Постанова

від 18.03.2021 по справі 2-161/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.03.2021 Справа № 2-161/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №2-161/2011 Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/807/3/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Крилової О.В.,

секретар: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вимоги за яким протягом розгляду справи змінювала, до ТОВ Квас Бевериджиз , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач при виробництві квасу торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовує концентрат квасного сусла, чим здійснює використання корисної моделі за деклараційним патентом України № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та винахід за патентом України № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим їй було завдано збитків.

Крім того, відповідачем порушено не лише її майнові права інтелектуальної власності на вказану вище корисну модель, а й її майнові права інтелектуальної власності на винахід за патентом України № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до патенту на винахід № НОМЕР_2 , зареєстрованого Державним департаментом інтелектуальної власності 10 листопада 2010 року, їй та ОСОБА_3 належать майнові права інтелектуальної власності на винахід - ІНФОРМАЦІЯ_1 : вказаним патентом охороняється винахід, формула якого є аналогічною формулі вищевказаної корисної моделі.

Майнові права інтелектуальної власності її та третьої особи на винахід є чинними з 10 листопада 2010 р. (дата публікації відомостей про видачу патенту), а з 26 серпня 2008 р. (дата публікації відомостей про заявку на патент на винахід, бюлетень № 16) майнові права інтелектуальної власності позивача та третьої особи на винахід підлягали тимчасовій правовій охороні згідно зі ст. 21 Закону Про охорону прав на винаходи та корисні моделі .

З цього часу вона додатково до майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель - спосіб виробництва концентрату квасного сусла володіла і майновими правами інтелектуальної власності на аналогічний винахід, які теж було порушено відповідачем при виробництві квасу торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі зазначеного остаточно просила стягнути з ТОВ Квас Бевериджиз на її користь 114 498 278 грн. 60 коп., з яких 58 542 700 грн. - збитків за порушення прав інтелектуальної власності за період з серпня 2009 року по лютий 2011 року, 47 823 531,63 грн. - сума інфляційних витрат та 8 132 047,00 грн. - сума 3 % річних.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено, з ТОВ Квас Бевериджиз на користь ОСОБА_1 стягнуто 114 498 278,60 гривень збитків за порушення прав інтелектуальної власності, з урахуванням індексу інфляції та відсотків.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ Квас Бевериджиз відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 8 лютого 2017 р. касаційна скарга ТОВ Квас Бевериджиз задоволена частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ТОВ Квас Бевериджиз подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення суду.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 червня 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Квас Бевериджиз , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла - до залучення до участі у справі правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .

Згідно з матеріалами спадкової справи №63/2019 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець за законом звернулась ОСОБА_2 , донька ОСОБА_1 .

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залучено на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 , як правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача ОСОБА_1 .

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

За приписами ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Закон України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі регулює відносини, пов`язані із набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на винаходи.

За приписами ст. 1 цього Закону корисною моделлю є результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Відповідно до ст. 6 цього Закону пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчується деклараційним патентом.

Відповідно до ст. 464 ЦК України і ч. 2 ст. 28 Закону України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі , патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Згідно з абз. 4, 5 ч. 2 ст. 28 Закону України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Відповідно до ст. 462 ЦК України і ч. 5 ст. 6 Закону України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

За приписами абз. 8 ч. 2 ст. 28 вказаного Закону продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Згідно зі ст. 34 Закону України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені ст. 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що деклараційний патент на корисну модель № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10 грудня 2008 року (дата публікації відомостей про видачу патенту на корисну модель - 10 грудня 2008 року, бюлетень № 23).

Патент на винахід № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на винаходи 10 листопада 2010 року (дата публікації відомостей про заявку за патентом на винахід - 26 серпня 2008 року, бюлетень № 16; дата публікації відомостей про видачу патенту на винахід - 10 листопада 2010 року, бюлетень № 21).

