Рішення

від 16.05.2022 по справі 902/19/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2022 р. Cправа № 902/19/22

за позовом: Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільского району Вінницької області (вул.Покровська, 5, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000; вул.Незалежності, 13, с. Бабчинці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24132)

до: Фермерського господарства "Маяк" (вул. Молодіжна, 92, с. Бандишівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24054)

до: Могилів-Подільської районної ради Вінницької області (м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 1)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання державного акта недійсним та витребовування земельної ділянки

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників:

прокурор: Кравчук О.Л.

позивача: не з`явився

відповідачів Фермерського господарства "Маяк", ОСОБА_2 : Грабар С.А.,

відповідача Могилів-Подільської районної ради Вінницької області: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

04.01.2022 Могилів-Подільська окружна прокуратура в інтересах держави в особі - Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до ФГ "Маяк" про визнання державного акта недійсним та витребовування земельної ділянки.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №902/19/22 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 05.01.2022 позовну заяву Могилів-Подільської окружної прокуратури залишено без руху, встановлено прокурору спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.01.2022 на виконання вимог ухвали суду від 05.01.2022 електронною поштою до суду надійшла, скріплена електронним цифровим підписом заява прокурора разом з доказами сплати судового збору в сумі 10677,79 грн.

Ухвалою суду від 19.01.2022 р. відкрито провадження у справі №902/19/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор та представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 19.01.2022 р.

Суд зауважує, що від Могилів - Подільської окружної прокуратури 21.02.2022 р. надійшла заява про зміну предмету позову (вх. № канц. 01-34/1731/22), в якій останній просить суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 24.02.1997 р. на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Могилів - Подільської ради народних депутатів Могилів - Подільського району Вінницької області від 15.08.1996 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 19 та зобов`язати Фермерське господарство «Маяк» (вул. Молодіжна, буд. 92, с. Бандишівка, Могилів - подільського району, Вінницької області, 24054) повернути Бабчинецькій сільській раді Могилів - Подільського району, Вінницької області (вул. Незалежності, буд. 13, с. Бабчинці, Могилів - Подільський район, Вінницька область, 24132) земельну ділянку загальною площею 24,6384 га з кадастровим номером 052680600:01:001:0254.

Суд з`ясував думку представника відповідача відносно даного клопотання.

Представник відповідача поклався на розсуд суду.

Суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Водночас, суд зазначає, що від Могилів - Подільської окружної прокуратури надійшла заява про залучення співвідповідача у справі, яка мотивована наступним: звертаючись з даним позовом до суду, прокурором, серед інших позовних вимог, заявлені вимогу про визнання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 24.02.1997 на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Могилів-Подільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 15.08.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 19 недійсним. Заявник вказує, що зазначений вище Державний акт виданий Могилів-Подільською районною радою народних депутатів 24.02.1997. Крім того, спірний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий фізичній особі ОСОБА_2 .

Таким чином, вважає, що серед іншого співвідповідача також повинні бути залучені Могилів-Подільська районна рада Вінницької області (м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 21731529) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Представник відповідача стосовно даної заяви поклався на розсуд суду.

Суд, дослідивши дану заяву дійшов висновку про її задоволення, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 17.02.2022 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання що відбудеться 09.03.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор. Представники позивача та відповідачів не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.02.2022 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу яку занесено до протокол судового засідання.

Ухвалою суду від 09.03.2022 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 13.04.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор, представники позивача та відповідачів не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.03.2022 р.

Ухвалою суду від 13.04.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/19/22 для судового розгляду по суті на 17.05.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор та представник відповідачів Фермерського господарства "Маяк" та ОСОБА_1 .

Представник позивача не з`явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.04.2022 р.

Представник Могилів-Подільської районної ради Вінницької області не з`явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 13.04.2022 р.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач Могилів-Подільська районна рада Вінницької області належним чином була повідомлена про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В якості заявлених позовних вимог прокурором зазначається наступне: Могилів-Подільською окружною прокуратурою вивчено стан законності використання земельних ділянок на території Могилів-Подільського району, в ході якого встановлено, що фермерське господарство «Маяк», засновником якого являється ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 25 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Бандишівка на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району на підставі Держаного акта на право постійного користування землею. За доводами прокурора рішення 8 сесії 22 скликання Могилів-Подільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 15.08.1996 р. про надання у користування земельної ділянки ОСОБА_1 площею 25 га для ведення селянського (фермерського) господарства Могилів-Подільською радою народних депутатів не приймалось, про що свідчить довідка № 4/50-2 від 17.06.2021 р. Архівного відділу Могилів - Подільської районної державної адміністрації Вінницької області. Тому визнання Державного акта на право постійного користування землею виданого 24.02.1997 р. ОСОБА_1 недійсним є ефективним способом захисту порушеного права Бабчинецьої селищної ради.

