Постанова

від 25.05.2022 по справі 581/552/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м.Суми

Справа №581/552/21

Номер провадження 22-ц/816/429/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Липоводолинська селищна рада Сумської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Сенченка Андрія Володимировича, на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року, в складі судді Сізова Д.В., ухвалене у селищі ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою та просив визнати за ним право засновника (учасника) Фермерського господарства «Вербовий Гай», у порядку спадкування за заповітом після померлого батька ОСОБА_4 .

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт про те, що все його майно заповів ОСОБА_1 . До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , крім іншого, входять корпоративні права засновника Фермерського господарства «Вербовий Гай», яке зареєстровано по вул. Шевченка, 41 у селищі Липова Долина Сумської області. У встановлений законом строк він прийняв спадщину після смерті батька, подавши відповідну заву про прийняття спадщини.

Як спадкоємець усього майна батька, позивач виявив бажання оформити свої спадкові права на вказане фермерське господарство, єдиним засновником і учасником якого був батько. Так, 03 вересня 2021 року він звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на корпоративні права засновника вказаного господарства. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва з огляду на відсутність сформованого у фермерського господарства статутного капіталу, зареєстрованого належним чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за господарством цілісного майнового комплексу чи інших речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 позбавлений можливості оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину на вказані права засновника юридичної особи.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 майнове право засновника Фермерського господарства «Вербовий Гай», зареєстрованого 24 березня 1992 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Сенченко А.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 264 ЦПК України, оскільки судом не враховано те, що предметом спору є спадкування позивачем саме корпоративних прав засновника, а вимога про спадкування майнових прав засновника не заявлялася і відповідно не була предметом судового дослідження.

Звертає увагу на те, що Липоводолинська селищна рада Сумської області не є належним відповідачем, оскільки не порушує та не може порушувати права позивача на спадкування прав засновника (учасника) ФГ «Вербовий Гай».

Також зазначає, що висновок суду щодо належності усіх майнових прав засновнику господарства - померлому ОСОБА_4 не відповідає обставинам справи. Не було предметом дослідження і не встановлювалося судом те, що позивач не відмовлявся від вступу до фермерського господарства, а господарство не відмовляло позивачу від вступу до фермерського господарства.

Вважає, що правовідносини щодо прийняття спадкоємця до складу членів господарства врегульовано статутом ФГ «Вербовий Гай», тому положення ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Також до спірних правовідносин не може бути застосований правовий висновок стосовно способу захисту порушеного права, викладений в постанові ВП ВС №179/1043/16 від 23.06.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Воронець Н.Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 22 грудня 2021 року без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник третьої особи, в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив рішення скасувати, оскільки цим рішенням порушуються його право члена цього фермерського господарства.

Представник позивача за рішення суду і просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість судових рішень першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку, оскільки позивач не відмовлявся від вступу до фермерського господарства, як і йому не відмовляло у цьому останнє, належним чином прийняв спадщину після смерті батька, тому визнання за ним в порядку спадкування після смерті батька майнових прав засновника ФГ «Вербовий гай» є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції як такими, що ґрунтуються на нормах закону та відповідають обставинам справи.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 просив визнати за ним право засновника (учасника) Фермерського господарства «Вербовий Гай» в обсязі, визначеному чинним законодавством України та чинною редакцією статуту фермерського господарства, у порядку спадкування за заповітом після померлого батька, ОСОБА_4 , який був єдиним засновником та учасником фермерського господарства.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 24 березня 1992 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державним реєстратором зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Вербовий Гай», місце знаходження юридичної особи - вул. Шевченка, 41, сел. Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область; ідентифікаційний код юридичної особи 21107788 (а.с. 10).

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 356533, виданої державним реєстратором 9 січня 2013 року вбачається, що керівником СФГ «Вербовий Гай» є ОСОБА_4 , основним видом економічної діяльності господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.11).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 14 вересня 2021 року, вбачається, що засновником і керівником СФГ «Вербовий Гай» є ОСОБА_4 , місцезнаходження юридичної особи АДРЕСА_1 . Види економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами тварин. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) складає нуль гривень. Установчі документи відсутні. 30 травня 2011 року та 5 травня 2015 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (а.с. 12-14).

Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області від 26 січня 2000 року № 29 зареєстровано статут ФГ «Вербовий Гай», відповідно до якого фермерське господарство створено на основі приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 46-50).

30 травня 2011 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документів ФГ «Вербовий гай», статут господарства викладено у новій редакції, відповідно до якої засновником та головою цього господарства був ОСОБА_4 (а.с. 16).

5 травня 2015 року знову відбулася державна реєстрація змін до установчих документів ФГ «Вербовий гай», статут господарства викладено у новій редакції, відповідно до якої засновником (головою) цього господарства був ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 став членом вказаного господарства (а.с. 83-93).

В п. 10.13. Статуту від 05 травня 2015 року встановлено, - у разі смерті члена господарства або оголошення його померлим його спадкоємець (спадкоємці) може бути прийнятий в члени господарства за рішенням загальних зборів членів господарства. У разі смерті члена господарства, якщо його спадкоємцями за заповітом є юридична особа України або адміністративно-територіальна одиниця України, їм виплачується вартість успадкованої частки в порядку, визначеному законодавством України. При відмові спадкоємця (спадкоємців) від вступу до складу членів господарства або при винесенні рішення про відмову у прийнятті спадкоємця (спадкоємців) до складу членів господарства розрахунки з ним (ними) провадяться в порядку, визначеному законодавством України (а.с. 91-92).

18 лютого 2020 року ОСОБА_4 заповів усе своє майно позивачу ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Мельником В.О. 18 лютого 2020 року за реєстровим № 357 (а.с. 60).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у селищі Липова Долина Роменського району Сумської області (а.с. 58).

Отже, з наведеного вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 , в період дії статуту в редакції, затвердженій 05.05.2015, єдиним засновником ФГ «Вербовий Гай» був ОСОБА_4 , а членом господарства ОСОБА_2 .

29 січня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 5/2021 (а.с. 58).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованою 14 вересня 2021 року, за СФГ «Вербовий гай» права власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с. 27).

Крім того, з довідки державного реєстратора А.С. Яковенко відділу «Центр надання адміністративних послуг» Липоводолинської селищної ради № 143/09-2021 від 14.09.2021 року вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію за СФГ «Вербовий гай» прав власності на цілісний майновий комплекс чи будь-яке інше нерухоме майно відсутні (а.с. 28).

06 вересня 2021 року державний нотаріус Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Мельник В.О. постановою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька на статутний капітал ФГ «Вербовий гай» та на право постійного користування земельними ділянками, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також через відсутність у ФГ «Вербовий гай» сформованого статутного капіталу (а.с. 31-32).

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV від 19.06.2003 року (в редакції чинній на момент відкриття спадщини, далі Закон № 973-IV) встановлено, - успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 191 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент відкриття спадщини, далі ЦК України), - підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону № 973-IV передбачено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 973-IV фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

В ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України зазначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

В ст. 1277 ЦК України, поміж іншим, встановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до приписів ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, поміж іншим, зазначено, - вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

В постанові Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 759/19779/18 вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

В пункті 63 постанови від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Також, можливість спадкування права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виснувано в пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18.

