Постанова

від 24.05.2022 по справі 240/19209/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19209/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

25 травня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 18 березня 2021 року, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 червня 2021 року №96;

- зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу 18 червня 2018 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності за захворюванням, так пов`язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 548131 від 30 липня 2018 року.

У зв`язку з цим була виплачена грошова допомога в сумі 480250, 00 грн.

В подальшому, з 08 квітня 2019 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, ТАК пов`язаного з захистом Батьківщини, про що видано довідку МСЕК серії 12 ААБ № 548359 від 19 квітня 2019 року.

З 18 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, ТАК пов`язаного з захистом Батьківщини, про що видано довідку МСЕК серії 12 ААВ № 428210 від 26 березня 2021 року.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, ТАК пов`язаного з захистом Батьківщини.

Згідно із рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним в пункті 12 протоколу № 96 від 17 червня 2021 року, відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 4 статті 16-3 3акону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Допомога у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 480250,00 грн.

Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції застосовуючи висновок Верховного Суду у справі №240/10153/19 до обставин цієї справи, виходив з того, що позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 18 березня 2021 року, а первинно ІІІ групу інвалідності встановлено 18 червня 2018 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Суд першої інстанції вказав, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 квітня 2021 року у справі № 806/1197/18 у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначив, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що комісія Міністерства оборони України, відмовляючи позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, діяла відповідно до норм чинного законодавства, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

За приписами пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У пункті 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), зазначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункту 8 Порядку № 975.

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при встановленні йому ІІ групи інвалідності з 18 березня 2021 року.

Закон №2011-XII було доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року № 5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01 січня 2014 року і застосовується до правовідносин, що виникли після 01 січня 2014 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Крім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Обидві норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 викладений такий правовий висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;

3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

У цій самій справі Верховний Суд зазначив, що оскільки між первинним установленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого було установлено ІІ групу інвалідності, минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив, що дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

Таким чином, за наслідками розгляду цієї справи, виходячи з чинного на час виникнення спірних правовідносин правового регулювання, можна зробити наступні висновки:

- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов`язаними підставами для виплати ОГД;

- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату ОГД з урахуванням раніше виплаченої суми;

- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності".

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, вперше ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, була встановлена позивачу з 18.06.2018, що стало підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 480250,00 грн.

З 18 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, ТАК пов`язаного з захистом Батьківщини, про що видано довідку МСЕК серії 12 ААВ № 428210 від 26 березня 2021 року.

Отже, оскільки між первинним встановленням інвалідності (18.06.2018) та повторним оглядом, за наслідками якого було встановлено ІІ групу інвалідності (18.03.2021), минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 та постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №1.380.2019.004643, від 04.05.2022 у справі 3140/133/19, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання апелянта на те, що 19.04.2019 повторного огляду не було, лише було здійснено виправлення, допущене бездіяльністю військової частини, а наступний огляд відбувся 18.03.2021, за результатами якого і було встановлено ІІ групу інвалідності та відповідно з 18.03.2021 виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, не спростовують висновку суду щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, оскільки як було зазначено вище, дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.

У даному випадку, у 2021 році позивачу було змінено групу інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, тому виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

За таких обставин, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.