Крім того, прокурором зазначається, що у провадженні Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області перебували № 42021022220000035 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року). Досудовим розслідуванням установлено, що Яроменко Валентин Севост`янович , упродовж 1996 та 1997 р. перебував на посаді начальника відділу земельних ресурсів в Могилів-Подільському районі, який зареєстрував державний акт на право постійного користування землею серія ВН у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 19 та передав його до Могилів- Подільської районної ради. Таким чином, за твердженням прокурора Яроменко Валентин Севост`янович, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року), а саме у внесенні посадовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також у складанні та видачі завідомо неправдивих документів, тобто у посадовому підлозі. 23.11.2021 р. кримінальне провадження № 42021022220000035 від 29.06.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року) закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із смертю підозрюваного.

Суть заперечень відповідачів Фермерського господарства "Маяк", ОСОБА_2 зводиться до наступного: право користування земельною ділянкою ФГ «Маяк» є правомірним, набуте в межах законодавства України, а факт відсутності з якихось причин рішення 8 сесії Могилів-Подільської районної ради народних депутатів 22 скликання в архівних установах жодним чином не вказує на неправомірність набуття гр. ОСОБА_1 , як головою ФГ «Маяк», права постійного користування даною ділянкою.

При цьому, представник відповідачів зазначає, що ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого 24.02.1997 р., створила фермерське господарство «Маяк» (ЄДРПОУ 36188060) про що свідчить запис в ЄДР №11581020000000424 від 21.12.2009 р. та видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Фермерське господарство «Маяк» стало на облік в органах державної податкової служби, про що свідчить відповідна довідка, та є платником податків.

Водночас представник відповідачів звертає увагу суду на те, що проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. Відповідне погодження відведення спірної земельної ділянки в постійне користування ОСОБА_1 відбулось на черговій 6 сесії Бандишівської сільської ради 22 скликання 19.07.1996 р.

Крім того представником відповідачів вказується, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві, діючому як на момент створення ФГ «Маяк» так і на сьогоднішній день, така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як відсутність рішення органу місцевого самоврядування в архівних документах, відсутня, оскільки у землекористувача є дійсний Державний акт на право користування земельною ділянкою, виданий дійсним органом місцевого самоврядування та зареєстрований у відповідності до вимог закону.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 25 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Бандишівка на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району на підставі Державного акта на право постійного користування землею виданого 24.02.1997 р.

У відповідності до записів, які містяться в Державному акті на право постійного користування землею виданого 24.02.1997 р., підставою виділення земельної ділянки є рішення 8 сесії 22 скликання Могилів-Подільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 15.08.1996 р. Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачеві ОСОБА_1 , другий зберігається у Могилів-Подільській раді народних депутатів. Дану земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого 24.02.1997 р., створила фермерське господарство «Маяк» (ЄДРПОУ 36188060), про що свідчить запис в ЄДР №11581020000000424 від 21.12.2009 р. та видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Крім того, Фермерське господарство «Маяк» стало на облік в органах державної податкової служби, та є платником податків, що стверджується довідкою № 1481 від 23.12.2009 р.

До того ж, дана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 29.10.2013 р. під час проведення інвентаризації земель державної власності із площею 24,6384 га та останній присвоєно кадастровий номер 0522680600:02:001:0254.

