Рішення

від 10.05.2022 по справі 308/2147/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2147/21

2/308/493/27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання Віраг Е.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Світловодським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 03.09.1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 , до

ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Тячівським РВ УМВС України в Закарпатській області від 22.10.2005 року,

про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділу майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділу майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у спільній сумісній власності позивача та відповідачки перебувають земельна ділянка, площею 0,0831 га, за кадастровим номером 2124887402:01:002:0030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також житловий будинок, побудований на даній земельній ділянці. Чотирнадцятого березня 2017 року рішенням суду шлюб між подружжям розірвано, питання щодо поділу вищевказаного майна між ними не вирішувалось.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням змінених позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати вищевказані земельну ділянку та житловий будинок об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на Ѕ частки земельної ділянки та будинку.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити. При цьому вказали, що земельна ділянка була придбана сторонами після укладення шлюбу, що повністю визнається відповідачкою та її представником, а щодо будинку зазаначили, що сам по собі факт здачі спірного будинку в експлуатацію та оформлення права власності на нього вже після розірвання шлюбу не впливає на статус майна як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, оскільки збудований він був у час, коли сторони перебували у шлюбі, про що свідчить той факт, що вони проживали в ньому і були та продовжують бути зареєстрованими за цією адресою, що підтверджується штампом у паспорті про місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, вказали на те, що документи, на підставі яких будувався будинок та було проведено реєстрацію права власності на будинок за відповідачкою, були виготовлені за час перебування відповідачки у шлюбі з позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині визнання спільною сумісною власністю та поділу земельної ділянки, оскільки вона була придбана в період перебування в шлюбі. Щодо поділу житлового будинку заперечив, посилаючись на те, що будинок було збудовано і здано в експлуатацію після розірвання шлюбу. Зазначив, що позивачем не доведено факту створення даного майна під час шлюбу. Будинок здано в експлуатацію в 2018 році, право власності на будинок зареєстровано в 2019 році, підстав стверджувати, що майно придбане за час шлюбу нема. Послався на те, що тягар доведення факту створення даного майна у період перебування сторін в шлюбі лежить на позивачеві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Восьмого вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що складено відповідний запис за № 482. Після укладення шлюбу відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Тридцять першого серпня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2006 Ужгородським районним відділом земельних ресурсів видано ОСОБА_1 державний акт серії ЗК № 033148 на право власності на земельну ділянку площею 0,0831 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 21248874 02:01:002:0030.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 березня 2017 року у справі № 308/12554/16-ц, шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано.

Згідно з інформаційною довідкою № 261367632 від 14.06.2021 року, право приватної власності на житловий будинок загальною площею 155,7 кв. м, житловою площею 45,9 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 04.07.2018 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно з даною довідкою, підставою для реєстрації даного нерухомого майна стали державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 033148, виданий 31.08.2006 року, довідка про надання поштової адреси Холмківської сільської ради за № 3978 від 18.10.2013, технічний паспорт № 7, виданий 08.10.2013 Ужгородським районним КПБТІ, дозвіл на виконання будівельних робіт № 1315, виданий 15.09.2008 Інспекцією ДАБК у Закарпатській області, довідка № 2031, видана 19.06.2018 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ЗК № 141181310120, видана 11.05.2018 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Оцінивши належним чином докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями

69-72 СК України та ст. 372 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно дост.70СК України,у разіподілу майна,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,частки майнадружини тачоловіка єрівними,якщо іншене визначенодомовленістю міжними абошлюбним договором. Привирішенні спорупро поділмайна судможе відступитивід засадирівності частокподружжя заобставин,що маютьістотне значення,зокрема якщоодин ізних недбав проматеріальне забезпеченнясім`ї,ухилявся відучасті вутриманні дитини(дітей),приховав,знищив чипошкодив спільнемайно,витрачав йогона шкодуінтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як зазначено, в п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У ході розгляду справи судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторонами спільно нажито наступне майно: придбано земельну ділянку площею 0,0831 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 21248874 02:01:002:0030 (дана обставина визнається відповідачкою та не оспорююється нею), а також збудовано житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці, загальною площею 155,7 кв. м., житловою площею 45,9 кв. м, який зданий в експлуатацію та зареєстрований на праві приватної власності за відповідачкою після розірвання шлюбу.

При вирішенні питання про віднесення спірного житлового будинку до спільної сумісної власності подружжя суд виходить з наступного.

Відповідно доч.ч.2,3ст.331ЦК України,право власностіна новостворененерухоме майно(житловібудинки,будівлі,споруди тощо)виникає змоменту завершеннябудівництва (створеннямайна).Право власностіна новостворененерухоме майно(житловібудинки,будівлі,споруди тощо)виникає з моменту завершення будівництва (створеннямайна). Якщо

договором абозаконом передбаченоприйняття нерухомогомайна доексплуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації. Якщоправо власностіна нерухомемайно відповіднодо законупідлягає державнійреєстрації,право власностівиникає змоменту державноїреєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як вбачається з інформаційної довідки на вказаний будинок, його будівництво розпочалось за час перебування подружжя в шлюбі, про що свідчать перелік документів, які стали підставою для його реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЗК № 033148, виданий 31.08.2006 року, довідка про надання поштової адреси Холмківської сільської ради за № 3978 від 18.10.2013, технічний паспорт № 7, виданий 08.10.2013 Ужгородським районним КПБТІ, дозвіл на виконання будівельних робіт № 1315, виданий 15.09.2008 Інспекцією ДАБК у Закарпатській області. Після розірвання шлюбу були складені тільки довідка № 2031, видана 19.06.2018 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, а також декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ЗК № 141181310120, видана 11.05.2018 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Окрім цього, як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач, станом на дату розірвання шлюбу, був зареєстрований у даному будинку як такий, що проживає в ньому, що підтверджується відміткою у його паспорті серії НОМЕР_1 , виданому Світловодським РВ УМВС України в Кіровоградській області.

Поняття часу «завершення будівництва/створення майна», «введення новоствореного майна в експлуатацію» та «державної реєстрації» не є тотожними.

Введення об`єкта в експлуатацію - це завершальний етап зведення об`єкта, що дозволяє оформити право власності і надає можливість підключення до інженерних мереж (обов`язкових для його повноцінного функціонування). Готовим до введення в експлуатацію вважається об`єкт архітектури або інженерна споруда, щодо якого закінчені всі роботи (будівельно-монтажні, оздоблювальні, пуско-налагоджувальні) і підготовлена (оформлена) належним чином вся виконавча документація.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 03.06.2020 року в справі № 363/4852/17, державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Тобто позивач та відповідачка під час шлюбу створили майно збудували будинок, а введення його в експлуатацію - це вимога закону, як і державна реєстрація, що необхідна для юридичного оформлення права власності на цей об`єкт нерухомості. Отже, введений в експлуатацію після розірвання шлюбу будинок, але побудований за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і підлягає поділу як будинок між колишнім подружжям.

Окрім цього, суд зауважує, що в силу ст. 68 СК України, розірвання шлюбуне припиняєправа спільноїсумісної власностіна майно,набуте зачас шлюбу.

Відповідач факт початку будівництва даного нерухомого майна за час шлюбу не заперечив, факт поширення на дане майно режиму спільної сумісної власності подружжя не спростував, фактично заперечуючи обсяг майна, яке підлягає поділу, посилаючись на те, що станом на момент розірвання шлюбу, будинок не був зданий в експлуатацію, та право власності на нього не було зареєстроване.

Водночас, тягар доказування наявності обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна, лежить на тому, хто заявляє про таке відступлення.

Зі змісту ст. 60 СК України вбачається, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Верховний Суд у постанові по справі № 546/912/16-ц від 24 січня 2020 року зазначив, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Та якщо заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зч.ч.2,3ст.12,ч.1ст.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПКУкраїни. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачка заперечила той факт, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, однак будь-яких доказів того, що він збудований на її особисті кошти не надала, не повідомила джерел набуття даного майна. Інших доказів того, що спірний будинок є її особистою власністю у відповідності до п. 1-5 ч. 1 ст. 60 СК України відповідачка також не надала.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 Сімейного кодексу України, щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в

цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку про належність спірного будинку, так само як і земельної ділянка, до спільної сумісної власності подружжя та рівності часток сторін у праві власності на спірне майно, оскільки у ході судового розгляду судом не встановлено обставин, які б впливали на їх розмір у бік збільшення чи зменшення. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 69-72 СК України, ст.ст. 331, 372, 376 ЦК України, ст.ст. 82, 89, 206, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Визнати земельну ділянку, площею 0,0831 га, за кадастровим номером 2124887402:01:002:0030, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та житловий будинок загальною площею 155,7 м2, житлова площа 45,9 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 159317202100), спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

3. Визначити частку ОСОБА_1 у праві спільної власності на земельну ділянку площею 0,0831 га, кадастровий номер 2124887402:01:002:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та житловий будинок загальною площею 155,7 м2, житлова площа 45,9 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 1/2 (одна друга).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Повне рішення суду складене 20 травня 2022 року.

Суддя Н.І. Зарева