У долучених до матеріалів справи копіях вказаних патентів з відповідних бюлетенів №21 та №23 містилась інформація про винахідників та власників патентів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ТОВ Квас Бевериджиз , ЗАТ БАН до Державної служби інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним деклараційного патенту України № НОМЕР_1 на корисну модель ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначений патент України на корисну модель визнано недійсним. Рішення суду було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року та набрало законної сили (т.3, а.с. 29-36).

Отже, правильним є висновок суду в цій частині про те, що права на охорону прав за деклараційним патентом України № НОМЕР_1 на корисну модель ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не отримала.

Судом також встановлено та не спростовано сторонами, що протягом спірного періоду з 03.09.2008 року по 03.03.2011 року був дійсним патент на винахід № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсність якого підтверджена рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року, у справі за позовом ПАТ БАН до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ Богадар , третя особа - ТОВ Квас Бевериджиз , про визнання недійсним патенту № НОМЕР_2, яким у позові відмовлено.

Відповідно до патенту № НОМЕР_2 винахід відноситься до технології виробництва вихідної сировини для безалкогольних напоїв бродіння, а саме для хлібного квасу, і може бути використаний у безалкогольній галузі харчової промисловості.

З висновків комплексної експертизи від 27 лютого 2012 рку № 3807/11-12/994/12-34 встановлено, що ТОВ Квас Бевериджиз при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_2 використана кожна ознака винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2 ; застосування солодженої сировини або ферментних препаратів групи a-амілази призводить до ідентичного результату, а саме оцукрювання розвареної сировини (т. 3, а. с. 1-11).

Висновок вищезазначеної експертизи в цій частині сторонами не оспорювався ані в суді першої інстанції, ані в судах апеляційної та касаційної інстанцій та не спростовуваний під час розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України Про охорону прав на винаходи та користі моделі опубліковані згідно з частиною шістнадцятою статті 16 цього Закону відомості про заявку на патент на винахід надають заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу , з урахуванням якої вони опубліковані.

За приписами ч.2 ст.21 Закону України Про охорону прав на винаходи та користі моделі заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення із зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту.

Матеріали справи містять копію бюлетеню Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України №21, у якому було розміщено інформацію про видачу патенту на винахід № НОМЕР_2 , з якого вбачається, що заявка №а200701911 на патент на винахід ІНФОРМАЦІЯ_1 була подана ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23.02.2007 року (т.1, а.с.244).

При цьому винахідниками і власниками патенту на час публікації відомостей - 10.11.2010 року зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.243- 247).

Отже, відповідачем не спростовано належними доказами той факт, що на час публікації в бюлетені інформації про вищезазначений патент на винахід саме позивач ОСОБА_1 була зазначена винахідником та власником патенту на винахід № НОМЕР_2 .

За вказаних обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_1 не наділена правом на відшкодування збитків, у розумінні положень статті ч.1 ст.21 Закону України Про охорону прав на винаходи та користі моделі у період з часу з подання заявки № а200701911 на патент на винахід ІНФОРМАЦІЯ_1 - 23.02.2007 року по час публікації відомостей - 10.11.2010 року за умови виконання нею вимог частини 2 зазначеного закону щодо письмового повідомлення відомостей про заявку на винахід, із зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані.

В матеріалах справи міститься досліджена в судових засіданнях копія Повідомлення від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 18.09.2008 року на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз , яка за формою та змістом відповідає вимогам частини другої статті 21 Закону України Про охорону прав на винаходи та користі моделі (далі - Повідомлення) (т.3, а.с.17).

Зазначене Повідомлення отримано працівником відповідача - ОСОБА_4 , про що свідчить її особистий підпис з позначкою про отримання інспектором відділу кадрів 18.09.2008 року. Підпис ОСОБА_4 на Повідомленні від 18.09.2008 року відповідачем не оскаржувався.

Не заслуговують на увагу посилання суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 була уповноважена отримувати зазначену кореспонденцію.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій належних доказів (як то посадової інструкції ОСОБА_4 або іншого працівника, наказу по підприємству ) про те, що отримання кореспонденції та її реєстрація у журналі вхідної кореспонденції входить до повноважень іншого працівника підприємства.

За таких обставин, сам факт відсутності реєстрації письмового попередження від 18.09.2008 року в журналі реєстрації вхідної кореспонденції товариства, на який посилається відповідач, не спростовує тверджень позивача про те, що 18.09.2008 року уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз , було вручено відповідне письмове повідомлення.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів відповідача щодо відсутності реєстрації письмового попередження від 18.09.2008 року в журналі реєстрації вхідної кореспонденції Журнал реєстрації вхідної кореспонденції підприємства за 2008 рік не надавався для огляду в судовому засіданні, а зазначений висновок судом зроблено на підставі інформації, наданої відповідачем (т.4, а.с.197).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 при отриманні від ОСОБА_1 повідомлення, попереджала позивача про те, що в цей день вона знаходиться на лікарняному, не заслуговують на увагу посилання відповідачів на копію Листка непрацездатності ОСОБА_4 (т.4, а.с.198-199). Клопотання про допит свідка ОСОБА_4 відповідачами не заявлялося.

За приписами ст. 34 Закону України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені ст. 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла, в період з 10.11.2010 року (часу реєстрації Державному реєстрі патентів України на виноходи НОМЕР_2) по лютий 2011 року обґрунтований тим, що згідно з відомостями з Державного реєстру патентів України на виноходи власником зазначеного патенту є ТОВ Богадар , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є винахідниками (т.6, а.с.38-39).

Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів з огляду на таке.

За змістом копії бюлетеню Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України №21, у якому було розміщено інформацію про видачу патенту на винахід № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначені винахідниками і власниками патенту на час публікації відомостей - 10.11.2010 року (т.1, а.с.243- 247).

Cуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

За змістом ст. ст. 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається на власний розсуд своїми правами, у тому числі подавати заяви та клопотання заявник має право звернутися із заявою, змінити своє прохання в заяві, відмовитися від заяви тощо.

Суд не може примушувати учасників справи до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зазначаючи в рішенні про те, що позивачем не доведено позовні вимоги за період з 10.11.2010 року, оскільки позивачем надано лише копію бюлетеню Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України №21, у якому було розміщено інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як винахідників та власників патенту на винахід № НОМЕР_2 , яку судом не може бути прийнято в якості належного доказу, суд залишив поза увагою положення ст.ст.12,13,43 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заявляв клопотання про витребування у позивача оригіналу вищезазначеного доказу.

В матеріалах справи відсутня ухвала суду першої інстанції про зобов`язання позивача надати оригінал бюлетеню Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України №21.

Відомості з Державного реєстру патентів України на виноходи про те, власником патенту України на винахід № НОМЕР_2 є ТОВ Богадар , містять інформацію станом на 20.07.2016 року, в той час як позовні вимоги ОСОБА_1 охоплюються періодом з серпня 2009 року по лютий 2011 року.

До того ж, будь-яких клопотань щодо залучення ТОВ Богадар в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, відповідачем в ході судового розгляду заявлено не було.

Відповідно до патенту України № НОМЕР_2 винахід відноситься до технології виробництва вихідної сировини для безалкогольних напоїв бродіння, а саме для хлібного квасу, і може бути використаний у безалкогольній галузі харчової промисловості.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 24.03.2011 року була призначена комплексна судова експертиза по справі, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

1.Чи використовувалась (використовується) ТОВ Квас Бевериджиз при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_2 кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за деклараційним патентом № НОМЕР_1 , та кожна ознака винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2 ?;

2.Якщо у відповіді на питання (1) буде встановлено, що ТОВ Квас Бевериджиз при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_2 використовував (використовує) кожну ознаку корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за деклараційним патентом № НОМЕР_1 , та/чи та кожну ознаку винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2 ?:

3.Який розмір збитків завданий власникам деклараційного патенту № НОМЕР_1 та/чи патенту № НОМЕР_2 внаслідок використання корисної моделі, захищеної деклараційним патентом № НОМЕР_1 та/чи винаходу, захищеного патентом № НОМЕР_2 .