Як слідує з матеріалів справи Могилів-Подільською окружною прокуратурою вивчено стан законності використання земельних ділянок на території Могилів-Подільського району, в ході якого встановлено, що фермерське господарство «Маяк», засновником якого являється ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 25 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Бандишівка на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району на підставі Держаного акта на право постійного користування землею без правових підстав, оскільки у відповідності до довідки (№56/01-9 від 28.07.2021 р.) Архівного відділу Могилів - Подільської районної державної адміністрації Вінницької області протоколом 8 сесії Могилів-Подільської районної ради народних депутатів 22 скликання від 15.08.1996 р. не підтверджено питання про надання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не розглядалось, тому визнання Державного акта на право постійного користування землею виданого 24.02.1997 ОСОБА_1 недійсним є способом захисту позивача своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Предметом позову у даній справі є вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № канц. 01-34/1731/22 від 21.02.2022 р.) про визнання недійсним Державного акта направо постійного користування земельною ділянкою, виданого 24.02.1997 р. на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Могилів - Подільської ради народних депутатів Могилів - Подільського району Вінницької області від 15.08.1996 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 19 та щодо зобов`язань Фермерського господарства «Маяк» (вул. Молодіжна, буд. 92, с. Бандишівка, Могилів - подільського району, Вінницької області, 24054) повернути Бабчинецькій сільській раді Могилів - Подільського району, Вінницької області (вул. Незалежності, буд. 13, с. Бабчинці, Могилів - Подільський район, вінницька область, 24132) земельну ділянку загальною площею 24,6384 га з кадастровим номером 052680600:01:001:0254.

Судом встановлено, що власником та розпорядником земельної ділянки, що є фактичним предметом спору є Бабчинецька сільська рада Могилів - Подільського району Вінницької області.

З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме Бабчинецька сільська рада Могилів - Подільського району Вінницької області, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор вказав, що Бабчинецька сільська рада Могилів - Подільського району Вінницької області ніяких дій щодо захисту свого порушеного права не вчинила, позов про визнання акта на право постійного користування земельною ділянкою недійсним та повернення земельної ділянки у розпорядження Бабчинецької сільська рада Могилів - Подільського району Вінницької області не подало, що порушує інтереси держави, тому Керівник Могилів-Подільської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом до суду.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі №908/684/19, від 17.06.2020р. у справі №545/275/19, від 25.08.2020р. у справі №707/2825/18.

Суд зазначає, що за доводами Прокурора оскаржуваний державний акт виданий з порушенням земельного законодавства, оскільки рішення 8 сесії 22 скликання Могилів-Подільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 15.08.1996 р. про надання в постійне користування земельну ділянку площею 25 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Бандишівка на території Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району не приймалося, при цьому мотивує його відсутністю у відповідних органах.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав на земельні ділянки (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, п. "в" ч. 3ст. 152 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 05.03.2009 р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як встановлено судом, згідно Державного акта від 24.02.1997 р. у постійне користування ОСОБА_1 була передана земельна ділянка площею 25 га (в межах згідно з планом) для ведення селянського (фермерського господарства).

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Відповідно до даної норми закону й було видано ОСОБА_1 відповідний Державний акт.

Відповідно до статті 19 сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на момент видачі виникнення спірних правовідносин - сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Судом встановлено, що відповідне погодження відведення спірної земельної ділянки в постійне користування ОСОБА_1 відбулось на черговій 6 сесії Бандишівської сільської ради 22 скликання 19.07.1996 р., що підтверджено відповідним рішенням, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.1993) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.1993 р.) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Дана реєстрація відбулась і є беззаперечною, про що свідчить вищевказаний державний акт, а також запис у відповідній книзі реєстрації таких актів.

Ст. 51 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.1993 р.) передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

У відповідності до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 р. № 28 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 р. за № 31) в редакції станом на 27.05.1993 р. - встановлено наступне:

пунктом 1.7. - на земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки;

пунктом 1.10. - технічна документація при складанні державних актів включає: при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки; план земельної ділянки, складений за результатами обміру; збірний план землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами;

пунктом 3.1. - державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів.

пунктом 3.2. - державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно:

- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю за формою згідно з додатком № 1;

- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2;

- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком № 3;

- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком № 4.

пунктом 3.3.- договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) за формою згідно з додатком № 5.

пунктом 3.4. - книги записів (реєстрації) державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ці книги шнуруються, засвідчуються підписами голови відповідної Ради народних депутатів, інженером-землевпорядником місцевої Ради, скріплюються гербовою печаткою Ради.

пунктом 4.1. - власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) як документи постійного зберігання.

пунктом 4.2. - другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.

Згідно п. 2.5. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 за № 28, яка діяла на момент видачі Державного акта на право постійного користування ОСОБА_1 - державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради депутатів і скріплюються гербовою печаткою.

Пунктом 3.1. тієї ж Інструкції установлено, що державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Отже, процес реєстрації оскаржуваного державного акту відбувся у відповідності до вимог діючого на той законодавства, дане не спростоване та не скасоване жодним рішенням компетентного органу.

