Постанова

від 15.02.2022 по справі 2-161/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-161/11

провадження № 61-4820св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Крилової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз», третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється ІНФОРМАЦІЯ_1,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» (далі -

ТОВ «Квас Бевериджиз»), третя особа - ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а. с. 240, т. 1, 14-16, т. 2), заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 13-17, т. 4) остаточно просила суд стягнути з ТОВ «Квас Бевериджиз» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 114 498 278,60 грн за порушення прав інтелектуальної власності

з урахуванням індексу інфляції та відсотків; стягнути з ТОВ «Квас Бевериджиз» на її користь витрати по сплаті судової експертизи у розмірі 12 013,20 грн, а також судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач при виробництві квасу торгівельної марки «Ярило» застосовує концентрат квасного сусла, чим здійснює використання корисної моделі за деклараційним патентом України № НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та винахід за патентом України № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», у зв`язку з чим їй було завдано збитків.

Так, відповідно до патенту на винахід № НОМЕР_1 , зареєстрованого Державним департаментом інтелектуальної власності 10 листопада 2010 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належать майнові права інтелектуальної власності на винахід - « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: вказаним патентом охороняється винахід, формула якого є аналогічною формулі вищевказаної корисної моделі. Таким чином, майнові права інтелектуальної власності позивача та третьої особи у справі на винахід є чинними з 10 листопада 2010 року (дата публікації відомостей про видачу патенту).

Крім того, з 26 серпня 2008 року (дата публікації відомостей про заявку на патент на винахід, бюлетень № 16) майнові права інтелектуальної власності позивача та третьої особи на винахід підлягали тимчасовій правовій охороні у порядку статті 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі».

Разом із тим, ТОВ «Квас Бевериджиз» використовує вказану корисну модель у процесі виробництва квасу торгової марки «Ярило» без дозволу позивача та третьої особи, чим порушує їх майнові права інтелектуальної власності на корисну модель.

Таким чином, підставами позову позивач визначила такі: 1) порушення відповідачем у період із 03 вересня 2008 року до 03 березня 2011 року виключного права власника використовувати винахід (корисну модель), оскільки позивач не укладала з відповідачем договору на використання винаходу (корисної моделі); 2) використання винаходу з 26 серпня 2008 року (дати публікації відомостей про заявку на патент на винахід) у період тимчасової правової охорони.

Правовими підставами позову позивач визначила положення статей 21, 28, 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; крім того, зазначаючи вимоги про стягнення збитків, які позивач понесла внаслідок вищезазначених дій відповідача, позивач, посилаючись на частину другу статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила також стягнути на її користь інфляційні втрати та 3 % річних від встановленої суми збитків.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 остаточно просила суд стягнути з ТОВ «Квас Бевериджиз» на її користь збитки за порушення прав інтелектуальної власності у загальному розмірі 114 498 278,60 грн, які складаються з 58 542 700,00 грн - збитки за порушення прав інтелектуальної власності за період із 2009 року до 2011 року, 47 823 531,63 грн - інфляційні втрати та 8 132 047,00 грн - 3 % річних (а. с. 13-17, т. 4).

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року (а. с. 237-240, т. 4), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року (а. с. 202-206, т. 5), позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Квас Бевериджиз» на користь ОСОБА_1

114 498 278,60 грн збитків за порушення прав інтелектуальної власності,

з урахуванням індексу інфляції та відсотків.

Стягнуто з ТОВ «Квас Бевериджиз на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті за проведення судової експертизи у сумі 12 013,20 грн.

Стягнуто з ТОВ «Квас Бевериджиз» на користь держави судовий збір у розмірі 1 700,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 лютого 2017 року касаційна скарга ТОВ «Квас Бевериджис» задоволена частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 74-77, т. 6).

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи збитки у визначеному експертизою розмірі, не перевірили методику здійснення таких розрахунків та посилалися на загальні норми законодавства інтелектуальної власності, не врахувавши при цьому, що розрахунок таких збитків має виконуватися відповідно до вимог Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі».

Крім того, суди не встановили, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами нового розгляду справи

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2017 року (а. с. 210-214, т. 6) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не отримала права на охорону прав за деклараційним патентом України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки рішенням Солом`янського районного суду

м. Києва від 26 грудня 2011 року деклараційний патент України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» визнано недійсним.

Щодо патенту на винахід № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» суд першої інстанції виходив із того, що вказаний патент

був дійсним, проте згідно з відомостями з Державного реєстру патентів України на винаходи, власником патенту № НОМЕР_1 є ТОВ «Богадар»,

а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначені у реєстрі як винахідники.

На думку суду першої інстанції, навіть за умови підтвердження позивачем права власності на патент № НОМЕР_1 у спірний період, про заподіяння збитків можливо було б стверджувати лише починаючи з 10 листопада 2010 року (дата публікації відомостей про видачу патенту на винахід), оскільки в силу вимог частини першої статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» права, що випливають із патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу. Проте у позовній заяві (з урахуванням змін та збільшення позовних вимог) на ці обставини ОСОБА_1 не посилалася та як підставу позову не визначала.

Щодо тимчасової правової охорони в обсязі формули винаходу за період

із 26 серпня 2008 року (дати публікації відомостей про заявку на патент на винахід) до 10 листопада 2010 року (дати публікації відомостей про видачу патенту на винахід), суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не доведено здійснення письмового повідомлення відповідача українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який використовується без дозволу заявника, опубліковані. При цьому суд першої інстанції вважав неналежним доказом повідомлення від 18 вересня 2008 року, адресоване ТОВ «Квас Бевериджис», оскільки ОСОБА_4 як працівник відповідача, підпис якої стоїть на спірному повідомленні, станом на дату отримання повідомлення перебувала на лікарняному. Крім того, це повідомлення не було зареєстроване в журналі реєстрації вхідної кореспонденції товариства.

Суд першої інстанції не взяв до уваги висновок комплексної експертизи від 27 лютого 2012 року № 3807/11-12/994/12-34, оскільки він зроблений без дотримання вимог Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі». Експерт посилалася на положення статей 22, 1166 ЦК України, які не передбачають порядок розрахунку збитків у разі використання патенту без згоди власника, а визначають правові підстави для відшкодування збитків та шкоди. Також експерт при розрахунку збитків виходила з чинності патенту на корисну модель № НОМЕР_2 , що був визнаний судом недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого за результатами нового розгляду справи

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 червня 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 (а. с. 197-198, т. 8).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залучено на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 як правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача ОСОБА_1 (а. с. 18-20, т. 9).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 березня 2021 року

(а. с. 227-241, т. 10) рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 13 вересня 2017 року в частині стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 58 542 700,00 грн скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Квас Бевериджиз» на користь ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , збитки, заподіяні порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі

58 542 700,00 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 47 823 531,63 грн та 3 % річних у розмірі 8 132 047,00 грн змінено з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції в частині про те, що права на охорону прав за деклараційним патентом України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивач не отримала, оскільки вказаний деклараційний патент визнано недійсним.

У частині позовних вимог щодо патенту № НОМЕР_1 апеляційний суд виходив із того, що вказаний патент був дійсний, а на час публікації у бюлетені інформації про вищезазначений патент на винахід (10 листопада 2010 року) власниками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що права позивача порушені у частині тимчасової правової охорони в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані, оскільки ОСОБА_1 дотримано вимоги статті 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» в частині належного повідомлення відповідача, яке отримано працівником товариства ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про розмір завданих збитків, суд апеляційної інстанції врахував висновок комплексної експертизи від 27 лютого 2012 року

№ 3807/11-12/994/12-34, якою встановлено, що ТОВ «Квас Бевериджиз» при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки «Ярило» використовує кожну ознаку винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_1, та вважав, що відповідач не спростував висновок експертизи та не подавав клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи в суді першої інстанції.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 47 823 531,63 грн та 3 % річних у розмірі 8 132 047,00 грн, суд апеляційної інстанції вважав, що вказані вимоги заявлені передчасно, оскільки положення статті 625 ЦК України передбачають, зокрема, що зобов`язання можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ТОВ «Квас Бевериджиз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду

від 18 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду

від 18 березня 2021 року.