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України.

Згідно Висновку судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності №3807/11-12/994/12-34 від 27.02.2012 року:

1.ТОВ Квас Бевериджиз при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_2 використана кожна ознака винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2 .

2.ТОВ Квас Бевериджиз при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_2 використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_1 .

3.Застосування солодженої сировини або ферментних препаратів групи - амілази призводить до ідентичного результату, а саме оцукрювання розвареної сировини.

4.Розмір збитків завданих власникам патенту № НОМЕР_1 та/чи патенту № НОМЕР_2 внаслідок використання корисної моделі, захищеної патентом № НОМЕР_1 та/чи винаходу, захищеного патентом № НОМЕР_2 за період з 2009 року по 2011 рік на підставі наявних в матеріалах справи документів складає 58 542 700,00 (п`ятдесят вісім мільйонів п`ятсот сорок дві тисячі сімсот) грн., в тому числі: розмір збитків за 2009 рік складає 5 460 600,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року - 4 821 400,00 грн., за вересень 2009 року - 69 200,00 грн., за грудень 2009 року - 570 000,00 грн.; розмір збитків за 2010 рік складає 50 496 600,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року - 411 900,00 гри., за березень 2010 року - 1 720 500,00 грн., за квітень 2010 року - 4 151 600,00 грн., за травень 2010 року - 6 912 300,00 грн., за червень 2010 року - 8 863 800,00 грн., за липень 2010 року - 1 748 700,00 грн., за серпень 2010 року - 13 465 600,00 грн., за грудень 2010 року - 106 200,00 грн.; розмір збитків за 2011 рік складає 2 585 500,00 грн., в тому числі за січень 2011 року - 431 000,00 грн., за лютий 2011 року - 2 154 500,00 грн. (т.3, а.с.2-11).

За положеннями статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Оскаржуваним рішенням правильно встановлено, що відповідно до Висновків комплексної експертизи від 27.02.2012 року №3807/11-12/994/12-34 ТОВ Квас Бевериджиз при виробництві концентрату квасного сусла для виготовлення квасу торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_2 використана кожна ознака винаходу, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2 ; застосування солодженої сировини або ферментних препаратів групи а-амілази призводять до ідентичного результату, а саме: оцукрювання розвареної сировини (т.3, а.с.111). Підстав для визнання висновку експертизи у цій частині таким, що є неповним, недостовірним, або таким, що не відповідає фактичним обставинам справи суд першої інстанції не встановив.

Отже, суд дійшов правильного висновку про неотримання позивачем права на охорону прав за деклараційним патентом України НОМЕР_1 на корисну модель ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з визнанням вказаного патенту недійсним на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 квітня 2012 року.

Проте, зважаючи на дійсність протягом 2009 - 2011 років патенту на винахід № НОМЕР_3 Спосіб виробництва концентрату квасного сусла , в силу положень ч.ч.1-3 ст.21 Закону України Про охорону прав на винаходи та корисні моделі , з урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що позивач отримала право на охорону своїх прав інтелектуальної власності у період з моменту публікації відомостей про заявку на видачу вищезазначеного патенту на винахід - 26 серпня 2008 року.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 надала пояснення в частині висновку судової експертизи щодо визначення розміру збитків, зазначивши, що розрахунок здійснювався на підставі документів, наявних в матеріалах справи, виходячи з інформації з термінових звітів про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за 2008-2011 роки про кількість виготовленої продукції з використанням патентів. Крім того, експерт пояснила, що нормативно-правовий акт, який регламентував би розрахунок збитків у разі використання патенту без згоди власника наразі відсутній, а є лише рекомендовані методики, які зазначені експертом у висновку.