Після набрання чинності ст. 92 Земельного Кодексу 2001 р. свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках.

Таким чином, право постійного користування громадянами, які отримали за чинним на той час земельним законодавством земельні ділянки у постійне користування в тому числі для ведення селянсько (фермерського) господарства, зберігається й зараз.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про не доведеність прокурором фактів порушень вимог чинного законодавства при його видачі, оскільки саме посилання на відсутність рішення у відповідних органах, не спростовує факту правомірного набуття державного акту відповідно до вимог доказів які містяться в матеріалах справи та у відповідності чинного законодавства діючого на той час, що за даних обставин, не може бути підставою для задоволення заявленого позову.

Крім того, з урахуванням викладеного вище саме орган, який видав відповідний державний акт покладено обов`язок його зберігання, що останнім не здійснено.

Зокрема, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

З правовстановлюючого документу (Державного акту) випливає, що питання відведення даної земельної ділянки розглядалась також і Могилів-Подільською районною радою народних депутатів, вироки в кримінальних провадженнях по зловживанню службовим становищем тих чи інших посадових осіб при прийнятті рішення про передачу у постійне користування гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства відсутні.

19.06.2003 р. прийнято Закон України № 937-IV „Про фермерське господарство (далі Закон № 937-IV.

У ст. 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч.і ст.5, ч.І ст.7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 Закону № 937-IV).

Суд зазначає, що одержання громадянином-засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст.42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст.44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа суб`єкт господарювання за ст.55 ГК України.

З аналізу приписів ст.ст.1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

В свою чергу ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого 24.02.1997 р. створила фермерське господарство «Маяк» (ЄДРПОУ 36188060) про що свідчить запис в ЄДР №11581020000000424 від 21.12.2009 р. та видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Фермерське господарство «Маяк» стало на облік в органах державної податкової служби, про що свідчить відповідна довідка, та є платником податків.

Судом встановлено, що 2018 році головою ФГ «Маяк» було замовлено та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває в користуванні гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Бандишівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. В процесі виготовлення даної документації Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було видано Наказ №2-10999/15-18-СГ від 20.08.2018 р., змінений згідно Наказу №2- 16251/15-18-СГ від 29.11.2018 р., громадянці ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 25,0 га, що перебуває в користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ВН, зареєстрованого від 24.02.1997 р. за №19, на території Бандишівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02). В подальшому, 26.02.2019 р., право користування даною земельною ділянкою (кадастровий номер 0522680600:02:001:0254, площа 24,6384 га) було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, про що свідчить відповідний витяг з ДРРП, копія кого наявна в матеріалах справи.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, особа, якій передано у постійне користування земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, користувач, а як представник фермерського господарства.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст.141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Зі змісту цієї норми вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. Судом встановлено, що на момент подачі позову не діяльність СФГ не припинилася.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним Державного акта направо постійного користування земельною ділянкою, виданого 24.02.1997 р. на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Могилів - Подільської ради народних депутатів Могилів - Подільського району Вінницької області від 15.08.1996 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 19. Водночас вимога про зобов`язання Фермерського господарства «Маяк» (вул. Молодіжна, буд. 92, с. Бандишівка, Могилів - Подільського району, Вінницької області, 24054) повернути Бабчинецькій сільській раді Могилів - Подільського району, Вінницької області (вул. Незалежності, буд. 13, с. Бабчинці, Могилів - Подільський район, вінницька область, 24132) земельну ділянку загальною площею 24,6384 га з кадастровим номером 052680600:01:001:0254 є похідною від першої, та як наслідок не підлягає задоволенню в зв2зку із відмовою в її задоволенні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі "Dacia S.R.L." проти Молдови" (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява №3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на адресу електронної пошти позивача: та на електронні адреси: prok-mp@ukr.net.; mpmvk@mpmr.gov.ua.

Повне рішення складено 27 травня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.

1 - до справи

2,3 - прокурору, позивачу (24000, Вінницька обл., Могилів-Подільський район,вул. Покровська, 5; 24132, Вінницька обл., Могилів-Подільський район, с. Бабчинці, вул. Незалежності, 13)

4,5,6 - відповідачам (24054, Вінницька обл., Могилів-Подільський район, с. Бандишівка, вул. Молодіжна, 92; м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 1; АДРЕСА_1)