У квітні 2021 року ТОВ «Квас Бевериджиз» подало до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року прийнято доповнення до касаційної скарги та доповнено підстави касаційного оскарження.

Верховний Суд, виконуючи свої процесуальні обов`язки в частині належного сповіщення учасників справи про відкриття касаційного провадження, вжив усіх необхідних та передбачених законом заходів для забезпечення усіх учасників справи права доступу до суду, неодноразово направляючи для виконання та до відома копію ухвали Верховного Суду від 05 квітня

2021 року та касаційної скарги із доданими до неї матеріалами.

У травні 2021 матеріали справи № 2-161/11 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ТОВ «Квас Бевериджиз», із урахуванням доповнень до касаційної скарги, посилається на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив та не зазначив, хто насправді є власником патентів, та задовольнив позов особи, яка не є суб`єктом майнових прав, оскільки патентовласником є

ТОВ «Богадар».

Суд апеляційної інстанції не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки винахід, захищений патентом, не є об`єктом авторського права, на який поширюється дія Закону України «Про авторське право і суміжні права», а спірні правовідносини регулюються Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», положеннями якого чітко передбачено, що авторам належать лише немайнові права, а патент на винахід надає правову охорону (виключні майнові права) саме його власнику.

Неправильне застосування норм матеріального права підтверджено також ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 лютого 2017 року у цій справі, в якій зазначено, що розрахунок збитків має виконуватися відповідно до вимог Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», а тому слід перевірити методику здійснення розрахунків, використану у висновку експертизи від 27 лютого 2012 року № 3807/11-12/994/12-34.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не встановив наявність належних та достатніх доказів на підтвердження порушення майнових прав інтелектуальної власності у період із 03 вересня 2008 року до 03 березня 2011 року.

Апеляційним судом проігноровано, що висновок експертизи, покладений в основу оскаржуваного судового рішення, ґрунтується на помилкових вихідних даних, оскільки предметом дослідження експерта були два патенти: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, а розмір збитків, визначений експертом та взятий за основу апеляційним судом, за період із 2009 року до 2011 року також стосувався двох патентів, проте деклараційний патент № НОМЕР_2 визнано недійсним.

Крім того, висновок суду про те, що відповідачем не спростовано висновку експертизи є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Квас Бевериджиз» неодноразово подавало як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду клопотання про призначення судової експертизи, заперечуючи проти висновку вказаної експертизи, ухваленого при неповному дослідженні доказів. Відповідач заявляв клопотання про виклик судового експерта, проте вказане клопотання не було вирішено судом.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 15 травня 2008 року винахідники корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 подали заявку на патент на винахід № u 2008 06581

(а. с. 6, т. 1).

Деклараційний патент на корисну модель № НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» був зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10 грудня 2008 року (дата публікації відомостей про видачу патенту на корисну модель -

10 грудня 2008 року, бюлетень № 23). Права на корисну модель є чинними з 10 грудня 2008 року. Власниками зазначено ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 (а. с. 5, т. 1).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року

у справі № 2-1780/11 за позовом ТОВ «Квас Бевериджиз», закритого акціонерного товариства «БАН» (далі - ЗАТ «БАН») до Державної служби інтелектуальної власності, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним деклараційного патенту України № НОМЕР_2 на корисну модель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зазначений патент України на корисну модель визнано недійсним. Рішення суду було залишено без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили 19 квітня

2012 року (а. с. 29-36, т. 3).

Також встановлено, що 23 лютого 2007 року винахідники корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 подали заявку на патент на винахід № а 2007 01911

(а. с. 244, т. 1).

Патент на винахід № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» був зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на винаходи 10 листопада 2010 року (дата публікації відомостей про заявку за патентом на винахід - 26 серпня 2008 року, бюлетень № 16; дата публікації відомостей про видачу патенту на винахід - 10 листопада 2010 року, бюлетень № 21). Власниками зазначено ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 (а. с. 244, т. 1).

Відповідно до патенту № НОМЕР_1 винахід відноситься до технології виробництва вихідної сировини для безалкогольних напоїв бродіння, а саме: для хлібного квасу, і може бути використаний у безалкогольній галузі харчової промисловості.

У справі № 2-930/12 за позовом ПАТ «БАН» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

ТОВ «Богадар», третя особа - ТОВ «Квас Бевериджиз», про визнання недійсним патенту № НОМЕР_1 рішенням Солом`янського районного суду

м. Києва від 06 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду

м. Києва від 23 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

18 вересня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 направили до

ТОВ «Квас Бевериджиз» повідомлення в порядку, передбаченому статтею

21 Закону України «Про охорону прав на винаходи та користі моделі», про те, що ними подано заявки про видачу патентів на корисні моделі та винаходи щодо способу виробництва квасу та концентрату квасного сусла. Вказане повідомлення отримано працівником товариства - ОСОБА_4 , про що свідчить її особистий підпис із позначкою про отримання інспектором відділу кадрів 18 вересня 2008 року (а. с. 17, т. 3).

Підпис ОСОБА_4 на повідомленні від 18 вересня 2008 року відповідачем не оскаржувався.

За клопотанням представника позивача ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2011 року (а. с. 207, т. 2) була призначена комплексна судова експертиза у справі, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

1. Чи використовувалася (використовується) ТОВ «Квас Бевериджиз» при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки «Ярило» кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за деклараційним патентом № НОМЕР_2, та кожна ознака винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_1;

2. Якщо у відповіді на питання (1) буде встановлено, що ТОВ «Квас Бевериджиз» при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки «Ярило» використовувало (використовує) кожну ознаку корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за деклараційним патентом № НОМЕР_2, та/чи та кожну ознаку винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_1;

3. Який розмір збитків завдано власникам деклараційного патенту № НОМЕР_2 та/чи патенту № НОМЕР_1 внаслідок використання корисної моделі, захищеної деклараційним патентом № НОМЕР_2 та/чи винаходу, захищеного патентом

№ НОМЕР_1».

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України.

Згідно з висновком судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності

№ 3807/11-12/994/12-34 від 27 лютого 2012 року:

1. ТОВ «Квас Бевериджиз» при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки «Ярило» використана кожна ознака винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом

№ НОМЕР_1.

2. ТОВ «Квас Бевериджиз» при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки «Ярило» використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2.

3. Застосування солодженої сировини або ферментних препаратів групи - амілази призводить до ідентичного результату, а саме: оцукрювання розвареної сировини.

4. Розмір збитків, завданих власникам патенту № НОМЕР_2 та/чи патенту

№ НОМЕР_1 внаслідок використання корисної моделі, захищеної патентом

№ НОМЕР_2 та/чи винаходу, захищеного патентом № НОМЕР_1 за період з

2009 року по 2011 рік на підставі наявних у матеріалах справи документів становить 58 542 700,00 грн, у тому числі: розмір збитків за 2009 рік становить 5 460 600,00 грн (за серпень 2009 року - 4 821 400,00 грн, за вересень 2009 року - 69 200,00 грн, за грудень 2009 року - 570 000,00 грн); розмір збитків за 2010 рік становить 50 496 600,00 грн (за лютий 2010 року - 411 900,00 грн, за березень 2010 року - 1 720 500,00 грн, за квітень

2010 року - 4 151 600,00 грн, за травень 2010 року - 6 912 300,00 грн, за червень 2010 року - 8 863 800,00 грн, за липень 2010 року - 1 748 700,00 грн, за серпень 2010 року - 13 465 600,00 грн, за грудень 2010 року -

106 200,00 грн; розмір збитків за 2011 рік становить 2 585 500,00 грн (за січень 2011 року - 431 000,00 грн, за лютий 2011 року - 2 154 500,00 грн

(а. с. 2-11, т. 3).

Згідно з відомостями з Державного реєстру патентів України на винаходи власником патенту України на винахід № НОМЕР_1 є ТОВ «Богадар» станом

на 20 липня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Предметом спору у справі, що переглядається, є захист порушених прав інтелектуальної власності на корисну модель та винахід при виготовленні відповідачем концентрату квасного сусла.

Відносини, що виникають у зв`язку з набуттям та здійсненням права власності на винаходи (корисні моделі) в Україні, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із цього Закону, ЦК України, Закону України «Про державну таємницю» та інших нормативно-правових актів.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом (частина перша статті 462 ЦК України).

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень (частина друга статті 462 ЦК України, частина п`ята статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

У статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено, що: винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).

Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об`єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб) (стаття 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Відповідно до статті 463 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є:

1) винахідник, автор промислового зразка; 2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» право на реєстрацію винаходу (корисної моделі), секретного винаходу (секретної корисної моделі) має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено, що винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на реєстрацію винаходу (корисної моделі), секретного винаходу (секретної корисної моделі), якщо інше не передбачено угодою між ними.

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (стаття 464 ЦК України).

Статтею 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено, що опубліковані згідно з частиною шістнадцятою статті 16 цього Закону відомості про заявку на державну реєстрацію винаходу надають заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані.

Тимчасова правова охорона надається винаходові саме з моменту опублікування відомостей про заявку на патент на винахід, а не з дати публікації відомостей про видачу патенту, і тому несанкціоноване використання об`єкта винаходу після подання відповідної заявки є порушенням прав суб`єкта майнових прав.

Заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на державну реєстрацію винаходу, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після державної реєстрації такого винаходу.

Згідно з частиною п`ятою статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею

28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію (стаття 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 ,правонаступником якої є ОСОБА_2 , остаточно просила суд стягнути

з ТОВ «Квас Бевериджиз» на її користь збитки за порушення прав інтелектуальної власності у загальному розмірі 114 498 278,60 грн,

які складаються з: 58 542 700,00 грн - збитки за порушення

прав інтелектуальної власності за період із 2009 року до 2011 року,

47 823 531,63 грн - інфляційні втрати та 8 132 047,00 грн - 3 % річних.

При цьому нормативно-правовим обґрунтуванням зазначених позовних вимог, з урахуванням їх уточнень та збільшення, позивач зазначала положення статей 28, 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», якими передбачено право власника патенту на відшкодування заподіяних йому збитків, а також положення статті 625 ЦК України.

Цивільним законом передбачено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

24 березня 2011 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи, у якому просила призначити комплексну експертизу (а. с. 201-202, т. 2).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2011 року у справі призначено комплексну експертизу за спеціальностями: 13.3. Дослідження, пов`язані з винаходами та корисними моделями;

13.9. Економічні дослідження у сфері інтелектуальної власності. На вирішення експертів поставлено питання, зокрема, який розмір збитків завдано власникам патенту № НОМЕР_2 та/чи патенту № НОМЕР_1 внаслідок використання корисної моделі, захищеної деклараційними патентами.

Згідно з висновком судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності

№ 3807/11-12/994/12-34 від 27 лютого 2012 року:

1. ТОВ «Квас Бевериджиз» при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки «Ярило» використана кожна ознака винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом

№ НОМЕР_1.

2. ТОВ «Квас Бевериджиз» при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки «Ярило» використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2.

3. Застосування солодженої сировини або ферментних препаратів групи - амілази призводить до ідентичного результату, а саме: оцукрювання розвареної сировини.

4. Розмір збитків, завданих власникам патенту № НОМЕР_2 та/чи патенту

№ НОМЕР_1 внаслідок використання корисної моделі, захищеної патентом

№ НОМЕР_2 та/чи винаходу, захищеного патентом № НОМЕР_1, за період з

2009 року по 2011 рік на підставі наявних у матеріалах справи документів становить 58 542 700,00 грн, у тому числі: розмір збитків за 2009 рік становить 5 460 600,00 грн (за серпень 2009 року - 4 821 400,00 грн, за вересень 2009 року - 69 200,00 грн, за грудень 2009 року - 570 000,00 грн); розмір збитків за 2010 рік становить 50 496 600,00 грн (за лютий 2010 року - 411 900,00 грн, за березень 2010 року - 1 720 500,00 грн, за квітень

2010 року - 4 151 600,00 грн, за травень 2010 року - 6 912 300,00 грн, за червень 2010 року - 8 863 800,00 грн, за липень 2010 року - 1 748 700,00 грн, за серпень 2010 року - 13 465 600,00 грн, за грудень 2010 року -

106 200,00 грн; розмір збитків за 2011 рік становить 2 585 500,00 грн (за січень 2011 року - 431 000,00 грн, за лютий 2011 року - 2 154 500,00 грн

(а. с. 2-11, т. 3).

При цьому, вирішуючи питання про розмір збитків, експерт посилався на положення статей 22, 1166 ЦК України та вважав, що розмір збитків від неправомірного використання патенту № НОМЕР_2 та патенту № НОМЕР_1 складається з витрат на відновлення порушеного права на об`єкт інтелектуальної власності (реальні збитки), неотриманої винагороди (компенсації) за використання або надання ліцензії на використання прав на патенти, винагороди (компенсації), яку міг би отримати власник прав на патенти (упущена вигода), ціни ліцензії, яку мав би отримати власник патенту, якщо би був укладений ліцензійний договір на передачу прав на їх використання.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи розмір завданої шкоди, апеляційний суд поклав в основу свого рішення вказаний висновок експертизи об`єктів інтелектуальної власності № 3807/11-12/994/12-34

від 27 лютого 2012 року, відповідно до якого розмір збитків завданих власникам патенту № НОМЕР_2 та/чи патенту № НОМЕР_1 внаслідок використання корисної моделі, захищеної патентом № НОМЕР_2 та/чи винаходу, захищеного патентом № НОМЕР_1, за період із 2009 року по 2011 рік на підставі наявних у матеріалах справи документів становить 58 542 700,00 грн.

Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Чинне законодавство України містить спеціальні приписи щодо правового регулювання та захисту права інтелектуальної власності на корисні моделі. Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Статтею 35 вказаного Закону передбачено способи захисту прав володільця патенту, та визначено, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв`язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв`язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.

Вказана компенсація не є компенсацією у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права» та статті 22 ЦК України.

Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від

03 жовтня 2007 року № 1185, визначено, що розмір збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності визначається станом на дату оцінки із застосуванням оціночної процедури накопичення прибутку (доходу), який не отримав суб`єкт права інтелектуальної власності та/або ліцензіат внаслідок неправомірного використання об`єкта права інтелектуальної власності, виходячи з обсягів виробництва та/або реалізації контрафактної продукції (пункт 26).

Контрафактна продукція - це продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності (пункт 3).

Тобто експерт робить висновок, виходячи з обсягів виробництва та реалізації контрафактної продукції, або виходячи з обсягів виробництва контрафактної продукції, або виходячи з обсягів реалізації контрафактної продукції.

Разом із тим, з аналізу висновку експертизи об`єктів інтелектуальної власності № 3807/11-12/994/12-34 від 27 лютого 2012 року вбачається, що експерт при обрахуванні розміру збитків не використовував вказані положення, а посилався виключно на положення статті 22 ЦК України, яка не передбачає порядок розрахунку збитків у разі використання патенту без згоди власника, а визначає правові підстави для відшкодування збитків та шкоди, що свідчить про помилковість методики здійснення розрахунку.

Про помилковість здійснення методики здійснення розрахунків збитків було зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 лютого 2017 року, якою справу направлено на новий розгляд та вказано судам на необхідність перевірки методики здійснення розрахунків, проведених в експертизі, відповідно до вимог Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі».

Крім того, у вказаному висновку експерта розмір шкоди визначався за двома патентами: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, проте деклараційний патент № НОМЕР_2 визнано недійсним на підставі рішення Солом`янського районного суду

м. Києва від 26 грудня 2011 року у справі № 2-1780/11.