Пославшись на вимоги Національного стандарту №4, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1185 від 03.10.2007 року, експерт зазначала, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші документи, які б дозволили використати інший метод розрахунку. При цьому пояснила, що застосований метод відповідає вимогам діючого законодавства.

Статтею 113 ЦПК України визначено, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Висновок експертизи №3807/11-12/994/12-34 від 27.02.2012 року не спростований відповідачем, що є його обов`язком у розумінні вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України.

Будь-яких клопотань щодо проведення додаткової або повторної експертизи в суді першої інстанції відповідачем заявлено не було.

Колегія суддів залишила без задоволення клопотання представника відповідача про призначення повторної комплексної експертизи, яке заявлено на стадії апеляційного розгляду справи, оскільки відповідачем не надано доказів поважності причин, за яких зазначене клопотання не було заявлено в суді першої інстанції, рішення якого ТОВ Квас Бевериджиз не оскаржувало.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість зробленого судовим експертом розрахунку збитків, завданих незаконним використанням патенту.

При цьому, погоджуючись із запереченнями відповідача щодо необґрунтованості висновку експерта в цілому, суд, зазначивши в рішенні про те, що за умови підтвердження позивачем права власності на патент № НОМЕР_2 у спірний період, можливо було б стверджувати про заподіяння збитків, починаючи з 10.11.2010 року (дата публікації відомостей про видачу патенту на винахід), тобто за 4 місяці, дійшов суперечливого висновку про відмову у в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення збитків на підставі положень статті 625 ЦК України 47 823 531,63 грн. - суми інфляційних витрат та 8 132 047,00 грн. - суми 3 % річних, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення збитків на підставі положень статті 625 ЦК України, суд першої інстанції послався на правовий висновок, який викладено в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року, прийнятій у справі № 6-2759цс15 , про те, що передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Проте з таким висновком не можна погодитись у повному обсязі з огляду на таке.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають із завдання шкоди.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.

У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов`язання здійснюється судом у порядку, передбаченому, у разі, якщо позивачем є фізична особа, ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759 цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Саме до аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 19 червня2019 року у справі №6414623/15-ц.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року, прийнятій у справі №703/2718/16-ц, за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних внаслідок невиконання грошового зобов`язання, Верховний Суд зазначив про таке.

З огляду на зазначене можна зробити висновок , що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Оскільки відшкодування шкоди можливо і в грошовій формі , то в даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, так як одна сторона зобов`язана сплатити певну визначену грошову суму.

Отже, згідно з вищезазначеними постановами Великої Палати Верховного Суду початок перебігу строку, з якого виникає обов`язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, який виник із заподіяної шкоди, пов`язаний з розміром цієї шкоди та констатацією існування зобов`язання між сторонами, що визначається саме судовим рішенням.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 823 531,63 грн. - суми інфляційних витрат та 8 132 047,00 грн. - сума 3 % річних згідно зі ст.625 ЦК України, заявлені ОСОБА_1 передчасно, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції згідно з п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовну ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла, в сумі 58 542 700 гривень з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позову.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат в сумі 47 823 531,63 грн. та 3 процентів річних в сумі 8 132 047,00 грн. підлягає зміні з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2017 року у цій справі скасувати в частині позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз про стягнення збитків, заподіяних порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла, в сумі 58 542 700 гривень та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз на користь ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , збитки, заподіяні порушенням прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, якими охороняється спосіб виробництва концентрату квасного сусла, в сумі 58 542 700 (п`ятдесят вісім мільйонів п`ятсот сорок дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Квас Бевериджиз про стягнення інфляційних витрат в сумі 47 823 531 (сорок сім мільйонів вісімсот двадцять три тисячі п`ятсот тридцять одна) гривня 63 копійки та трьох процентів річних в сумі 8 132 047 (вісім мільйонів сто тридцять дві тисячі сорок сім) гривень 00 копійок змінити з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 березня 2021 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

О.В. Крилова