Крім того, в п. 28 постанови від 21.01.2020 року у справі № 908/2606/18 провадження № 12-130гс19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність статутного (складеного) капіталу у фермерського господарства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, не є достатньою підставою для ототожнення його з товариством з обмеженою відповідальністю. Але оскільки фермерське господарство створюється за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, є підстави для застосування до правовідносин стосовно членства у фермерському господарстві приписів чинного законодавства, що регулюють участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, зокрема приписів стосовно виходу зі складу його членів (пункту "в" частини першої статті 10 Закону № 1576-XII; частини першої статті 148 ЦК України у чинній на час звернення відповідачки із заявою від 27 листопада 2015 року редакції, що передбачала повідомний характер виходу з членів товариства з обмеженою відповідальністю; частини другої статті 54 Закону № 1576-XII стосовно повернення у натуральній формі майна, наданого товариству з обмеженою відповідальністю у користування). Вказане відповідає приписам частини першої статті 2 Закону № 973-IV, а також частини третьої статті 114 ГК України, згідно з якими відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються не лише Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом № 973-IV, але й іншими нормативно-правовими актами України (близький за змістом висновок у подібних правовідносинах сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 907/167/17 щодо можливості застосування за аналогією приписів Закону № 1576-XII, які регулювали порядок скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, до правовідносин за участю приватного підприємства, які не врегульовані ЦК і ГК України).

В ч. 1 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018 року (в редакції чинній на момент відкриття спадщини, далі Закон № 2275-VIII) встановлено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону № 2275-VIII, - установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.

Також, в пункті 44 постанови від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц провадження № 14-63цс20 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що 17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23 цього Закону у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

В пунктах 7.1.18, 7.1.19 постанови від 08.06.2021 року у справі № 906/1336/19 провадження № 12-2гс21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, - 7.1.18. З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18, пункт 96), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження N 12-158гс19, пункт 10.29)). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.1.19. Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що 18.02.2020 року ОСОБА_4 заповів усе своє майно позивачу ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. За життя ОСОБА_4 заснував і на день смерті був єдиним засновником ФГ «Вербовий Гай». 29.01.2021 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , і державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 5/2021. 06.09.2021 року державний нотаріус Липоводолинської районної державної нотаріальної контори Мельник В.О. постановою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька на статутний капітал ФГ «Вербовий гай» та на право постійного користування земельними ділянками, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також через відсутність у ФГ «Вербовий гай» сформованого статутного капіталу. Таким чином, суд першої інстанції, керуючись приписами ст. 191, ст.ст. 1216-1223, 1269 ЦК України, ст.ст. 19, 22, 23 Закону № 973-IV та ст. 23 Закону № 2275-VIII вірно встановив, що право позивача на спадкування порушене, і підлягає захисту судом шляхом визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті батька майнових прав засновника ФГ «Вербовий гай», що є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що судом не враховано те, що предметом спору є спадкування позивачем корпоративних прав засновника (право на участь), а вимога про спадкування майнових прав засновника не заявлялася і відповідно не була предметом судового дослідження, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем заявлена, і, судом першої інстанції, вирішувалась саме вимога про визнання у порядку спадкування за заповітом права засновника ФГ «Вербовий гай», тобто про визнання права на частку в статутному (складеному) капіталі юридичної особи, а не про право на участь (корпоративне право), тобто не про права із частки, яке не спадкується, і набувається особою вже після державної реєстрації її права на частку в статутному (складеному) капіталі юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ.

Факт звернення спадкоємця за заповітом у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, є об`єктивним підтвердження того, що спадкоємець бажає прийняти спадщину. В даному випадку, оскільки позивач, як спадкоємець, подав заяву про прийняття спадщини, і в подальшому, в установлений законом строк, не відмовився від її прийняття, він набув усіх майнових прав засновника ФГ «Вербовий гай», проте не зміг їх оформити через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто з об`єктивних причин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що п. 10.13. Статуту ФГ «Вербовий гай» від 05 травня 2015 року не визначено (не унормовано) питання набуття спадкоємцями засновника господарства, - прав засновника господарства у разі його смерті або оголошення його померлим. При цьому, в ч. 1 ст. 23 Закону № 973-IV встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Також, враховуючи заявлені позивачем вимоги, і приписи ст. 1277 ЦК України, визначення Липоводолинської селищної ради Сумської області, як відповідача у справі, є вірним.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_2 адвоката Сенченка А.В. залишити без задоволення, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 травня 2022 року.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина