Постанова

від 24.05.2022 по справі 500/3561/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3561/20 пров. № А/857/948/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Подлісна І.М.), ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Тернополі 06 грудня 2021 року, повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року, у справі №500/3561/20 за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області до Комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В:

12.11.2020 Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області (далі Управління) звернулось в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, просило застосувати захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради за адресою: 47025, Тернопільська область, Кременецький район, місто Почаїв, вул.Фабрична, 17, шляхом повного знеструмлення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виправлено порушення, які були зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 13.10.2020 № 130. Суд першої інстанції вказав, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Комунальне некомерційне підприємство «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував та не надав належної правової оцінки обставинам, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо застосування відповідного заходу реагування. Скаржник вказує, що через брак державного фінансування виконати відповідні вимоги припису у строк, визначений в ньому, неможливо. Скаржник зауважує, що жодних дій для перевірки стану виконання винесеного раніше Припису здійснено не було. Вважає, що при обранні заходу реагування недотримано справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Скаржник вказує, що можливість проводити ті чи інші заходи, забезпечувати обладнання, проводити ремонти напряму залежить від рівня державного фінансування.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що 13 жовтня 2020 року головним інспектором Кременецького районного відділу Управління Круком Романом Анатолійовичем, в присутності завідувача господарством комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Гречко Миколою Йосиповичем проведено позапланову перевірку виконання суб`єктом господарювання припису щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення попереднього заходу державного нагляду (контролю) території, будівель та приміщень комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради за адресою: 47025, Тернопільська область, Кременецький район, місто Почаїв, вул. Фабрична, 17.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.10.2020 №136, відповідно до якого перевіркою встановлено ряд невиконаних (неусунутих) порушень (20 пунктів), з актом ознайомлено завідувача господарством комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Гречко М.Й., головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Василюк Л. В., якій під підпис вручено примірник акта.

Оскільки невиконані (неусунуті) порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, Управління звернулось в суд з позовом щодо застосування заходу реагування.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 47 Кодексу цивільного захисту України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим)

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Згідно з Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з положеннями статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позаплановий захід державного нагляду щодо відповідача проведено відповідно до Наказу ГУ ДСНС у Тернопільській області від 17.09.2020 №НС-417/64, відповідно до посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 17.09.2020 №724.

Позаплановий захід державного контролю проведено в присутності завідувача господарством комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного акта перевірки не надавались, посадових осіб органу державного нагляду (контролю) допущено до здійснення заходу.

Зазначене, на переконання суду апеляційної інстанції, вказує на погодження відповідача з дотриманням позивачем під час призначення та проведення позапланової перевірки відповідача вимог чинного законодавства.

За приписами пункту 21 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

Частиною 6 статті 7 Закону № 877-V встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина 7 статті 7 Закону № 877-V).

Пунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Таким чином, застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Застосування таких заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей на період до повного усунення порушень вимог законодавства.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що захід реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, а тому необхідність вжиття таких заходів слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи. При цьому, підстави для застосування заходів реагування мають бути підтверджені та існувати на день винесення судового рішення.

Не заперечуючи наявність порушень відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що з метою усунення виявлених порушень неодноразово подані листи-прохання про виділення додаткових коштів з обласного бюджету для проведення відповідних робіт. Частково порушення, які не потребували додаткового фінансування та могли бути усунені власними силами, усунуто, а саме: додатково придбано вогнегасники вуглекислотні; розпочато роботи по з`єднанню, відгалуженню та окінцюванню жил проводів і кабелів в будівлях підприємства не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів за допомогою паяння; встановлено захисні плафони на електричні лампи в приміщеннях та на шляхах евакуації; оснащено електрощити схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки); прикріплено килимові доріжки та інші покриття у приміщеннях до підлоги; поновлено інструкції про заходи пожежної безпеки; придбані двері, що відчиняються в напрямку виходу з будівель, приміщень; придбано та встановлено відповідні знаки безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір»; встановлено інформаційно-довідковий куточок щодо дій персоналу об`єкта у разі виникнення надзвичайних ситуацій або інших нестандартних подій у побуті; у приміщеннях та на шляхах евакуації на видному місці вивішані відповідні інструкції щодо порядку забезпечення техногенної безпеки та дій працівників об`єкта у разі виникнення надзвичайної ситуації; проведено ідентифікацію закладу на встановлення джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварія, стихійне лихо тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації.

Разом з тим, оскільки на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не надано, а ті порушення, які залишались, продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей, призводять до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для застосування до відповідача заходів реагування у виді повного зупинення роботи відповідача. На переконання суду апеляційної інстанції, наявний стан вказаних будівель сприяє виникненню загрози життю та здоров`ю людей, а особливо хворих, що можуть знаходитися в даному закладі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування заходу реагування не є юридичною відповідальністю, а необхідним оперативним та превентивним заходом, мета якого усунути існування загрози життю та здоров`ю людей.

В свою чергу, скаржник не позбавлений права відновити експлуатацію відповідних будівель після повідомлення позивача, як органу державного нагляду (контролю), який ініціював зупинення, про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що приймаючи рішення про задоволення позову про повне зупинення експлуатації будівлі Комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради за адресою: 47025, Тернопільська область, Кременецький район, місто Почаїв, вул.Фабрична, 17, шляхом повного знеструмлення, суд першої інстанції не врахував, що визначений спосіб не тільки перешкоджатиме усуненню відповідачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а й, фактично, унеможливить виконати вимоги органу контролю.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності звернення позивача до суду про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, проте визначений спосіб виконання судового рішення унеможливлює виконання вимоги органу контролю, що є підставою задоволення апеляційної скарги частково.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2022 при відкритті апеляційного провадження відстрочено Комунальному некомерційному підприємству «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення судом апеляційної інстанції, однак доказів сплати судового збору скаржником не надано, сплату такого судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому такий слід стягнути рішенням суду.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №500/3561/20 скасувати в частині визначення способу виконання судового рішення, а саме, шляхом повного знеструмлення та в цій частині Управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області в позові слід відмовити.

В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №500/3561/20 залишити без змін.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Почаївська обласна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради (місцезнаходження: вул.Фабрична, 17, м.Почаїв, Тернопільська область, 47025, код ЄДРПОУ 02000872) на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) 3153 грн. (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко