному режимі до директора та засновника СФГ «Довіра» ОСОБА_2 надати йому таку нотаріальну згоду на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак останній відмовляється надати згоду, при цьому не пояснив причини такої відмови.

11.11.2021 року на адресу СФГ «Довіра» представником позивача ОСОБА_5 почтовим відправленням було направлення лист з проханням врегулювати даний досудовий спір, однак він залишився без відповіді.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 травня 2022 року в задоволенні позову адвоката Титаренка Сергія Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Довіра» в особі голови та засновника ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання надати згоду на виготовлення технічної документації на земельну ділянку відмовлено.

З цим рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Титаренко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, яке на його думку суперечить нормам матеріального і процесуального права, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги вказує,що позивачє власником2/3часток спірноїземельної ділянки,співвласником 1/3частини вказаноїземельної ділянкиє ОСОБА_6 ОСОБА_6 відмовила позивачуукласти нотаріальнопосвідчений договірпро поділземельної ділянки,після чоговін звернувсядо судута рішеннямсуду ОСОБА_1 , на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127 виділено земельну ділянку площею 2,1867 га згідно висновку експерта; припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5323487200:00:001:0127 загальною площею 3,2800, яка розташована на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після чого позивач звернувся до землевпорядної організації для виготовлення проекту землеустрою для подальшого встановлення меж земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації права власності. Однак виявилося, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді СФГ «Довіра», яке відмовляє позивачу надати нотаріально посвідчену згоду на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки згідно рішення суду від 26.05.2021 р. відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій».

Посилаючись на приписи ст. 321 ч.1,2, 328 ЦК України вважає, що відповідачем в особі директора Тараненка С.В. вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні згоди позивачу на виготовлення технічної документації, отже, рішення суду від 26.05.2021 р. не виконується, відповідач зловживає правами власника володіти належним йому майном та завершити процедуру реєстрації права на земельну ділянку.

Вказує, що в разі проведення виділення земельної ділянки та виготовлення на неї технічної документації оренда буде поширюватися на новосформовану земельну ділянку, тому права та інтереси орендаря СФГ «Довіра» не будуть порушені.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача СФГ «Довіра» просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке вважає законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Згідно ч. 6, п. 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка,а увипадках,встановлених цимКодексом,разом зкопіями відповіднихдокументів надсилаєтьсяна офіційнуелектронну адресувідповідного учасникасправи,у випадкунаявності унього офіційноїелектронної адресиабо разоміз розпискоюрекомендованим листомз повідомленнямпро врученняу випадку,якщо такаадреса відсутня,або черезкур`єрів заадресою,зазначеною стороноючи іншимучасником справи.

Днем врученнясудової повісткиє: деньвручення судовоїповістки підрозписку; день отриманнясудом повідомленняпро доставленнясудової повісткина офіційнуелектронну адресуособи.

У судове засідання сторони не з`явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином на електронну адресу. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1ст. 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.07.2018 року, спадкоємцями зазначеного в даному свідоцтві майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружина ОСОБА_3 на 1/3 частку, та син ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки від якої відмовилася мати ОСОБА_8 на 2/3 частки. Спадщина, на яку в указаній частці видане свідоцтво, складається з приватизованої земельної ділянки, площею 3,2800 гектара, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №653942 виданий Сухомаячківською сільською радою, Новосанжарського району, Полтавської області 08.04.2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 245, кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 (а.с.6).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.07.2018 року свідчить, що ОСОБА_1 має у приватній власності 2/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127, загальною площею 3,2800 гектара, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області (а.с.7).

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.05.2021 року ОСОБА_1 на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127, загальною площею 3,2800 гектара, яка розташована на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділено земельну ділянку площею 2,1867 га згідно висновку експерта №61 земельно-технічної експертизи від 24.11.2020 року. Також вказаним рішенням припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127, загальною площею 3,2800 гектара, яка розташована на території Сухомаячківської сільської ради, Новосанжарського району, Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8-10).

У позові позивач ОСОБА_1 наголошував, що неодноразово звертався до проектних організацій Полтавської області для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшого присвоєння їй кадастрового номера та проведення реєстрації права власності.

Проєктною організацією ФОП ОСОБА_4 20.11.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено, що виготовити технічну документацію не має можливості, оскільки земельна ділянка загальною площею 3,2800 га з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127, з якої рішенням суду виділено у власність ОСОБА_1 2,1867га, перебуває в оренді СФГ «Довіра» (с. Суха Маячка Новосанжарського району Полтавської області), а тому, відповідно достатті 56 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок (а.с.14).

Також в судовому засіданні встановлено, що 17 серпня 2017 року між СФГ «Довіра» та ОСОБА_7 (батьком позивача) укладений договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_7 передав СФГ «Довіра» в оренду строком на 15 років, земельну ділянку загальною площею 3,28 га з кадастровим номером 5323487200:00:001:0127 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сухомаячківської сільської ради Полтавської області (а.с.45-48).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 95245966 від 22.08.2017 року, право оренди земельної ділянки зареєстровано 18.08.2017 (а.с.49).

Тобто, позивач отримав у власність після смерті батька 2/3 частини земельну ділянку, яку має намір виділити, однак орендар не надає згоди на її поділ.

29 листопада 2021 року представником позивача направлялась заява до СФГ «Довіра» із проханням надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 (а.с.15). Однак таку нотаріальну посвідчену згоду на поділ земельної ділянки від відповідача позивач не отримав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів. Суд встановлює, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішує питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другоюстаттею 16 ЦК України: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом частини третьоїстатті 152 ЗК Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ст. ст. 14, 41Конституції України право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з частиною четвертою статті 124ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей 1, 13Закону України«Про орендуземлі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Згідно з ч.4ст. 79-1 ЗК Україниземельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини шостої статті 79-1ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно частини тринадцятої статті 79-1ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50Закону України«Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 56Закону України«Про землеустрій» (у редакції на момент укладення договору оренди землі) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е)нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності-органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Системний аналіз вищенаведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремих частин у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, для цього, крім технічної документації, потрібна згода землекористувача земельної ділянки.

Згідно з частинами другою, третьою статті 110 ЗК України(у редакції на час укладення договору оренди землі) перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст.32 Закону України«Про орендуземлі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що договором оренди землі від 17 серпня 2017 року не передбачено зміну, припинення або розірвання вказаного договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Отже, необхідність отримання згоди орендаря на поділ земельної ділянки є гарантією існування орендованої земельної ділянки під відповідним кадастровим номером (предмет договору оренди), як об`єкта цивільних прав, щодо укладеного договору оренди землі, оскільки у випадку її поділу буде скасовано її державну реєстрацію у державному земельному кадастрі, а відповідно припинить існування предмет оренди та, як наслідок, припиняться орендні правовідносини щодо цього предмета. Крім того законодавством передбачено лише право орендаря на надання згоди на поділ земельної ділянки, проте відсутній відповідний обов`язок.

Позивач просить захисти порушене право саме у спосіб визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача надати позивачу нотаріально посвідчену згоду на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 2,1867 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складає 2/3 частини із загальної площі земельної ділянки 3,2800 га та виділена із земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0127 на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (фактично поділ земельної ділянки).

Відповідно до статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Надання згоди орендарем на поділ земельної ділянки має правову підставу в національному законодавстві, переслідує легітимну мету - гарантії для орендаря щодо дії договору оренди, надання такої згоди є пропорційним щодо інтересів власника земельної ділянки, оскільки наслідком переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є припинення договору оренди.

Суд першої інстанції правильно встановив, і з цим погоджується колегія суддів, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме зобов`язання відповідача надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки, не відповідає вимогам закону та ст.16ЦК України, оскільки відповідно до статті 19Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У той час як законодавством не визначенообов`язку орендаря надати згоду на поділ земельної ділянки, тому відповідач не може бути примушений до вчинення вказаних дій.

Висновки місцевого суду відповідають висновкам, які викладені Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2021 року у справі №390/1454/19 (провадження №61-8014св20).

Доводи апеляційної скарги представника позивача фактично дублюють обґрунтування позовних вимог, зводяться до незгоди з ухваленим місцевим судом рішенням, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення Новосанжарського районногосуду Полтавськоїобласті від19травня 2022року без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ТитаренкаСергія Олександровичаяк представникапозивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районногосуду Полтавськоїобласті від19травня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя О.В.Чумак

Судді А.І.Дорош

Л.І.Пилипчук