Апеляційний суд на зазначене не звернув уваги та помилково вважав доведеними позовні вимоги у заявленому розмірі завданих збитків.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оцінюючи правомірність постановлених у справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у своїх висновках керується тим, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди були зобов`язані власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , належним чином не обґрунтувала та не довела належними, допустимими доказами обґрунтованості та підставності заявлених вимог, а також розміру завданих відповідачем їй збитків, висновок експертизи зроблено на підставі неправильної методики здійснення розрахунків щодо двох патентів одночасно, один із яких визнано недійсним на підставі рішення суду, що набрало законної сили, рішення апеляційного суду про задоволення позовних вимог у частині стягнення з ТОВ «Квас Бевериджиз» на користь ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється ІНФОРМАЦІЯ_1, не може вважатися законним та підлягає скасуванню.

У свою чергу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову та обґрунтовано вважав, що висновок комплексної експертизи від 27 лютого 2012 року № 3807/11-12/994/12-34 не може бути взято до уваги, оскільки він зроблений без дотримання вимог Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі». Експерт посилалася на положення статей 22, 1166 ЦК України, які не передбачають порядок розрахунку збитків у разі використання патенту без згоди власника, а визначають правові підстави для відшкодування збитків та шкоди. Також експерт при розрахунку збитків виходила з чинності патенту на корисну модель № НОМЕР_2 , що був визнаний судом недійсним.

Разом із тим, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , суд першої інстанції додатково посилався на те, що позивач не отримала права на охорону прав за деклараційним патентом України № НОМЕР_1, оскільки згідно з відомостями з Державного реєстру патентів України на винаходи, власником патенту

№ НОМЕР_1 є ТОВ «Богадар», а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначені у реєстрі як винахідники.

Колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки за змістом копії бюлетеню Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 21, у якому було розміщено інформацію про видачу патенту на винахід

№ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначені винахідниками

і власниками патенту на час публікації відомостей - 10 листопада 2010 року. У той час, як відомості з Державного реєстру патентів України на винаходи про те, що власником патенту України на винахід № НОМЕР_1 є ТОВ «Богадар», містять інформацію станом на 20 липня 2016 року.

Щодо тимчасової правової охорони в обсязі формули винаходу за період

із 26 серпня 2008 року (дати публікації відомостей про заявку на патент на винахід) до 10 листопада 2010 року (дати публікації відомостей про видачу патенту на винахід), суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не доведено здійснення письмового повідомлення відповідача українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який використовується без дозволу заявника, опубліковані. При цьому суд першої інстанції вважав неналежним доказом повідомлення від 18 вересня 2008 року, адресоване ТОВ «Квас Бевериджис», оскільки ОСОБА_4 як працівник відповідача, підпис якої стоїть на спірному повідомленні, станом на дату отримання повідомлення перебувала на лікарняному. Крім того, це повідомлення не було зареєстроване в журналі реєстрації вхідної кореспонденції товариства.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що позивач має право як винахідник на тимчасову правову охорону, оскільки 18 вересня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 направили до ТОВ «Квас Бевериджиз» повідомлення, отримане працівником товариства - ОСОБА_4 , що свідчить про дотримання винахідниками вимог статті 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи та користі моделі».

Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації в Бюлетені відомостей про державну реєстрацію винаходу чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки (частина третя статті 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

У цій справі встановлено, що 10 листопада 2010 року здійснено публікацію відомостей про видачу патенту. З указаної дати є чинними права на винахід.

Таким чином, тимчасова правова охорона поширюється відповідно до спеціального закону, що регулює спірні правовідносини, на період із

26 серпня 2008 року (дата публікації відомостей про заявку) до 10 листопада 2010 року (дата публікації в бюлетені відомостей про державну реєстрацію винаходу). Проте, як зазначалося вище, позивачем не доведено обґрунтованості розміру завданих відповідачем їй збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову у частині стягнення з ТОВ «Квас Бевериджиз» на користь ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні його мотивувальної частини шляхом викладення підстав для відмови в задоволенні позову, зазначених у цій постанові.

Щодо вирішення питання про поновлення виконання постанови

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 18 березня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Запорізького апеляційного суду від 18 березня 2021 року, відсутні правові підстави для поновлення виконання постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасувати, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 13 вересня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк